Постанова

від 21.03.2022 по справі 537/60/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/60/21 Номер провадження 22-ц/814/314/22Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання недійсним окремого пункту договору

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, вказувала, що, на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01.04.2016 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в м. Кременчуці», між нею та Кременчуцькою міською радою Полтавської області 01.12.2016 року було укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 49 кв.м, з кадастровим номером 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо, що відповідач в договорі пунктом 31 абзац 5 установив орендну плату з 24.12.2012 року, тоді як договір від 01.12.2016 року, який зареєстрований у державному реєстрі майнових прав 14.04.2017 року.

В односторонньому порядку, відповідачем у своєму рішенні п. 4.2.4. закріплено обов`язок орендаря «в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки». Таке зобов`язання, окремим абзацом дубльоване у абзаці 5 пункту 31 Договору оренди земельної ділянки.

Усвідомлюючи недійсність окремого зобов`язання, викладеного в пункті 31 абзац 5 Договору оренди земельної ділянки, позивачем не нараховувалась і не сплачувалась орендна плата за фактичне використання земельної ділянки за період з 24.12.2012, тобто з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В іншій частині позивачем в повному обсязі виконуються всі умови Договору оренди земельної ділянки, в тому числі по орендній платі за земельну ділянку з дня її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. Заборгованість з орендної плати відсутня.

Вважає дії відповідача незаконними, прохала суд з підстав, визначених ст. 215 ЦК України, визнати недійсним абзац 5 пункту 31 Договору оренди земельної ділянки від 01.12.2016 року.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

короткого змісту вимог апеляційної скарги;

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.10.2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Вказувала, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи, висновки місцевого суду носять характер припущень, які не є доказом у справі.

Зазначала, що вона не є власником нерухомого майна (квартири з окремим входом у неї), свідоцтва про право на спадщину вона ще не отримала, тому висновок суду проте, що вона набула права власності на об`єкт нерухомого майна в АДРЕСА_1 з 23.10.2013 року, - є надуманим.

Грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.08.2016 року не може застосовуватися на період з 24.12.2012 по 01.12.2016. Невраховано судом той факт, що земельна ділянка передана в оренду з 01.12.2016, тому вважає, що орендна плата повинна стягуватися саме з 01.12.2016.

Також, скаржник вказувала на невідповідності висновків суду першої інстанції змісту позовних вимог.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу Кременчуцька міська рада просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Вказували, що місцевий суд вірно встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 тафактично користується земельною ділянкою з 2012 року, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , належить позивачці, ОСОБА_1 .

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01.04.2016 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці» затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням було вирішено передати ОСОБА_1 в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 49 кв.м., кадастровий №5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до абзацу 5 пункту 31 вказаного договору орендар зобов`язаний в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 року - з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

01.12.2016 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого Кременчуцька міська рада, як орендодавець, надала, а ОСОБА_1 , як орендар, прийняла у строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 49 кв.м, кадастровий номер №5310436500:08:003:0200, строком на 15 років.

Пунктом 31 цього договору встановлено обов`язки орендаря, зокрема обов`язок в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Державну реєстрацію права оренди здійснено 14.04.2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним абзац 5 пункту 31 вказаного Договору, відповідно, відмовив у задоволені позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду апеляційний суд дійшов таких висновків.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627, статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України ).

У статті 204 ЦК України закріплено принцип правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

За змістом частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, договір (окрема його частина) може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). ( ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_1 , є безпідставними.

В ході розгляду справи місцевим судом представники відповідача, Кременчуцької міської ради, у відзиві на позовну заяву зазначали, що ОСОБА_1 є власником даної квартири на підставі заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.11.2005 року. (а.с. 33, 35)

Дослідивши зазначену обставину шляхом використання даних Єдиного державного реєстр судових рішень, який є загальнодоступним, та паперові копії судових рішень, наданих Крюківським районним судом м. Кременчука, апеляційним судом було встановлено, що заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.11.2005 року (справа № 2-3289/2005) за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання права власності за померлим на самовільне будівництво та визнання права на спадщину за спадкоємцем, було вирішено визнати за померлим ОСОБА_2 право власності на самовільно перебудовану під офіс частину квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.05.2015 року (справа № 537/1803/15-ц, провадження № 2-р/537/4/15) за заявою ОСОБА_1 судом роз`яснено вищевказане заочне рішення, а саме те, що за ОСОБА_1 відповідно до заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.11.2005 року у справі № 2-3289/2005 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , обладнану окремими прибудованим входом.

За таких обставин, висновки місцевого суду про те, що ОСОБА_1 є власником даної квартири з 2005 року є вірними.

Надані в ході апеляційного розгляду справи апелянтом свідоцтва про право власності за законом від 02.02.2022 року на цю квартиру по Ѕ частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , до уваги братися не можуть, оскільки були видані після ухвалення судового рішення місцевим судом, та по своїй суті не спростовують факту права власності на цю квартиру ОСОБА_1 на підставі вищезазначених судових рішень.

Щодо права сторін передбачити в договорі оренди плату за фактичне використання земельної ділянки.

Місцевий суд вірно встановив, що з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника, у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

По справі встановлено, що внаслідок набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 49 кв.м, з 24.12.2012 року до неї, як нового власника нерухомого майна, перейшло право користування спірною земельною ділянкою, і таке користування фактично здійснювалось нею до укладення з Кременчуцькою міською радою Договору оренди землі від 01.12.2016 року та державної реєстрації права оренди.

З огляду на обов`язковість плати за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, включення до спірного договору оренди землі від 01.12.2016 року обов`язку орендаря нарахувати та сплатити орендну плату за час фактичного користування земельною ділянкою не суперечить вказаними нормами законодавства, що є чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати оспорюваний пункт договору недійсним.

Не є підставою для скасування судового рішення й інші доводи апеляційної скарги.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт вказує, що місцевий суд невірно виклав редакцію 5-го абзацу пункту 31 Договору оренди землі.

Дійсно, в мотивувальній частині рішення місцевого суду некоректно відображено зміст абзацу 5 пункту 31 Договору оренди землі, зокрема, невірно зазначено, що в договорі визначено розмір 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, некоректне викладення змісту абзацу 5 пункту 31 договору не є підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Так, предметом даного спору є визнання окремого пункту договору недійсним, а не стягнення грошових коштів за цим договором.

Як встановлено судом, питання щодо стягнення плати за користування земельною ділянкою є предметом розгляду у справі №-537/5004/19 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди землі, під час розгляду якої і необхідно встановлювати та тлумачити зміст абзацу 5 пункту 31 Договору оренди землі, а також характер спірних правовідносин та норм права, що їх регулюють, з врахуванням судової практики Верховного Суду.

Не є підставою для зміни чи скасування судового рішення посилання скаржника на пункт 3 постанови Колегії з розгляду господарських справ Верховного Суду від 03.10.2020 року у справі № 912/3295/18.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд відмовив в задоволенні позову в зв`язку з його безпідставністю, а не у зв`язку з неналежно обраним способом захисту порушеного чи оспорюваного цивільного права.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 березня 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук