Постанова

від 29.01.2020 по справі 160/5775/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5775/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Донбудмонтаж-2015 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. в адміністративній справі №160/5775/19 (суддя Бондар М.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донбудмонтаж-2015 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донбудмонтаж-2015 звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0016771409 та №0016781409, прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 04.06.2019.

В обґрунтування позову позивач вказував на безпідставність висновків щодо порушення податкового законодавства, викладених в акті податкової перевірки, оскільки реальність виконання господарських операцій з контрагентами ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті підтверджується оформленими належним чином первинними документами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем. Доводи апеляційної скарги щодо обставин укладення, виконання умов господарських договорів, є ідентичними доводам, викладеними в позовній заяві. Скаржник зазначає про те, що висновки суду першої інстанції про нереальність господарських операцій між ним та ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами. Також суд вказав на неправомірне оформлення договорів, проте як чинне законодавство таким поняттям не оперує. Податкове законодавство не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отримано товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).Сама по собі несплата податків постачальником при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит та податкові зобов`язання.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позов.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що обставина наявності металоконструкцій у позивача контролюючим органом під сумнів не ставиться. Проте, відповідач вважає, що цей товар не міг бути придбаний у ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті внаслідок відсутності у них та їх контрагентів по ланцюгу постачання основних засобів, трудових ресурсів, необхідних для їх виготовлення.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини, які не сторонами не оспорюються:

На підставі наказу №2078-п від 03.04.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ Донбудмонтаж-2015 з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 по взаємовідносинам з ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті , за результатами якої 17.04.2019 складено акт №21943/04-36-14-09/39477552 (а.с. 33-50, т.1).На підставі акту перевірки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 04.06.2019 сформовано наступні податкові повідомлення-рішення від року: №0016771409, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 575591 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 143897,75 грн. (а.с. 72, т.1); №0016781409, яким встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 326242 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що підставою для прийняття спірних податкови повідомлень-рішень стави порушення позивачем податкового законодавства, що зафіксовано в актів податкової перевірки, а саме: ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 (із змінами та доповненнями); пп. 1.1 п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим у Мін`юсті України 05.06.1995 року за № 168/704; п.п 14.1.181 п. 14.1 ст 14, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 за № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 575 591 грн., в т.ч. за травень 2018 року -168 613 грн., за червень 2018 року - 406 978 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21) у червні 2018 року на суму 326 242 грн.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Здійснивши аналіз наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем з ТОВ Містобудіндустрія укладені договір №07/05-18 від 07.05.2018, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, в інтересах замовника, виконавець зобов`язується здійснювати виготовлення металоконструкцій, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги/виконані роботи відповідно до умов договору; договір №05/06-18 від 05.06.2018, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, в інтересах замовника, виконавець зобов`язується здійснювати виготовлення металоконструкцій, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги/виконані роботи відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано: акти здачі-приймання виконаних робіт з надання послуг №15 від 16.05.2018 на суму 1390600 грн., №15 від 11.06.2018 на суму 681400 грн., податкові накладні: №1010 від 11.06.2018 на суму 147800 грн., №1013 від 11.06.2018 на суму 145600 грн., №1011 від 11.06.2018 на суму 148800 грн., №1012 від 11.06.2018 на суму 147400 грн., №1014 від 11.06.2018 на суму 91800 грн., №1552 від 16.05.2018 на суму 146200 грн., №1549 від 16.05.2018 на суму 148800 грн., №1547 від 16.05.2018 на суму 148800 грн., №1546 від 16.05.2018 на суму 145600 грн., №1548 від 16.05.2018 на суму 147800 грн., №1550 від 16.05.2018 на суму 147400 грн., №1555 від 16.05.2018 на суму 93000 грн., №1551 від 16.05.2018 на суму 145600 грн., №1554 від 16.05.2018 на суму 120000 грн., №1553 від 16.05.2018 на суму 147400 грн., платіжні доручення №4449 від 18.06.2018 на суму 1390600 грн., №4503 від 21.06.2018 року на суму 85175 грн., №4513 від 27.06.2018 на суму 450000 грн., №4566 від 16.07.2018 на суму 146225 грн.

Позивачем з ТОВ Шліц укладено договір №03/05-18 від 03.05.2018, за умовам якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, в інтересах замовника, виконавець зобов`язується здійснювати виготовлення металоконструкцій, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги/виконані роботи відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт з надання послуг №189 від 04.05.2018 на суму наданих послуг 1276200 грн.; податкові накладні: №304 від 04.05.2018 на суму 141795 грн., №303 від 04.05.2018 на суму 141795 грн., №302 від 04.05.2018 на суму 141795 грн., №307 від 04.05.2018 на суму 141795 грн., №308 від 04.05.2018 на суму 141795 грн., №306 від 04.05.2018 на суму 141795 грн., №305 від 04.05.2018 на суму 141795 грн., №309 від 04.05.2018 на суму 141795 грн., №310 від 04.05.2018 на суму 141840 грн., платіжні доручення №4353 від 25.05.2018 на суму 500000 грн., №4393 від 01.06.2018 на суму 191000 грн., №4406 від 07.06.2018 на суму 280000 грн., №4427 від 14.06.2018 на суму 170000 грн., №4429 від 15.06.2018 на суму 135200 грн.

Позивачем з ТОВ Брайті укладено договір договір №16/05-18 від 16.05.2018, за умовам якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, в інтересах замовника, виконавець зобов`язується здійснювати виготовлення металоконструкцій, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги/виконані роботи відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: акти здачі-приймання робіт з надання послуг №12 від 16.05.2018 на суму наданих послуг 884200 грн., №15 від 11.06.2018 на суму наданих послуг 1178600 грн.; податкові накладні №505 від 11.06.2018 року на суму 148800 грн., №503 від 11.06.2018 на суму 147400 грн., №504 від 11.06.2018 на суму 145600 грн., №502 від 11.06.2018 на суму 148800 грн., №506 від 11.06.2018 на суму 146200 грн., №507 від 11.06.2018 на суму 147400 грн., №508 від 11.06.2018 на суму 145600 грн., №509 від 11.06.2018 на суму 148800 грн., №787 від 16.05.2018 на суму 148800 грн., №789 від 16.05.2018 на суму 145600 грн., №788 від 16.05.2018 на суму 147400 грн., №791 від 16.05.2018 на суму 146200 грн., №792 від 16.05.2018 на суму 147400 грн., №790 від 16.05.2018 на суму 148800 грн.

Контролюючий орган в акті податкової перевірки зазначив наступні обставини, які, на його думку, виключають можливість врахування наданих позивачем первинних документів на підтвердження реального виконання умов договорів: за даними інформаційних баз даних ДФС України має місце обрив ланцюга постачання товарів; відсутність контрагентів по ланцюгу постачання за податковою адресою, відсутність у контрагентів виробничих потужностей.

Здійснюючи перевірку наведених доводів, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), і яка полягає у наступному:

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Використання отриманих металоконструкцій у власній господарській діяльності підтверджено позивачем договором будівельного підряду №13/06-18 від 13.06.2018, укладеним з ТОВ Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат .

Колегія суддів вважає неспроможними доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що договори про виготовлення металоконструкцій були укладені позивачем з ТОВ Містобудіндустрія 07.05.2018 та 05.06.2018 року, тоді як основний договір підряду між позивачем та ТОВ Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат , в межах виконання якого позивачу потрібні були металоконструкції укладено лише 13.06.2018. Як пояснив представник скаржника в судовому засіданні, договір з ТОВ Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат дійсно був укладений після того, як ТОВ Донбудмонтаж-2015 впевнився у можливості виконати умови договору підряду, у тому числі, внаслідок наявності суб`єктів господарювання, які зможуть виготовити необхідну кількість металоконструкцій.

Колегія суддів, у свою чергу, вважає за необхідне зазначити, що наведені вище аргументи контролюючого органу виходять за межі його компетенції, оскільки суб`єкт господарювання на власний розсуд визначає період укладення тих чи інших договорів, оцінюючи можливість їх виконання. Крім того, проміжок часу між датами підписання зазначених договорів не є значним, що поставило би під сумнів пов`язаність цих угод з точки зору виробничої необхідності.

Разом з тим, відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання суду першої інстанції на наявну у відповідача податкову інформацію щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача підтвердив обставину отримання позивачем металоконструкцій, однак поставив під сумнів їх походження. Позивачем до суду апеляційної інстанції надані докази, які підтверджують отримання та рух зазначених матеріальних засобів по підприємству, у тому числі, виписка з бухгалтерських рахунків.

Згідно п.п.14.1.181.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); везенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведена обставина відсутності законних підстав для формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ Містобудіндустрія , ТОВ Шліц , ТОВ Брайті , у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 15685,97 грн. (т. 1 а.с. 4) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 23528,96 грн. (т. 2 а.с.13), всього на суму 39214,93 грн., які підлягають відшкодуванню.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Донбудмонтаж-2015 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. в адміністративній справі №160/5775/19 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Донбудмонтаж-2015 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0016771409 та податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0016781409, прийняті 04.06.2019 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донбудмонтаж-2015 (код ЄДРПОУ 39477552, м. Дніпро, 49005, вул. Сімферопольська,буд. 21) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 43145015, м. Дніпро, 49005, вул. Сімферопольська, 17-а) судові витрати зі сплати судового збору на суму 39214 (тридцять дев`ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 93 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 січня 2020 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 10 лютого 2020 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук