Ухвала

від 11.10.2021 по справі 740/1505/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

11 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 740/1505/20

провадження № 61-15485ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2021 року у складі судді Олійника В. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 серпня

2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

Шпитченко Н. В. , у справі за позовом ОСОБА_1 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про надання земельних ділянок у приватну власність ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - Вертіївська сільська рада), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про надання земельних ділянок у приватну власність.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24 листопада 2007 року на підставі договору купівлі-продажу він придбав у приватну власність житловий будинок АДРЕСА_1 . На момент укладення договору, зазначений будинок, що належав продавцю ОСОБА_4 , розташовувавсяна землях Вертіївскої сільської ради . Відповідно до земельно-розрахункової книги за вказаним домогосподарством числилася земельна ділянка площею 0,90 га.

У 2011 році він звернувсядо Вертіївскої сільської ради щодо надання у власність земельної ділянкиплощею 0,25 га за вказаною вище адресою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,65 га для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка була обстежена комісією, про що був складений акт, та на підставі рішення Вертіївської сільської ради від 12травня 2011 року йому надано згоду на складання проекту землеустрою щодо зазначених земельних ділянок .

Зазначає, що у зв`язку із сімейними обставинами він тривалий час не міг замовити проект землеустрою щодо відведення йому земельних ділянок, однак продовжував користуватися ними, обніс земельну ділянку стовпчиками, посадив сад та вчасно сплачував земельний податок.

30 травня 2019 року він звернувся до землевпорядної організації з метою замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,65 га для ведення особистого селянського господарства.

Однак, з повідомлення землевпорядника йому стало відомо, що земельні ділянки вже сформовані та їм присвоєно кадастрові номери. Відповідно до письмових пояснень Вертіївської сільської ради, рішенням п`ятдесятої сесії VIIскликання Вертіївської сільської ради Ніжинського району від 18 січня 2019 року про надання у приватну власність земельних ділянок: ОСОБА_2 площею

0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 7423381900:09:001:0042) за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 7423381900:09:001:0042) за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що надання відповідачам вказаних земельних ділянок порушує його право на отримання їх у приватну власність, дані земельні ділянки у нього не вилучались, позивач просив визнати незаконними та скасувати пункти 2.1 та 2.2. рішення п`ятдесятої сесії VIIскликання Вертіївської сільської ради Ніжинського району від 18 січня 2019 року, у частині надання у приватну власність земельних ділянок:

- ОСОБА_5 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 7423381900:09:001:0042) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_3 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 7423381900:09:001:0042) за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду

від 18 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що у договорі купівлі-продажу від 24 листопада 2007 року зазначені відомості про знаходження будинку на землях Вертіївської сільської ради, інші відомості щодо права власності на земельну ділянку чи оренди попереднього власника будинку відсутні. Позивач не надав доказів на підтвердження наявності окремих цивільно-правових угод, укладених позивачем щодо земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , тоді як за відсутності угоди до позивача, як набувача об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, могло переходити право власності або право користування лише на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Виходячи з предмету і підстав позову, позивач повинен був довести те, що земельні ділянки в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , на які він претендує, належать до його земельної ділянки, з урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України, а відповідно прийняті Вертіївською сільською радою рішення про надання у приватну власність земельних ділянок порушують його права. У свою чергу, ОСОБА_1 не довів, що передані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність земельні ділянки накладаються чи межують із землею, яку, як вважає позивач, він набув у власність в силу закону одночасно з придбанням житлового будинку.

Не можуть свідчити про незаконність передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність земельних ділянок, і доводи позивача щодо передачі земельних ділянок відповідачам у власність без акту визначення та погодження меж земельних ділянок, оскільки на час відведення земельних ділянок у власність відповідачам, позивачем не доведено, що він був суміжним землекористувачем чи землевласником щодо спірних земельних ділянок.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2021 року і постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди ухвалити судові рішення без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 14 березня 2018 року у справі № 363/2449/14-а та від 18 квітня 2018 року у справі № 369/13240/14-а, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 24 квітня

2018 року у справі № 401/2400/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі

№ 911/44/17.

Аналізуючи у оскаржуваних судових рішеннях принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, суди не взяли до уваги наявне у нього право на земельну ділянку, яке він набув при купівлі житлового будинку, а тому безпідставно не надали належного захисту його праву на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частинипершої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною другою вказаної норми Кодексу визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

За частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина друга статті 377 ЦК України).

Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Так, частина перша статті 120 ЗК України у вказаній редакції Кодексу передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями

статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах

від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі

№ 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19 (провадження № 12-166гс19).

Відмовляючи у задоволенні позову, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд правильно виходили з недоведення позивачем переходу до нього як до нового власника житлового будинку АДРЕСА_1 права на земельну ділянку за цією адресою у розмірі площею 0,90 га, з них :для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,65 га. Такого висновку суди дійшли з огляду на відсутність доказів на підтвердження того, що земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності чи користування для попереднього власника належного позивачудомоволодіння - ОСОБА_4 .Наведене підтверджується також умовами договору купівлі-продажу від 24 листопада 2007 року, яким визначено, що житловий будинок, який є предметом договору, розташовується на землях Вертіївскої сільської ради .

У зазначеному контексті суди правильно врахували, що ОСОБА_1 вже після набуття у 2011 році права власності на спірний житловий будинок ініціював питання про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га для розміщення та обслуговування будинку та площею 0,65 га для ведення особистого селянського господарства.

Доводи касаційної скарги заявника не свідчать про те, що унаслідок передачі Вертіївскоюсільською радою із земельзапасу у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок площею по 0,25 га по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 ,

позивач позбавлений можливості отримати у приватну власність земельну ділянку, необхідну для розміщення та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Посилання заявника на не урахування судамивисновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 14 березня 2018 року у справі

№ 363/2449/14-а та від 18 квітня 2018 року у справі № 369/13240/14-а, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 24 квітня

2018 року у справі № 401/2400/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі

№ 911/44/17 щодо застосування принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статей 120 ЗК України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у наведених вище справах, але за інших встановлених судами обставин.

Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до власного тлумачення заявником статті 120 ЗК України, без урахування фактичних обставин даної справи, яким суди попередніх інстанції надали правильну оцінку. Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив судове рішення з урахуванням висновків викладених у постановах Верховного Суду.

Таким чином, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2021 року та постанова Чернігівського апеляційного суду

від 18 серпня 2021 рокуухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права , наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 18 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про надання земельних ділянок у приватну власність , відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак