Постанова

від 07.10.2021 по справі 758/5109/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 758/5109/19

провадження номер: 22-ц/824/7960/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у складі судді Ларіонової Н.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Авалон , про виконання обов`язку боржника третьою особою,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Авалон (далі - ТОВ Компанія з управління активами Авалон ), у якому просила визнати її третьою особою, якою було виконано обов`язок боржника ОСОБА_1 щодо розрахунку за квартиру згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ Компанія з управління активами Авалон та ОСОБА_1 .

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення вказаного позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивачкою фактично були виконані обов`язки боржника ОСОБА_1 щодо розрахунку за квартиру згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ Компанія з управління активами Авалон та ОСОБА_1 . Вказувала, що оскільки на даний час ОСОБА_1 є власником спірної квартири,то у неї є обґрунтовані припущення, що відповідач може розпорядитися вказаною вище квартирою, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених права позивачки.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Заборонено ОСОБА_1 та особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчинення дій, спрямованих на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію зареєстрованого за ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна, а також вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та будь-які дії щодо внесення записів про припинення/зміну/скасування/поновлення та інші дії, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову у даній справі є не квартира АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, а вимоги про виконання обов`язку боржника третьою особою. Вказує, що зміна власника вказаної квартири не може вплинути на утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 . Вважає, що вид забезпечення позову, який обрала позивачка, не відповідає позовним вимогам. Вказує, що у разі задоволення позову ОСОБА_2 буде визнана особою, що виконала обов`язок боржника ОСОБА_1 щодо розрахунку за квартиру згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 вересня 2016 року, а тому можлива зміна власника цієї квартири ніяк не буде впливати на виконання рішення суду.

Звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі суду не наведено жодних обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами дійсно існує спір щодо виплат сум на виконання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , а відтак незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення про задоволення позову, оскільки відповідач може у будь-який час відчужити вищевказане майно. Вказує, що в апеляційній скарзі заявником не спростований висновок суду першої інстанції, а лише проаналізовані докази у справі. Також зазначає, що заявник не надав пояснень стосовно того, яким чином ухвала суду про забезпечення позову порушує його права або охоронювані законом інтереси.

Крім того, вказує, що в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, однак у вказаній ухвалі зазначено дві окремі форми забезпечення позову, а саме, арешт майна та заборона дій. Вказує, що заявником по суті заявлено клопотання лише про скасування оскаржуваної ухвали суду в частині арешту майна, проте стосовно іншого способу забезпечення позову в апеляційній скарзі вимог не заявлено. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Третя особа: ТОВ Компанія з управління активами Авалон не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існує спір щодо виплат сум на виконання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 . Тому суд дійшов висновку, що незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення про задоволення позову, оскільки відповідач може у будь-який час відчужити вищевказане майно.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ Компанія з управління активами Авалон ), у якому просила визнати її третьою особою, якою було виконано обов`язок боржника ОСОБА_1 щодо розрахунку за квартиру згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ Компанія з управління активами Авалон та ОСОБА_1 .

Тобто, у випадку задоволення позовних вимог, ОСОБА_2 буде визнана особою, що виконала обов`язок боржника ОСОБА_1 щодо розрахунку за квартиру згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ Компанія з управління активами Авалон і ОСОБА_1 .

Таким чином, можливе рішення суду, ухвалене за результатами розгляду даної справи в межах заявлених позовних вимог не буде впливати на правовий режим права власності на квартиру АДРЕСА_1 та таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб не призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та не забезпечить ефективний захист її прав.

Наведене свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову, які просила застосувати позивачка із заявленими нею вимогами, що суперечить положенням ч.3 ст.150 ЦПК України.

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України наведеного вище не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_2 просила лише накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Вказаний вид забезпечення позову передбачений п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України.

Інших заходів забезпечення позову, а саме, шляхом заборони вчиняти дії (п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України) у заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 не заявлено.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, задовольнивши заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчинення дій, спрямованих на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію зареєстрованого за ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна, а також вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та будь-які дії щодо внесення записів про припинення/зміну/скасування/поновлення та інші дії, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, суд першої інстанції вийшов за межі вимоги заяви, чим порушив приписи ч.1 ст.13, ч.1 ст.149 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: