Окрема думка

від 10.09.2021 по справі 160/5775/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М. М.

10 вересня 2021 року

Київ

справа №160/5775/19

адміністративне провадження №К/9901/30457/20

щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №160/5775/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНБУДМОНТАЖ-2015" до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

За змістом наведеної норми, суддя викладає окрему думку після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 для розгляду справи № 160/5775/19 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді: Гімон М. М., Усенко Є. А.

Ухвалою від 09.02.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження у цій справі.

Станом на цей день касаційне провадження не закінчено, судове рішення за наслідками розгляду касаційної скарги не ухвалено.

Водночас 07.09.2021 Вища рада правосуддя ухвалила рішення №1942/0/15-21 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку , на підставі якого Верховний Суд видав Наказ від 07.09.2021 № 2419-К про відрахування судді ОСОБА_1. зі штату Верховного Суду.

Зазначена обставина унеможливлює подальшу участь судді ОСОБА_1. у розгляді справи № 160/5775/19, що має наслідком розгляд цієї справи спочатку іншим складом суду, який буде визначений в порядку, передбаченому статтею 31 КАС України. Такі обставини можуть унеможливити і подальшу участь у розгляді цієї справи суддів - учасників колегії, якими вирішувалося питання про відкриття касаційного провадження та, відповідно, позбавити права на викладення окремої думки - незгоди, висловленої при вирішенні процесуального питання.

Тому вважаю за необхідне викласти свою окрему думку відносно питання поновлення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження при прийнятті рішення про відкриття касаційного провадження у цій справі.

Так, ухвалою від 09.02.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження за скаргою ГУ ДПС, одночасно поновивши строк на касаційне оскарження.

Однак, на моє переконання, наведені скаржником причини не давали суду касаційної інстанції підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

У цій справі вперше касаційна скарга ГУ ДПС була направлена засобами поштового зв`язку 02.03.2020 і надійшла до суду 10.07.2020. Верховний Суд ухвалою від 30.07.2020 залишив її без руху і надав скаржникові десятиденний строк з дня її отримання для усунення виявлених недоліків, а саме: надати/надіслати суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу, у якій підстава (підстави) касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень мають бути зазначені з врахуванням викладених в ухвалі зауважень та документ про сплату судового збору у встановлених Законом №3674-VI порядку та розмірі. У зв`язку з неусуненням виявлених недоліків, Верховний Суд ухвалою від 06.10.2020 касаційну скаргу повернув. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 12.10.2020.

Звертаючись вдруге 11.11.2020 з касаційною скаргою, скаржник просив суд поновити строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020. Таке клопотання ГУ ДПС обґрунтовувало тим, що вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, проте, Верховний Суд її залишив без руху для сплати судового збору. На виконання вимог цієї ухвали ГУ ДПС направило клопотання про відстрочення сплати судового збору, однак, Верховний Суд залишив його без задоволення, а касаційну скаргу повернув. Посилаючись на те, що сплата судового збору не відбулась внаслідок недостатнього фінансування, тобто, з незалежних від ГУ ДПС причин, а також те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення з касаційною скаргою, ГУ ДПС просило поновити строк на касаційне оскарження.

Ухвалою від 02.12.2020 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам частини четвертої статті 330 КАС України в частині надання платіжного документа про сплату судового збору, а також пункту 4 частини другої статті 330 КАС України щодо необхідності зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, ГУ ДПС надало платіжне доручення №4330 від 22.12.2020, а також уточнену касаційну скаргу, обґрунтування якої суд визнав достатнім для відкриття касаційного провадження на підставах, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Одночасно, суд зазначив, що відповідач навів обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим суд (більшістю голосів) поновив строк на касаційне оскарження.

Вважаю, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У цій справі при зверненні ГУ ДПС з касаційною скаргою вперше, що відбулося 02.03.2020, не було дотримано визначених законодавством умов не лише щодо сплати судового збору за її подання, але й щодо необхідності викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Наведені скаржником обставини подання на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2020 клопотання про відстрочення сплати судового збору не знаходять свого документального підтвердження, а підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги стало те, що отримавши копію ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху ще 06.08.2020, станом на 06.10.2020 вимоги ухвали суду ГУ ДПС не виконало.

Вважаю, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору, а саме: в межах строку на касаційне оскарження судового рішення, відлік якого розпочався з наступного дня після виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду від 29.01.2020 - з 11.02.2020. Також додатково скаржнику був наданий строк на сплату судового збору тривалістю десять днів з дня вручення йому копії ухвали Верховного Суду від 30.07.2020 - 06.08.2020, тобто з 07.08.2020 до 17.08.2020.

Однак, судовий збір ГУ ДПС так і не сплатило, що і стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги та залишення без руху повторно поданої.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважаю, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У цій справі повторне звернення з касаційною скаргою відбулося 11.11.2020, однак, недоліки вперше поданої касаційної скарги так і не були усунуті (ГУ ДПС не сплатило судовий збір і не виклало підстави для касаційного оскарження судових рішень). У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДПС не зазначає об`єктивних обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із вимогами КАС України.

Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України як в частині сплати судового збору, так і в частині належного викладення обґрунтування вимог касаційної скарги, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Тому вважаю, що відповідач, подаючи вперше і повторно касаційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, а так само без зазначення підстав, на яких подається касаційна скарга достеменно розумів про допущення ним порушень норм процесуального права. При цьому, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України (з 11.02.2020 до 17.08.2020), проте, станом на 06.10.2020 виявлені судом недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.

Відповідна сплата відбулася лише 22.12.2020, тобто поза межами як встановленого КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень, так і додатково наданого Судом строку під час подачі касаційної скарги вперше.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на подання касаційної скарги з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, вважаю, що подану касаційну скаргу належало залишити без руху також для надання скаржнику часу вказати інші підстави для поновлення строку, оскільки наведені скаржником причини пропуску такого строку є неповажними. Відповідно, у випадку відсутності інших (поважних) причин, у відкритті касаційного провадження належало відмовити відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.

Суддя: М. М. Гімон