Постанова

від 14.12.2021 по справі 2-5422/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10395/21 Справа № 2-5422/11 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство ОТП Банк про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, де заінтересовані особи: державний виконавець Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство ОТП Банк про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії в якій просила:

-Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно -східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка виразилась у невжитті заходів щодо зняття арештів з майна заявника, ОСОБА_1 під час винесення державним виконавцем відповідних постанов про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчих провадженнях № 32130323 та № 32027413, відкритих стосовно неї за заявою стягувача -ПАТ ОТП Банк про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, які були накладенні постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Кітаєва С.С. від 11 квітня 2012 році у виконавчому провадженні № 32130323 та від 13 серпня 2012 році у виконавчому провадженні № 32027413, а також невжитті заходи щодо зняття арештів з майна заявника ОСОБА_1 після подання нею поштою 08 липня 2021 року заяви до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про їх зняття;

-Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 квітня 2012 року, винесену державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Кітаєвим С.С. у виконавчому проваджені № 32130323, якою накладено арешт та оголошено заборони на відчуження на все майно, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження № 12385573, зареєстрований 11 квітня 2012 року та реєстраційний номер обтяження № 12864790 зареєстрований 13 серпня 2012 року.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що на виконанні у Соборному ВДВС у місті Дніпрі Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 32027413 з примусового виконання постанови № 2-5422/11 виданої 04 серпня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк суми боргу за кредитним договором у розмірі 356 318,82 грн., яке було відкрито 05 квітня 2012 року, однак 21 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 4 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . На даний час виконавче провадження, що перебувала на виконанні знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання. Заявник посилаючись на норми Закону України Про виконавче провадження просила її скаргу задовольнити (а.с. 1-13).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2021 року скаргу залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і Законом. При вирішенні питання щодо зобов`язання державного виконавця Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вжити заходів щодо усунення порушень при закритті виконавчого провадження № 32130323 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5422/11 виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованості на загальну суму 356 318,82 грн. та скасувати (виключити) запис про обтяження № 12385573, зареєстрований 11 квітня 2012 року та номер обтяження № 12864790 зареєстрований 13 серпня 2012 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та задовольнити скаргу в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Так, судом встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 32130323 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованості на загальну суму 356 318,82 грн. В рамках даного виконавчого провадження винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 квітня 2012 року.

24 грудня 2014 року Державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з закінченням строку зберігання зазначене виконавче провадження було знищено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і Законом. При вирішенні питання щодо зобов`язання державного виконавця Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вжити заходів щодо усунення порушень при закритті виконавчого провадження № 32130323 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5422/11 виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованості на загальну суму 356 318,82 грн. та скасувати (виключити) запис про обтяження № 12385573, зареєстрований 11 квітня 2012 року та номер обтяження № 12864790 зареєстрований 13 серпня 2012 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Статтею 59 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У подальшому, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження було завершено.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними задачами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон.

Згідно із статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз викладених норм свідчить, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених частиною першою статті 50 Закону України Про виконавче провадження .

Відомостей про повне виконання рішення суду, за яким проводиться стягнення, державному виконавцю надано не було, тому, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що правові підстави для зобов`язання відповідача зняти арешти та заборони відсутні.

Доводи наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко