Постанова

від 13.05.2021 по справі 359/12165/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

22-ц/824/4763/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 359/12165/14-ц

13 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шалденка Євгенія Миколайовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Борця Є.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Черних Ніна Володимирівна, секретар виконавчого комітету Рогозівської сільської ради Киливник Лариса Іванівна, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частку в домоволодінні та земельних ділянках,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Черних Н.В., секретар виконавчого комітету Рогозівської сільської ради Киливник Л.І., про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частку в домоволодінні та земельних ділянках.

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_4 , якій належало домоволодіння та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площею 3,0895 га та 0,8748 га. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини позивач подав приватному нотаріусу Бориспільського районного нотаріального округу Черних Н.В. заяву про прийняття спадщини. Після заведення спадкової справи позивачу стало відомо про те, що 18 квітня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким земельну ділянку площею 3,0895 га, домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 вона заповіла ОСОБА_2 , а земельну ділянку площею 0,8748 га - ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_4 була особою похилого віку з вкрай хворобливим станом здоров`я. При складенні оспорюваного заповіту вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки вона майже втратила зір, а з травня 2012 року їй було діагностовано невиліковне онкологічне захворювання, внаслідок чого призначений прийом наркомістких важких препаратів з метою знеболювання - трамадола, морфія.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд визнати недійсним заповіт, складений 18 квітня 2013 року ОСОБА_4 ; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на 1/2 частку в домоволодінні та земельній ділянці по АДРЕСА_1 , а також право власності в порядку спадкування на 1/2 частку земельних ділянок площею 3,0895 га та 0,8748 га.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що беручи до уваги той факт, що ОСОБА_4 , мала фізичні вади у вигляді майже стовідсоткової втрати зору, у зв`язку з чим не могла прочитати та власноручно підписати оспорюваний заповіт, то можна дійти висновку, що було порушено порядок посвідчення заповіту, в частині коли посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків.

Вказував на те, що єдиним належним та допустимим доказом можливості спадкодавиці в момент складення оспорюваного заповіту бачити, прочитати та власноручно підписати заповіт є висновок посмертної судово-медичної експертизи, у зв`язку з чим позивачем неодноразово заявлялося клопотання про проведення такої експертизи, однак судом першої інстанції безпідставно відмовлялося у задоволенні таких клопотань.

Посилався на те, що покладення обов`язків посвідчувати нотаріальні дії на секретаря Рогозівської сільської ради ОСОБА_5 відбулося з порушенням норм законодавства, оскільки вона не була належним чином уповноважена на посвідчення заповіту, а отже заповіт має бути визнаний недійсним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про призначення посмертної судово-медичної експертизи та доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти заявленого клопотання про призначення посмертної судово-медичної експертизи. Також заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про призначення посмертної судово-медичної експертизи, заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення даної справи, враховуючи предмет та підстави позову, в ході розгляду справи зібрано достатньо доказів, на підставі яких можливо встановити відповідні обставини.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 серпня 1998 року ОСОБА_4 склала заповіт (а.с.14 т.1), яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в рівних частках.

23 грудня 1999 року ОСОБА_4 склала заповіт (а.с.13 т.1), яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках.

19 червня 2012 року ОСОБА_4 склала заповіт (а.с.12 т.1), яким земельні ділянки площею 3,0895 га та 0,8748 га вона заповіла ОСОБА_2 , а домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках.

18 квітня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт (а.с.11 т.1), яким земельну ділянку площею 3,0895 га, домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 вона заповіла ОСОБА_2 , а земельну ділянку площею 0,8748 га - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27 листопада 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є заінтересованою особою, яка має право оспорювати останній заповіт, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно ч.1 ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , заповіт може бути визнано недійсним, тільки якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 136-ц/4-ц/9-ц від 25.03.2020 року, ОСОБА_4 під час складання і підписання заповіту ІНФОРМАЦІЯ_2 страждала на хронічне психічне захворювання у формі астенічного розладу органічного походження (церебральний атеросклероз, ракова інтоксикація), проте ступінь виразності психічних розладів був такий, що ОСОБА_4 під час складання і підписання заповіту 18 квітня 2013 року могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомили про те, що у зв`язку похилим віком ОСОБА_4 погано бачила. Однак вона впізнавала оточуючих та завжди демонструвала адекватну поведінку.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 при складенні оспорюваного заповіту не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Згідно з ч. 4 ст. 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відтак, у випадку визнання недійсним оспорюваного заповіту з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, поновиться дія попереднього заповіту від 19 червня 2012 року, за яким земельні ділянки площею 3,0895 га та 0,8748 га ОСОБА_4 заповіла відповідачу ОСОБА_2 , а домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, а тому ОСОБА_1 не є заінтересованою особою, яка має право оспорювати останній заповіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 1, ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частку в домоволодінні та земельних ділянках з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними під час підписання заповіту 18 квітня 2013 року.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову, в якій просив вважати підставою позову те, що оскаржуваний заповіт від 18 квітня 2013 року є недійсним у зв`язку з порушенням вимог ч. 4 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 1247 ЦК України, ч. 4 ст. 207 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 мала фізичні вади у вигляді майже стовідсоткової втрати зору, в зв`язку з чим не могла прочитати та власноруч підписати оспорюваний заповіт.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2020 року заяву про зміну підстав позиву залишено без розгляду.

Таким чином, змінені підстави позову не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому не приймаються в суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду стосуються підстав позову, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, а доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту з підстав передбачених ст.. 225 ЦК України та відповідно визнання права власності на майно в порядку спадкування апеляційна скарга не містить.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не убачається.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовляв у задоволенні клопотань про призначення посмертної судово-медичної експертизи, колегія суддів вважає помилковими, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що підстав для направлення матеріалів цивільної справи до експертної установи для проведення посмертної судово-медичної експертизи відсутні, з огляду на те, що в ході розгляду справи зібрано достатньо письмових доказів, допитано свідків, тому не має потреби для додаткового призначення посмертної судово-медичної експертизи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду \у даній справі ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шалденка Євгенія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.

Головуючий: Судді: