Рішення

від 20.10.2021 по справі 537/60/21

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/463/2021

Справа № 537/60/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2021 р. Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Маханькова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Супруненко О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гриценко К.В. ,Лазоренко С.М., Пономаренко Н.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання недійсним окремого пункту договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання недійсним окремого пункту договору оренди землі.

Позов мотивовано тим,що на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01.04.2016року Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в м. Кременчуці між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 01.12.2016року укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 49 кв. м, з кадастровим номером 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кВ. АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо, що відповідач в договорі пунктом 31 абзац 5 установив орендну плату з 24.12.2012року, тоді як договір від 01.12.2016року який зареєстрований у державному реєстрі майнових прав 14.04.2017року.

В односторонньому порядку, відповідачем в своєму рішенні п.4.2.4. закріплено обов`язок орендаря в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв. м у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки . Таке зобов`язання, окремим абзацом дубльоване у абзаця 5 пункту 31 договору оренди землі.

Усвідомлюючи недійсність окремого зобов`язання, викладеного в пункті 31 абз.№5 Договору оренди землі, позивачем не нараховувалась і не сплачувалась орендна плата за фактичне використання земельної ділянки за період з 24.12.2012року - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки .

В іншій частині позивачем в повному обсязі виконуються всі умови договору, в тому числі по орендній платі за земельну ділянку з дня її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. Заборгованість з орендної плати відсутня.Вважає дії відповідача протизаконними, прохала суд задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, прохала суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача з позовом не погодився, вважає дії відповідача законними, позивач погодилася з рішенням міської ради та умовами договору оренди земельної ділянки, рішення міської ради не оскаржувала, протоколи розбіжностей не направляла та після підписання договору було проведено його державну реєстрацію, прохав суд відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно норм ч.1 ч.2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права і інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01.04.2016року Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в м. Кременчуці між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 01.12.2016року укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 49 кв. м, з кадастровим номером 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кВ. АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на вказане нерухоме майно 23.10.2013 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 3021747.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01.04.2016року Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кв. АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням було вирішено передати позивач по справі в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 49 кв.м./кадастровий №5310436500 : 08 : 003 :0200/ для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кВ. АДРЕСА_1 .

Відповідно до абзацу 5 пункту 31 вказаного договору орендар зобов`язаний в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012року - з дня набуття права власності на об*єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

01.12.2016 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Кременчуцька міська рада як орендодавець надала, а ОСОБА_1 як орендар прийняла у строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кв. АДРЕСА_1 загальною площею 49 кв. м, кадастровим номером №5310436500 : 08 : 003 :0200 по Халаменюка №6 строком на 15 років.

Пунктом 31 цього договору встановлено обов`язки орендаря, зокрема, в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 970 кв. м у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Державну реєстрацію права оренди здійснено 14.04.2017року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627, статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

У статті 204 ЦК України закріплено принцип правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

За змістом частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, договір (окрема його частина) може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Предметом заявлених позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним окремого зобов`язання, викладеного в пункті 31 абзац 5 договору оренди землі від 01.12.2016року, стосовно обов`язку орендаря нарахувати та сплатити орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за час фактичного користування переданою в оренду земельною ділянкою комунальної власності площею 49 кв. м з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на цій земельній ділянці, до дня державної реєстрації права оренди землі.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 ЗК України).

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 2 Закону України Про плату за землю встановлено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, підпункти 288.5.1, 288.5.2. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній жилий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

Частина друга статті 120ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою,на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності відправа власності на відповідні житловий будинок,будівлю чи споруду (див.висновок Верховного Суду України,викладений у постанові від12жовтня 2016року у справі №6-2225цс16).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (див. пункт 7.42постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Отже, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права йобов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

По справі встановлено, що внаслідок набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 49 кв. м, з 24.12.2012 року до позивача, як нового власника нерухомого майна, перейшло право користування спірною земельною ділянкою, що фактично здійснювалось нею до укладення з Кременчуцькою міською радою договору оренди землі від 01.12.2016 року та державної реєстрації права оренди.

З огляду на обов`язковість плати за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, включення до спірного договору оренди землі від 01.12.2019року обов`язку орендаря нарахувати та сплатити орендну плату за час фактичного користування земельною ділянкою не суперечить вказаними нормами законодавства, що є чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 203,215,217 ЦК України, ст.ст. 4-5,10,12-14,77-81,95,258-260,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання недійсним окремого пункту договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя Маханьков О.В.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.10.2021року