Постанова

від 31.01.2022 по справі 905/1279/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/1279/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Пахомової І.В.

та представників учасників справи:

стягувача - Андрійко Є.Л. (довіреність №14-28 від 15.01.2021);

боржника - Степанова О.В. (витяг з ЄДР);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№3993Д/1-43) на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2021 (суддя П.В.Демідова, повна ухвала складена 19.10.2021) у справі №905/1279/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія", м. Бахмут Донецької області

про стягнення 1 844 804,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від Донецької області від 18.10.2021 у справі №905/1279/20 (П.В.Демідова) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" від 06.10.2021 вих.№юр/1488 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 у справі № 905/1279/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 % річних у розмірі 283629,03 грн., інфляційних витрат у розмірі 608344,33 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована наступним:

- приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" законодавець запровадив механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ за умови її погашення боржниками до 01.06.2021; виконання цієї норми Закону не потребує від боржника вчинення будь-яких дій (як то підтвердження боржником факту списання пені, інфляційних втрат та 3% річних; надсилання боржником звернень до стягувача з вимогою про таке списання), а списання інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність від погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до 01.06.2021;

- оскільки відповідач включений до Реєстру підприємств теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання, розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону, а погашення основної заборгованості відбулося у строк до 01.06.2021, а також зважаючи на те, що присуджені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати підпадають під дію ст.7 Закону №1730-VIII, виданий наказ господарського суду від 18.10.2021 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних у сумі 283629,03 грн та 608344,33 грн інфляційних втрат є таким, що не підлягає виконанню;

- зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання боржником наказу господарського суду Донецької області від 18.10.2021 в частині сплати на користь стягувача відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 13379,59 грн, що не підпадає під дію ст. 7 Закону №1730-VIII, в цій частині відсутні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі №905/1279/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" від 06.10.2021 вих.№юр/1488 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 апеляційну скаргу залишено без руху з метою усунення скаржником впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали допущених при її поданні недоліків, а саме зобов`язано сплатити судовий збір у розмірі 2.270,00грн. та надати до Східного апеляційного господарського суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, надати до Східного апеляційного господарського суду докази направлення копії апеляційної скарги у межах справи №905/1279/20 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут - Енергія" м.Бахмут Донецької області, разом з документами, що у останнього відсутні, а саме: оригінал опису вкладення з відповідними відмітками поштової організації та оригінал фіскального чеку (або належним чином оформлені копії).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 повернуто апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ, на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2021р.(повний текст складено та підписано 19.10.2021р. у м.Харкові) у справі №905/1279/20 заявникові.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повторно звернулось з до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі №905/1279/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" від 06.10.2021 вих.№юр/1488 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки в межах розгляду відповідної заяви господарському суду слід дослідити лише наявність або відсутність однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням рішення суду, а також встановити факт припинення зобов`язання у спосіб, передбачений ст. ст. 599-609 ЦК України.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано зазначив про те, що положення абзацу 3 частини 1 статті 7 Закону №1730 є нормами прямої дії, оскільки закон може мати вказівку на відсутність зобов`язання або на право припинити зобов`язання у спосіб передбачений вимогами ст. ст. 599-609 ЦК України, тому приписи абзацу 3 частини 1 статті 7 вказаного закону не припиняють існуючих безспірних зобов`язань, а додатково вказують на право позивача здійснити прощення заборгованості за певних умов;

Посилається, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд фактично здійснив перегляд судового рішення у справі №905/1279/20, що свідчить про порушення положень ст. ст. 253, 269, 300 ГПК України.

Крім того, апелянт звернувся із клопотанням, в якому просить поновити строк на подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого зазначає, що неналежне виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду №905/1279/20 від 23.11.2021, в частині надання доказів направлення апеляційної скарги на адресу інших учасників справи допущено із суб`єктивних причин, оскільки оригінал апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2021 по справі 905/1279/20 надісланий на адресу суду апеляційної інстанції, та разом з ухвалою про залишення без руху апеляційної скарги, на адресу Апелянта не надходив, відповідно виготовлення Апелянтом копії та надіслання такої копії сторонам було не можливим, у зв`язку з відсутністю оригіналу документу, що є суб`єктивною обставиною не виконання ухвали суду.

Зазначає, що у період з 29.11.2021 до 09.12.2021, тобто у період виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду №905/1279/20 від 23.11.2021, на території України та у тому числі у м.Києві, встановлений підвищений рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, що є суб`єктивною обставиною, яка виключила можливість ознайомлення з матеріалами справи та виготовлення відповідних копій апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2021 по справі 905/1279/20.

Вважає, що виконання Апелянтом ухвали Східного апеляційного господарського суду №905/1279/20 від 23.11.2021 потрапило в залежність від суб`єктивних обставин, що відповідно до п. З ст. 256 ГПК України та просить поновити строку на апеляційне оскарження судового рішення.

24.12.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №905/1279/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Донецької області 18.10.2021 у справі №905/1279/20. Встановлено строк відповідачу (боржнику) для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 31.01.2022 о 15:00 год. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

05.01.2022 від Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№93), в якому боржник просить залишити ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі №905/1279/20 без змін, а апеляційну скаргу стягувача без задоволення.

Від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№945 від 26.01.2022).

В судове засідання 31.01.2021 з`явився представник стягувача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Присутній в судовому засіданні представник боржника заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити ухвали суду першої інстанції в силі.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників стягувача та боржника, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 21.10.2020 у справі №905/1279/20, за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут - Енергія" про стягнення заборгованості в розмірі 1 844 804,92 грн., у тому числі: 952 831,56 грн. - пені, 283 629,03 грн. - 3% річних, 608 344,33 грн. - інфляційних втрат - задоволено позовні вимоги частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 891973,36грн боргу, з яких: 283629,03грн. - 3% річних, 608344,33 грн. - інфляційні втрати, та судовий збір у розмірі 13379,59грн.

Ухвалою суду від 10.12.2020р виконання рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/1279/20 від 21.10.2020р відстрочено до 01.06.2021р.

На виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ від 15.12.2020р.

08.10.2021 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" від 06.10.2021 вих.№юр/1488 про визнання наказу у справі №905/1279/20 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог заяви про визнання наказу господарського суду Донецької області №905/1279/20 від 15.12.2020 таким, що не підлягає виконанню, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" посилалось на те, що 29.08.2021 набрали чинності внесені зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", яким врегульовано питання списання з дня набрання чинності цим Законом неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг погашену до 01.06.2021.

Заперечуючи проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія", Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначало, що боржником не доведено належними доказами факту дотримання порядку (механізму )списання коштів (пені, інфляційних втрат та 3% річних), зазначених у виконавчому документі, доказів звернень боржника до стягувача з вимогою списання відповідних нарахувань, а також наявності процесуальних повноважень суду визнавати недійсними видані накази.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків, не здійснюється.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730-VIII), відповідно до статті 1 якого заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Даний закон був прийнятий 03.11.2016, набрав чинності 30.11.2016.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

14.07.2021 Верховною Радою України прийнято Закон України №1639 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газ", який набув чинності 29.08.2021.

Зазначеним законом внесені зміни до Закону України (Закон №1730-VIII) "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до положень якого неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31.12.2020 або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону врегулюванню підлягає, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії.

Процедура врегулювання заборгованості включає заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч.1 ст.3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.06.2021 для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, які утворилися станом на 01.06.2021 (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).

У відповідності до частини третьої наведеної статті визначено, що на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (в редакції від 29.08.2021) на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 01.06.2021 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Отже, запровадження в дію статті 7 Закону від 03.11.2016 №1730-VII скасовує підстави для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій.

Списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису частини 3 ст.7 Закону №1730 в редакції від 29.08.2021 не обумовлене жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником природного газу чи підтвердження останнім, а також не вимагає реалізації процедури взаєморозрахунків або реструктуризації, передбачених ст.5 цього Закону, тому по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що стаття 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом.

Відтак, не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII.

Сторонами спору не заперечується, що позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу по кожному з актів приймання-передачі природного газу 3% річних в розмірі 283629,03 грн та інфляційні втрати в розмірі 608344,33 грн, однак відповідач за поставлений природний газ за договором постачання природного газу від 25.10.2017 №3343/1718-БО-6 погасив основну частину боргу до 01.06.2021, до винесення судового рішення та до моменту набрання чинності змін до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (29.08.2021).

Враховуючи положення частин 1, 3 статті 7 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (з врахуванням змін внесених Законом України від 14.07.2021 №1639), судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав, відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України, для визнання наказу господарського суду Донецької області від 15.12.2020 у справі №905/1279/20 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних у сумі 283629,03 грн та 608344,33 грн інфляційних втрат.

У розумінні мети Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства та гарантії фінансової стабільності, застосування механізму списання інфляційних нарахувань, процентів річних, які нараховані на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення зазначених нарахувань, не є переглядом рішення по суті, а являє собою реалізацію імперативної норми статті 7 наведеного закону.

Разом з тим, за наказом №905/1279/20 від 15.12.2020, який боржник просить визнати таким, що не підлягає виконанню, стягується судовий збір у розмірі 13379,59грн. Судові витрати із сплати судового збору були розподілені за рішенням суду за результатами розгляду справи у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів зазначає, що норми ст. 7 Закону № 1730-VIII не розповсюджуються на заборгованість із відшкодування судових витрат, в зв`язку з чим в цій частині відсутні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали та не є підставою, не доведені матеріалами справи та не є підставою для скасування судового рішення.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а ухвали Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі №905/1279/20 без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 271 п.1 ч.1 ст.ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі №905/1279/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.02.2022.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко