Ухвала

від 19.10.2021 по справі 359/12165/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 359/12165/14-ц

провадження № 61-13417ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Черних Ніна Володимирівна, секретар виконавчого комітету Рогозівської сільської ради Киливник Лариса Іванівна, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частку в домоволодінні та земельних ділянках,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнано неповажними. Касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк, зокрема, для подання заяви про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якій зазначити інші підстави для поновлення строку, разом із належними доказами на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу до

16 червня 2021 року (довідка суду у якій зазначено інформацію щодо отримання чи не отримання ОСОБА_1 копії повного тексту оскарженої постанови, тощо).

На виконання вимог вказаної ухвали представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якій зазначив, що повний текст оскаржуваної постанови отримано 14 липня 2021 року. На підтвердження зазначених обставин до заяви додано відповідні докази.

Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу подано 09 серпня 2021 року , тобто протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення, суд дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі

№ 607/15112/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі

№ 924/1473/15).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі (є аналогічними) предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (див. постанови Великої палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18), від 29 травня 2018 року у справі № 305/1180/15-ц (провадження № 14-82цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Разом з цим зміст постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня

2019 року у справі № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі

№ 924/1473/15 свідчить, що висновок щодо застосування норми права викладений у наведених постановах не у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

З огляду на викладене, посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) не

є самостійною підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1частини другої статті 389 цього Кодексу, не визнана обґрунтованою.

Ураховуючи наведене, скаржнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Керуючись статтями 127, 185, 260, 392, 393ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков