Ухвала

від 18.05.2022 по справі 537/60/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 537/60/21

провадження № 61-3991ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2021 року та на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання недійсним окремого пункту договору,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом та просила визнати недійсним абзац 5 пункту 31 Договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2016 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2016 року між нею та Кременчуцькою міською радою Полтавської області укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 49 м2 з кадастровим номером 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо, що відповідач в договорі пунктом 31 абзац 5 установив орендну плату з 24 грудня 2012 року, тоді як договір укладений 01 грудня 2016 року та зареєстрований у державному реєстрі майнових прав 14 квітня 2017 року.

В односторонньому порядку відповідач у пункті 4.2.4 свого рішення закріпив обов`язок орендаря в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 м2 за період з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна 24 січня 2012 року до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Усвідомлюючи недійсність окремого зобов`язання, викладеного в пункті 31 абзац 5 Договору оренди земельної ділянки, позивачем не сплачувалась орендна плата за фактичне використання земельної ділянки за період з 24 грудня 2012 року, тобто з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки. В іншій частині позивачем в повному обсязі виконуються всі умови Договору оренди земельної ділянки, в тому числі по орендній платі за земельну ділянку з дня її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. Заборгованість з орендної плати відсутня.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2022 року в складі колегії суддів Абрамова П. С., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., в задоволенні позову відмовлено через ненадання належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати оспорюваний пункт договору недійсним.

27 квітня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просить їх скасувати, посилаючись на статтю 215 ЦК України та на те, що про оспорюваний пункт не знала так як договір не читала.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним окремого пункту договору.

Справа № 537/60/21 є справою незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2021 року та на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2022 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук