Рішення

від 11.10.2021 по справі 161/10311/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10311/21

Провадження № 2/161/2966/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Демчук Т.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - Москвичова С.І., ОСОБА_2 ,

представників третіх осіб - Мартинюк О.І., Лавренчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , приватного підприємства Мустангл про визнання недійсними договорів та скасування рішення реєстратора,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів та скасування рішення реєстратора.

Свій позов обґрунтовує тим, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі №5004/1483/11 вирішено стягнути із ПП Мустангл на користь ТзОВ Західзовнішторг 163680,00 грн. основного боргу, 17655,88 грн. пені, 9612,34 грн. 3% річних, 29637,68 грн. інфляційних втрат, 14464,82 грн. судового збору, 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7232,41 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, а всього 242519,13 грн.

На виконання вказаної постанови господарським судом Волинської області було видано накази про стягнення зазначеної суми, які пред`явлені до виконання до Другого відділу ДВС Луцького МУЮ та 22.02.2021 року державним виконавцем відкрито виконавчі провадження №31387641 та 31387220.

Вказує, що 10.07.2012 року між ТзОВ Західзовнішторг та нею був укладений договір, за яким товариство відступило їй, а вона набула право вимоги до ПП Мустангл в сумі 242519,13 грн. та ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.07.2013 року проведено заміну сторони у виконавчому провадженні.

Разом з тим, 25.06.2015 року державним виконавцем винесено постанови про повернення їй виконавчих документів, однак останні документи нею не були отримані.

В подальшому, згідно ухвали Господарського суду Волинської області від 09.07.2018 року їй було видано дублікати наказів, які були пред`явлені до виконання. Однак, постановами приватного виконавця вони повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Водночас, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №1137 від 06.08.2013 року ПАТ Державний ощадний банк України продав, а відповідач ОСОБА_4 набув право вимоги до ПП Мустангл щодо сплати грошових коштів, які останній зобов`язався повернути на умовах договору відновлювальної кредитної лінії №923 від 13.08.2007 року.

Внаслідок укладеного вище договору ПАТ Державний ощадний банк України уклав із ОСОБА_4 договір про відступлення право вимоги за договором іпотеки від 20.08.2013 року, за умовами якого останній набув право іпотеки по договору іпотеки від 13.08.2007 року, укладеним між банком та ПП Мустангл і в забезпечення виконання позичальником зобов`язання за договором відновлювальною кредитної лінії №923 від 13.08.2007 року було передано в іпотеку бетонно-розчинний вузол №1 /Б-1/ пл.122,7 кв.м., земельну ділянку площею 0,1819 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0022, земельну ділянку площею 0,1193 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0021, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Крім того, до ОСОБА_4 перейшло від банку за договором іпотеки від 13.11.2007 року, за умовами якого ПП Мустангл в забезпечення виконання позичальником зобов`язання за договором відновлювальною кредитної лінії №923 від 13.08.2007 року передав в іпотеку будівлю складу вапна з вапняною установкою /літер А-2/, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. 06.03.2014 року було зареєстровано право власності на вказане майно.

Вважає, що згадані вище договори про задоволення вимог іпотекодержателя та рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на будівлі і земельні ділянки підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки до ОСОБА_4 перейшло право власності на іпотечне майно без сплати різниці вартості майна.

Зокрема, укладаючи договори про задоволення вимог іпотекодержателя сторони договору ПП Мустангл та ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що останній вправі задовольнити за рахунок іпотечного майна свої вимоги лише в сумі 344537,17 грн., отримав у власність майна ринковою вартістю 2087046,00 грн., що на 1742508,83 грн. більше від суми зобов`язання, без сплати відповідної частини суми, що перевищує суму зобов`язання, що свідчить про дії, спрямовані на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів з ПП Мустангл на її користь, тому такі договори підлягають визнанню їх недійсними.

Крім того, рішенням апеляційного суду Волинської області від 25.02.2014 року у справі №161/15816/13-ц встановлено, що постановою Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 07.10.2013 року було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ПП Мустангл у межах суми стягнення 307204,84 грн. за зведеним виконавчим провадженням та заборонено здійснювати його відчуження, а відтак, на час укладення оспорюваних договорів про задоволення вимог іпотекодержателя та прийняття державним реєстратором рішень про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вказане вище нерухоме майно було накладено арешт і зареєстрована заборона його відчуження. Тобто всупереч чинному законодавству.

У зв`язку з чим просить визнати недійсними договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.03.2014 року, укладеними між ОСОБА_4 та ПП Мустангл , посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за реєстровими номерами 231 та 233, а також визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на вказане вище нерухоме майно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судових засіданнях просили в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві. Крім того, звернули увагу та просили застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача ПП Мустангл - Трофимчук Л.В. позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення.

Представники третіх осіб просили в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши представлені письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення;) примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом з`ясовано, що 20.08.2013 року між ПАТ Державний ощадний банк України , ОСОБА_4 та ПП Мустангл був укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за яким ОСОБА_4 набув право іпотеки по договору іпотеки від 13.08.2007 року, укладеним між банком та ПП Мустангл , в забезпечення виконання якого позичальником за договором відновлювальною кредитної лінії №923 від 13.08.2007 року було передано в іпотеку бетонно-розчинний вузол №1 /Б-1/ пл.122,7 кв.м., земельну ділянку площею 0,1819 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0022, земельну ділянку площею 0,1193 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0021, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ) (а.с. 20-22).

Крім того, 20.08.2013 року між ПАТ Державний ощадний банк України , ОСОБА_4 та ПП Мустангл був укладений ще один договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за яким ОСОБА_4 набув право іпотеки по договору іпотеки від 13.11.2007 року, укладеним між банком та ПП Мустангл , в забезпечення виконання якого позичальником за договором відновлювальною кредитної лінії №923 від 13.08.2007 року було передано в іпотеку будівлю складу вапна з вапняною установкою /літер А-2/, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-25).

Як слідує із матеріалів справи, 06.03.2014 року між ОСОБА_4 та ПП Мустангл були укладені договори про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за реєстровими номерами 231 та 233 (а.с. 26-29).

Внаслідок вказаних договорів до ОСОБА_4 перейшло право власності на предмет іпотеки, а саме на: бетонно-розчинний вузол №1 /Б-1/ пл.122,7 кв.м., земельну ділянку площею 0,1819 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0022, земельну ділянку площею 0,1193 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0021 та будівлю складу вапна з вапняною установкою /літер А-2/, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ) (а.с. 26-29).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на вказане вище нерухоме майно на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя за реєстровими номерами 231 та 233 (а.с. 30-44).

Із позовної заяви та пояснення представника позивача слідує, що оспорювані договори були направлені виключно на унеможливлення задоволення вимог позивача, як кредитора підприємства.

Разом з тим, суд вважає таке твердження безпідставним з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку (в редакції на момент укладення оспорюваних правочинів) передбачалося, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Аналогічне за змістом положення міститься в ч. 5 ст. 37 Закону України Про іпотеку у чинній редакції.

А тому, право на відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, згідно наведеної норми, належить виключно іпотекодавцю, тобто ПП Мустангл . При цьому, позивач не є іпотекодавцем і не може претендувати на вказане відшкодування, навіть за умови доведення належними і допустимими доказами такого перевищення вартості.

Крім того, наслідком недотримання вимог ч. 5 ст. 37 Закону України Про іпотеку , є виникнення права на відшкодування іпотекодержателем компенсації, а не визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 01.08.2018 по справі №133/1866/14-ц).

Отже, на думку суду, позивачем та її представником не довено, що відшкодування іпотекодавцю - ПП Мустангл перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, було б гарантією виконання зобов`язання ПП Мустангл перед нею. Дійсність договору про задоволення вимог іпотекодержателя, не може залежати від наявності чи відсутності відшкодування перевищення вартості.

Крім того, питання недійсності договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.03.2014 року, було предметом судового розгляду у справі №161/9644/19, де рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2020 року, яке залишене в силі постановою Волинського апеляційного суду від 19.05.2020 року, відмовлено у задоволенні позову.

Суди вказали, що положення про відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя не є істотною умовою договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Наявність чи відсутність цієї умови не впливає на законність договору. Наслідком недотримання вимог ч. 5 ст. 37 Закону України Про іпотеку є виникнення права на відшкодування іпотекодержателем компенсації, а не недійсність договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних правочинів), іпотекою являється вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних правочинів) пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За своєю правовою природою права іпотекодержателя на предмет іпотеки є речово-правовими, оскільки надають йому можливість задовольнити свої вимоги до боржника за основним зобов`язанням безпосередньо за рахунок такого предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22.04.2020 по справі №302/4243/16-ц).

При цьому п. 11 та 12 ч. 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку розмежовує поняття вищий та нижчий пріоритет в залежності від часу виникнення прав:

- вищий пріоритет - це пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна;

- нижчий пріоритет - це пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.

Тобто, державна реєстрація іпотеки встановлює переважне право іпотекодержателя перед іншими особами задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, вимоги ОСОБА_3 до ПП Мустангл не були забезпечені. Єдині права та вимоги на нерухоме майно підприємства були зареєстровані в інтересах ПАТ Державний ощадний банк України по договорах іпотеки від 13.08.2007 р., реєстровий №3265 та від 13.11.2007 р., реєстровий №4357 та, в подальшому, у ОСОБА_4 , як нового іпотекодержателя.

Тобто, саме за таких умов ОСОБА_4 у першочерговому порядку мав право задовольнити свої вимоги до ПП Мустангл за рахунок нерухомого майна.

Законом України Про іпотеку передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги до боржника в судовому або поза судовому поряду. Згідно ст. 36 Закону позасудове задоволення вимог може відбуватися шляхом:

- передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно ст. 37 цього Закону;

- продажу від імені іпотекодержателя предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Право звернути стягнення на іпотечне майно та право вибору способу звернення стягнення належить виключно іпотекодержателю. Реалізація такого права не може залежати від наявності чи відсутності інших кредиторів боржника, суми їх вимог, тощо. Не можуть братися до уваги навіть інші зареєстровані майнові права кредиторів, якщо такі виникли після первинної іпотеки (друга іпотека тощо).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем та її представником всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних і беззаперечних доказів того, що оспорювані договори укладені з порушенням норм законодавства.

А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.03.2014 року, укладеними між ОСОБА_4 та ПП Мустангл до задоволення не підлягають.

При цьому, інші позовні вимоги також до задоволення також не підлягають, оскільки є похідними і в судовому засіданні не доведено наявність підстав для скасування рішень державного реєстратора .

А тому, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , приватного підприємства Мустангл про визнання недійсними договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, визнання протиправними та скасування рішення реєстратора - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2021 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк