Постанова

від 28.09.2021 по справі 451/237/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 451/237/18 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З.

Провадження № 22-ц/811/3629/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:77

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА про поновлення на роботі, стягнення недоплачених коштів, середнього заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим заявами від 22.04.2018 року та 12.12.2019 року (а.с.201 т.1, а.с.27 т.2), в якому просив: визнати недійсними пункти 2.1, 2.2 трудового договору №174/203 від 05.06.2017 року; визнати незаконним звільнення з роботи та поновити його на роботі; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути 5417 грн. 19 коп. за понаднормову роботу, 22165 грн. невиплачених добових при вахтовій роботі, 6851 грн. 21 коп. за ненадану додаткову відпустку та недоплачені кошти за відпустки; стягнути середньомісячний заробіток за затримку видачі трудової книжки та наказу про звільнення в розмірі 38685 грн. 60 коп., а також моральну шкоду в розмірі 1000000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 02.06.2017 року він подав заяву про прийняття його на роботу у Благодійну організацію Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА на посаду сапера (розмінувальника) з 05 червня по 31 грудня 2017 року, з випробувальним терміном три місяці, але заяву з такими умовами праці він змушений був подати, оскільки, інакше, з ним не було б укладено трудового договору.

Позивач вважає, що з ним безпідставно було укладено строковий трудовий договір, а тому його слід вважати безстроковим.

Окрім того, зазначає, що до нього було незаконно застосовано випробувальний термін, і вважає, що сам факт його випробування при прийнятті на роботу свідчить про недійсність пункту про строковість трудового договору.

Також позивач вважає, що відповідач неправильно нарахував йому заробітну плату за роботу вахтовим методом, оплативши її як за відрядження, позаяк, повинен був керуватись Порядком використання вахтового методу роботи, затвердженим постановою №749/33-82 від 31.12.1987 року Про затвердження основних положень про вахтовий метод організації робіт , а саме: за кожен день перебування на вахті виплачується надбавка за вахтовий метод роботи в розмірі, що не перевищує розмір добових, які виплачуються працівникам при службових відрядженнях у межах України.

Неправильним позивач вважає й розрахунок заробітної плати за відпрацьований період роботи, оскільки йому не було нараховано у подвійному розмірі за понаднормові години роботи: в серпні - 9 годин, у вересні - 16 годин, а в жовтні - 17 годин.

Окрім того, позивач вважає, що мав право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за особливий характер праці, а тому відповідач повинен виплатити йому грошову компенсацію за 2 дні ненаданої додаткової оплачуваної відпустки в розмірі 1023 грн. 42 коп., ще доплатити за 1 день чергової відпустки (як інваліду війни) в розмірі 511 грн. 71 коп. та 5316 грн. 18 коп. за використану чергову відпустку та додаткову відпустку як ветерану війни.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, а тому він підлягає поновленню на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Також вказував, що був звільнений з роботи під час перебування на листку непрацездатності, без будь-яких попереджень, трудову книжку йому видали лише 02.02.2018 року, про що він написав розписку, а наказ про звільнення з роботи - вже після звернення до суду із даним позовом, долучивши його до відзиву на позовну заяву, який він отримав 08.04.2018 року.

Зазначає, що такими діями відповідача йому завдано моральної шкоди, оскільки, ризикуючи життям на займаній посаді сапера, він сподівався на гарантії свого захисту, яких відповідач не дотримався, окрім того, він є інвалідом війни, тому додаткові страждання призвели до значного погіршення здоров`я та втрати нормальних соціальних зв`язків.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04 грудня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсними п.2.1 та п. 2.2 Трудового договору №174/203 від 05.06.2017 року.

Скасовано Наказ №218-к від 22.12.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сапера (розмінування) підрозділу розмінування у м. Краматорську Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді сапера (розмінування) підрозділу розмінування у м. Краматорську Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА з 29.12.2017 року.

Стягнуто з Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 340953 грн. 10 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; 5417 грн. 19 коп. за понаднормову роботу; 22165 грн. невиплачені добові при вахтовій роботі; 6851 грн. 21 коп. за ненадану додаткову відпустку та недоплачених коштів за відпустки, а всього - 375386 грн. 50 коп.

Стягнуто з Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА в дохід держави судовий збір в розмірі 3753 грн. 86 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач Благодійна організація Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено надані докази, які підтверджують характер робіт відповідача, чим зумовлена неможливість встановлення ним трудових відносин на невизначений строк.

Вважає, що укладення даного строкового трудового договору не суперечить законодавству України, а тому звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору є законним.

На переконання апелянта, суд в оскаржуваному рішенні не навів належного обгрунтування недійсності пункту 2.1 трудового договору про строковість.

Наголошує, що наявність у трудовому договорі умови про встановлення позивачу випробування не може бути підтвердженням безстроковості цього трудового договору та вказувати на недійсність пункту 2.1 договору про його строковість.

Крім того, звертає увагу, що в наказі про прийняття позивача на роботу відсутнє застереження щодо випробувального терміну і такий до позивача не застосовувався.

Вважає, що суд оскаржуваним рішенням змінив строковий трудовий договір на безстроковий.

Також апелянт зазначає, що звільнення позивача з роботи відбулось у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору в останній робочий день періоду, на який з ним укладено трудовий договір, а тому підстав визнавати незаконним звільнення немає.

Апелянт зазначає, що суд не дав належної правової оцінки доводам і доказам відповідача про відсутність підстав для стягнення за понаднормову роботу, добових за роботу вахтовим методом та компенсації за ненадану додаткову відпустку та недоплачених коштів за відпустки.

Звертає увагу, що рішення про виконання робіт вахтовим методом роботодавцем не приймалось, а виконання службових доручень поза місцем постійної роботи оформлялось наказами керівника, як відрядження.

Наголошує, що позивач погодився працювати на умовах, вказаних у трудовому договорі, про що засвідчив своїм підписом у заяві про прийняття його на роботу.

Просить врахувати, що заміна вахтового методу виконання робіт на метод організації робіт з особливим графіком не змінює встановленого відповідачем і передбаченого трудовим договором облікового періоду, а тому не є порушенням трудових прав позивача.

Зазначає, що судом не прийнято до уваги твердження відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем, а отже, задоволення судом вимоги позивача про компенсацію за несплату відпрацьованих понаднормово годин є протиправним.

Також зазначає, що позивачу було надано щорічну основну відпустку тривалістю 14 календарних днів та додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 календарних днів, відповідно до поданих ним заяв, а документів, які б підтверджували його статус, як інваліда війни, позивач не надавав, а тому задоволення вимоги про стягнення оплати одного дня основної щорічної відпустки, як інваліду війни, є безпідставними.

Заслухавши пояснення представника відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Судом встановлено, що HALO Trust - це британська благодійна та некомерційна організація, що займається очищенням наземних мін та таких, що не розірвалися, боєприпасів.

Для провадження робіт в Україні, Товариство з обмеженою відповідальністю HALO Trust (Великобританія, м. Лондон) заснувало Благодійну організацію Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА (а.с.104-108 т.1).

Фінансування робіт Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА з гуманітарного розмінування здійснюється його засновником- HALO Trust , шляхом залучення гарантів від іноземних донорів, якими є уряди та урядові органи і організації іноземних держав.

Діяльність відповідача пов`язана з виконанням робіт з гуманітарного розмінування на територіях Донецької та Луганської областей під координацією Міністерства оборони України.

Відповідно до листа Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності МОУ №187/1139 від 07.12.2016 року (а.с.128 т.1), планування заходів з організації робіт гуманітарного розмінування здійснювалось на 2017 рік (один календарний рік).

Наказом (розпорядженням) №174к від 02.06.2017 року Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу в підрозділ розмінування у м. Краматорськ на посаду сапер (розмінування) з 05.06.2017 року до 31.12.2017 року (а.с.70, 111 т.1).

05.06.2017 року між Благодійною організацією Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА та ОСОБА_1 укладено трудовий договір №174/203 строком дії до 31.12.2017 року (а.с.20-34, 113-127 т.1).

Згідно з пунктом 1.1 трудового договору, позивач прийнятий на роботу за його заявою на посаду сапер (розмінування) з посадовим окладом 10746 грн.

У пункті 2.1 трудового договору зазначено, що цей договір є строковим трудовим договором у зв`язку з характером діяльності роботодавця . Трудові відносини за цим договором починаються з дати укладення цього договору та закінчуються 31.12.2017 року.

Вказаний вище наказ та строковий трудовий договір видано відповідачем на підставі заяви позивача від 02.06.2017 року (а.с.11, 195 т.1), в якій позивач просить прийняти його на роботу в Благодійну організацію Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА на посаду сапер (розмінування) з 05 червня по 31 грудня 2017 року.

Отже, строковий трудовий договір з позивачем було укладено на підставі його заяви, з урахуванням характеру виконуваної роботи позивача та діяльності роботодавця, що в повній мірі відповідає положенням статті 23 КЗпП України, а тому правових підстав визнавати укладений між сторонами трудовий договір безстроковим та визнавати у зв`язку з цим недійсним пункт 2.1 трудового договору, - немає.

Частиною першою статті 26 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Згідно з частиною третьою статті 26 КЗпП України, випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців.

Дійсно, на підставі заяви позивача про прийняття його на роботу з випробувальним терміном, у пункті 2.2 трудового договору було передбачено, що сторони домовились встановити випробувальний термін, який становить 3 місяці з дати укладення цього договору, разом з тим, у наказі про прийняття позивача на роботу умова про випробування застережена не була і до позивача не застосовувалась, що визнано позивачем у судовому засіданні апеляційного суду.

Таким чином, в силу вимог статті 15 ЦК України про те, що захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, підстав для визнання пункту 2.2 трудового договору недійсним за позовом позивача немає.

Трудовий договір з позивачем припинено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, і наказом (розпорядженням) відповідача №218 к/у від 22.12.2017 року позивача звільнено із займаної посади з 29.12.2017 року (а.с.112 т.1), що є останнім робочим днем місяця та року закінчення строку дії трудового договору, на який укладався трудовий договір (а.с.112 т.1).

Разом з тим, розрахунок з позивачем по заробітній платі проведено за повний календарний місяць грудень 2017 року, чого не заперечується позивачем.

Також необхідно зазначити, що звільнити працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України, відтак, посилання позивача на перебування у день його звільнення на листку непрацездатності (а.с.52-53 т.1) не може бути підставою для визнання незаконним звільнення позивача з роботи.

Таким чином, правових підстав визнавати незаконним звільнення позивача з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору та поновлювати його на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, як він просить у своїй позовній заяві, немає.

Що ж стосується інших позовних вимог позивача, то необхідно зазначити наступне.

Пунктом 5.2 трудового договору визначено, що при вахтовому методі організації роботи відповідно до статті 61 КЗпП запроваджується підсумований облік робочого часу за рік. Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі від місця розташування підприємства або від пункту збору до місця роботи й назад і час відпочинку, що припадає на цей календарний проміжок часу. При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин, встановлених законодавством.

У пункті 5.4 трудового договору зазначено, що робочий час і час відпочинку в межах облікового періоду регламентується графіком роботи на вахті, який затверджується адміністрацією підприємства за узгодженням з відповідним трудовим комітетом, як правило, на рік. Цей графік доводиться до відома працівників не пізніше ніж за один місяць до введення його в дію. У графіках також передбачаються дні, необхідні для проїзду працівників на вахту і назад. Дні перебування в дорозі до місця роботи і назад у норму робочого часу не включаються і можуть припадати на дні міжвахтового відпочинку.

Тривалість вахти не може перевищувати одного місяця (п.5.5 договору).

Згідно з пунктом 5.6 договору, тривалість щоденної роботи (зміни) не повинна перевищувати 12 год. Робота понад тривалість зміни, визначеної графіком, допускається у випадках, передбачених частиною третьою статті 62 КЗпП, в тому числі й в разі неприбуття чергової зміни вахтового персоналу протягом трьох днів. Така робота вважається надурочною й оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що працівнику виплачуватиметься заробітна плата за фактично відпрацьований час (в днях) з розрахунку встановлених місячних посадових окладів, затверджених штатними розписами.

У пункті 7.1 договору зазначено, що працівникам, які виконують роботи вахтовим методом за кожний календарний день перебування в місцях виконання робіт в період вахти, а також за фактичні дні знаходження в дорозі від місця знаходження підприємства (пункту збору) до місця роботи і назад, виплачуються добові згідно Положення про відрядження.

Згідно з пунктом 8.1 договору, працівнику надається оплачувана відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення договору.

Додаткові, соціальні та неоплачувані відпустки надаються роботодавцем за заявою працівника у порядку та строки, визначені чинним законодавством України.

З наданих відповідачем відомостей та письмових доказів (а.с.165-187 т.1) встановлено, що згідно з пунктом 5.2 трудового договору, відповідно до статті 61 КЗпП України, на підприємстві було встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом рік, яким у позивача був період з 05.06.2017 року по 29.12.2017 року, а в годинах - 685 годин, робочий час за вказаний період - 688 годин. Робота у святковий день 24 серпня (8 годин) була оплачена в подвійному розмірі. Неоплачених понаднормових годин у позивача немає, а навпаки, відповідач здійснив переплату робочого часу позивача в 2017 році у розмірі 5 годин.

Також встановлено, що на підприємстві запроваджено метод організації робіт за особливим графіком , як про це зазначено у пункті 5.4 трудового договору. Розпорядження (наказу) про застосування вахтового методу роботи відповідачем не видавалось.

Виконання робіт поза межами міста Краматорська та коли щоденне повернення працівника до міста знаходження підприємства ( м. Краматорськ) не може бути забезпечене - працівник вважається перебуваючим у відрядженні і йому виплачуються добові згідно з діючим на підприємстві Положенням про службові відрядження працівників Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА , що відповідаєпункту 7.1 трудового договору.

З наказами про відрядження у спірний період позивач був ознайомлений під розписку.

Позивач погодився працювати на умовах, визначених в укладеному з ним трудовому договорі, про що зазначено у пункті 2.2 цього договору, а тому підстав для висновку про порушення відповідачем вимог закону щодо оплати праці позивача в період дії контракту немає.

Відпустки позивачу надавались згідно його заяв наказами відповідача (а.с.188-191 т.1).

Так, зокрема, наказом від 23.10.2017 року №351в позивачу було надано щорічну відпустку з 20.11.2017 року по 03.12.2017 року, а наказом від 19.10.2017 року №341в - позивачу надано додаткову відпустку учасника бойових дій з 04.11.2017 року по 17.11.2017 року.

Також за заявами позивача надавались відпустки без збереження заробітної плати (за сімейними обставинами) у червні та липні 2017 року (а.с.68-69 т.1).

Відсутність зі сторони відповідача порушень в частині оплати праці позивача за відпрацьований ним період роботи та щодо надання відпусток підтверджено й листом Головного управління Держпраці у Київській області від 19.04.2018 року (а.с.212-215 т.1).

Отже, з наведеного слід дійти висновку про відсутність порушення прав позивача під час роботи на займаній посаді сапера (розмінування) Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА та під час його звільнення з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору, про які він вказує у своїй позовній заяві, а тому заявлені ним позовні вимоги є безпідставними в повному обсязі і задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції не в повній мірі встановив характер спірних правовідносин, не дав належної правової оцінки умовам трудового договору, укладеного з позивачем, та доказам, які сторони подали в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення спору, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд ХАЛО ТРАСТ УКРАЇНА задовольнити.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2021 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич