Постанова

від 06.10.2021 по справі 260/1829/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1829/20 пров. № А/857/12786/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-1",

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (суддя - Плеханова З.Б., час ухвалення - 16:10 год., місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту - 22.06.2021),

в адміністративній справі №260/1829/20 за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради Закарпатської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-1", Приватне акціонерне товариство "Модуль-М", Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області,

про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

У травні 2020 року позивач Ужгородська місцева прокуратура звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Ужгородської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 2.7 рішення XLI сесії VIІ скликання Ужгородської міської ради від 14.11.2019 за №1768.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року залучено до участі у справі третіх осіб: ПрАТ "Модуль-М", ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області.

Третя особа ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області надала суду письмові пояснення, у яких підтримала позицію позивача.

Третя особа ТОВ "Інвестгруп К-1" у своєму відзиві підтримала позицію відповідача, зазначивши, що прокуратура не має права звернення з даним позовом до суду. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа ПрАТ "Модуль М" також у своєму відзиві підтримала позицію відповідача та ТОВ "Інверстгруп К-1". Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі Наказу №39 Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021 року позивач Ужгородська місцева прокурора змінила найменування на Ужгородську окружну прокуратуру.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 2.7 рішення XLI сесії VIІ скликання Ужгородської міської ради від 14.11.2019 за №1768.

З цим рішенням суду першої інстанції від 26.05.2021 року в частині задоволення позовних вимог не погодилося третя особа ТзОВ "Інвестгруп К-1" та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку фактичним обставинам справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що під час звернення прокурора до суду суд повинен з`ясувати підстави представництва інтересів держави. Вважає апелянт, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. З приводу покликання суду першої інстанції на те, що у Держгеокадарсту повноважень на звернення до суду немає, тому саме прокурором правомірно здійснюється захист інтересів держави у якості самостійного позивача, зазначає апелянт, що забезпечення законності (дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю на відповідній території є завданням саме Держгеокадастру. У разі виявлення прокурором ознак, які свідчать про порушення закону, що зачіпає інтереси держави, прокурор звертається до відповідного територіального органу Держгеокадастру, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів, серед яких може бути і звернення до суду з позовом. Якщо зазначений орган, котрий отримав звернення прокурора, протягом розумного строку не вжив відповідних заходів на захист інтересів держави або здійснює їх неналежно, прокурор, з`ясувавши причини та умови, що цьому сприяли, як виняток, може звернутися до суду на захист інтересів держави. Звертає увагу суду на те, що прокурор не звертався до відповідного територіального органу Держгеокадастру, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону для вжиття відповідних заходів. Таким чином, на думку скаржника, звернувшись до суду без передбачених законом підстав, прокурор перебрав на себе функції іншого державного органу - Держгеокадастру. Перевірка права прокурора на звернення до суду передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті. Правомірність п.2.7 рішення XLI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 14.11.2019 року за №1768, зокрема і з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірено тільки за позовом належного позивача.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 26.05.2021 року, та адміністративний позов залишити без розгляду.

Третя особа ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши без змін оскаржене рішення суду.

Третя особа ПрАТ Модуль-М подало суду апеляційної інстанції заяву із поясненням про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Позивач також подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити в силі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 листопада 2019 року Ужгородською міською радою прийнято рішення №1768 "Про надання та відмову у надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", згідно з яким, розглянувши клопотання юридичних осіб та заяви фізичних осіб, керуючись статтями 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до статей 12, 20, 92, 118, 121, 122-124, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про землеустрій", "Про оренду землі", прийнято рішення надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх в оренду, зокрема, згідно пункту 2.7. Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-1" земельної ділянки площею 0,0814 га. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вулиці Миколи Бобяка,15"е" (а.с. 9 Т.1).

Матеріалами справи також підтверджується, що згідно опису документів, який склав 16.01.2019 року адміністратор Центру надання адміністративних послуг (а.с. 10 Т.1) зазначено: заявник: ТОВ "Інвестгруп К-1" для одержання послуги: Надання рішення міської ради про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Виконавець: відділ землекористування. Термін виконання : 15.02.2019 року. Перелік поданих документів: 1. Заява. 2. Копія витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. 3. Графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування об`єкта та площа земельної ділянки .

ТОВ "Інвестгруп К-1" подано на ім`я міського голови м.Ужгорода заяву №2 від 10.01.2019 (а.с. 12 Т.1) про надання дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови орієнтовною площею 0,0814 га, яка розташована по вулиці Миколи Бобяка,15 е з подальшою передачею в оренду, та уточнену заяву №3 від 19.04.2019 (а.с. 10 на звороті Т.1) про надання дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості орієнтовною площею 0,0814 га, яка розташована по вулиці Миколи Бобяка,15 е з подальшою передачею в оренду. Графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування об`єкта та площа земельної ділянки (а.с. 11, 49, 50 Т.1). Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Інвестгруп К-1" (а.с. 13-15 Т.1).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Товариству "Інвестгруп К-1" на праві приватної власності належить нежитлове приміщення площею 165,4 кв.м.. Підстава виникнення права власності: акт приймання -передачі нерухомого майна від 21.12.2018 року, видавник: ПрАТ "Модуль М, ТОВ "Інвестгруп К-1" (а.с. 57 Т.1).

08 квітня 2020 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області за №403-ДК/273/АП0901/-20 складено Акт перевірки отримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки (а.с. 18-23 Т.1).

В Акті зазначено, що перевірка проведена відповідно до статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 07.04.2020 року №403-ДК "Про здійснення державного контролю за отриманням земельного законодавства. використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", виданого за розглядом листа ГУ Нацполіції Закарпатської області від 18.03.2020 року, відповідно до наданих документів, матеріалів та інформації Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, виконкому Ужгородської міської ради стосовно законності перебування в постійному користуванні ПАТ "Модуль" земельної ділянки за адресою : вул. Миколи Бобяка,15.

