Постанова від 03.11.2022 по справі 757/42232/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/42232/20 Головуючий у І інстанції - Новак Р.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/3980/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,_

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, в якому просив спростувати інформацію поширену в ефірі Телеканалу « Прямий » у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ТОВ «Телеканал «Прямий», відеозапису який було розміщено на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на Youtube каналі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме:

Фраза 1. (Хронометраж з 2:39 по 2:50) «… через ОСОБА_1 ОСОБА_3 контролює ринок нафтопродуктів і саме через них здійснив рейдерське захоплення центрального ринку Івано-Франківська …».

Фраза 2. (Хронометраж з 5:38 по 5:45) «… захоплення ринку спланували через бізнес партнерів ОСОБА_3 - братів ОСОБА_1, котрі входять до його близького оточення…».

Фраза 3. (Хронометраж з 5:49 по 6:14) «… відомо, що паливному ринку України ОСОБА_3 заробляє через підставних осіб, і ОСОБА_1 одні із них …».

Фраза 4. (Хронометраж з 6:34 по 6:41) «… ОСОБА_1 - генеральний директор компанії Анвітрейд, що контролює роботу нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» …».

Фраза 5. (Хронометраж з 6:46 по 6:59) «… прізвище ОСОБА_1 - це бізнесмен середньої руки паливного ринку України на якого було зареєстрована фірма, яка контролювала фактично власність цієї труби. Куратором ОСОБА_1 називають ОСОБА_6 …».

Фраза 6. (Хронометраж з 7:35 по 7:51) «… коли ОСОБА_6 став публічно відомий, токсичний - відбулася перереєстрація власності, перепродано, перереєстровано і от, ОСОБА_1 став власником однієї фірми на яку було заведено роздрібні продажі уже палива в Україні…».

Фраза 7. (Хронометраж з 7:52 по 8:01) «… при цьому, брати ОСОБА_1 у схемі рейдерського захоплення ринку в Івано-Франківську можуть бути не лише бізнес-партнерами ОСОБА_3 , але й стратегічними функціонерами …».

Фраза 8. (Хронометраж з 8:28 по 9:14) «… яким же чином брати ОСОБА_1 мали забезпечити підтримку ОСОБА_3 на Прикарпатті … усе вказує на те, що рейдери ОСОБА_3 як раз і акумулюють готівку перед місцевими виборами, адже від часу захоплення ринку вони не сплатили податків…».

Фраза 9. (Хронометраж з 13:51 по 14:01) «… задля посилання свого впливу в західному регіоні, оточення кума ОСОБА_7 вдається до рейдерських захоплень залучаючи при цьому, не лише мозок, ключових осіб із власної паливної імперії - та відображається фото ОСОБА_1 …»;

Зобов`язати ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про Позивача в ефірі Телеканалу « Прямий » у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ТОВ «Телеканал «Прямий», відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на Youtube каналі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5, шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду під їх заголовком та стягнути моральну шкоду на його користь з відповідача у розмірі 1 грн.

Свої вимоги, позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в ефірі Телеканалу « Прямий » у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ТОВ «Телеканал «Прямий», відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на Youtube каналі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5, вийшов відеосюжет в якому, на думку позивача, виявлені факти розповсюдження недостовірної інформації відносно позивача.

Позивач зазначає, що дані твердження є вигаданими та нічим не підтвердженими, а отже вказану інформацію він вважає недостовірною, такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію і підлягає спростуванню з підстав, наведених в позовній заяві.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий»» про спростування недостовірної інформації,- задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену в ефірі Телеканалу « Прямий » у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ТОВ «Телеканал «Прямий», відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на Youtube каналі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме:

«Фраза 1. (Хронометраж з 2:39 по 2:50) «… через ОСОБА_1 ОСОБА_3 контролює ринок нафтопродуктів і саме через них здійснив рейдерське захоплення центрального ринку Івано-Франківська …».

Фраза 2. (Хронометраж з 5:38 по 5:45) «… захоплення ринку спланували через бізнес партнерів ОСОБА_3 - братів ОСОБА_1, котрі входять до його близького оточення…».

Фраза 3. (Хронометраж з 5:49 по 6:14) «… відомо, що паливному ринку України ОСОБА_3 заробляє через підставних осіб, і ОСОБА_1 одні із них …».

