Рішення

від 31.08.2021 по справі 757/42232/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42232/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Талдоновій М.Є.,

справа № 757/42232/20-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Телеканал Прямий

предмет та підстави позову - про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Телеканал Прямий про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, в якому просив спростувати інформацію поширену в ефірі Телеканалу Прямий у програмі ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є ТОВ Телеканал Прямий , відеозапису який було розміщено на офіційному сайті Телеканалу Прямий за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на Youtube каналі телеканалу Прямий під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме:

Фраза 1. (Хронометраж з 2:39 по 2:50) … через ОСОБА_1 ОСОБА_2 контролює ринок нафтопродуктів і саме через них здійснив рейдерське захоплення центрального ринку Івано-Франківська … .

Фраза 2. (Хронометраж з 5:38 по 5:45) … захоплення ринку спланували через бізнес партнерів ОСОБА_2 - братів ОСОБА_1, котрі входять до його близького оточення… .

Фраза 3. (Хронометраж з 5:49 по 6:14) … відомо, що паливному ринку України ОСОБА_2 заробляє через підставних осіб, і ОСОБА_1 одні із них … .

Фраза 4. (Хронометраж з 6:34 по 6:41) … ОСОБА_1 - генеральний директор компанії Анвітрейд, що контролює роботу нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок … .

Фраза 5. (Хронометраж з 6:46 по 6:59) … прізвище ОСОБА_1 - це бізнесмен середньої руки паливного ринку України на якого було зареєстрована фірма, яка контролювала фактично власність цієї труби. Куратором ОСОБА_1 називають ОСОБА_3 … .

Фраза 6. (Хронометраж з 7:35 по 7:51) … коли ОСОБА_3 став публічно відомий, токсичний - відбулася перереєстрація власності, перепродано, перереєстровано і от, ОСОБА_1 став власником однієї фірми на яку було заведено роздрібні продажі уже палива в Україні… .

Фраза 7. (Хронометраж з 7:52 по 8:01) … при цьому, брати ОСОБА_1 у схемі рейдерського захоплення ринку в Івано-Франківську можуть бути не лише бізнес-партнерами ОСОБА_2 , але й стратегічними функціонерами … .

Фраза 8. (Хронометраж з 8:28 по 9:14) … яким же чином брати ОСОБА_1 мали забезпечити підтримку ОСОБА_2 на Прикарпатті … усе вказує на те, що рейдери ОСОБА_2 як раз і акумулюють готівку перед місцевими виборами, адже від часу захоплення ринку вони не сплатили податків… .

Фраза 9. (Хронометраж з 13:51 по 14:01) … задля посилання свого впливу в західному регіоні, оточення кума ОСОБА_4 вдається до рейдерських захоплень залучаючи при цьому, не лише мозок, ключових осіб із власної паливної імперії - та відображається фото ОСОБА_1 … ;

Зобов`язати ТОВ ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про Позивача в ефірі Телеканалу Прямий у програмі ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є ТОВ Телеканал Прямий , відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу Прямий за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на Youtube каналі телеканалу Прямий під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_6, шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду під їх заголовком та стягнути моральну шкоду на його користь з відповідача у розмірі 1 грн.

Свої вимоги, позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі Телеканалу Прямий у програмі ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є ТОВ Телеканал Прямий , відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу Прямий за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на Youtube каналі телеканалу Прямий під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_6, вийшов відеосюжет в якому, на думку позивача, виявлені факти розповсюдження недостовірної інформації відносно позивача.

Позивач зазначає, що дані твердження є вигаданими та нічим не підтвердженими, а отже вказану інформацію він вважає недостовірною, такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію і підлягає спростуванню з підстав, наведених в позовній заяві.

Ухвалою судді від 30.09.2020 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.08.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, підписаний за допомогою електронного цифрового підпису. Відзив подано позивачем після початку розгляду справи по суті та з пропуском строку, встановленого судом на його подачу. В матеріалах справи містяться докази повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, з урахуванням приписів ст. 178, 189, 191 ЦПК України, суд не бере відзив відповідача до уваги та вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

До початку судового засідання 31.08.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача в якому останній наполягав на задоволенні позовної заяви в повному обсязі, а також заперечив проти винесення заочного рішення по справі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно частини першої статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Частиною четвертою статті 14 Закону України Про інформацію передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

Так, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи ).

Згідно частин першої, другої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Лінгенс проти Австрії зазначає, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Згідно пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Єрусалем проти Австрії ).

У ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти.

З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п.6 постанови від 27.02.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи , позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

Аналіз змісту досліджуваної судом інформації дозволяє визначити її наступні характеристики: зміст поширеної Відповідачем інформації безпосередньо стосується Позивача, з огляду на посилання на його ім`я, прізвище. Об`єктивний зміст висловів зводиться до того, що фактично Відповідач звинувачує позивача у вчиненні кримінально караних діянь, зокрема таких як, протиправне заволодіння майном підприємства та ухилення від сплати податків: … яким же чином брати ОСОБА_1 мали забезпечити підтримку ОСОБА_2 на Прикарпатті … усе вказує на те, що рейдери ОСОБА_2 як раз і акумулюють готівку перед місцевими виборами, адже від часу захоплення ринку вони не сплатили податків… , … через ОСОБА_1 ОСОБА_2 контролює ринок нафтопродуктів і саме через них здійснив рейдерське захоплення центрального ринку Івано-Франківська … .

Відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б могли підтвердити правдивість спірної інформації.

Відповідно до викладеного, а також практики Європейського Суду по справі Брюне-Лекомт та інші проти Франції , в яких вказано, що висловлювання відносно дій, які є караними за кримінальним законом, хоча не встановлено факту таких злочинів за рішеннями суду, є твердженнями, а не оцінюючими судженнями і є неприйнятними та недостовірними.

У ч.ч. 1,2,5 ст. 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21.09.2006 в справі Грабчук проти України (заява N 8599/02); пункт 48 рішення від 12.01.2012 в справі Довженко проти України (заява N 36650/03)).

Враховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини, суд дійшов до висновку про те, що відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (ст. ст. 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.

Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilovand Othersv. Russia, N 2947/06 від 24 квітня 2008 року). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenet de Ribemont v. Frence від 10.02.1995, п. 33, п. 38, п. 41).

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості необхідно брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (рішення у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000).

Аналогічні висновки зроблені Верховним судом, зокрема у постановах від 23.12.2020 в справі № 484/2781/19, від 01.03.2021 в справі № 577/4402/19, від 22.03.2021 в справі № 482/1474/16-ц.

При вирішенні справи суд виходить з того, що інформація, оприлюднена відповідачем, виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень. У висловлюваннях відповідача йдеться про вчинки конкретної особи у певний період часу, тобто про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена.

Відповідачем використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночним судженням. Оспорювана інформація сформульована ним способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). У його висловлюваннях відсутні спеціальні вставні конструкції, прислівники, інші мовностилістичні способи, що мали б виражати їх невпевненість або сумніви щодо вірогідності висловлюваного.

Також відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації.

Відповідачем не надано доказів того, що він перед поширенням інформації, про спростування якої заявляє позивач, перевірив її достовірність або отримання її з офіційних джерел.

Слід врахувати, що характер дій відповідача та відсутність з його сторони доказів про перевірку достовірності інформації перед її оприлюдненням свідчать про умисний характер таких дій, тобто Відповідачем інформація була поширена з ігноруванням її як достовірної, з метою поширення неправдивих відомостей та завданню шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, що по своїй суті є наклепом.

Суд виходить з того, що право на повагу до честі, гідності та ділової репутації належить до особистих немайнових прав фізичної особи, такі права належать кожній фізичній особі від народження і не залежать від професійного статусу людини (ст. ст. 269, 270 ЦК України).

Суд, крім іншого, ураховує, що відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Суд погоджується з тим, що поширені про позивача відомості мають сильне негативне забарвлення, та не ґрунтуючись на жодних фактичних даних, є надмірними, дискредитаційними, образливими та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації відбулось порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до гідності та честі та на недоторканність ділової репутації.

Таким чином, судом встановлено безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між поширенням відповідачами недостовірної інформації та приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає доведеними обставини, на які посилався позивач у цій частині висловлення недостовірності інформації про позивача та її оприлюднення відповідачем, й законними підстави вважати її такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію слід зазначити наступне.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 25 згаданої вище Постанови спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Згідно п. 24 цієї ж Постанови, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

У зв`язку з тим, що недостовірна інформація була поширена відповідачем в ефірі Телеканалу Прямий у програмі ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є відповідач, відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу Прямий за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на Youtube каналі телеканалу Прямий під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_6, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача ТОВ ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача в ефірі Телеканалу Прямий у програмі ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є ТОВ Телеканал Прямий , відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу Прямий за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на Youtube каналі телеканалу Прямий під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_6, шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду під їх заголовком.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що позивачем доведено, що інформація, яка поширена відповідачами є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, та підлягає спростуванню, відповідно до ч.ч. 1, 4, 6 статті 277 ЦК України.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Стаття 1167 ЦК України встановлює відповідальність за завдану моральну шкоду фізичній особі та обов`язок її відшкодувати покладає на особу, яка її завдала.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі зазначив, що, з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у абзацу 2 пункту 11 Постанови № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам слід мати на увазі, що у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідач до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов`язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов`язок по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини. В разі, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на себе.

В даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи, внаслідок поширення відповідачем стосовно позивача відеосюжету з недостовірною інформацією, яка ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, останній відчув душевні страждання, тривалий період переживання через поширення відповідачем недостовірної інформації, необхідність її правового спростування, стали причиною накопичення психоемоційної напруги, у зв`язку з чим порушився його звичайний спосіб життя. Отже завдання позивачу моральної шкоди внаслідок відповідних дій відповідача знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, тому права позивача, які були порушені відповідачем, може бути відновлено шляхом компенсації моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі, що становить 1,00 грн.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 з урахуванням розумності і справедливості підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі судові витрати у виді судового збору в розмірі 1681,60 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Телеканал Прямий про спростування недостовірної інформації,- задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену в ефірі Телеканалу Прямий у програмі ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є ТОВ Телеканал Прямий , відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу Прямий за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на Youtube каналі телеканалу Прямий під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме:

Фраза 1. (Хронометраж з 2:39 по 2:50) … через ОСОБА_1 ОСОБА_2 контролює ринок нафтопродуктів і саме через них здійснив рейдерське захоплення центрального ринку Івано-Франківська … .

Фраза 2. (Хронометраж з 5:38 по 5:45) … захоплення ринку спланували через бізнес партнерів ОСОБА_2 - братів ОСОБА_1, котрі входять до його близького оточення… .

Фраза 3. (Хронометраж з 5:49 по 6:14) … відомо, що паливному ринку України ОСОБА_2 заробляє через підставних осіб, і ОСОБА_1 одні із них … .

Фраза 4. (Хронометраж з 6:34 по 6:41) … ОСОБА_1 - генеральний директор компанії Анвітрейд, що контролює роботу нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок … .

Фраза 5. (Хронометраж з 6:46 по 6:59) … прізвище ОСОБА_1 - це бізнесмен середньої руки паливного ринку України на якого було зареєстрована фірма, яка контролювала фактично власність цієї труби. Куратором ОСОБА_1 називають ОСОБА_3 … .

Фраза 6. (Хронометраж з 7:35 по 7:51) … коли ОСОБА_3 став публічно відомий, токсичний - відбулася перереєстрація власності, перепродано, перереєстровано і от, ОСОБА_1 став власником однієї фірми на яку було заведено роздрібні продажі уже палива в Україні… .

Фраза 7. (Хронометраж з 7:52 по 8:01) … при цьому, брати ОСОБА_1 у схемі рейдерського захоплення ринку в Івано-Франківську можуть бути не лише бізнес-партнерами ОСОБА_2 , але й стратегічними функціонерами … .

Фраза 8. (Хронометраж з 8:28 по 9:14) … яким же чином брати ОСОБА_1 мали забезпечити підтримку ОСОБА_2 на Прикарпатті … усе вказує на те, що рейдери ОСОБА_2 як раз і акумулюють готівку перед місцевими виборами, адже від часу захоплення ринку вони не сплатили податків… .

Фраза 9. (Хронометраж з 13:51 по 14:01) … задля посилання свого впливу в західному регіоні, оточення кума ОСОБА_4 вдається до рейдерських захоплень залучаючи при цьому, не лише мозок, ключових осіб із власної паливної імперії - та відображається фото ОСОБА_1 … .

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про Позивача в ефірі Телеканалу Прямий у програмі ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є ТОВ Телеканал Прямий , відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу Прямий за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на Youtube каналі телеканалу Прямий під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_6, шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду під їх заголовком.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ на користь ОСОБА_1 1 (одну) 00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду до апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04948693, адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 2А)

Суддя Новак Р.В.