Згідно із статутом ПрАТ "Модуль М" (а.с. 30 Т.2), товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ "Модуль", створеного шляхом перетворення державного виробничо-торгового підприємства.

Відповідно до Державного Акту на право користування землею серії Б№ 076204 (УРСР), такий виданий Ужгородською міською радою народних депутатів у 1985 році на земельну ділянку площею 12,0 га. для розміщення заводу Ужгородприлад (а.с. 74 Т.2).

У Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у власності ПрАТ "Модуль М" знаходяться: будівлі і споруди літ. Б, В, Г, К, Л, М, Н, О, П, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Е, Ю, Я, І, частина літ. Д площею 9253,4 кв.м. з прибудовою літ. Д-виробничий корпус, готовністю 50 % площею забудови 2154 кв.м. літ. З площею 2082,9 кв.м., літ К-площею 890,8 кв.м..

Судом встановлено, земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту відведення якої надано ТОВ "Інвестгруп К-1", є частиною земельної ділянки, право користування якою належить Приватному акціонерному товариству «Модуль М» (ПрАТ «Модуль М» ) на підставі державного акта на право постійного користування серії Б № 076204, виданого у 1985 році.

В нотаріально посвідченій заяві від 05.02.2019 року ПрАТ "Модуль" не заперечило проти надання дозволу ТОВ "Інвестгруп К-1" на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка,15, а саме: площею 0,0814 га згідно кадастрового плану (а.с. 17 Т.1).

Матеріалами справи підтверджується, що підставою подання позову у цій справі слугувало те, що Ужгородською місцевою прокуратурою вивчено наявність підстав для представництва інтересів держави, наданий слідчим СУ ГУНП в Закарпатській області у порядку частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України від 13.03.2020 окремі матеріали кримінального провадження за №12019070030004000 від 13.12.2019 разом з дозволом на розголошення таємниці досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно пункту 2.7 рішення сесії Ужгородської міської ради від 14.11.2019 №1768 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею їх в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТГРУП К-1» земельної ділянки площею 0,0814 га. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Боб`яка, 15 «е» .

Також шляхом моніторингу даних публічно-кадастрової карти встановлено, що на даний час відомості про земельну ділянку, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої надано, внесено до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 2110100000:23:001:0084; цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 0,0814 га; власник земельної ділянки - не визначений. Така земельна ділянка належить до земель комунальної власності.

Вважаючи рішення Ужгородської міської ради від 14.11.2019 №1768 про надання ТОВ "Інвестгруп К-1" дозволу на розробку проекту незаконним, позивач Ужгородська окружна прокуратура звернулася до адміністративного суду із вказаним позовом.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині можливості розгляду даного адміністративного позову Ужгородської окружної прокуратури по суті позовних вимог, з огляду на наступне.

Одним з ключових питань у цій справі є питання щодо наявності у прокурора права звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави. З`ясування цього питання передує розгляду питання щодо правомірності рішення відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Пунктом сьомим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому.

Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України Про прокуратуру .

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст.23 цього Закону).

Відповідно до абзаців першого та другого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави» .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Отже, під час звернення прокурора до суду суд повинен з`ясувати підстави представництва інтересів держави.

Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17. У цій постанові Суд звернув увагу, що зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

У згадуваній вище постанові від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17 Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №263/2038/16-а прийшов до висновку про те, що прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

Колегію суддів спростовуються доводи позивача та відхиляється висновок суду першої інстанції про те, що у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру повноважень на звернення до суду немає, тому саме прокурором правомірно здійснюється захист інтересів держави у якості самостійного позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення про Державну служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 4 пп.25-1, пп.25-5 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: - дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; - дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; - проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; -вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: - приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Отже, забезпечення законності (дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю) на відповідній території є завданням саме Держгеокадастру.

Конституційний статус прокуратури не передбачає нагляду за законністю (загального нагляду).

У разі виявлення прокурором ознак, які свідчать про порушення закону, що зачіпає інтереси держави, прокурор звертається до відповідного територіального органу Держгеокадастру, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів, серед яких може бути і звернення до суду з позовом.

Якщо зазначений орган, котрий отримав звернення прокурора, протягом розумного строку не вживають відповідних заходів на захист інтересів держави, або здійснюють їх неналежно, прокурор, з`ясувавши причини та умови, що цьому сприяли, як виняток, може звернутися до суду на захист інтересів держави.

У розглядуваній адміністративній справі колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор на звертався до відповідного територіального органу Держгеокадастру, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів.

Таким чином, звернувшись до суду без передбачених законом підстав, прокурор перебрав на себе функції іншого державного органу - Держгеокадастру.

Суд звертає увагу, що перевірка права прокурора на звернення до суду передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 серпня 2019 року у справі №263/2038/16-а, від 19 серпня 2021 року у справі №260/1831/20.

Встановлені у справі обставини свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, що є перешкодою для розгляду справи по суті, а саме, правомірність п.2.7 рішення XLI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 14.11.2019 за 1768, зокрема і з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірено за позовом належного позивача. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та у відповідності до п.7 ч.4 ст.169 КАС України не повернув позовну заяву позивачеві, а відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (п.1 ч.1 ст.240 КАС України).

Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а, від 23 червня 2020 року у справі №815/1567/16, від 17 лютого 2021 року у справі №240/400/19 та від 25 червня 2021 року у справі №420/26/20.

Пунктом 1 ч.1 ст.240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно із ч.1 ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище норми законодавства та фактичні обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-1" - задоволити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року в адміністративній справі №260/1829/20 за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення - скасувати.

Позовну заяву Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення - залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 18.10.2021 року