Фраза 4. (Хронометраж з 6:34 по 6:41) «… ОСОБА_1 - генеральний директор компанії Анвітрейд, що контролює роботу нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» …».

Фраза 5. (Хронометраж з 6:46 по 6:59) «… прізвище ОСОБА_1 - це бізнесмен середньої руки паливного ринку України на якого було зареєстрована фірма, яка контролювала фактично власність цієї труби. Куратором ОСОБА_1 називають ОСОБА_6 …».

Фраза 6. (Хронометраж з 7:35 по 7:51) «… коли ОСОБА_6 став публічно відомий, токсичний - відбулася перереєстрація власності, перепродано, перереєстровано і от, ОСОБА_1 став власником однієї фірми на яку було заведено роздрібні продажі уже палива в Україні…».

Фраза 7. (Хронометраж з 7:52 по 8:01) «… при цьому, брати ОСОБА_1 у схемі рейдерського захоплення ринку в Івано-Франківську можуть бути не лише бізнес-партнерами ОСОБА_3 , але й стратегічними функціонерами …».

Фраза 8. (Хронометраж з 8:28 по 9:14) «… яким же чином брати ОСОБА_1 мали забезпечити підтримку ОСОБА_3 на Прикарпатті … усе вказує на те, що рейдери ОСОБА_3 як раз і акумулюють готівку перед місцевими виборами, адже від часу захоплення ринку вони не сплатили податків…».

Фраза 9. (Хронометраж з 13:51 по 14:01) «… задля посилання свого впливу в західному регіоні, оточення кума ОСОБА_7 вдається до рейдерських захоплень залучаючи при цьому, не лише мозок, ключових осіб із власної паливної імперії - та відображається фото ОСОБА_1 …»».

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ» протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про Позивача в ефірі Телеканалу « Прямий » у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ТОВ «Телеканал «Прямий», відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на Youtube каналі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5, шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду під їх заголовком.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ» на користь ОСОБА_1 1 (одну) 00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» подало апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилаються на те, що жодних підтверджень про те, що начебто спірна інформація була поширена та у який саме час в ефірі телеканалу « Прямий » або шляхом розміщення ефіру у інших джерелах отримання інформації, позивач не надав. При цьому, суд не звернув уваги при винесенні рішення на те, що не існує жодних підтверджень про розміщення ефіру у будь-яких джерелах інформації.

Вказують, що належним відповідачем за даним позовом є автор (фізична особа) та власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення інформації, заявленої позивачем як недостовірна та така, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію, а відповідач є неналежним відповідачем у справі. Проте, судом першої інстанції не було це враховано при винесенні оскаржуваного рішення.

Ззаначають, що у даному спорі відсутній склад юридичного правопорушення, який є підставою для задоволення позову, а саме: не доведена недостовірність оскаржуваної інформації та порушення немайнових прав позивача. Отже, обставини, які підлягали доведенню - не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, проте суд першої інстанції не звернув на це уваги.

Решта заявлених вимог залежить від законодавчих обмежень щодо притягнення Телеканалу у відповідних умовах та визнання факту поширення недостовірної інформації, а за відсутності такого - теж не мали бути задоволені з боку.

Посилаються на недоведеність завданої позивачу моральної шкоди саме внаслідок поширення інформації про нього.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та на законність оскаржуваного рішення.Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в ефірі Телеканалу «Прямий» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ТОВ «Телеканал «Прямий», було поширено інформацію у відеозапису,який було розміщено на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на Youtube каналі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме:

Фраза 1. (Хронометраж з 2:39 по 2:50) «… через ОСОБА_1 ОСОБА_3 контролює ринок нафтопродуктів і саме через них здійснив рейдерське захоплення центрального ринку Івано-Франківська …».

Фраза 2. (Хронометраж з 5:38 по 5:45) «… захоплення ринку спланували через бізнес партнерів ОСОБА_3 - братів ОСОБА_1, котрі входять до його близького оточення…».

Фраза 3. (Хронометраж з 5:49 по 6:14) «… відомо, що паливному ринку України ОСОБА_3 заробляє через підставних осіб, і ОСОБА_1 одні із них …».

Фраза 4. (Хронометраж з 6:34 по 6:41) «… ОСОБА_1 - генеральний директор компанії Анвітрейд, що контролює роботу нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» …».

Фраза 5. (Хронометраж з 6:46 по 6:59) «… прізвище ОСОБА_1 - це бізнесмен середньої руки паливного ринку України на якого було зареєстрована фірма, яка контролювала фактично власність цієї труби. Куратором ОСОБА_1 називають ОСОБА_6 …».

Фраза 6. (Хронометраж з 7:35 по 7:51) «… коли ОСОБА_6 став публічно відомий, токсичний - відбулася перереєстрація власності, перепродано, перереєстровано і от, ОСОБА_1 став власником однієї фірми на яку було заведено роздрібні продажі уже палива в Україні…».

Фраза 7. (Хронометраж з 7:52 по 8:01) «… при цьому, брати ОСОБА_1 у схемі рейдерського захоплення ринку в Івано-Франківську можуть бути не лише бізнес-партнерами ОСОБА_3 , але й стратегічними функціонерами …».

Фраза 8. (Хронометраж з 8:28 по 9:14) «… яким же чином брати ОСОБА_1 мали забезпечити підтримку ОСОБА_3 на Прикарпатті … усе вказує на те, що рейдери ОСОБА_3 як раз і акумулюють готівку перед місцевими виборами, адже від часу захоплення ринку вони не сплатили податків…».

Фраза 9. (Хронометраж з 13:51 по 14:01) «… задля посилання свого впливу в західному регіоні, оточення кума ОСОБА_7 вдається до рейдерських захоплень залучаючи при цьому, не лише мозок, ключових осіб із власної паливної імперії - та відображається фото ОСОБА_1 …»;

Аналізуючи зміст вказаної інформації, суд дійшов наступного висновку: зміст поширеної Відповідачем інформації безпосередньо стосується Позивача, з огляду на посилання на його ім`я, прізвище. Об`єктивний зміст висловів зводиться до того, що фактично Відповідач звинувачує позивача у вчиненні кримінально караних діянь, зокрема таких як, протиправне заволодіння майном підприємства та ухилення від сплати податків: «… яким же чином брати ОСОБА_1 мали забезпечити підтримку ОСОБА_3 на Прикарпатті … усе вказує на те, що рейдери ОСОБА_3 як раз і акумулюють готівку перед місцевими виборами, адже від часу захоплення ринку вони не сплатили податків…», «… через ОСОБА_1 ОСОБА_3 контролює ринок нафтопродуктів і саме через них здійснив рейдерське захоплення центрального ринку Івано-Франківська …».

Відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б могли підтвердити правдивість спірної інформації.

Відповідно до викладеного, а також практики Європейського Суду по справі «Брюне-Лекомт та інші проти Франції», в яких вказано, що висловлювання відносно дій, які є караними за кримінальним законом, хоча не встановлено факту таких злочинів за рішеннями суду, є твердженнями, а не оцінюючими судженнями і є неприйнятними та недостовірними.

Враховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини, суд дійшов до висновку про те, що відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, оскільки посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що інформація, оприлюднена відповідачем, виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень. У висловлюваннях відповідача йдеться про вчинки конкретної особи у певний період часу, тобто про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена.

Відповідачем використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночним судженням. Оспорювана інформація сформульована ним способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). У його висловлюваннях відсутні спеціальні вставні конструкції, прислівники, інші мовностилістичні способи, що мали б виражати їх невпевненість або сумніви щодо вірогідності висловлюваного.

Також відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації.

Відповідачем не надано доказів того, що він перед поширенням інформації, про спростування якої заявляє позивач, перевірив її достовірність або отримання її з офіційних джерел.

При цьому, судврахував, що характер дій відповідача та відсутність з його сторони доказів про перевірку достовірності інформації перед її оприлюдненням свідчать про умисний характер таких дій, тобто Відповідачем інформація була поширена з ігноруванням її як достовірної, з метою поширення неправдивих відомостей та завданню шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, що по своїй суті є наклепом.

Поширені про позивача відомості мають сильне негативне забарвлення, та не ґрунтуючись на жодних фактичних даних, є надмірними, дискредитаційними, образливими та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації відбулось порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до гідності та честі та на недоторканність ділової репутації, оскільки поширена інформація відповідачами є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, та підлягає спростуванню, відповідно до ч.ч. 1, 4, 6 статті 277 ЦК України.

Судом встановлено безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між поширенням відповідачами недостовірної інформації та приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважав доведеними обставини, на які посилався позивач у цій частині висловлення недостовірності інформації про позивача та її оприлюднення відповідачем, й законними підстави вважати її такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

У зв`язку з тим, що недостовірна інформація була поширена відповідачем в ефірі Телеканалу « Прямий » у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є відповідач, відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7 та на Youtubeканалі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5, суд вважавза необхідне зобов`язати відповідача ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ ПРЯМИЙ» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача в ефірі Телеканалу « Прямий » у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ТОВ «Телеканал «Прямий», відеозапис якої було розміщено на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на Youtube каналі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5, у той самий спосіб її поширення,шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду під їх заголовком.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що внаслідок поширення відповідачем стосовно позивача відеосюжету з недостовірною інформацією, яка ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, останній відчув душевні страждання, тривалий період переживання через поширення відповідачем недостовірної інформації, необхідність її правового спростування, стали причиною накопичення психоемоційної напруги, у зв`язку з чим порушився його звичайний спосіб життя. Отже завдання позивачу моральної шкоди внаслідок відповідних дій відповідача знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, тому права позивача, які були порушені відповідачем, можуть бути відновлені шляхом компенсації моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі, що становить 1,00 грн.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що поширена відповідачами інформація за своїм характером та змістом ґрунтується на твердженнях про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Проаналізувавши інформацію, поширену відповідачеи, а також характер використаних при її викладенні мовностилістичних засобів, зокрема, відсутність алегорій, сатири, гіпербол тощо, суд дійшов правильного висновку, що вказана інформація подана саме у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження.

Як дійшов висновку суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в ефірі Телеканалу «Прямий» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ТОВ «Телеканал «Прямий», на офіційному сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 та на Youtube-каналі телеканалу «Прямий» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5, вийшов відеосюжет, в якому виявлені факти розповсюдження недостовірної інформації відносно Позивача.

Як на підставу незаконності рішення відповідач посилається на те, що він не є власником сайту Youtube, на якому було розміщено відеозапис, тому є неналежним відповідачем у справі.

Разом з тим, Youtube - це веб-сервіс, який дозволяє завантажувати та переглядати відео у браузері. При цьому, користувачі, які здійснюють завантаження відео, завантажують його з власного офіційного (особового) каналу, який реєструється на кожного конкретно визначеного користувача і лише користувач, який є власником цього каналу може завантажити на власний канал відеоролик. Крім того, згідно офіційної угоди користувача, що розміщена на веб-сервісі Youtube та знаходиться за адресою ІНФОРМАЦІЯ_9 , до якої приєднуються всі користувачі даного веб-сервісу, автори можуть завантажувати лише ті відео, які вони створили самі або для яких вони мають дозвіл на використання.

Крім того, згідно угоди користувача Youtube, власник акаунта на Youtube може розміщувати власний контент, у тому числі відео та коментарі користувача. "Контент" включає відео, аудіо, фірмове оформлення (включно з комерційними найменуваннями, торговельними марками, знаками обслуговування й логотипами), інтерактивні функції, програмне забезпечення, показники й інші матеріали, надані вами, Youtube чи третьою особою. За розміщений Контент -несе відповідальність особа чи організація, яка завантажила його в Сервіс та повністю зберігає за собою усі належні йому права власності на такий контент.

Відтак, фактичне знаходження відеосюжету на офіційному каналі Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_10) на веб-сервісі Youtubeдостовірно свідчить про те, що безпосередньо Відповідачем, як власником цього відеосюжету, самостійно було його розміщено на власному Youtube- каналі, а відтак ТОВ «Телеканал «Прямий» є належним Відповідачем у цій справі.

Натомість веб-сервіс Youtube не здійснює розміщення відеосюжетів, ці дії вчиняє безпосереньо власник каналу, яким, в даному випадку, є Відповідач і згідно публічної угоди між відповідачем та компанією GoogleLLC, яка є власником веб-сервісу Youtube, за Контент несе відповідальність особа чи організація, яка завантажила його в Сервіс, тобто Відповідач.

Таким чином, твердження Скаржника про те, що лише власник та/або автор Youtube повинен бути відповідачем по даній справі є необгрунтовані.

Також як на безпідставність висновків суду та доводів позовної заяви і підставу для відмови у позові відповідач посилається на практику Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 року у справі № 404/1691/16 тобто відсутність попереднього звернення позивача відповідно до ч.ч 4,5 ст. 48, 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Та те, що належним доказом щодо того яка саме інформація була поширена є лише копія запису, яка мала бути отримана позивачем у відповідності до норм вказаного Закону.

Проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.12.2021 року у справі № 905/902/20 відступила від висновків Верховного Суду в попередніх справах та дійшла до наступного висновку:

6.17. За статтею 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація, зокрема, зобов`язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.

6.18. Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

6.19. Відповідно до змісту статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов`язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому. Усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

6.20. За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.

6.21. Однак звернення громадянина або юридичної особи до телерадіоорганізації зі скаргою в порядку статті 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» не є обов`язковою передумовою звернення до суду за захистом недоторканості ділової репутації, адже передбачає право, а не обов`язок особи на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач та, відповідно, на отримання копії запису фрагмента зі спірної інформацією. Право на судовий захист ділової репутації не залежить від того, чи скористалися громадянин чи юридична особа правом вимагати від телерадіоорганізації спростування недостовірної інформації в позасудовому порядку.

6.22. Тому сплив установленого законом 14-денного строку зберігання трансльованої передачі та незвернення заявника до телерадіоорганізації протягом цього строку з відповідною (відповідними) вимогою (вимогами) у порядку частин третьої, п`ятої статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» про спростування недостовірної інформації та/або про надання копії запису фрагмента передачі не позбавляє його можливості захистити свої права у судовому порядку з дотриманням принципу змагальності сторін, суть якого полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (пункт 5 частини третьої статті 2, частина третя статті 13 та частина перша статті 74 ГПК України).

6.23. Стаття 73 ГПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а одним із засобів доказування є електронні докази.

6.24. За частиною першою, другою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі «Інтернет»). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

За частиною ж п`ятою цієї статті Кодексу, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

6.25. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

6.26. Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

6.27. Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

6.28. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

6.29. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(стаття 78 ГПК України).

6.30. Водночас законодавство, що регулює відносини, пов`язані з поширенням недостовірної інформації шляхом передання її по радіо, телебаченню, не передбачає, що докази поширення такої інформації (докази транслювання чи ретранслювання телерадіоорганізацією передачі зі спірною інформацією) можуть бути отримані виключно в порядку, передбаченому Законом України «Про телебачення і радіомовлення».

6.31. Відповідно до змісту вказаних норм, для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик. Якщо особа не має такого запису і надає копію, отриману з інших джерел, відповідно до частини п`ятої статті 96 ГПК України суд може витребувати відеозапис за наявності сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу. Якщо відеозапис не зберігся взагалі, то сторони мають право доводити факти порушеного права у справі будь-якими доказами.

6.33. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у рішенні від 17 січня 1970 року у справі Delcourt v. Belgium (заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У рішенні від 4 грудня 1995 року у справі Bellet v. France (заява № 23805/94,) Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

6.34. «…….чинне законодавство, що регулює відносини, пов`язані з поширенням недостовірної інформації шляхом транслювання її по телебаченню, не передбачає, що докази поширення такої інформації можуть бути отримані виключно в порядку, передбаченому Законом України «Про телебачення і радіомовлення».

Таким чином, з огляду на використаний відповідачем спосіб поширення інформації, факт такого поширення підтверджений наданими разом із позовною заявою флеш носій, засвідчений електронним цифровим підписом із записом телевізійного сюжету, який містить оспорювані твердження, відповідно до ст.. 100 ЦПК України є належним доказом у справі.

Сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу у суду не виникло, оскільки доступ до цього самого сюжету є у вільному доступі в мережі інтернет.

Також є необґрунтовані і доводи апеляційної скарги про відсутність всіх елементів складу правопорушення.

Згідно п. 15 зазначеної постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист ідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суд повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також к іншій, формі хоча б одній особі.

Отже, поширення інформації щодо Позивача відбулась на власному каналі веб-сервісу Youtube.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Таким чином, оскільки у сюжеті йдеться про протиправну діяльність позивача, особа якого конкретно ідентифікована, ця інформація його стосується.

А також поширена відповідачем інформація про позивача є недостовірною, оскільки доказів про вчинення позивачем кримінальних правопорушень, притягнення його за вироком суду до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, відповідачем не надано.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, закріпленого положеннями ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України та ст. 17 КПК України, факт вчинення особою злочину може бути встановлений виключно обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Разом з тим, жодного посилання на вирок суду, яким встановлена вина позивача у скоєнні кримінальних правопорушень та який набрав законної сили, сюжет передачі не містить та в матеріалах справи таких доказів не має.

Крім того, позивач не є публічною особою відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» встановлено, що національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції, тому посилання відповідача на Декларацію про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації із посилання на яку відповідач називає Позивача публічною особою, є безпідставне.

Позивач ніколи не займав жодних з перелічених у вказаній вище нормі Закону посад. Відповідачем не надано суду доказів протилежного, а відтак твердження Відповідача про те, що Позивач є публічною особою є надуманими та безпідставними.

У ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне -законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти.

З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

За загальновідомою інформацією позивач є васником Wexler Group.Wexler Group - група компаній, що займається імпортом, реалізацією нафтопродуктів та зрідженого газу. Група є найбільшим імпортером нафтопродуктів України. До складу групи входять 10 компаній, розташованих як в Україні, так і за її межами. Засновником та головним акціонером компаній є ОСОБА_1.

Таким чином, поширення недостовірної інформації Відповідачем стосовно Позивача, порушено особисті немайнові права останнього. Принижує його честь, гідність та ділову репутацію, тобто знижує оцінку його діяльності з боку суспільства та інших учасників.

За таких, встановлених обставин, відповідно до п. 15 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» наявний юридичний склад правопорушення.

Відповідач не підтвердив належними, допустимими та достовірними доказами правдивість спірної, поширеної ним інформації.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 34 Конституції України, здійснення права на свободу слова може бути обмежене законом, зокрема для захисту репутації або прав інших людей.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції, здійснення права на свободу вираження поглядів, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, у тому числі для захисту репутації чи прав інших осіб.

Отже, нормами діючого законодавства прямо передбачена можливість обмеження здійснення права на свободу слова та встановлені підстави для такого обмеження, що в повній мірі узгоджується із практикою ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що преса не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації та прав інших осіб (справа «Перна проти Італії» (Case of Perna v.Italy).

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ по справі «Санді Таймс» (Sunday Times) проти Об`єднаного Королівства», втручання у свободу вираження поглядів (обмеження) є допустимим, якщо воно встановлене законом та є необхідним в демократичному суспільстві.

При цьому, межі здійснення права на свободу слова та вираження своїх поглядів, як і будь-якого іншого цивільного права, не є абстрактними та чітко визначені законом, а саме ст. 13 ЦК України, відповідно до положень якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Статтею 28 Конституції України кожному гарантоване право на повагу до його гідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до встановленого законом порядку, наданими до позовної заяви доказами та наведеними в ній нормами чинного законодавства в повній мірі підтверджено, що порушення охоронюваних законом прав позивача відбулося саме внаслідок поширення відповідачами недостовірних відомостей про його особу.

Таким чином, дії відповідачів явно виходять за встановлені законом межі здійснення права на свободу слова і вираження поглядів та являють собою зловживання цим правом, що прямо заборонено ч. 3 ст. 13 ЦК України, згідно якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Спроба відповідача виправдати таке зловживання правом суспільною значимістю поширеної інформації не заслуговують на увагу, оскільки суперечать практиці ЄСПЛ, відповідно до якої за п. 2 ст. 10 Конвенції свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб» (рішення у справах «Ліндон, Очаковські-Лоран і Жюлі проти Франції», «Педерсен і Бодсґор проти Данії»).

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (як майнової, так і моральної) є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування, одночасно, майнової та моральної шкоди.Складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є:

- власне шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи;

- протиправне діяння особи, котра її завдала;

- причинний зв`язок між ними;

- вина заподіювача шкоди.

Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Тож згідно із принципом змагальності сторін (ст.2 ЦПК України) необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, встановивши наявність складових елементів загальних підстав для відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанцій, правильно задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, врахувавши, що порушені суб`єктивні особисті немайнові права та інтереси позивача як учасника цивільних відносин, оскільки відшкодування моральної шкоди є безпосереднім наслідком такого правопорушення, а факт юридичного складу правопорушення встановлений.

В частині розміру визначеного судом відшкодування апеляційна скарга доводів не містить.

За таких обставин рішення у справі постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та аргументи зазначені у відзиві на апеляційну скаргу про безпідставність доводів апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» залишити без задоволення

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник