Постанова

від 06.10.2021 по справі 509/4771/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 509/4771/14-ц

провадження № 61-18927св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2017 року у складі судді Гандзій Д. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 09 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (далі АКБ Укрсоцбанк ), яке рішенням зборів акціонерів від 16 квітня 2010 року перейменовано в Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (далі ПАТ Укрсоцбанк ) та ОСОБА_1 укладено генеральний договір про здійснення кредитування №08-661/62-302, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 50 000 ,00 доларів США зі сплатою за користування кредитним коштами 14 процентів річних, строком по 8 липня 2023 року включно.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №08-661/62-302 від 9 липня 2008 року та додаткової угоди №1 до генерального договору про здійснення кредитування №08- 661/62- 302 від 9 липня 2008 року, між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений 9 липня 2008 року приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Наталією Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №2607, за яким передано в іпотеку:

- садовий будинок загальною площею 73,9 кв. м з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 24 квітня 2008 року на підставі витягу з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 9 квітня 2008 року за №435 (серія САВ 3863943);

- земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0612 га, кадастровий номер 5123782000010020060, розташовану за адресою: ділянка АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА №850399), виданого Молодіжненською сільською радою 26 грудня 2005 року на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 13 травня 2005 року за №1071-17.

Позичальник неналежно виконує зобов 'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 6 квітня 2015 року виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом 45 965,66 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року еквівалентно 1 071 220,47 грн); заборгованості зі сплати відсотків 17 064,46 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року - 397 683,81 грн); пеня за несвоєчасне повернення кредиту 1 368,01 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року еквівалентно 31 881,25 грн); пеня за несвоєчасне повернення відсотків 3 331,59 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року еквівалентно 77 642,08 грн ), а всього у розмірі 67 729,72 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року еквівалентно 1 578 427,60 грн.

Посилаючись на наведене позивач просив у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 08-661/62-302 від 09 липня 2008 року в розмірі 1 578 427,60 грн, звернути стягнення на предмети іпотеки: садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73,9 кв. м, який належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 травня 2008 року № 18728279 (бланк серії ССІ № 388358) та земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0612 га, кадастровий номер 5123782000010020060, розташовану за адресою: ділянка АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 26 грудня 2005 року серії ЯА № 850399 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 13 травня 2005 року №1071, шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, початкову ціну реалізації предмет іпотеки встановити на рівні 29 345 доларів США (794 814 грн), з яких вартість будинку 22 250 доларів США (602 646 грн), вартість ділянки 7 095 доларів США (192 168 грн), на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Українське консалтингове бюро від 09 березня 2016 року та відшкодувати витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2017 року позов ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_1 задоволено.

У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за генеральним договором про здійснення кредитування від 09 липня 2008 року № 08-661/62-302 та додатковою угодою № 1 від 09 липня 2008 року до генерального договору про здійснення кредитування від 09 липня 2008 року № 08-661/62-302 у розмірі 1 578 427,60 грн (67 729,72 доларів США), яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 1 071 220,47 грн (45 965,66 доларів США), заборгованості зі сплати процентів у розмірі 397 683,81 грн (17 064,46 доларів США), пені за несвоєчасне повернення кредиту - 31 881,25 грн (1 368,01 доларів США), пені за несвоєчасне повернення процентів - 77 642,08 грн (3 331,59 доларів США) - звернуто стягнення на предмети іпотеки: садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73,9 кв. м, який належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 травня 2008 року № 18728279 (бланк серії ССІ № 388358) та земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0612 га, кадастровий номер 5123782000010020060, за адресою: ділянка № АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 26 грудня 2005 року серії ЯА № 850399 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 13 травня 2005 року № 1071, шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни реалізації предметів іпотеки на рівні загальної ціни 29 345 доларів США (794 814,00 грн), з яких: вартість будинку - 22 250 доларів США (602 646,00 грн), вартість земельної ділянки - 7 095 доларів США (192 168,00 грн), визначених на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності/незалежних експертів ТОВ Українське консалтингове бюро від 09 березня 2016 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього станом на 06 квітня 2015 року виникла заборгованість у загальному розмірі 67 729,72 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року становить 1 578 427,60 грн, а тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2017 року в частині позовних вимог ПАТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк , про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено, позов ПАТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк , задоволено частково.

Звернено стягнення на предмет іпотеки: садовий будинок загальною площею 73,9 кв. м із господарчими будівлями та спорудами, за адресою: будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 24 квітня 2008 року на підставі витягу з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 09 квітня 2008 року за № 435 (серія САВ 3863943), та земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0612 га, кадастровий номер 5123782000010020060, за адресою: ділянка № АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (серія ЯА № 850399), виданого Молодіжненською сільською радою 26 грудня 2005 року на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 13 травня 2005 року за № 1071-17, реалізацією предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ Альфа-Банк , як правонаступника ПАТ Укрсоцбанк за укладеним між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 генеральним договором про здійснення кредитування від 09 липня 2008 року № 08-661/62-302 та додатковою угодою № 1 до генерального договору про здійснення кредитування від 09 липня 2008 року № 08-661/62-302, яка станом на 06 квітня 2015 року складається із: заборгованості за кредитом у сумі 45 965,66 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 06 квітня 2015 року еквівалентно 1 071 220,47 грн, заборгованості зі сплати процентів в сумі 17 064,46 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 06 квітня 2015 року еквівалентно 397 683,81 грн, заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 31 881,25 грн, заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне повернення процентів у сумі 77 642,08 грн, а всього 63 030,12 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 06 квітня 2015 року еквівалентно 1 468 904,28 грн та 109 523,33 грн.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про компенсацію ПАТ Укрсоцбанк витрат по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн за подання позовної заяви за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, однак рішення суду в частині визначення загальної суми заборгованості підлягає зміні, оскільки пеня підлягає нарахуванню в національній, а не в іноземній валюті.

В частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду та ухвалив у цій частині нове судове рішення про компенсацію витрат по сплаті судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки ОСОБА_1 з 3 листопада 2014 року має встановлену Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 другу групу інвалідності, а тому відповідно до Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, в якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, у поданій касаційній скарзі, заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема зазначав, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів та інші клопотання заявника щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України), а також суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України), та неправильно застосували частину 10 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року та правовий висновок, викладений у пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року № 638/13683/15.

Касаційна скарга ОСОБА_1 в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про залишення без розгляду подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог від 09 лютого 2016 року, оскільки позивач в порушення вимог ЦПК України фактично змінив предмет позову після початку розгляду справи по суті та необґрунтовано відхилив його клопотання про залишення без розгляду заяви позивача, якою він збільшив розмір позовних вимог без надання доказів сплати судового збору.

Зазначав, що суди встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, зокрема на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором взяли за основу наданий банком розрахунок заборгованості, який не відповідає дійсним умовам договору. Звертав увагу на те, що за договором процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 14% річних, тоді як в розрахунку заборгованості банк вказав заборгованість відповідача, що нарахована, виходячи зі ставки 13,5% річних, а в подальшому 14,5 % річних. Суди не перевірили та не мотивували, з настанням яких обставин, передбачених умовами кредитного договору банк змінив відсоткову ставку за користування кредитом, та не перевірили його доводи про неправильне зарахування банком сплачених ним платежів на погашення заборгованості, а саме: наданий банком розрахунок заборгованості виконано по ануїтентній схемі погашення заборгованості, що не відповідає умовам договору, відповідно до якого розрахунок заборгованості повинен бути виконуватися по класичній схемі повернення кредиту та сплати відсотків.

Крім того, суди не врахували вимоги частини 10 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року про те, що кредитодавець за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, має право на звернення до суду з позовом про дострокове погашення кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту, не раніше шістдесяти календарних днів з дня одержання іпотекодавцем повідомлення про таку вимогу від кредитодавця та вирішили спір без урахування висновку, викладеного у пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року № 638/13683/15.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України)., та витребувано матеріали справи.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 25 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 9 липня 2008 року між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено генеральний договір про здійснення кредитування №08-661/62-302 та додаткову угоду №1 до генерального договору про здійснення кредитування №08-661/62-302 від 9 липня 2008 року, згідно якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у доларах США та/або гривнях, Євро (кредит) в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентом за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору, 74 000 доларів США (ліміт кредитування) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов 'язується повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплатити комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору, та є його невід'ємною частиною (тарифи).

Кредитування за цим договором здійснюється по 8 липня 2023 року включно.

Відповідно до основних положень генерального договору кредитор надає позичальнику кредит у формі разового кредиту в сумі 50 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 14,0% річних; крім процентів позичальник сплачує кредитору комісії, види, розміри та строки сплати яких визначені в п.6 додаткової угоди.

Кредит надається на поточні потреби.

Погашення кредиту здійснюється частинами у валюті кредиту з серпня 2008 року по червень 2023 року щомісячно в сумі не менше ніж 277,78 доларів США, а в липні 2023 року в сумі 277,38 доларів США щомісячно до 5 числа включно місяця, починаючи з вересня 2007 року крім місяця, в якому позичальником було отримано кредит, та місяця, на який приходиться остаточна дата погашення кредиту.

Відповідно до пункту 4.2.3.1 договору кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше один календарний місяць.

6 жовтня 2008 року між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №1 до генерального договору про здійснення кредитування №08-661/62-302 від 9 липня 2008 року, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди змінити пункт 7 та викласти його в наступній редакції: У разі пролонгації строку кредиту або будь-якого з термінів погашення частини кредиту, з дня, з якого починається пролонгація, розмір процентної ставки за користування кредитом або його відповідною частиною становитиме 14,5% річних .

Відповідно до заяви про видачу готівки №1 від 9 липня 2008 року, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 50 000,00 доларів США (еквівалент в гривні 242 035,00 грн).

На забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором про здійснення кредитування №08-661/62-302 від 9 липня 2008 року та додаткової угоди №1 до генерального договору про здійснення кредитування №08- 661 / 62-302, 09 липня 2008 року між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Наталією Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №2607, відповідно до якого передано в іпотеку:

- садовий будинок загальною площею 73,9 кв.м з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 24 квітня 2008 року на підставі витягу з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 9 квітня 2008 року за №435 (серія САВ 3863943);

- земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0612 га, кадастровий номер 5123782000010020060, розташовану за адресою: ділянка АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА №850399), виданого Молодіжненською сільською радою 26 грудня 2005 року на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 13 травня 2005 року за №1071-17.

За умовами іпотечного договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов 'язання задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду; право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю; у разі звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду реалізація предмета іпотеки провадиться, зокрема, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до наданого банком розрахунку, станом на 8 вересня 2014 року кредитна заборгованість складалася із: заборгованості за кредитом 45 965,66 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 8 квітня 2014 року - 589 380,89 грн); заборгованості зі сплати відсотків 15 775,34 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 8 квітня 2014 року становило 202 274,55 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту 617,13 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 8 квітня 2014 року становило 7 912,96 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків 1 937,67 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 8 квітня 2014 року становило 24845,14 грн), а всього у розмірі 64 295,79 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 8 квітня 2014 року становило 824 413,54 грн.

Згідно з розрахунком кредитної заборгованості станом на 6 квітня 2015 року така складалася із: заборгованості за кредитом 45 965,66 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року - 1 071 220,47 грн); заборгованості зі сплати відсотків 17 064,46 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року - 397 683,81 грн); пені за несвоєчасне повернення кредиту 1 368,01 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року - 31 881,25 грн); пені за несвоєчасне повернення відсотків 3 331,59 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року - 77 642,08 грн), а всього сума заборгованості становила 67 729,72 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 6 квітня 2015 року еквівалентно 1 578 427,60 грн.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку, складеного ТОВ Українське консалтингове бюро , ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 5123782000:01:002:0060, загальною площею 0,0612 га, для ведення садівництва, що розташована за адресою ділянка АДРЕСА_1 , складає на дату оцінку 2 березня 2016 року 192 168,00 грн, що відповідно до курсу НБУ на дату оцінки становить 7 095,00 доларів США.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку, складеного ТОВ Українське консалтингове бюро , ринкова вартість садового будинку, за адресою: будинок АДРЕСА_1 , складає на дату оцінку 2 березня 2016 року 602 646,00 грн, що відповідно до курсу НБУ на дату оцінки становить 22 250,00 доларів США .

Відповідно до звіту №ВА 171025-009, складеного ТОВ Бізнес Ассіст , ринкова вартість садового будинку, за адресою: будинок АДРЕСА_1 ,, складає на дату оцінки 25 жовтня 2017 року 652 882,00 грн. (в тому числі, ринкова вартість садового будинку 528 016,00 грн., ринкова вартість земельної ділянки 124 866,00 грн.).

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк та єдиним акціонером АТ Укрсоцбанк затверджено рішення про реорганізацію АТ Укрсоцбанк шляхом приєднання до АТ Альфа-Банк .

Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ Укрсоцбанк від 15 жовтня 2019 року, та рішенням позачергових загальних зборів АТ Альфа-Банк від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт, відповідно до якого АТ Альфа-Банк у порядку правонаступництва набув усіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов 'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов 'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (абзац третій статті 1 Закону України Про іпотеку ).

Частинами першою та другою статті 7 Закону України Про іпотеку передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов 'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов 'язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов 'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов 'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, (частина перша статті 12 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 33 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов 'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позивач у поданій до суду позовній заяві у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов`язань просив звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, а саме садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0612 га, кадастровий №5123782000010020060, розташовану за тією ж адресою, шляхом визнання права власності на предмети іпотеки.

У подальшому, в заяві від 09 лютого 2016 року, яка була прийнята місцевим судом до розгляду, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки: садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0612 га, кадастровий №5123782000010020060, розташовану за тією ж адресою шляхом їх продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України в редакції чинній на момент подання позивачем уточненої заяви, крім прав та обов`язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Як у позовній заяві, так і в уточненій заяві від 09 лютого 2016 року, предметом позову зазначена вимога про стягнення грошових коштів за рахунок предмета іпотеки, в уточненій заяві банк лише змінив процедуру реалізації предмета іпотеки, з визнання права власності на предмет іпотеки на його реалізацію на прилюдних торгах.

Таким чином, банк відповідно до статті 55 Конституції України звернувся до суду за захистом своїх прав, у передбачений законом спосіб, та в межах приписів статті 31 ЦПК України скористався своїми процесуальними правами, уточнивши свої вимоги щодо способу звернення стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому аргументи заявника про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не залишив без розгляду уточнену позовну заяву ПАТ Укрсоцбанк , подану після початку розгляду спору по суті, є необґрунтованими.

Посилання ОСОБА_1 на безпідставне прийняття судом до розгляду заяви банку про уточнення позовних вимог, з посиланням на те, що банк не надав доказів сплати судового збору зі збільшеного розміру позовних вимог, не можуть бути формальною підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до приписів ЦПК України та Закону України Про судовий збір , суд зобов`язаний здійснити остаточний розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті.

Щодо розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором

Відповідно до умов укладеного сторонами іпотечного договору - іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов`язань за цим договором та/або за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок вирученої від реалізації суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобов`язання необхідних на утримання заставленого майна, а також витрати пов`язані з реалізацією предмета іпотеки у тому числі з урахуванням податків.

Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному ,або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій) та у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов`язку цільового використання кредитних коштів.

Суди встановили факт неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань, відхиливши посилання відповідача на невірно виконаний позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, такі висновки є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №1 від 09 липня 2008 року позичальник за договором зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних.

Пунктом 3.11 кредитного договору сторони погодили, що у разі зміни розмірів процентних ставок на грошовому (кредитному) ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними органами державної влади та/або місцевого самоврядування України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан грошового (кредитного) ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, тарифного комітету кредитора, останній має право ініціювати зміну розміру процентів, визначених у пункті 1 цього договору та відповідними додатковими угодами до цього договору.

Договором від 06 жовтня 2008 року про внесення змін до додаткової угоди №1 сторони погодили змінити пункт 7 додаткової угоди та виклали його в новій редакції У разі пролонгації строку кредиту або будь-якого з термінів погашення частини кредиту, з дня, з якого починається пролонгація, розмір процентної ставки за користування кредитом або його відповідною частиною становитиме 14,5% річних.

Вищенаведені положення договору свідчать про те, що змінити розмір процентів за користування кредитом кредитор може лише при настанні певних обставин, що визначені в пункті 3 договору та в додатковій угоді від 06 жовтня 2008 року.

При зверненні до суду з позовом у жовтні 2014 року, позивач надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №08-66/62-302 станом на 09 вересня 2014 року, з якого убачається, що банк до листопада 2008 року нараховував відсотки за користування кредитом, виходячи зі ставки 13,5% річних, а починаючи з 10 листопада 2008 року по 29 серпня 2014 року - зі ставки 14,5% річних.

У заяві про уточнення позовних вимог у квітні 2015 року банк надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 06 квітня 2015 року, у якому визначив розмір заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2008 року по 31 березня 2015 року, виходячи з процентної ставки 13,5% річних.

Задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі, суд першої інстанції з висновком якого в цілому погодився і суд апеляційної інстанції, вказав, що наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором узгоджується з довідкою банку про існуючу заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ Укрсоцбанк , (т. 1 а. с. 96-98), а тому визнав такий розрахунок обґрунтованим.

Разом з тим, суди не звернули увагу, що відповідно до наданої банком довідки про існуючу заборгованість ОСОБА_1 , за період з 15 квітня 2011 року по 01 серпня 2012 року, відсоткова ставка за користування кредитними коштами нараховувалася у розмірі 14,5% річних, тоді як відповідно до пункту 1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №1 від 09 липня 2008 року позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних.

Таким чином, суди належно не перевірили аргументи заявника щодо неправильного нарахування позивачем розміру заборгованості за кредитним договором. У цьому контексті заслуговують, на увагу доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення судом клопотання відповідача про витребування у позивача доказів на підтвердження обставин, що стали підставою для зміни банком процентної ставки за користування кредитом та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором.

Щодо доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права

У касаційній скарзі заявник вказував на не урахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року №638/13683/15ц щодо застосування до спірних правовідносин частини десятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, зокрема зазначав про те, що позивач, як кредитодавець за договором про надання споживчого кредиту, забезпеченого іпотекою, не дотримався вимог зазначеної норми про направлення йому вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту, та щодо порядку звернення з такими вимогами до суду не раніше шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Відповідно до висновку, викладеного у пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року №638/13683/15ц звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника, відсутній обов`язок дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Суд апеляційної інстанції аргументи ОСОБА_1 щодо неправильного застосування до спірних правовідносин частини десятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року належно не перевірив і в оскаржуваному судовому рішенні не навів мотивів їх відхилення, що не відповідає основним засадам цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України.

Верховний Суд також вважає необхідним звернути увагу, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Умовами кредитного договору (в редакції додаткової угоди №1 від 09 липня 2008 року), встановлено щомісячну сплату (до 5-го числа включно місяця, наступного за місяцем, за який розраховані проценти) процентів за кредитом у розмірі 14 % річних.

Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником повернення кредиту згідно з пунктами 1.3, 4.3.6 договору та/або сплати процентів, позичальник сплачує кредитору у валюті кредиту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення, що діяла у період прострочення.

ПАТ Укрсоцбанк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів за користування кредитними коштами у жовтні 2014 року, використавши право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, а тому з огляду на зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, після пред`явлення до позичальника вимоги на підставі частини другої статті 1050 ЦК України, у кредитора припиняється право нарахування процентів за користування кредитом та неустойки, передбачених умовами договору.

В заяві про уточнення позовних вимог, банк збільшив розмір заборгованості за кредитним договором, включивши до неї заборгованість ОСОБА_1 зі сплати процентів за період по 31 березня 2015 року, тобто збільшив період нарахування після спливу строку кредитування, що настав внаслідок пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Ураховуючи, що після пред`явлення позову до суду у позивача припиняється право нараховувати відсотки за користування кредитом, передбачених договором, то відповідно на таку заборгованість зі сплати відсотків не можуть нараховуватися і штрафні санкції, однак суди попередніх інстанції не звернули уваги, що в розрахунку заборгованості, долученого позивачем до заяви про уточнення позовних вимог, нарахування пені здійснювалося і на суму заборгованості з відсотків, які були нараховані поза межами строку кредитування.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність банком розміру заборгованості за кредитним договором та не надав належної оцінки усім аргументам відповідача. Суд апеляційної інстанції мав процесуальну можливість виправити неповноту з`ясування судом першої інстанції істотних обставин, що мають значення для вирішення справи, та правильно застосувати норми матеріального права, однак їх не усунув.

Посилання заявника на необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про витребування оригіналів документів є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 не ставив під сумнів дійсність укладених договорів кредиту №08-661/62-302 від 09 липня 2008 року, додаткової угоди №1 від 09 липня 2008 року, іпотечного договору від 09 липня 2008 року, не наводив жодних аргументів стосовно невідповідності копій цих документів оригіналам.

Щодо відмови в задоволенні клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що така експертиза уже була призначена судом та повернулася без виконання саме у зв`язку з тим, що відповідач не здійснив її оплату.

В силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарг. Розподіл судових витрат

За змістом підпункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд ураховує тривалість розгляду справи, однак оскільки в силу визначених статтею 400 ЦПК України повноважень, касаційний суд не праві встановлювати обставини справи та здійснювати оцінку доказів, що унеможливлює ухвалення остаточного судового рішення по суті вирішення спору, постанова Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо вирішення питання про розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблений висновок, що: У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат .

Отже розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко