ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/204/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" - Полєшко Е.П.,
відповідача - Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області - Штабовенка Д.В., Єрмоленка А.В.,
розглянув касаційну скаргу Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (далі - Рада)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (головуючий суддя - Березкіна О.В., судді Іванов О.Г. і Чус О.В. )
зі справи № 908/204/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" (далі - Товариство)
до Ради
про стягнення коштів.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано до господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості в сумі 2 533 982,70 грн., з яких: відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво концесіонером послуг з централізованого водопостачання в сумі 1 689 321,80 грн. та штраф у сумі 844 660,90 грн. за несвоєчасно сплачені кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2. Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2020 (суддя Горохов І.С.) у позові відмовлено.
3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2021: частково задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено частково; стягнуто з Ради на користь Товариства 781 966,28 грн. різниці вартості послуг між затвердженим Радою розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво, а також відповідні суми судового збору; в решті позову відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У касаційній скарзі до Верховного Суду Рада, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, а також на незастосування апеляційним господарським судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, і відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи скасувати, рішення місцевого господарського суду від 19.11.2020 залишити без змін, стягнути з Товариства витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Апеляційним господарським судом не враховано правові висновки, викладені у низці постанов Вищого господарського суду України і Верховного Суду.
6. Апеляційним господарським судом невірно застосовано положення частини першої статті 22, статті 611, частини першої статті 623, статті 1173 Цивільного кодексу України.
7. Названим судом неправомірно відхилено подане відповідачем експертне дослідження.
Доводи іншого учасника справи
8. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
9. Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
9.1. Рішенням Ради від 15.04.2010 № 4 вирішено затвердити тарифи на послуги водопостачання за 1 м 3 води з 01.05.2010 - для населення сільської ради за 1 м 3 - 9,60 грн; затверджено тарифи на послуги водопостачання за 1 м 3 з 01.06.2010 для бюджетних організацій - 9,96 грн., для інших споживачів - 13,00 грн.
9.2. 12.08.2011 Радою і Товариством укладено концесійний договір № 1 на об`єкт централізованого водопостачання (далі - Договір), за умовами якого:
- концесієдавець (відповідач) надає концесіонерові (позивач) виключне право на 49 років 11 місяців здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері забезпечення послугами з централізованого водопостачання (далі - ЦВП) усіх категорій споживачів у с. Семенівка, а концесіонер зобов`язаний у порядку і на умовах, визначених даним договором, сплачувати концесієдавцю концесійні платежі;
- об`єктом концесії є об`єкт ЦВП у с. Семенівка, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Ради;
- позивач зобов`язаний надавати послуги з ЦВП усім категоріям споживачів у гарантованих обсягах, які визначаються відповідно до затверджених нормативів споживання в межах даного населеного пункту, а відповідач зобов`язаний своєчасно затверджувати (погоджувати) економічно обґрунтовані тарифи на послуги з ЦВП усіх категорій споживачів протягом 45 днів з моменту звернення.
9.3. 08.06.2017 рішенням Ради № 01 Про корегування встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання на території Семенівської сільської ради вирішено затвердити відкориговані тарифи на послуги з ЦВП (для населення - 21,27 грн. за 1 м 3 , для бюджетних установ - 20,95 грн. за 1 м 3 , для інших категорій споживачів - 27,32 грн. за 1 м 3 ).
9.4. Товариство зверталося до Ради з письмовими вимогами щодо: відшкодування різниці в тарифах за 2017 рік; проведення коригування (підвищення) діючого тарифу на ЦВП, затвердженого 30.08.2017, у зв`язку з неодноразовим підвищенням мінімальної заробітної плати та цін на електроенергію.
9.5. Рішенням Ради від 29.08.2019 № 05-61/19 та від 31.10.2019 № 0-66/19 було затверджено відкориговані тарифи на послуги з ЦВП.
9.6. На думку позивача, в період з 01.01.2019 по 30.08.2019 різниця між встановленим Радою тарифом та економічно обґрунтованим тарифом складала 9,77 грн за куб.м води, в період з 01.09.2019 по 31.10.2019 - 7,3 грн за куб.м води. Всього, з урахуванням поставленої споживачам води у 2019 році, Товариство, на його думку, недоотримало 731 149, 49 грн. За період з 01.07.2017 по 31.10.2019 різниця в тарифах, яка підлягає відшкодуванню, складає 1 689 321,80 грн. і штраф 50% від несплаченої суми, тобто 844 660,09 грн. Наведене стало підставою для звернення з позовом у даній справі.
9.7. Рішенням виконавчого комітету Ради від 15.09.2016 № 95 було затверджено Процедуру встановлення тарифів на централізоване водопостачання.
9.8. Корегування тарифів здійснювалося за рішеннями Ради згідно із зверненнями Товариства.
Доказів звернення Товариства до Ради у 2018 році щодо коригування тарифу на послуги ЦВП не надано. Також не надано доказів звернення Товариства до Ради про встановлення тарифу на 2018 та 2019 роки.
9.9. Доказів оскарження Товариством рішення Ради про коригування тарифів (для приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня) суду не подано.
9.10. Товариством не дотримано Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання, затвердженої рішенням сесії Ради від 15.09.2016 № 95, та Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.
9.11. Товариством не доведено правомірності здійснених ним розрахунків різниці між затвердженим тарифом та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з ЦВП.
Зі свого боку, Радою спростовано розрахунок Товариства витрат на ЦВП та водовідведення. Радою вживалися заходи щодо прийняття Процедури встановлення тарифів на ЦВП, прийняття програми відшкодування різниці в тарифах, прийняття рішень про коригування тарифів за заявами Товариства та здійснювалося активне листування з Товариством щодо необхідності надання останнім документів в обґрунтування прийняття тарифів. Рада діяла відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України.
10. Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.
10.1. Протягом 2015 -2017 років Товариство постійно зверталося до Ради з вимогою підвищення тарифів на послуги до водопостачання до рівня економічно обґрунтованих та таких, що не завдають збитковості Товариству, з наданням Раді пакету документів, які підтверджують складову тарифу. Однак Рада неодноразово відмовляла Товариству в підвищенні тарифу.
10.2. Товариством доведено належними доказами, в тому числі висновком експерта від 30.04.2020 №2.3 за результатами проведення судової економічної експертизи, обґрунтованість своїх вимог, тоді як Радою не доведено необґрунтованості виконаних Товариством розрахунків сум відшкодування різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг, які надавалися Товариством до Ради для вирішення питання про вказане відшкодування.
10.3. Товариством доведено, що у спірний період діяли економічно необґрунтовані тарифи та різниця вартості послуг між затвердженим Радою розміром тарифів і економічно обґрунтованими витратами на виробництво в другому півріччі 2017 року послуг з ЦВП становила 140 806,67 грн., у 2018 році - 613 046,33 грн. та з 01.01.2019 по 31.10.2019 - 641 159,61 грн.
Водночас у 2018 році Товариство не зверталося до Ради із заявами щодо встановлення тарифів чи коригування тарифів на послуги водопостачання, тому позовні вимоги про стягнення згаданої різниці за 2018 рік задоволенню не підлягають.
10.4. Товариством не подано доказів звернення його до Ради з вимогою про відшкодування, що з урахуванням умов пункту 10.4 Договору виключає можливість стягнення з Ради штрафу в розмірі 50% від несплаченої суми.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Основні засади організації господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
13. За положеннями пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
14. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (стаття 1 Закону).
15. Статтею 14 Закону визначено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.
17. За змістом частини першої статті 31 Закону порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
Такий порядок було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.
18. Відповідно до частин другої - четвертої, шостої, дев`ятої статті 31 Закону, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб`єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями. У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов`язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.
19. Частиною десятою статті 31 Закону встановлено, що у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів; при цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення; при коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів; орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов`язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання; порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів; центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень; встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається; спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.
20. Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, у розгляді даної справи, проаналізувавши наданий позивачем (Товариством) розрахунок відшкодування різниці між встановленими розміром тарифів і економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з ЦВП, враховуючи відповідний висновок судової експертизи, яким підтверджено розмір матеріальних втрат з такої різниці, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
21. Доводи касаційної скарги, пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній (в тому числі поданого відповідачем суду експертного дослідження), даного висновку не спростовують, оскільки за імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. У прийнятті даної постанови Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11.08.2020 № 904/5441/18, яка є останньою за часом прийняття з числа тих постанов Верховного Суду, на які посилалася Рада у касаційній скарзі (із заявою до скарги від 11.08.2021 № 1961).
Що ж до постанов Вищого господарського суду України, на які також посилався скаржник, то вони не містять висновків щодо застосування норм права, які (висновки) викладено в постановах Верховного Суду (у розумінні частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
23. Стосовно доводів скаржника з приводу визначення суб`єктного складу правовідносин Суд зазначає таке.
Дійсно, у згаданій справ №904/5441/18 відповідачем було визначено виконавчий комітет міської ради (а не власне раду, як у даній справі). Однак наведене зумовлено виключно тим, що у згаданій справі йшлося про рішення саме виконавчого комітету міської ради про затвердження тарифів, тоді як у даній справі - про відповідні рішення самої Ради (а не її виконавчого комітету). Тому деяка (неістотна) різниця у суб`єктному складі відповідачів у цих справах не заперечує подібності правовідносин у них.
24. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Ради залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції- без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.
Судові витрати
25. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі № 908/204/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.10.2021 |
Оприлюднено | 21.10.2021 |
Номер документу | 100424333 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Селіваненко В.П.
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні