Рішення

від 06.10.2021 по справі 580/4016/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року справа № 580/4016/21

15 годин 24 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря судового засідання - Осадчого В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/4016/21

за позовом приватного акціонерного товариства Черкасирибгосп (вул. Смілянська, 2, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00476814) [представник позивача адвокат Кучерук В.В. - за ордером]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44131663) [представник відповідача - Левенець А.М. - витяг ЄДР, за посадою]

треті особи: державне підприємство Укрриба (вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25592421) [представник третьої особи - не прибув],

регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43173325) [представник третьої особи - не прибув],

Вільшанська селищна рада Городищенського району Черкаської області (вул. Шевченка, 190, смт. Вільшана, Городищенський район, Черкаська область, 19523, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26423991) [представник третьої особи - не прибув]

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004371401, прийняв рішення.

05.08.2019 ПрАТ Черкасирибгосп , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 580/2443/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ПрАТ Черкасирибгосп сплачений судовий збір у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн (а.с.7 т.1 копія платіжного доручення від 05.08.2019 №2831 про сплату судового збору у сумі 135466 грн у справі №580/2443/19). Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задоволено частково: рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2443/19 від 09.10.2019 (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасовано; справу за позовом ПрАТ Черкасирибгосп до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, позаяк встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на землю, є повноваженням місцевої ради, що виконується шляхом прийняття відповідного рішення: задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки гідротехнічні споруди, що передані ПАТ Черкасирибгосп на зберігання відповідно до договору зберігання від 01.12.2010 №29/10 є державною власністю, балансоутримувачем якої є Державне підприємство Укрриба , тому у позивача відсутні правові підстави для сплати земельного податку щодо земель, на яких розташовані такі гідротехнічні споруди . У постанові Верховного Суду від 26.05.2021 зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не витребувані та не перевірені рішення відповідних місцевих рад про визначення ставки земельного податку у 2018 році.

11.06.2021 справа № 580/2443/19 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та згідно протоколу передачі судової справи передана судді Л.В. Трофімовій. 16.06.2021 згідно з ухвалою (ЄДРСР 97693857) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження.

16.06.2021 згідно з ухвалою (ЄДРСР 97693858) позовні вимоги щодо ППР виділено у самостійні провадження із присвоєнням номерів справ 580/4016/21, 580/4017/21, 580/4018/21, 580/4019/21, 580/4020/21, 580/4021/21, 580/2022/21. Суд з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства, і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою від 17.06.2021 (ЄДРСР 97758455) у справі № 580/4016/21 призначено підготовче судове засідання на 07.07.2021, у якості третьої особи залучено В`язівську сільську раду Городищенського району Черкаської області (вул. Покрівська, 4, с. В`язівок, Городищенський район, Черкаська область, 19534, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33286558). Ухвалою від 01.10.2021 (ЄДРСР 100073649) залучено як правонаступника до участі у справі у якості третьої особи Вільшанську селищну раду Городищенського району Черкаської області (вул. Шевченка, 190, смт. Вільшана, Городищенський р-н, Черкаська обл., 19523, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26423991).

02.07.2021 від позивача надійшло клопотання про об`єднання справ в одне провадження. Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ (а.с.21-24 т.1), позаяк позовні вимоги стосуються актів ненормативного характеру, що ґрунтуються на застосуванні рішень різних суб`єктів місцевого самоврядування у реалізації кожним із них принципів податкового законодавства та повноважень у сфері запровадження на визначеній території громади податків і пільг.

02.07.2021 від позивача надійшла заява про відвід судді (а.с.26-28 т.1), згідно з ухвалами від 06.07.2021 (ЄДРСР 98143573) та від 06.07.2021 (ЄДРСР 98143590) вирішено питання відводу судді (а.с.58-60, 64-65 т.1). У зв`язку з надходженням 02.07.2021 до суду заяви про відвід судді, підготовче засідання 07.07.2021 не відбулося. Підготовче судове засідання призначено на 12.07.2021.

12.07.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача (а.с.71 т.1), яке протокольною ухвалою було задоволено (а.с.84 т.1) - замінено Головне управління ДФС у Черкаській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Черкаській області. Ухвалою від 12.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження (ЄДРСР 98273581) на 30 днів і призначено підготовче судове засідання на 10.09.2021.

07.09.2021 до суду надійшло клопотання позивача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Черкаської області (а.с.1-4 т.2), у задоволенні якого протокольною ухвалою від 10.09.2021 було відмовлено (а.с.151 т.2), позаяк відповідно до ППР грошове зобов`язання є неузгодженим, а вимог кредитора у справі про банкрутство відповідач не направляв до Господарського суду Черкаської області. Ухвалою від 10.09.2021 підготовче провадження у адміністративній справі № 580/4016/21 закрито та призначено розгляд по суті на 28.09.2021 (ЄДРСР 99517781): оголошено перерву на 01.10.2021 (ЄДРСР 99936191).

У судовому засіданні від 01.10.2021 від представника позивача надійшло клопотання про заміну третьої особи на стороні відповідача В`язівської сільської ради Городищенського району Черкаської області на її правонаступника - Вільшанську селищну раду Городищенського району Черкаської області, яке ухвалою від 01.10.2021 (ЄДРСР 100073649) було задоволено, у розгляді справи по суті оголошено перерву на 06.10.2021 (а.с.272-274 т.3).

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що під час прийняття спірного ППР про заниження позивачем податкових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб по В`язівській сільській раді за період з 01.01.2018 до 31.12.2018 у сумі 91 074,44 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 22 768,61 грн відповідачем не враховано, що позивач не є ні власником, ні користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120382500:01:001:1197, 7120382500:01:001:1196, 7120382500:02:001:2885, 7120382500:02:001:2884, що є власністю В`язівської сільської ради та в користування нікому не передані, земельна ділянка із кадастровим номером 7120382500:02:001:2886 передана в постійне користування Городищенської райдержадміністрації). Позивач вважає, що гідротехнічні споруди не належали на праві власності ПрАТ Черкасирибгосп у 2018 році (на балансовому чи позабалансовому обліку не перебували), тому немає обов`язку зі сплати земельного податку із земельних ділянок під цим нерухомим майном , тому спірне ППР щодо заниження позивачем податкових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб є протиправним. Відповідач не брав до уваги зміст договору про зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд) від 01.12.2010 № 29/10, що обліковуються на балансі ДП Укрриба : балансоутримувачем майна (гідротехнічних споруд), що розташовані на земельних ділянках 7120382500:01:001:1197, 7120382500:01:001:1196, 7120382500:02:001:2886, 7120382500:02:001:2885, 7120382500:02:001:2884, власником є - держава в особі Фонду державного майна України (а.с.4 т.1). У додаткових поясненнях представника позивача від 07.09.2021 зазначено, що однією з підстав прийняття оскаржуваних ППР слугував державний акт на право постійного користування земельними ділянками, що видані у період з 1998 року по 2001 рік Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству Черкасирибгосп від 17.01.2001 № І-ЧР 000949 у межах В`язівської сільської ради. Земельні ділянки знаходилися під гідротехнічними спорудами, що також належали Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству Черкасирибгосп . Під час приватизації на базі Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства Черкасирибгосп було створено сільськогосподарське-рибоводне відкрите акціонерне товариство Черкасирибгосп . Питання щодо власності гідротехнічних споруд вирішувалось відповідно до наказів Мінагрополітики та ФДМ України від 06.05.2003 № 126/752 Про передачу гідротехнічних споруд , наказу Мінагрополітики від 22.05.2003 № 145 Про здійснення передачі гідротехнічних споруд , наказу Державного департаменту рибного господарства від 03.06.2003 № 114 Про створення комісії з передачі майна , наказу Державного департаменту рибного господарства від 05.09.2003 Про затвердження акту прийому-передачі гідротехнічних споруд, що не увійшли до статутного фонду СРВАТ Черкасирибгосп , на баланс ДП Укрриба . З 01.01.2013 відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VІ землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими. Гідротехнічні споруди, що обліковуються на балансі ДП Укрриба , передані позивачу на зберігання відповідно до договору зберігання від 01.12.2010 № 29/10 є державною власністю, балансоутримувачем якої є ДП Укрриба , а суб`єктом управління - Державне агентство рибного господарства України. Позивачем зазначено, що в державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 17.01.2001 № І-ЧР 000949 у межах В`язівської сільської ради зазначена площа 90,77 га, проте площі з кадастровими номерами, що використовувались перевіряючими, не співпадають з площею у державному акті. Під час здійснення перевірки не перевірявся факт оприлюднення рішення В`язівської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 15.06.2017 № 12-6/VІІ Про місцеві податки і збори на 2018 рік . Зазначене рішення до позивача не доводилось, в друкованих засобах не публіковувалось. Рішенням В`язівської сільської ради від 15.06.2017 № 12-6/VІІ не встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки державної форми власності, якими є земельні ділянки з кадастровими номерами: 7120382500:02:001:2885, 7120382500:02:001:2884, 7120382500:02:001:2886, 7120382500:01:001:1197, 7120382500:01:001:1196, тому позивачем відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Земельного кодексу України було застосовано мінімальний розмір ставки податку. У письмових поясненнях позивача від 28.09.2021 (а.с.182-185 т.2) зазначено, що позивач відповідно до критеріїв визначених Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність відноситься до категорії мале підприємство , що підтверджується відповідними показниками, відображеними у фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік. Відповідно до ч.1 ст.82 ПК України тривалість перевірки суб`єкта малого підприємництва обмежена строком 10 робочих днів, проте наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 28.12.2018 № 2665 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ Черкасирибгосп передбачено проведення перевірки позивача тривалістю 20 робочих днів. Повідомлення про проведення перевірки та наказ про проведення перевірки були отримані позивачем 14.01.2019, а перевірка розпочалась 21.01.2019. Наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 14.02.2019 № 324 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки позивача на 10 робочих днів - продовження строків перевірки здійснено з порушенням закону. Акт перевірки мав бути складений не пізніше 22.02.2019, а фактично був складений і зареєстрований 18.03.2019. Вважаючи, що перевірка призначена та проведена у порядку, що суперечить вимогам законодавства, акт має бути визнаний неналежним доказом у адміністративній справі, що не породжує відповідних правових наслідків і не може бути покладеним в основу жодних рішень контролюючого органу - в тому числі в основу спірного ППР. У судовому засіданні представник позивача повідомив, що спірні питання щодо процедури призначення і організації проведення перевірки з`ясовано і відповідні докази просив суд не брати до уваги. Представник позивача від 01.10.2021 обґрунтовував показники діяльності позивача, обліку основних засобів у контексті наказу про облікову політику, зазначивши, що спір з відповідачем щодо визначення критеріїв належності позивача до суб`єктів малого підприємництва відсутній. У письмових поясненнях (а.с.50-57 т.3) від 01.10.2021 представник позивача вважає, що оскаржуване ППР складено та прийнято з порушенням п.1 ч.3 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами ППР платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2015 № 1204. Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 17.01.2001 № І-ЧР 000949 позивач зазначив: до 1998 року земельна ділянка та гідроспоруди, що на ній знаходилися, перебували у державній власності на балансі Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства Черкасирибгосп . У 1998 році під час приватизації гідроспоруди були передані на баланс СРВАТ Черкасирибгосп , власником яких був Фонд держмайна, а балансоутримувачем - СРВАТ. До 2003 року відбувалось оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками. У 2003 році гідроспоруди з балансу СРВАТ Черкасирибгосп передані на баланс ДП Укрриба , тому з цього часу СРВАТ Черкасирибгосп втратило право постійного користування земельними ділянками у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, що знаходиться на цій земельній ділянці. У результаті гідротехнічні споруди, так і земля на якій вони розташовані, не увійшли до статутного капіталу СРВАТ Черкасирибгосп - залишились у державній власності, повноваження щодо управління якою повною мірою належить до повноважень Фонду держмайна. Гідротехнічні споруди, що з 2003 року обліковуються на балансі ДП Укрриба , передані на зберігання ПрАТ Черкасирибгосп відповідно до договору від 01.12.2010 № 29/10. Протягом 2018 року позивач був зберігачем державного майна - гідротехнічних споруд рибницьких ставків, що обліковуються на балансі ДП Укрриба на праві господарського відання , що знаходиться на земельних ділянках у Кам`янському, Городищенському, Жашківському, Канівському та Черкаському районах Черкаської області. Факт зберігання, а не оренди підтверджується рішеннями судів у справі № 5026/1934/2011 про визнання недійсним договору від 01.12.2010 № 29/10, підтверджено, що ДП Укрриба є балансоутримувачем майна - гідротехнічних споруд і користувачем земельних ділянок на яких воно знаходиться, власником вказаного майна є Фонд держмайна. У 2018 році позивач не був ні власником, ні користувачем вказаних земельних ділянок під такими гідротехнічними спорудами. Позивачу у 2018 році не належало нерухоме майно (гідротехнічні споруди), у позивача відсутній обов`язок зі сплати земельного податку за земельними ділянками під цим нерухомим майном, тому збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за результатами перевірки здійснено безпідставно. Під час здійснення перевірки факт оприлюднення рішення В`язівської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 15.06.2017 № 12-6/VІІ Про місцеві податки і збори на 2018 рік відповідачем не перевірявся, зміст даного рішення до позивача не доводився. Здійснюючи перевірку відповідачем не використано дані Державного земельного кадастру, витяги з якого були надані позивачем для врахування. Додатки до вказаних витягів містять експлікації земельних угідь, де є інформація про те, що знаходиться під гідроспорудами та будівлями. Лише невелика частина площі знаходиться під будівлями, що належать позивачу , інша переважна частина площі є під гідроспорудами державної форми власності (площа земельної ділянки під господарськими дворами та будівлями позивача складає 0,83 га). З огляду на незначну площу майна, позивачем було сплачено земельний податок у сумі 22 768,63 грн за 2018 рік (якщо застосувати ставку податку, що застосували перевіряючи (5%), то зобов`язання позивача мало би бути 14 317,50 грн (тобто переплата позивача складає 8 451,13 грн). Рішення В`язівської сільської ради від 15.06.2017 № 12-6/VІІ не було оприлюднено, позивачем відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Земельного кодексу України було застосовано мінімальний розмір ставки податку. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням письмової позиції від 01.10.2021 вх.37946/21, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представником відповідача у письмових поясненнях від 27.09.2021 з додатками (а.с.165-180 т.2) щодо оскаржуваного ППР зазначено, що позивачем 20.02.2018 було подано декларацію № 9025871561 - в розрахунках земельного податку позивач самостійно задекларував на підставі витягів з Державного земельного кадастру від 24.07.2014 № НВ-7101579312014, № НВ-7101579062014, № НВ-7101579362014, № НВ-7101579262014 та № НВ-7101579232014 земельні ділянки за такими кадастровими номерами: 7120382500:02:001:2885 (2,8209 га), 7120382500:02:001:2884 (75,2753 га), 7120382500:02:001:2886 (21,9588 га), 7120382500:01:001:1197 (1,1300 га), 7120382500:01:001:1196 (0,8300 га). Загальна площа земельних ділянок склала 102,015 га, тому задекларовано і сплачено земельний податок в розмірі 1% від грошової оцінки вказаних земельних ділянок у сумі 22 768,63 грн. Рішенням В`язівської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 15.06.2017 № 12-6/VІІ Про місцеві податки і збори на 2018 рік (оприлюдненому на офіційному сайті) відповідно до додатку 4.1 встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): 10.07 для рибогосподарських потреб - 5% від їх нормативної грошової оцінки. Тому позивач не доплатив 91 074,52 грн, штрафна санкція склала 25% - 22 768,61 грн. Позивач зазначає, що на вищевказаних земельних ділянках розташоване державне майно - гідротехнічні споруди, а позивач є зберігачем цим споруд, проте фактичну площу власних гідроспоруд і майна ДП Укрриба жодним документом не доводить, проте для внесення в Державні реєстри надає документи про загальну площу земельних ділянок, що знаходиться у нього на праві постійного користування. Враховуючи ту обставину, що позивач у 2018 році був землекористувачем спірних земельних ділянок, твердження позивача є безпідставним, позаяк належних доказів, що саме на конкретно визначених земельних ділянках знаходяться споруди чи будівлі, що належать іншому власнику, відсутні. Відповідач вважає, що оскаржуване ППР прийняте законно та обґрунтовано, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У письмових поясненнях від 01.10.2021 представником відповідача щодо допущених, на думку позивача, процедурних порушень зазначено таке (копія наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 28.12.2018 № 2665 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ Черкасирибгосп та повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 28.12.2018 № 399/23-00-14-0105 були направлені позивачу 29.12.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що уповноваженою особою позивача було отримано 09.01.2019 під розпис; перевірка проводилась з 21.01.2019 до 01.03.2019, термін проведення перевірки продовжувався на 10 робочих днів відповідно до наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 14.02.2019 № 324 - копію наказу вручено 15.02.2019 головному бухгалтеру). За результатами перевірки складено акт від 18.03.2019 № 87/23-00-14-0107/00476814. Податковий кодекс України (далі - Кодекс №2755) не містить визначення суб`єкт малого підприємництва та іншого платника податків. Згідно звіту про нарахування єдиного внеску ПрАТ Черкасирибгосп за грудень 2018 року середньооблікова кількість штатних працівників становила 113 осіб, тому відповідно до ст. 55 ГК України позивач належить до платника податків - суб`єкта середнього підприємництва. Тривалість документальної планової виїзної перевірки позивача визначена 20 робочих днів, проводження - 10 робочих днів. У зв`язку із створенням філії Ставкове рибне господарство Телепино ПрАТ Черкасирибгосп (код ЄДРПОУ 37715586) тривалість складання акта перевірки - 10 робочих днів. Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа ДП Укрриба у поясненнях від 05.07.2021 (а.с.31, 69 т.1) просила розглядати справу за відсутності представника ДП Укрриба . У письмових поясненнях від 03.09.2021 (а.с.138-139 т.1) ДП Укрриба повідомлено, що правовідносини між ПрАТ Черкасирибгосп та ДП Укрриба щодо державного майна виникли 15.02.2019 у результаті укладеного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 1933, що належить до державної власності (майно перебуває на балансі ДП Укрриба та було передано в оренду з метою його використання у рибогосподарській діяльності. Договір №1933 припинено з отриманням 08.04.2021 представником позивача заяви орендодавця про розірвання договору оренди. Договір не врегулює питання землекористування в силу вимог законодавства, гідротехнічні споруди були передані в оренду відповідно до Закону України Про оренду державного та комунального майна . ДП Укрриба не володіє інформацією, що допомогла би у вирішенні даної судової справи, просить розгляд справи здійснювати без участі представника третьої особи.

Від третьої особи В`язівської сільської ради (В`язівського старостинського округу № 3) (а.с.33-57 т.1) надійшли копії рішення В`язівської сільської ради від 19.06.2018 № 20-6/VII Про затвердження Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки в адміністративних межах В`язівської сільської ради (ставки на 2019 рік), копії рішення В`язівської сільської ради від 19.06.2018 № 20-5/VII Про місцеві податки і збори на 2019 рік , копії рішення В`язівської сільської ради від 15.06.2017 № 12-10/VII Про затвердження Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки в адміністративних межах В`язівської сільської ради (ставки на 2018 рік), копії рішення В`язівської сільської ради від 24.01.2017 № 10-5/VII Про внесення змін до рішення про місцеві податки і збори на 2017 рік від 21.12.2016 , копії рішення В`язівської сільської ради від 05.07.2016 № 6-15/VII Про встановлення ставки земельного податку та орендної плати за земельні ділянки на 2017 рік , проте рішення від 15.06.2017 № 12-6/VII Про місцеві податки і збори на 2018 рік не надано.

Третя особа - регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (а.с.98-137 т.1) надала такі пояснення: правовідносини між регіональним відділенням ФДМ по Черкаській області, правонаступником якого є регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській і Чернігівській областях та ПрАТ Черкасирибгосп щодо державного майна виникли з 15.02.2019 внаслідок укладення договору оренди окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1933 - гідротехнічні споруди в межах Жашківського, Городищенського, Черкаського, Канівського та Кам`янського районів у кількості 479 інвентарних об`єктів, назви та реєстрові номери яких визначені згідно з висновком про вартість, розміщене в адмінмежах Черкаської області (зокрема Городищенський район - В`язівська с/р і Воронівська с/р), що перебуває на балансі ДП Укрриба . Майно передано в оренду з метою використання в рибогосподарській діяльності. Пунктом 5.11 договору передбачено, що орендар зобов`язаний протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Договором оренди № 1933 не регулюється питання землекористування, позаяк регіональне відділення не має повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємству, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, здійснює контроль за надходженням до державного бюджету плати за оренду державного майна. Державна реєстрація земельних ділянок здійснена у 2013-2014 роках. Надання в оренду водних об`єктів регулюється відповідно до Закону України Про аквакультуру . Відповідно до статті 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди ставки можуть надаватися для рибогосподарських потреб. Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом. Третьою особою повідомлено, що Регіональне відділення не володіє інформацією чи укладалися ПрАТ Черкасирибгосп для здійснення господарської діяльності договори оренди водних об`єктів одночасно з оформленням права користування (зберігання, оренди) гідротехнічними спорудами. Матеріали приватизаційної справи цілісного майнового комплексу СРВАТ Черкасирибгосп в архіві Регіонального відділення відсутні, позаяк приватизацію здійснював ФДМ України, просить розгляд справи проводити без участі представника.

Ефективне судове провадження залежить від поведінки учасників процесу та їх представників. Зловживання процесуальними правами є у разі, якщо внаслідок реалізації права створюються перешкоди у вирішенні завдання адміністративного судочинства (ЄДРСР 89675396). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу (пункт 1 частини 5 статті 44 КАС України). Суд зазначає, що договір оренди гідротехнічних споруд, що перебуває на балансі державного підприємства Укрриба (25592421) у межах Городищенського, Жашківського, Канівського, Черкаського, Кам`янського районів від 15.02.2019 №1933, укладений між регіональним відділенням ФДМ України та ПАТ Черкасирибгосп , для використання в рибогосподарській діяльності не поширюється на спірний період сплати земельного податку у 2018 році (а.с.104-114 т.1), позаяк йдеться про відносини поза межами здійснених заходів податкового контролю у цій справі.

Предметом спору у даній справі є визначення змісту і характеру податкового обов`язку позивача зі сплати земельного податку як елемента місцевого податку - податку на майно, стосується змін регулювання елементів земельного податку та різного тлумачення учасниками щодо застосування ставки як одного із основних елементів податку за рішенням суб`єкта владних повноважень - органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду та пропорційності втручання держави в особі контролюючого органу у право власності платника податку.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.12.2018 № 2665 та направлень на перевірку від 18.01.2019 № 67/23-00-14-0106, № 68/23-00-14-0106, від 21.01.2019 № 73/23-00-13-0505, від 03.01.2019 № 8/23-00-13-0411, № 9/23-00-13-0411 згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, статті 77, статті 82 Кодексу № 2755 та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ Черкасирибгосп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Результати перевірки оформлені актом від 18.03.2019 № 87/23-00-144-0107/00476814. За результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Кодексу № 2755 позивачем за період з 01.01.2018 до 31.12.2018 по В`язівській сільській раді Городищенського району Черкаської області встановлено заниження земельного податку за земельними ділянками, що знаходяться у Городищенському районі, с. В`язівок (КОАТУУ 7120382501) на загальну суму 91 074,44 грн (а.с. 95-96 т.2). На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004371401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб по В`язівській сільській раді у сумі 91074,44 податкового зобов`язання та 22768,61 грн штрафних санкцій. Вважаючи прийняте ГУ ДФС у Черкаській області ППР №0004371401 протиправним ПрАТ Черкасирибгосп звернулося до суду із позовом, обравши спосіб захисту відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України про скасування індивідуального акта. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами, третіми особами аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке. Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. У Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зазначено, що Конституція України не визначає окремої процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності законом про Держбюджет, але встановлює деякі особливості для його змісту, що обумовлює певні вимоги для його розгляду, ухвалення і набрання ним чинності. Рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду. Відповідно до частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України закони України або їх окремі положення, що впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до п.52-6 підрозділу 10 розділу XX Кодексу №2755 органам місцевого самоврядування у 2020 році надано право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте у 2018 році такого правового регулювання не було.

Принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи мають можливість покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть коли вони містяться в нормативному акті. Легітимні очікування особи мають місце лише тоді, коли існує певна практика застосування відповідних норм, що дозволяє стверджувати про обґрунтованість правових прагнень особи. ВС у справі №826/18755/15 ЄДРСР 76381181 підкреслив: спеціальні принципи податкового законодавства спрямовані, окрім іншого, на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, що зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Спеціальні норми податкового законодавства визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків (їх основних і факультативних елементів), внесення змін до податкового законодавства, так і на стадії застосування норм, якими визначений податковий обов`язок обчислити і сплатити податок.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

15.05.2019 ВС у справі №825/1496/17 (ЄДРСР 82119034) зазначив: правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені Податковим кодексом України, проте є виключною правовстановлюючою компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи. Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, що є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до ч.12 ст.59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (далі - Закон №1160-IV). Рішення ради є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання у межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади. Комплексний аналіз статей 57, 58 Конституції України та частини 5 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вказують на загальний порядок набрання чинності нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування, який у достатній мірі забезпечує недопустимість зміни елементів податку під час виконання особою податкового обов`язку протягом бюджетного року та застосування таких змін як підстави відповідальності платника податку. Згідно із загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, що вносить зміни всупереч пункту 4.1.9 статті 4 Кодексу №2755 вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 Кодексу встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення. Верховний Суд визнає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями щодо застосування в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Верховний Суд у справі №428/7176/14-а (ЄДРСР 76698647) зазначив: згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 Кодексу №2755 податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Нова нормативна грошова оцінка вступила в силу в період, коли відносини оплати за землю регулювалися ПК України. База оподаткування є елементом податку, тісно пов`язаним з об`єктом оподаткування, а нормативна грошова оцінка - конкретна вартісна характеристика бази. Процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України: це прийняття уповноваженим органом влади рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації з нормативної грошової оцінки спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації. Нормативна грошова оцінка як економічна та правова категорія є динамічною, залежить від ряду факторів суб`єктивного та об`єктивного характеру і може змінюватися протягом бюджетного періоду. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 21-423а12.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, що перебуває в державній чи комунальній власності, без встановлення строку. Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві. Відповідно до частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно із Законом України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13); нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку (стаття 5). Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Кодексу №2755 для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України Про оцінку земель ).

Згідно із Законом України від 11.09.2003 № 1160-IV Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 1160) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт. Відповідно до статті 36 Закону № 1160 визначені особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проєкт регуляторного акта не був оприлюднений.

Надаючи оцінку доводам позивача про неоприлюднення рішення В`язівської сільської ради від 15.06.2017 № 12-6/VII щодо встановлення місцевих податків і зборів у 2018 році на офіційному сайті та не доведення до відома позивача рішення, варто зазначити, що пунктом 3 даного рішення (а.с.197 т.2) вирішено оприлюднити це рішення в засобах масової інформації (на офіційному сайті В`язівської сільської ради) і у додатку (а.с.199-206 т.2) за ознакою 10.07 для рибогосподарських потреб юридичних осіб за земельні ділянки грошову оцінку яких проведено/не проведено ставка 5%, 10.04 - для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами - 1%. Відповідачем надано копію даного рішення, де є вхідний штамп надходження до Городищенського відділення Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 25.07.2017 вх.№ 311/19, що свідчить про факт своєчасного прийняття такого рішення В`язівською сільською радою. У матеріалах справи відповідачем також надано лист Вільшанської сільської ради від 24.09.2021 № 02-33/764 (а.с. 207 т.2), що підтверджує оприлюднення рішення на відповідному сайті ради. У зв`язку із ліквідацією сільських рад доступ до вказаних сайтів заблоковано. З огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд критично оцінює твердження позивача про не доведення до відома позивача (не опублікування) відповідного рішення В`язівської сільської ради про місцеві податки у 2018 році як таке, що не підтверджене допустимими доказами.

Законом України Про доступ до публічної інформації визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, належить обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755.

Судом встановлено, що згідно офіційних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ Черкасирибгосп має філію Телепино ПрАТ Черкасирибгосп (код ЄДРПОУ вп:37715586). Публічне акціонерне товариство Черкасирибгосп 23.12.2016 було перейменовано в Приватне акціонерне товариство Черкасирибгосп (справа № 401/66/19).

Судом встановлено у справі №580/2443/19, що на підставі наказу від 28.12.2018 №2665 і від 14.02.2019 №324 , повідомлення №398/23-00-14-0105 та направлення наказу та повідомлення здійснено податковий контроль працівниками відповідача - виїзну документальну планову перевірку за період з 01.01.2016 до 31.12.2018 та складено акт від 18.03.2019 №87/23-00-14-0107/00476814. Позивач використав процедуру адміністративного узгодження грошових зобов`язань.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Відповідно до справи № 711/1481/20 (ЄДРСР 98588478) вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.04.2021 про виправдування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін. У судовому рішенні зазначено: директор ДП Укрриба підтвердив, що ПрАТ Черкасирибгосп протягом 2018 року відповідно до договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі ДП Укрриба від 01.12.2010 №29/10, було зберігачем державного майна - гідротехнічних споруд рибницьких ставків, яке обліковується на балансі ДП Укрриба на праві господарського відання, що знаходяться на земельних ділянках в Кам`янському, Городищенському, Жашківському, Канівському та Черкаському районах Черкаської області. Але при цьому земельні ділянки на ПрАТ Черкасирибгосп не передавалися. Суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів умислу обвинувачених на несплату податків та підроблення документів, що також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Працівник ГУ ДПС у Черкаській області, який брав участь у проведенні податкової перевірки ПрАТ Черкасирибгосп в частині нарахування і сплати земельного податку, під час допиту у судовому засіданні пояснити які саме документи ним використовувалися під час перевірки, зокрема якими він визначив, що підприємство є користувачем земельних ділянок - не зміг, сказав, що цих даних не пам`ятає, не зміг підтвердити, що під час перевірки використовувалася інформація з Державного земельного кадастру. Також не зміг пояснити джерело інформації щодо кадастрових номерів земельних ділянок, за яким було донараховано земельний податок. При ознайомленні з Державними актами на право постійного користування землею, виданими на СРВАТ Черкасирибгосп , пояснити чому в Акті податкової перевірки зазначено про наявність додатків до Державних актів на право постійного користування землею - не зміг.

ВГСУ у справі № 5026/1934/2011 (ЄДРСР 24967763) встановлено: 01.12.2010 Державне підприємство Укрриба , як замовник, і Сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство Черкасирибгосп , як зберігач, уклали договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі Державного підприємства Укрриба №29/10 відповідно до умов якого замовник зобов`язався передати зберігачу, а останній прийняти на зберігання з правом користування згідно з актом приймання-передачі, нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставків, що обліковуються на балансі ДП Укрриба на праві господарського відання згідно з додатком №1 та розташоване за адресою: головне підприємство -м. Черкаси, вул. Портова, 5. Рибницькі дільниці: с. В`язівок Городищенського району Черкаської області (Рибгосп Вязівок ), с. Бузівка Жашківського району Черкаської області (Рибгосп Гірський Тікич ), с. Телепине Кам`янського району Черкаської області (Рибгосп Телепине ), Канівський район Черкаської області (Рибгосп Степанці ), с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області (Рибгосп Червона слобода ) та с. Худяки Черкаського району Черкаської області (Рибгосп Худяки ). Відповідно до п. 1.3 вказаного договору право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої із замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, що не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна. Пунктом 2.3 договору визначено, що зберігач зобов`язався за користування майном щомісячно вносити плату, визначеному протоколом узгодження ціни (додаток №2 є невід`ємною частиною договору), що складає 15095,91 грн з ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. 01.12.2010 Державне підприємство Укрриба , як замовник, і сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство Черкасирибгосп , як зберігач, підписали акт приймання-передачі державного майна, за яким замовник передав зберігачу, а останній прийняв на зберігання з правом користування державне майно (гідротехнічні споруди). Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 Про передачу гідротехнічних споруд гідротехнічні споруди, у тому числі і вказані вище, як такі, що під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України. На виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 22.05.2003р. №145 Про здійснення передачі гідротехнічних споруд за актом приймання-передачі від 01.09.2003, затвердженим наказом Державного департаменту рибного господарства від 05.09.2003 №1482 зазначені гідротехнічні споруди були передані на баланс ДП Укрриба і закріплені за ним на праві повного господарського відання.

Перевіряючи за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ППР від 15.04.2019 №0004371401 судом враховано висновки Верховного Суду у справі № 922/2378/20 (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України). У висновку ВПВС у справі № 629/4628/16-ц зазначено: до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо преюдиційності рішень у справі № 5026/1934/2011, де підтверджено факт, що ДП Укрриба є балансоутримувачем майна-гідротехнічних споруд і користувачем земельних ділянок на яких воно знаходиться, а Фонд держмайна є власником вказаного майна, суд вважає, що твердження позивача на релевантне судове рішення у справі № 5026/1934/2011 щодо користування землею є безпідставним, позаяк у вказаній справі не встановлювалися правові підстави користування спірними земельними ділянками, відповідно підтвердити чи спростувати будь-яку обставину в цій справі вказані судові рішення не можуть (йдеться про укладений між Державним підприємством Укрриба і сільськогосподарсько-рибоводним відкритим акціонерним товариством Черкасирибгосп договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі Державного підприємства Укрриба від 01.12.2010 №29/10. ДП Укрриба , як замовник, і сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство Черкасирибгосп , як зберігач, підписали акт приймання-передачі державного майна, за яким замовник передав зберігачу, а останній прийняв на зберігання з правом користування державне майно (гідротехнічні споруди) балансовою вартістю 5184605грн, залишковою вартістю 1468304,51грн).

Надаючи оцінку твердженню позивача про те, що позивач належить до категорії мале підприємство та відповідно до ч.1 ст.82 ПК України тривалість перевірки суб`єкта малого підприємництва мала би бути обмежена строком 10 робочих днів, суд зазначає таке. Відповідно до ч.3 ст. 55 ГК України суб`єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Суб`єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Суб`єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Інші суб`єкти господарювання належать до суб`єктів середнього підприємництва. Згідно із звітом про нарахування єдиного внеску ПрАТ Черкасирибгосп за грудень 2018 року середньооблікова кількість штатних працівників становила 113 осіб (а.с.194 т.2), а тому твердження представника позивача щодо належність позивача до суб`єкта малого підприємництва відхиляються судом, тривалість документальної планової виїзної перевірки позивача правомірно визначена відповідачем (а.с.193 т.2).

Надаючи оцінку твердженню позивача про застосування судової практики щодо спірних правовідносин, суд зазначає про її нерелевантність до спірних правовідносин: ВС у справі №826/13307/18 (ЄДРСР 90804294) врахував, що позивач вже не є підприємством державної форми власності, але продовжує фактично користуватися вказаними землями на праві постійного користування. На позивача у справі №826/13307/18 як юридичну особу, що не відноситься до державної форми власності, у якої земельні ділянки перебувають у постійному користуванні, під час сплати земельного податку розповсюджуються положення пункту 5.2 Положення про плату за землю у м. Києві, а саме ставка податку встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки незалежно від того, чи оформлено право користування землею належним чином; ВС у справі №825/308/17 (ЄДРСР 71979241) йдеться про нових власників майна і про орендну плату за землю у контексті спірного ППР, що не подібне до обставин справи за позовом ПрАТ Черкасирибгосп ; ВС у справі №822/2696/17 (ЄДРСР 74820587) йдеться про орендну плату за землю; ВС у справі №804/4739/16 (ЄДРСР 86387954) йдеться про земельний податок з фізичних осіб - не є релевантною практикою до обставин справи № 580/4016/21.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 №280/97-ВР рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. У ході розгляду справи учасниками не заперечувалось, що рішення ради із запровадження місцевих податків і зборів на території громади є нормативно-правовими/регуляторними актами, що спрямовані на правове регулювання господарських відносин і на них розповсюджується дія Закону № 1160.

Позивач зазначив про відсутність оприлюдненого в установленому порядку рішення В`язівської сільської ради щодо встановлення місцевих податків і зборів у 2018 році, проте відповідачем до суду надано (а.с.197-206 т.2) докази тексту рішення В`язівської сільської ради від 15.06.2017 № 12-6/VII щодо встановлення місцевих податків і зборів у 2018 році та лист Вільшанської сільської ради від 24.09.2021 № 02-33/764 (а.с. 207 т.2), що підтверджує оприлюднення рішення на відповідному сайті ради так і дотримання принципу стабільності податкового законодавства.

Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Відповідно до ч.5 ст.59 Закону №280/97 акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк ведення цих актів у дію. Законодавчо визначений порядок оприлюднення регуляторних актів - у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами. Відповідно до ст.22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації. Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 01.11.1996 №9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя звернув увагу на те, що згідно ч.2 cт.57 Конституції України є нечинними, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, що не доведені до відома особи у встановленому законом порядку.

ВС у справі № 809/276/18 зазначив: нечинний нормативно-правовий акт не може порушувати права і свободи та інтереси фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, що належать захисту в порядку адміністративного судочинства згідно із положеннями ч.1 ст.2 КАС України, позаяк нечинний нормативно-правовий акт не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення, відтак не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. З урахуванням, що оспорюване рішення не було опубліковане в засобах масової інформації у порядку, визначеному законодавством, є нечинним, а відтак не породжує прав та обов`язків для сторін.

Наявні у матеріалах справи докази - вхідний штапм про надходження копії рішення В`язівської сільської ради від 15.06.2017 № 12-6/VII до Городищенського відділення Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 25.07.2017 вх.№ 311/19, свідчить про факт прийняття такого рішення В`язівською сільською радою, лист Вільшанської сільської ради від 24.09.2021 № 02-33/764 (а.с. 205 т.2) обґрунтовує неможливість надання доказів про час відповідного опублікування через ліквідацію сільських рад, позаяк доступ до відповідних сайтів заблоковано у зв`язку із обєднанням сільських рад, що свідчить про дотриманням органом місцевого самоврядування положень ст. 12, 13 Закону № 1160 та ст. 59 Закону №280 щодо порядку та строків оприлюднення інформації і обов`язковість такого рішення.

Судом встановлено, що державний акт на право постійного користування землею від 17.01.2001 № І-ЧР 000949 видано сільськогосподарсько-рибоводному відкритому акціонерному товариству Черкасирибгосп м. Черкаси (нерестово-виросне господарство В`язівок ) щодо 90,77 га землі для вирощування рибопосадкового маточного матеріалу та товарної риби (а.с.177-179 т.2).

24.07.2014 земельні ділянки, розташовані у В`язівській сільській раді, були зареєстровані у Державному земельному кадастрі за такими кадастровими номерами: 7120382500:02:001:2886 (площею 21,9588 га), 7120382500:02:001:2885 (площею 2,8209 га), 7120382500:02:001:2884 (площею 75,2753 га), 7120382500:01:001:1197 (площею 1,1300 га), 7120382500:01:001:1196 (площею 0,8300 га), категорія земель - землі водного фонду, цільове призначення - для рибогосподарських потреб, форма власності - державна (а.с.111-125 т.2).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 16 Кодексу №2755 платник податків зобов`язаний: 16.1.2 - вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.3 - подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4 - сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (п.8.1 ст.8 Кодексу №2755). Відповідно до п.10.1.1 ст.10 Кодексу №2755 податок на майно належить до місцевих податків. Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п.284.1 ст.284 Кодексу №2755). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 Кодексу №2755). Одним із принципів оподаткування є стабільність (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Кодексу №2755): зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки. Під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи (стаття 7 Кодексу №2755): 7.1.1 - платники податку; 7.1.2 - об`єкт оподаткування; 7.1.3 - база оподаткування; 7.1.4 - ставка податку; 7.1.5 - порядок обчислення податку; 7.1.6 - податковий період; 7.1.7 - строк та порядок сплати податку; 7.1.8 - строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п.7.2 ст.7 Кодексу №2755). Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (стаття 3 Бюджетного Кодексу України). Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу №2755 рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Кодексу №2755 (у редакції станом на 01.01.2018) визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

У Кодексі №2755 поняття щодо платників податку вживаються в такому значенні: відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу - назва розділу XII податок на майно із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014); п. 14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Ради обов`язково (п. 10.2-1 ст.10) установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Відповідно до статті 265 Кодексу №2755 податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Розділ XIII Плата за землю Кодексу №2755 виключено на підставі Закону від 28.12.2014 № 71-VIII. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі (п.10.3 статті 10 Кодексу №2755). Відповідно до статті 269 платники земельного податку (назва статті 269 із змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2014 № 71-VIII) Кодексу №2755 платниками податку є: 269.1.1 - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2 - землекористувачі; 269.2 - особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Судом встановлено і сторонами визнано, що платник податку ПрАТ Черкасирибгосп у 2018 році не використовував спеціальний режим оподаткування (не перебував на спрощеній системі оподаткування). Відповідно до статті 270 Кодексу №2755 об`єктами оподаткування є: 270.1.1 - земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування (стаття 271 Кодексу №2755) є: 271.1.1 - нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2 - площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 271.2 статті 271 Кодексу №2755 рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до п.12.3.3 ст.12 Кодексу №2755 Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до статті 274 Кодексу №2755 (у редакції станом на 01.01.2018) ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): 274.1 - ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; 274.2 - ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до статті 277 Кодексу №2755 (у редакції станом на 01.01.2018) ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено: 277.1 - ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Відповідно до статті 282 Кодексу №2755 передбачено пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, проте учасники не зазначали про наявні пільги у позивача і відповідні докази не надавали. Земельні ділянки (стаття 283 Кодексу №2755), що не оподатковуються земельним податком за матеріалами справи не встановлені.

Податкове зобов`язання з цього податку (п.287.10 ст.287) може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Кодексу №2755. Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є календарний рік.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Під час подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 Кодексу №2755). Сторонами визнається, що у 2017 році позивач сплачував єдиний податок (платники єдиного податку звільнялися від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно у частині земельного податку).

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, що платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом №2755, така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Кодексу №2755).

Судом встановлено, що позивач не був позбавлений права надати контролюючому органу достовірні, достатні і належні докази (декларації, квитанції про сплату, роздруківки звірки з електронного кабінету платника податку) та документи/розрахунки з метою реалізації права задекларувати і сплатити земельний податок.

Як встановлено судом (а.с.170-172 т.2) позивачем у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 20.02.2018 № 9025871561 зазначені 5 земельних ділянок (категорія 10.07) у значенні державна реєстрація прав власності/користування (у разі наявності) з такими кадастровими номерами: 7120382500:01:001:1197 (площею 1,1300 га), 7120382500:01:001:1196 (площею 0,8300 га), 7120382500:02:001:2885 (площею 2,8209 га), 7120382500:02:001:2886 (площею 21,9588 га) та 7120382500:02:001:2884 (площею 75,2753 га). Позивачем у відповідних графах податкової декларації (а.с.171 т.2) визначено нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки, ставку податку та визначено річну суму земельного податку: річна сума земельного податку з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки 7120382500:01:001:1197 становить: 1,1300 га х 172 500,00 грн х 1% = 1 949,25 грн; земельної ділянки 7120382500:01:001:1196 становить: 0,8300 га х 345 000,00 грн х 1% = 2 863,50 грн; земельної ділянки 7120382500:02:001:2885 становить: 2,8209 га х 17 946,00 грн х 1% = 506,24 грн; земельної ділянки 7120382500:02:001:2886 становить: 21,9588 га х 17 946,00 грн х 1% = 3 940,73 грн та земельної ділянки 7120382500:02:001:2884 становить: 75,2753 га х 17 946,00 грн х 1% = 13 508,91 грн (загальна сума податку нарахованого та сплаченого позивачем становить 22 768,63 грн), проте ставка 1 5 для коду 10.07 визначена для фізичних осіб.

У письмових поясненнях позивачем у п.7.1 зазначено, що лише невелика частина площі знаходиться під будівлями, що належать ПрАТ Черкасирибгосп , а інша переважна частина площі є під гідроспорудами державної форми власності. Позивач стверджує: загальна площа земельної ділянки під господарськими дворами та будівлями позивача складає 0,83 га, враховуючи те, що майно позивача займає таку незначну площу, підприємством було сплачено земельний податок у сумі 22 768,63 грн за 2018 рік, проте якщо застосувати ставку податку, що застосували перевіряючи під час перевірки (5%), зобов`язання позивача мали би бути 14 317,50 грн (тобто переплата позивача становить 8 451,13 грн) , проте докази бухгалтерського обліку земельних ділянок не надає.

Доказів про те, що виданий державний акт постійного користування земельною ділянкою та відповідне рішення ради з порушенням чинного законодавства України матеріали справи не містять. Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до п.5 НПСБО бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об`єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо). Відповідно до п.6 НПСБО придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов`язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання (п.25 НПСБО). У бухобліку право постійного користування земельною ділянкою показують на субрахунку 122 права користування майном .

Експертна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється відповідно до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1531 та Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 09.01.2003 № 2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.05.2003 (зі змінами) з урахуванням Національного стандарту 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 та Національного стандарту 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442. Визначення вартості права постійного користування землею здійснюється відповідно до пункту 48 зазначеної Методики.

Судом встановлено, що в акті перевірки не йдеться про облікові регістри власних та залучених земельних ресурсів - субрахунок 101 земельні ділянки , що є складовою одиницею синтетичного рахунку 10 основні засоби , щодо права користування земельними ділянками - субрахунок 122 права користування майном та про використання відомостей з реєстрів, крім Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення сільських рад (яких саме не конкретизовано).

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252 гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, що створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до додатку 4, затвердженого рішенням В`язівської сільської ради від 15.06.2017 № 12-6/VII ставка податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (код 10.07) встановлено у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що правомірно застосовано відповідачем і не спростовано позивачем із використання облікових регістрів, бухгалтерської, фінансової, податкової, статистичної звітності.

Відповідно до наказу Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) визначено за кодом 10.04 - для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.07 - для рибогосподарських потреб; 10.10 - для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Під час проведення податкової перевірки ПрАТ Черкасирибгосп відповідачем встановлено, що у податковій декларації позивача неправильно застосовано ставку податку у розмірі 1%, позаяк відповідно до рішення В`язівської сільської ради від 15.06.2017 № 12-6/VII ставка земельного податку визначена у розмірі 5%, тому сума земельного податку щодо земельної ділянки 7120382500:01:001:1197 мала би становити: 1 949,25 грн (визначена позивачем річна сума податку у графі 13 податкової декларації)х 100 х 5% = 9 746,25 грн; щодо земельної ділянки 7120382500:01:001:1196: 2 863,50 грн х 100 х 5% = 14 317,50 грн; щодо земельної ділянки 7120382500:02:001:2885: 506,24 грн х 100 х 5% = 2 531,19 грн; щодо земельної ділянки 7120382500:02:001:2886: 3 940,73 грн х 100 х 5% = 19 703,63 грн та щодо земельної ділянки 7120382500:02:001:2884: 13 508,91 грн х 100 х 5% = 67 544,53 грн, тому загальна сума податку відповідачем правомірно встановлено як заниження податкового зобов`язання із земельного податку на загальну суму 91 074,44 грн та застосуванням санкції у розмірі 25% (22 768,61 грн).

Оцінюючи аргументи учасників і докази у справі, суд встановив, що грошове зобов`язання зі сплати земельного податку по В`язівській сільській раді з урахуванням податкової декларації від 20.02.2018 №9025871561 (а.с.169-172 т.2) згідно розрахунку штрафних санкцій на підставі п.123.1 ст.123 Кодексу №2755 у сумі 22 768,61 грн занижене за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 91 074,44 грн.

Твердження позивача у відсутності статусу платника відхилені як необґрунтовані, позаяк до самостійно визначеного і узгодженого податкового зобов`язання за податковою декларацією із сплати земельного податку уточнюючих декларацій, розрахунків не надано, про помилковість чи надмірність сплати податку аргументів і доводів не надано. Судом не встановлено, що позивач звертався до відповідача як контролюючого органу з проханням не визнавати таку звітність податковою з обґрунтуванням обставин помилкового подання звітності. Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу №2755 передбачено, що виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації, здійснюється шляхом надсилання уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації. ВС у справі № 520/1186/19 наголосив: лист довільної форми, адресований контролюючому органу, з повідомленням про подання податкової звітності помилково не може вважатись податковою звітністю.

Оцінюючи, чи діяв відповідач з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 61.1 ст.61 Кодексу №2755 податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. Згідно з пп. 20.1.18 п.20.1 ст.20 Кодексу №2755 контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. Відповідно до п.19-1.1.1 статті 19 Кодексу №2755 до функції контролюючих органів належить здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки платників податків. У постанові від 29.01.2020 у справі №818/1221/17 Верховний Суд зазначив, що податкові повідомлення-рішення (ППР) вважаються публічною інформацією. Фінансова відповідальність виникає у разі вчинення особою податкового правопорушення - протиправного винного діяння у формі дії чи бездіяльності.

Надаючи оцінку аргументу позивача що у оскаржуваному ППР невірно зазначено адресу позивача: позивач знаходиться не у Придніпровському, а у Сосновському районі м. Черкаси, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 45 Кодексу №2755 податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle проти Франції, 16.12.1992 зазначив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові у правосудді. Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц зазначив: під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, що можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 923/37/20 та роз`яснив: зміна найменування юридичної особи, в тому числі й скасування запису про її перейменування, не впливає на правоздатність цієї особи, оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування.

Позивачем-платником податків у контексті принципу змагальності не надано доказів щодо інформування відповідача у поданій звітності в електронній формі та/або під час електронної ідентифікації онлайн в електронному кабінеті про належність податкової адреси до конкретного району міста у зв`язку зі змінами в адміністративно-територіальному устрої держави в цілому та у Черкаській області (про утворення та ліквідацію районів та/або відповідного рішення про зміну та присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомого майна позивача).

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо того, що зазначено як підстави начебто порушень п.14.1.73 і 269.1.2 Кодексу №2755, суд зазначає про таке. У Кодексі №2755 поняття вживаються у значенні згідно зі ст.14 з метою оподаткування, тому п.14.1.73 не може бути самостійною підставою для кваліфікації податкового правопорушення, п. 269.1.2 визначає землекористувачів платником земельного податку, що є одним із основних елементів податку у розумінні статті 7 Кодексу №2755. Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 82 Кодексу №2755 проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ Черкасирибгосп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, що оформлена актом від 18.03.2019 №87/23-00-144-0107/00476814. За результатами перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки (а.с. 90-110 т.2), що позивачем порушено підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, в результаті чого занижено земельний податок за 2018 рік за земельними ділянками, що знаходяться у В`язівській сільській раді Городищенського району Черкаської області у сумі 91 074,44 грн. На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято оскаржуване правомірне податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019.

ВС у справі № 140/388/19 (ЄДРСР 90242392) зазначив, що сам по собі акт податкової перевірки і дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни або припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання заперечень до акта. Акт податкової перевірки є службовим документом, у якому зафіксовані виявлені в ході перевірки порушення. Доводи, думки, інформація з акта перевірки, складеного перевіряючими, вивчається та оцінюється, зокрема, начальником або заступником начальника контролюючого органу. І за наявності податкових порушень саме ці особи приймають ППР, яким і визначаються грошові зобов`язання платника податків.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо додатків до державного акта на право користування, яких не існує, варто зазначити, що акт перевірки як носій інформації, що складений перевіряючими, не є актом ненормативного характеру, тому несуттєві недоліки оформлення службового документа не впливають на зміст висновків і прийняття рішення управлінського характеру.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо порушенням пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 Кодексу №2755 та п.1 ч.3 розділу II наказу МФУ від 28.12.2015 №1204, де передбачено, що податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити: суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок, суд зазначає таке. У розрахунку штрафних санкцій до спірного ППР зазначено п.123.1 ст.123 Кодексу №2755, проте під час оформлення спірного акта індивідуальної дії зазначено п.54.3 статті 54 і пункт 58.1 статті 58 Кодексу №2755, що місять декілька підпунктів та різних за конструкцією абзаців, що не деталізовані у ППР № 0004371401, проте за сукупно оціненими судом доказами не є самостійною підставою для скасування правомірного по суті ППР.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що збільшуючи грошове зобов`язання ПрАТ Черкасирибгосп із земельного податку з юридичних осіб по В`язівській сільській раді за період 2018 року відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано і розсудливо, що дає підстави дійти висновку про правомірність дій Головного управління ДПС у Черкаській області (правонаступник) під час прийняття ГУ ДФС у Черкаській області податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004371401 (а.с.109-110 т.2) із визначення грошового зобовязання за платежем земельний податок з юридичних осіб (код плажежу 18010500) у сумі 113843, 05 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи .

Учасники справи:

позивач: приватне акціонерне товариство Черкасирибгосп [вул. Смілянська, 2, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00476814];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44131663];

треті особи: державне підприємство Укрриба (вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25592421), регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43173325), Вільшанська селищна рада Городищенського району Черкаської області (вул. Шевченка, 190, смт. Вільшана, Городищенський район, Черкаська область, 19523, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26423991).

Повне судове рішення складено 18.10.2021.

Суддя Л.В. Трофімова