Ухвала

від 18.10.2021 по справі 905/1279/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

18.10.2021 Справа № 905/1279/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Марченко А.Є. , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут - Енергія» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №905/1279/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут - Енергія" м.Бахмут, Донецької області,

про стягнення боргу в сумі 1 844 804,92 грн., у тому числі: 952 831,56 грн. - пені, 283 629,03 грн. - 3% річних, 608 344,33 грн. - інфляційних втрат

за участю представників:

від стягувача: - Андрійко Є.Л. - адвокат на підставі довіреності;

від боржника: Степанова О.В. - представник на підставі витягу з ЄДР ( в режимі відеоконференцзв`язку), -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 у справі №905/1279/20, за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут - Енергія" про стягнення заборгованості в розмірі 1 844 804,92 грн., у тому числі: 952 831,56 грн. - пені, 283 629,03 грн. - 3% річних, 608 344,33 грн. - інфляційних втрат - задоволено позовні вимоги частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 891973,36грн боргу, з яких: 283629,03грн. - 3% річних, 608344,33 грн. - інфляційні втрати, та судовий збір у розмірі 13379,59грн.

Ухвалою суду від 10.12.2020р виконання рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/1279/20 від 21.10.2020р відстрочено до 01.06.2021р.

На виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ від 15.12.2020р.

08.10.2021 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" від 06.10.2021 вих.№юр/1488 про визнання наказу у справі №905/1279/20 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви боржник посилається на набуття 29.08.2021 чинності Законом України № 1639-ІХ від 14.07.2021 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким внесено зміни до Закону України № 1730-VІІІ від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Ухвалою суду від 11.10.2021 призначено заяву до розгляду у судовому засіданні на 18.10.2021р.

13.10.2021 на офіційну електронну адресу Господарського суду Донецької області від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив № 39/10-6624-21 від 13.10.2021 на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконання, згідно якого стягувач у задоволенні заяви просить відмовити. В обґрунтування своїх заперечень товариство посилається на те, що чинне законодавство визначає можливість припинення виконання судового рішення лише внаслідок наявності безумовних і безспірних підстав. Щодо застосування положень Закону України 1730, то стягувач вважає, що враховуючи нову редакцію даного закону учасником процедури врегулювання заборгованості може бути лише підприємство, яке включено до Реєстру і включення до реєстру здійснюється за кожним кредитором окремо. Таким чином, списання заборгованості ТОВ "Бахмут - Енергія" по даній справі можливе у разі включення його до реєстру за кредитором НАК "Нафтгогаз Україна", однак згідно Реєстру, розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону (https://www.minregion.gov.ua/) вбачається, що боржник не включений до нього, в редакції Закону № 1730, після змін.

Представники сторін в судовому засіданні 18.10.2021 підтримали вимоги, викладені ними у заявах по суті.

Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши подані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог боржника, з огляду на наступне.

29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року N 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639-ІХ). Законом, між іншим, внесено зміни до Закону України від 3 листопада 2016 року N 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VIII).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" встановлено, що заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, які здійснюють діяльність на території Донецької та Луганської областей, підлягає реструктуризації відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" без урахування обсягів заборгованості за спожитий природний газ (використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води) або електричну енергію (використану для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) підрозділів, розташованих на території окремих районів Донецької та Луганської областей, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За приписами статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в редакції, з урахуванням змін, внесених Законом від 14 липня 2021 року N 1639-IX, визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

На відміну від приписів ст.2 Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу , законодавець не обмежив дії Закону N 1730-VIII на суб`єктів, в залежності від включення їх до Реєстру.

Згідно із ст. 7 Закону 1730-VIII, із змінами, внесеними Законом від 14.07.2021, на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що основна заборгованість відповідача за спожитий природний газ, на яку позивачем були нараховані пеня, три відсотки річних та інфляційні витрати, була сплачена відповідачем остаточно у травні 2019 року, тобто до подання позову, прийняття рішення у справі та набрання чинності Законом 1730-VIII.

Таким чином, суд зауважує, сторони не заперечують, що в межах розгляду справи 905/1279/20, погашення основної частини боргу відбулося до 1 червня 2021 року.

За таких обставин, суд погоджується із позицією відповідача, що на відносини сторін у даному випадку розповсюджується ч.2 ст. 7 Закону 1730-VIII.

Запроваджений Законом механізм списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, виключає правомірність примусового стягнення з відповідача зазначеної заборгованості.

В ході судового засідання позивач наполягав на тому, що між сторонами не було здійснено обмін листами щодо списання спірного заборгованості із 3% річних та інфляційних витрат, що, на його думку, свідчить про існування заборгованості.

З цього приводу суд зазначає, що термін списання заборгованості , не є цивільно-правовим терміном, він застосовується у сфері організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які ґрунтуються , у тому числі, принципах:

повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Проаналізувавши Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд зауважує, що встановлений законодавцем обов`язок списати заборгованість з неустойки, 3% річних, інфляційних витрат, має на меті вилучення з обліку кредитора, так, як наслідок, звільнення боржника від додаткового навантаження, в умовах повного виконання основного зобов`язання задля забезпечення досягнення мети Закону 1730-VIII, а саме забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Суд зауважує, що встановлений Законом обов`язок списати заборгованість виникає у позивача з моменту набрання ним чинності. Зволікання позивача, в умовах чітко встановлених та підтверджених судом в межах цієї справи боргових зобов`язань, не може впливати на права відповідача бути вільним від боргів, які підлягають списанню.

Позивач заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, посилається на те, що спірні боргові зобов`язання (3% річних та інфляційні витрати) не обліковані в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, у зв`язку з чим на них не розповсюджується дія ст. 7 Закону№ 1730-VIII.

Проаналізувавши зміст зазначеного Закону, суд зауважує наступне. Зі змісту абз.4 ч.1 ст. 1 Закону до заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону віднесена заборгованість за спожиті енергоносії та заборгованість з різниці в тарифах. Під процедурою врегулювання заборгованості законодавець визначив заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

З контекстного змісту Закону № 1730-VIII випливає, що вказана вище заборгованість та заборгованість з 3 % річних , неустойки, інфляційних витрат відокремлені законодавцем, хоча остання заборгованість включається у довідку для включення в реєстр, але вона відображається із основною заборгованістю, яка підлягає врегулюванню згідно Закону.

Неможливість внесення до реєстру основної заборгованості, яка погашена станом на 1 червня 2021 року, на погляд суду, унеможливлює та робить недоцільним внесення заборгованості зі сплати неустойки, 3 % річних та інфляційних витрат, в умовах відсутності боргу, який підлягає врегулюванню за Законом.

Така позиція суду узгоджується із ч. 2 ст. 7 Закону №1730-VIII, за якою нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року.

Таким чином, відсутність основного боргу та обов`язок списати неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних з дня набрання чинності Законом, виключає будь- який їх облік у реєстрі, який формується в нової редакції після набрання Законом чинності.

Стосовно доводів позивача відносно обов`язковості судового рішення, яким стягнуто спірну заборгованість в межах справи 905/1279/20, суд зазначає наступне. Згідно із ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення статті жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони,

які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд у даному випадку враховує практику Європейського суду з прав людини про те, що

очікування особи від виконання рішення суду на його користь є майном.

Суд зауважує, що мета Закону № 1730-VIII полягає у забезпечені загального інтересу та інтересів суспільства - забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, діяльність яких пов`язана із виконанням житлово-комунальних послуг, які визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Таким чином, дія держави, пов`язана із запровадженням процедури списання заборгованості, визначеної ст.7 Закону № 1730-VIII, у даному випадку не виходить за межі ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Суд також, звертає увагу, що ст. 8 Закону № 1730-VIII законодавець запровадив гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів в умовах реалізації механізмів оздоровлення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Додатково суд зазначає, що в ході розгляду справи № 905/1279/20 було встановлено, що відповідач спожив природний газ за договором із позивачем як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг. За відомостями з Реєстру підприємств теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання, розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону(https://www.minregion.gov.ua/) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" (код ЄДРПОУ 34776960) внесено до відповідного реєстру за номером 152 згідно з наказом Мінрегіону від 08.09.2017 № 237.Заявник зазначив, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" (код ЄДРПОУ 34776960) з Реєстру не приймалось.

Згідно з ч.2 ст.328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи попередні висновки суду про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості із неустойки, 3 % річних та інфляційних витрат у зв`язку із запровадженням механізму забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, суд зазначає, що наказ від 15.12.2020р №905/1279/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 283629,03грн та інфляційних втрат у розмірі 608344,33грн підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, суд зазначає, що за наказом №905/1279/20 від 15.12.2020р, який боржник просить визнати таким, що не підлягає виконанню, стягується судовий збір у розмірі 13379,59грн. Судові витрати із сплати судового збору були розподілені за рішенням суду за результатами розгляду справи у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Суд зауважує, що норми ст. 7 Закону № 1730-VIII не розповсюджуються на заборгованість із відшкодування судових витрат, в зв`язку з чим в цій частині відсутні

підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" від 06.10.2021 вих.№юр/1488 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 у справі № 905/1279/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" (84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41, код ЄДРПОУ 34776960) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, Вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 % річних у розмірі 283629,03 грн., інфляційних витрат у розмірі 608344,33 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст ухвали підписаний 19.10.2021.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua