Постанова

від 31.01.2022 по справі 161/10311/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/10311/21 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/50/22 Категорія: 40 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.,

суддів - Бовчалюк З.А., Киці С.І.,

секретар Вакіна Д.О.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представників третіх осіб: ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ТзОВ Айс Тім - Лавренчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , приватного підприємства Мустангл , треті особи на стороні відповідача: Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу - Ариванюк Тетяна Олексіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю Айс Тім , ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів та скасування рішення реєстратора за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року позивач ОСОБА_5 звернулась до суду із вказаним позовом покликаючись на такі обставини.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 у справі №5004/1483/11 вирішено стягнути із ПП Мустангл на користь ТзОВ Західзовнішторг 163680,00 грн. основного боргу, 17655,88 грн. пені, 9612,34 грн. 3% річних, 29637,68 грн. інфляційних втрат, 14464,82 грн. судового збору, 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7232,41 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, а всього 242519,13 грн.

На виконання вказаної постанови господарським судом Волинської області було видано накази про стягнення зазначеної суми, які пред`явлені до виконання до Другого відділу ДВС Луцького МУЮ та 22.02.2021 державним виконавцем відкрито виконавчі провадження №31387641 та 31387220.

Між ОСОБА_5 та ТзОВ Західзовнішторг 10.07.2012 був укладений договір, за яким вона набула право вимоги до ПП Мустангл в сумі 242519,13 грн. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.07.2013 проведено заміну сторони у виконавчому провадженні.

Державним виконавцем 25.06.2015 винесено постанови про повернення їй виконавчих документів, однак останні документи нею не були отримані.

На підставі ухвали Господарського суду Волинської області від 09.07.2018 ОСОБА_6 було видано дублікати наказів, які були пред`явлені до виконання. Однак, постановами приватного виконавця вони повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

На підставі договору купівлі-продажу майнових прав №1137 від 06.08.2013 ПАТ Державний ощадний банк України продав, а відповідач ОСОБА_1 набув право вимоги до ПП Мустангл щодо сплати грошових коштів, які останній зобов`язався повернути на умовах договору відновлювальної кредитної лінії №923 від 13.08.2007.

Внаслідок укладеного вище договору ПАТ Державний ощадний банк України уклав із ОСОБА_1 договір про відступлення право вимоги за договором іпотеки від 20.08.2013, за умовами якого останній набув право іпотеки по договору іпотеки від 13.08.2007, укладеним між банком та ПП Мустангл і в забезпечення виконання позичальником зобов`язання за договором відновлювальною кредитної лінії №923 від 13.08.2007 було передано в іпотеку бетонно-розчинний вузол №1 /Б-1/ пл.122,7 кв.м., земельну ділянку площею 0,1819 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0022, земельну ділянку площею 0,1193 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0021, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Крім того, до ОСОБА_1 перейшло від банку за договором іпотеки від 13.11.2007, за умовами якого ПП Мустангл в забезпечення виконання позичальником зобов`язання за договором відновлювальною кредитної лінії №923 від 13.08.2007 передав в іпотеку будівлю складу вапна з вапняною установкою /літер А-2/, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. 06.03.2014 було зареєстровано право власності на вказане майно.

Вважає, що договори про задоволення вимог іпотекодержателя та рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на будівлі і земельні ділянки підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки до ОСОБА_1 перейшло право власності на іпотечне майно з метою приховати майно від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення з нього грошових коштів на користь ОСОБА_5 .

Зокрема, укладаючи договори про задоволення вимог іпотекодержателя сторони договору ПП Мустангл та ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що останній вправі задовольнити за рахунок іпотечного майна свої вимоги лише в сумі 344537,17 грн., отримав у власність майна ринковою вартістю 2087046,00 грн., що на 1742508,83 грн. більше від суми зобов`язання, без сплати відповідної частини суми, що перевищує суму зобов`язання, що свідчить про дії, спрямовані на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів з ПП Мустангл на її користь, тому такі договори підлягають визнанню їх недійсними.

Крім того, рішенням апеляційного суду Волинської області від 25.02.2014 у справі №161/15816/13-ц встановлено, що постановою Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 07.10.2013 було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ПП Мустангл у межах суми стягнення 307204,84 грн. за зведеним виконавчим провадженням та заборонено здійснювати його відчуження, а відтак, на час укладення оспорюваних договорів про задоволення вимог іпотекодержателя та прийняття державним реєстратором рішень про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказане вище нерухоме майно було накладено арешт і зареєстрована заборона його відчуження.

Просила визнати недійсними договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.03.2014, укладеними між ОСОБА_1 та ПП Мустангл , посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за реєстровими номерами 231 та 233, а також визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказане вище нерухоме майно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.10.2021 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення по задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд не встановив обставин, на які покликалась позивач, зокрема, що майно набуте іпотекодержателем за заниженою ціною, яка суттєво відрізняється від ринкової, не врахував правових позицій Верховного Суду у справах щодо оспорення договорів, які вчиняються на шкоду кредиторам, не застосував статей 3,13 Цивільного Кодексу.

Інші учасники справи не скористались подати відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання особа, яка подала апеляційну скаргу та її представник не з`явились, також не з`явився в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , однак в суді апеляційної інстанції бере участь його представник ОСОБА_2 , представник третьої особи Ариванюк Т.І. подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Згідно з ордером ВЛ №000082431 від 10.05.2021, інтереси ОСОБА_5 в Луцькому міськрайонному суді та Волинському апеляційному суді представляє адвокат Кондратюк В.В., який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи Волинським апеляційним судом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з приписами частини 5 статті 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд ухвалив розглядати справу за відсутності ОСОБА_5 , її представника, та інших осіб, які належним чином повідомлені про апеляційний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, представників третіх осіб, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2013 між ПАТ Державний ощадний банк України - (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 - ( Новий іпотеко держатель), та ПП Мустангл (Іпотекодавець) було укладено два договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зареєстровані в реєстрі за № 995 та за № 993, згідно з якими первісний іпотекодержатель ПАТ Державний Ощадний банк України відступив новому іпотекодержателю ОСОБА_1 права за договором іпотеки від 13.08.2007, укладеним між ПАТ Державний Ощадний банк України та ПП Мустангл , одночасно з відступленням права вимоги за Кредитним договором №923 від 13.08.2007, укладеним між ПАТ Державний Ощадний банк України та ПП Мустангл , згідно з яким первісний іпотекодержатель надав ПП Мустангл кредит у розмірі 700000 грн.

Із змісту договору, зареєстрованому в реєстрі за № 995 вбачається, що в забезпечення виконання ПП Мустангл . як боржником, умов кредитного договору, було передано в іпотеку бетонно-розчинний вузол №1 /Б-1/ пл.122,7 кв.м., земельну ділянку площею 0,1819 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0022, земельну ділянку площею 0,1193 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0021, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Із змісту договору, зареєстрованому в реєстрі за № 993 вбачається, що в забезпечення виконання ПП Мустангл , як боржником, умов кредитного договору, було передано в іпотеку будівлю складу вапна з вапняною установкою /літер А-2/, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з умовами договорів іпотеки, Новий іпотекодержатель ОСОБА_1 здійснив повністю Первісному іпотекодержателю оплату боргу боржника за кредитним договором - ПП Мустангл у розмірі 475392.86 грн., загальна сума зобов`язання боржника перед новим кредитором - 475392.86 грн.

Договорами про відступлення права вимоги передбачено, що в разі невиконання своїх зобов`язань боржником, який є Іпотекодавцем, Новий іпотекодержатель одержує право задоволення своїх вимог за рахунок майна Іпотекодавця, що передано в іпотеку, шляхом укладення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Між ОСОБА_1 та ПП Мустангл 06.03.2014 були укладені договори про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за реєстровими номерами 231 та 233.

Відповідно до умов договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, до ОСОБА_1 перейшло право власності на предмет іпотеки, а саме на: бетонно-розчинний вузол №1 /Б-1/ пл.122,7 кв.м., земельну ділянку площею 0,1819 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0022, земельну ділянку площею 0,1193 га, кадастровий номер 0710100000:11:164:0021 та будівлю складу вапна з вапняною установкою /літер А-2/, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказане вище нерухоме майно на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя за реєстровими номерами 231 та 233.

Позивач оспорила зазначені договори, оскільки вважає, що вони вчинені з наміром ухилитись від виконання зобов`язань перед кредитором - позивачем ОСОБА_5 , а тому суперечать приписам статті 8 Конституції України, статей 3, 13 ЦК України, що відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на Законі з огляду на таке.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних правочинів), іпотекою являється вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних правочинів) пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За своєю правовою природою права іпотекодержателя на предмет іпотеки є речово-правовими, оскільки надають йому можливість задовольнити свої вимоги до боржника за основним зобов`язанням безпосередньо за рахунок такого предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22.04.2020 по справі №302/4243/16-ц).

Відповідно до приписів частини І статті 89 ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 3 статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи зазначені норми процесуального права, апеляційний суд, надаючи правову оцінку оспореним договорам про задоволення вимог іпотекодержателя, бере до уваги не тільки ту обставину, що ПП Мустангл має невиконані зобов`язання перед ОСОБА_5 , але і враховує, що підставою для укладення оспорених договорів про задоволення вимог іпотекодержателя стали договори про уступлення права вимоги за договорами іпотеки та кредитним договором, укладені між ПАТ Державний ощадний банк України - (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 - ( Новий іпотекодержатель), та ПП Мустангл (Іпотекодавець), які є чинними, і саме в умовах договорів про уступлення права вимоги сторони - ПАТ Державний ощадний банк України - (Первісний іпотекодержатель), ОСОБА_1 - ( Новий іпотекодержатель), та ПП Мустангл (Іпотекодавець) передбачили право іпотекодержателя задоволити свої вимоги за рахунок майна іпотекодавця, переданого в іпотеку. Також належить звернути увагу, що первинно договір іпотеки між ПАТ Державний ощадний банк України та ПП Мустангл , з метою виконання зобов`язань боржника ПП Мустангл перед кредитором ПАТ Державний Ощадний банк був укладений у 2007 році, у той час, як ОСОБА_5 зазначає, що набула права вимоги до ПП Мустангл 10.07.2012, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір іпотеки, яким ще у 2007 році сторони передбачили про можливість задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна, яке в подальшому, саме у зв"язку із порушенням боржником зобов"язань , стало предметом оспорених договорів.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі N 922/2878/17 зазначено, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Відповідно до приписів частини 3 статті 12, частини І статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Всупереч вимог цієї статті, позивач не подала доказів, які вказують на те, що договори про задоволення вимог іпотекодержателя були укладені з метою приховати майно від виконання судових рішень про стягнення заборговнаості з ПП Мустангл на користь стягувача ОСОБА_5 .

Доводи позивача про недоброчесність сторін договорів про задоволення вимог іпотекодержателя та їх спрямованість на приховання майна, спростовуються положеннями частини І статті 37 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, уклавши договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а також змістом цих договорів, згідно з якими вони укладені у зв`язку з невиконанням ПП Мустангл зобов`язань за кредитним договором, на виконання умов договору іпотеки та кредитного договору, права вимоги за якими були передані від ПАТ Державний ощадний банк до ОСОБА_1 , який у свою чергу, в повному обсязі сплатив заборгованість боржника ПП Мустангл .

Про недоведеність умислу у ПП Мустангл приховати майно від стягувача ОСОБА_5 вказує і та обставина, що право власності на це майно, після укладення договору про задоволення прав іпотекодержателя зареєстроване за іпотекодержателем ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також з поданого ПП Мустангл відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що це майно не тільки зареєстроване за ОСОБА_1 , а і перебуває у його фактичному користуванні. Водночас, апеляційний суд критично оцінює пояснення ПП Мустангл про вчинення правочинів про переведення прав і обов`язків покупця під впливом обману, оскільки підприємство, будучи стороною договорів, не оспорювало указаних правочинів з часу їх укладення - з 06.03.2014.

Згідно з частиною 5 статті 37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.03.2014, зареєстрованого у реєстрі за № 231, згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності АТЛАНТ ЛТД, ринкова вартість нерухомого майна визначена у розмірі 182 000 грн.

У Договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.03.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 233, міститься пункт, у якому зазначено про встановлену висновком про вартість об`єкта оцінки, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності АТЛАНТ ЛТД, ринкову вартість нерухомого майна у цьому договорі - 286800 грн.

Отже, вартість об`єктів нерухомого майна - предмета іпотеки, яке іпотекодержатель ОСОБА_1 набув у власність, визначена відповідно до положень частини 5 статті 37 Закону України Про іпотеку .

Статтею 13 Закону про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - Закону) визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Позивачем ОСОБА_5 не надано належного доказу - рецензування висновку (звіту, акту) про оцінку майна, на спростування висновку про вартість об`єкта оцінки, проведену суб`єктом оціночної діяльності АТЛАНТ ЛТД , яким визначено ринкову вартість об`єктів іпотеки при укладенні договорів про задоволення вимог іпотекодержателя.

Надані позивачем висновки судової оціночно-будівельної експертизи від 31 жовтня 2019 року, виготовлені на замовлення громадянки ОСОБА_7 , яка не відноситься до учасників даної справи, є недопустими доказами з огляду на положення статті 13 Закону, частини 2 статті 78 ЦПК України, а тому апеляційним судом до уваги не беруться. Також необхідно зазначити, що ці висновки безпідставно названі висновками судової оціночно-будівельної експертизи, оскільки з їх змісту слідує, що вони виготовлені на замовлення фізичної особи, яка не відноситься до учасників даної справи, не була стороною оспорених договорів, а судом не постановлялась ухвала про призначення судової експертизи.

Викладені в мотивувальній частині висновки суду щодо прав іпотекодавця на відшкодування іпотекодержателем грошової компенсації не впливають на правильність висновку суду про відмову у позові.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ПП Мустангл має невиконані зобов`язання перед ОСОБА_5 , на підтвердження чого позивачем ОСОБА_5 надано Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 у справі № 50004/1483//11, копію ухвали Господарського суду Волинської області від 09.07.2018 № 504/1483/11-1, копії дублікатів судових наказів № 504/1483/11. Однак цієї обставини ніхто із учасників справи і не заперечував. Крім того, як указані судові рішення, так і оскаржені договори про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення Господарського суду Волинської облкасті від 24.01.2011 у справі № 9/128-50 не слугують доказами про укладення оскаржених договорів з метою приховати майно, недобросовісність та зловживання правом сторонами, оскільки із змісту зазначених судових рішень та оскаржених договорів вбачається про наявність передбачених Законом України "Про іпотеку" підстав для укладення договорів про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_1 та ПП Мустангл , з метою задоволення забезпечених майнових вимог кредитора.

Аргументи позивача ОСОБА_5 , з посиланням на приписи статті 82 ЦПК України про преюдиційність рішення Апеляційного суду Волинської області від 25.02.2014 у справі 161/15816/13, у якому зроблено висновок про перевищення вартості іпотечного майна суми боргу, є неспроможними, оскільки у цьому рішенні надано оцінку фактам при розгляді іншої справи, з іншим складом учасників.

Відповідно до приписів частини 7 статті 82 ЦПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб"єктивної оцінки доказів, що містяться в матеріалах справи, тому не слугують підставою для скасування судового рішення.

Оскільки вимога про скасування рішення державного реєстратора є похідною від вимог про визнання договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив і в цій частині позовних вимог.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вимоги указаного процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду в даній справі - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 389, 383-384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді: