Ухвала

від 30.07.2020 по справі 160/5775/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 липня 2020 року

Київ

справа №160/5775/19

адміністративне провадження №К/9901/16917/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області) (далі - ГУ ДФС) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ДОНБУДМОНТАЖ-2015 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020.

За змістом статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам цього Кодексу щодо форми і змісту касаційної скарги.

Касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без руху як така, що подана з порушенням норм пункту 4 частини другої та четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті (частина перша цієї статті стосується оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

В залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС.

В касаційній скарзі ГУ ДПС посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та порушення норм статей 8, 72, 242 КАС.

Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 2 частини другої статті 353 КАС.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті (частина перша цієї статті стосується оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу (пункт 1); суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2).

Отже, недослідження судом зібраних у справі доказів, як порушення статті 90 КАС, може бути підставою для касаційного оскарження судових рішень за наявності одночасно двох умов: по-перше: якщо це призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права (неправильне вирішення спору); по-друге: якщо суд застосував норми права інакше, ніж у відповідній постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС); або застосував так, як у відповідній постанові Верховного Суду, але особа, яка звертається з касаційною скаргою, наводить обґрунтовані доводи про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду (пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС); або Верховний Суд не зробив висновок щодо застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС).

Вимога пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС означає, що в касаційній скарзі необхідно зазначити, у чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових рішень.

В касаційній скарзі ГУ ДПС не зазначає, які докази не були досліджені судами першої та апеляційної інстанції, а лише посилається на порушення цими судами статті 72 КАС.

Не містить касаційна скарга і посилань на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС.

Посилання ГУ ДПС на пункт 2 частини другої статті 353 КАС недоречне, оскільки справа розглянута судом першої інстанції у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI) визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 відкрито провадження у справі.

Частиною першою статті 4 Закону України №3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлений у розмірі 1 921,00 грн.

Абзацами першим частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI (в редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду першої інстанції) встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За змістом оскаржуваних судових рішень позовна заява містить вимогу майнового характеру (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.06.2019: №0016771409 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 575 591,00 грн та застосування штрафних (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 143 897,75 грн у загальному розмірі 719 488,75 грн) та немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 04.06.2019 №0016781409, про завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 326 242,00 грн)

Отже, ставка судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій адміністративній справі становить 25 426,66 грн (719 488,75 грн х 1,5%)+1921,00 грн) х 200%).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу, у якій підстава (підстави) касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень будуть зазначені з врахуванням вище викладених зауважень та документ про сплату судового збору у встановлених законом України №3674-VI порядку та розмірі.

Керуючись статями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду