Ухвала

від 07.10.2021 по справі 2-5422/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-5422/11

Провадження № 4-с/201/58/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Шумейко А.С.,

за участі

представника заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Яворської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: державний виконавець Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство ОТП Банк про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 21 липня 2021 року надійшла скарга ОСОБА_2 , заінтересовані особи: державний виконавець Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство ОТП Банк про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії в якій просила:

-Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно -східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка виразилась у невжитті заходів щодо зняття арештів з майна заявника, ОСОБА_2 під час винесення державним виконавцем відповідних постанов про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчих провадженнях № 32130323 та № 32027413, відкритих стосовно неї за заявою стягувача -ПАТ ОТП Банк про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, які були накладенні постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Кітаєва С.С. від 11 квітня 2012 році у виконавчому провадженні № 32130323 та від 13 серпня 2012 році у виконавчому провадженні № 32027413, а також невжитті заходи щодо зняття арештів з майна заявника ОСОБА_2 після подання нею поштою 08 липня 2021 року заяви до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про їх зняття;

-Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 квітня 2012 року, винесену державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Кітаєвим С.С. у виконавчому проваджені № 32130323, якою накладено арешт та оголошено заборони на відчуження на все майно, що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження № 12385573, зареєстрований 11 квітня 2012 року та реєстраційний номер обтяження № 12864790 зареєстрований 13 серпня 2012 року.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що на виконанні у Соборному ВДВС у місті Дніпрі Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 32027413 з примусового виконання постанови № 2-5422/11 виданої 04 серпня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ОТП Банк суми боргу за кредитним договором у розмірі 356 318,82 грн., яке було відкрито 05 квітня 2012 року, однак 21 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 4 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . На даний час виконавче провадження, що перебувала на виконанні знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання. Заявник посилаючись на норми Закону України Про виконавче провадження просила її скаргу задовольнити (а.с. 1-13).

В судовому засідання представник заявника скаргу підтримав наполягав на її задоволенні.

Представник Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судовому засідання заперечувала проти задоволення скарги вважаючи її безпідставною та такою що не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Статтею 59 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як встановлено судом в рамках здійснення виконавчого провадження № 32027413 державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

У подальшому, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження було завершено.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними задачами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон.

Згідно із статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 32130323 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованості на загальну суму 356 318,82 грн. В рамках даного виконавчого провадження винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 квітня 2012 року.

24 грудня 2014 року Державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з витіком строку зберігання зазначене виконавче провадження було знищено.

Водночас, згідно із частиною 1 статті 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У свою чергу, законодавець у Законі розрізняє закінчення виконавчого провадження, підстави для якого передбачені у статті 39 Закону, та повернення виконавчого документа (стаття 37 Закону).

Тобто, повернення виконавчого листа за статтею 37 Закону - не є закінченням виконавчого провадження, оскільки вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження визначений статтею 39 Закону, тому, повернення виконавчого документа не звільняє боржника від обов`язку виконати рішення суду, а відповідно і від негативних наслідків, передбачених Законом, за його невиконання.

Таким чином у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_2 , оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і Законом.

Разом з тим, відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи № 1395/5 від 24.04.2017 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо зобов`язання державного виконавця Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вжити заходів щодо усунення порушень при закритті виконавчого провадження № 32130323 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5422/11 виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованості на загальну суму 356 318,82 грн. та скасувати (виключити) запис про обтяження № 12385573, зареєстрований 11 квітня 2012 року та номер обтяження № 12864790 зареєстрований 13 серпня 2012 рокув Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: державний виконавець Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство ОТП Банк про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 11 жовтня 2021 року

Суддя С.О. Демидова