Постанова

від 21.10.2021 по справі 160/5775/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №160/5775/19

адміністративне провадження № К/9901/30457/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді: Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (головуючий суддя: Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНБУДМОНТАЖ-2015

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ДОНБУДМОНТАЖ-2015 (надалі також - ТОВ ДОНБУДМОНТАЖ-2015 , Позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Головне управління ДПС у Дніпропетровській області; надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 червня 2019 року №0016771409 та №0016781409.

В обґрунтування позову ТОВ ДОНБУДМОНТАЖ-2015 зазначало про безпідставність висновків щодо порушення податкового законодавства, викладених в акті податкової перевірки, оскільки реальність виконання господарських операцій з контрагентами ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті підтверджується оформленими належним чином первинними документами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками металоконструкцій ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті . Такі висновки суд першої інстанції зробив виходячи з аналізу строків, обсягів виконання робіт та місцезнаходження виконавців і відсутності в них виробничих потужностей. За результатом аналізу встановлених обставин спірних господарських операцій суд першої інстанції зазначив про те, що надані Позивачем первинні документи не дають можливості встановити реальність відображених у податковому обліку господарських операцій із зазначеними контрагентами, що дає підстави дійти висновку про їх сумнівність. При цьому суд виходив з того, що Позивачем не доведено належними документами первинного обліку правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено.

Cкасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності платника податку, або можливої фіктивності його постачальників, як і не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект. Апеляційний суд визнав помилковим посилання суду першої інстанції на податкову інформацію щодо контрагентів Позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цих осіб. Однак таких обставин Відповідачем не доведено. Судом апеляційної інстанції також враховано й те, що Відповідачем фактично не заперечувався факт постачання металоконструкцій Позивачу, але поставлено під сумнів їх походження. Проте, Позивачем підтверджено належними документами отримання та рух матеріальних засобів та їх використання у господарській діяльності.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного суду Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає про безпідставність доводів скаржника та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

На підставі наказу №2078-п від 3 квітня 2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ Донбудмонтаж-2015 з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 1 травня 2018 року по 30 червня 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті , за результатами якої 17 квітня 2019 року складено акт №21943/04-36-14-09/39477552.

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення: статті 1, пункту 2 статті 3, пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996; підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованим у Мін`юсті України 5 червня 1995 року за №168/704; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 575591 грн, в тому числі за травень 2018 року - 168613 грн, за червень 2018 року - 406978 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21) у червні 2018 року на суму 326242 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 4 червня 2019 року сформовано податкові повідомлення-рішення: №0016771409, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 575591 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 143897,75 грн; №0016781409, яким встановлено завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 326242 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Відповідач стверджує про нереальність господарських операцій Позивача з постачальниками ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті та недостовірність показників податкового обліку по податку на додану вартість, сформованого на підставі спірних господарських операцій. В основу таких висновків контролюючим органом покладено дані інформаційних баз даних ДПС, згідно з якими має місце обрив ланцюга постачання товарів; відсутність контрагентів по ланцюгу постачання за податковою адресою, відсутність у контрагентів виробничих потужностей. На підтвердження недостовірності первинних документів Позивача зазначає, зокрема, про невідповідність дати договорів з ТОВ Містобудіндустрія даті відкриття банківського рахунка, указаного в договорах, а на фіктивність операцій вказує, як стверджує скаржник, не надання до перевірки товарно-транспортних накладних, в той час як за аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних послуг щодо транспортного перевезення металоконструкцій контрагентами не придбавалося, що разом з інформацією щодо відсутності основних засобів у постачальників доводить, на думку скаржника, безтоварність спірних операцій та формальне оформлення відповідних документів.

Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2019 року по справі №804/7009/13-а та від 31 березня 2020 року по справі №824/434/15-а скаржник зауважує на тому, що кожна із вищезазначених обставин самостійно не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин, водночас кожна з таких обставин має бути встановлена та перевірена судом. Натомість, у цій справі, скаржник вважає, відповідні обставини суд апеляційної інстанції не перевірив та ухвалив необґрунтоване рішення.

3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач наголошує на тому, що у зв`язку зі зміною банківських реквізитів ТОВ Містобудіндустрія і було викладено у новій редакції відповідні договори між сторонами із внесенням змінених реквізитів, що спростовує доводи скаржника щодо неузгодженості операцій з оформленими документами.

Звертає увагу, що Позивачем було надано і до перевірки, і суду належні первинні документи на підтвердження поставки та подальшого використання придбаних металоконструкцій, фототаблиці, на яких зафіксовано факт поставки та монтажу Позивачем, як підрядником, отриманих від ТОВ Містобудіндустрія металоконструкцій на будівельному об`єкті ТОВ Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат . Вважає, що поданими документами доведено реальність поставки металоконструкцій Позивачу, підтверджено зміни в структурі активів Позивача, якими розкрито економічну вигоду та ділову мету укладення спірних договорів поставки. Акцентує на безпідставності висновків податкового органу, обґрунтованих співставленням даних Єдиного реєстру податкових накладних та інформаційних баз даних щодо непідтвердження придбання відповідного товару по ланцюгу постачання, позаяк попереднє придбання товару (метал) контрагентами могло мати місце і в інший період, аніж охоплений операціями постачання Позивачу, та не у платників податку на додану вартість, що вкотре доводить характер припущень висновків Відповідача.

Відсутність товарно-транспортних накладних пояснює тим, що Позивач не виступав учасником транспортних перевезень товару, оскільки такий обов`язок згідно з укладеними договорами покладався на іншу сторону.

Зазначає, що скаржником не наведено допущенння апеляційним судом порушень норм матеріального та процесуального закону, тому вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період, охоплений перевіркою, Позивачем було укладено договори з контрагентами ТОВ Містобудіндустрія (№07/05-18 від 7 травня 2018 року, №05/06-18 від 5 червня 2018 року), ТОВ Шліц (№03/05-18 від 3 травня 2018 року), ТОВ Брайті (№16/05-18 від 16 травня 2018 року), за змістом яких постачальники зобов`язуються здійснювати виготовлення металоконструкцій, а Позивач прийняти та оплатити надані послуги/виконані роботи відповідно до умов цих договорів.

Виконання укладених договорів з контрагентами-постачальниками ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті підтверджується: актами здачі-приймання робіт з надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбання металоконструкцій Позивач пояснював необхідністю їх використання у ході виконання робіт за договором підряду з ТОВ Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат №13/06-18 від 13 червня 2018 року.

Надаючи оцінки доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутність у контрагентів Позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Надаючи оцінку встановленим обставинам спірних операцій суд апеляційної інстанції виходив з аналізу достатності первинних документів, оформлених за наслідком відповідних операцій в контексті належного підтвердження реальності господарських операцій платника податку та спростування сумнівів обґрунтованості податкової вигоди за фактом їх здійснення.

Суд зауважує, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самостійно дійсно не є достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що посилання на податкову інформацію щодо контрагентів Позивача та їх постачальників не є достатньою підставою для висновку про нереальність спірних операцій постачання металоконструкцій. При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, оскільки його безпосередньої участі у зловживанні цих осіб не доведено.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував також й те, що належних доказів на підтвердження недобросовісності Позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Відхиляючи доводи податкового органу про те, що договори про виготовлення металоконструкцій з контрагентом ТОВ Містобудіндустрія були укладені пізніше (7 травня 2018 року та 5 червня 2018 року) основного договору підряду з ТОВ Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат (13 червня 2018 року), в межах виконання якого Позивач використав металоконструкції, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими пояснення Позивача про необхідність попереднього урахування подальшої можливості виконати зобов`язання за договором підряду. Суд правильно виходив з того, що господарський розсуд не є предметом податкового контролю та обумовлюється економічною доцільністю та плануванням діяльності господарюючого суб`єкта.

На спростування неузгодженостей між датою укладення договорів з ТОВ Містобудіндустрія в частині банківських реквізитів Позивач зазначив про викладення цих договорів у новій редакції саме з огляду на наступну зміну контрагентом банківських реквізитів.

Роблячи висновки у цій справі суд апеляційної інстанції також врахував і те, що Відповідачем не заперечується факт придбання Позивачем металоконструкцій, проте поставлено під сумнів їх походження. Водночас, Позивачем надано належні та достатні докази у підтвердження отримання та руху металопродукції та доведено використання у господарській діяльності.

Натомість, у справі, що переглядається, податковим органом не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції щодо нереальності господарських операцій Позивача з контрагентами ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті .

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Щодо посилань Відповідача у касаційній скарзі про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2019 року по справі №804/7009/13-а та від 31 березня 2020 року по справі №824/434/15-а слід зазначити, що висловлене у цих судових рішеннях правозастосування не суперечить висновкам, зробленим судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається. Результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник не зазначає, яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскаржених рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суд апеляційної інстанції, та фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Втім, втім положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне придбання товару. Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, Позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши оскаржене судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх