Рішення

від 30.04.2021 по справі 740/1505/20

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/1505/20

Провадження № 2/740/85/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 квітня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Носилевської О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Гринь Л.В.,

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 -адвоката Луєнка Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про надання земельних ділянок у приватну власність,

встановив:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вертіївської сільської ради Ніжинського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування п.п.2.1, 2.2 рішення Вертіївської сільської ради від 18 січня 2019 року про надання у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок площею по 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих в АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обгрунтований тим, що позивач 24 листопада 2007 року придбав буд. АДРЕСА_2 , який раніше належав ОСОБА_4 і розташований на землях Вертіївської сільської ради, за даним домогосподарством рахується земельна ділянка площею 0,90 га. 10 травня 2011 року позивач звернувся до Вертіївської сільської ради щодо надання у власність земельної ділянки 0,25 га за вказаною адресою для обслуговування житлового будинку та 0,65 га для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з чим на підставі рішення ради від 12 травня 2011 року надана згода на складання проекту землеустрою по даних земельних ділянках. При укладенні договору купівлі-продажу позивач вважав, що набув право користування всією земельною ділянкою, яка була закріплена за будинком. Через сімейні обставини позивач тривалий час не міг замовити проект землеустрою щодо вказаних земельних ділянок, проте користувався ними,-позначив земельну ділянку стовпчиками, посадив сад, сплачує земельний податок. 30 травня 2019 року позивач звернувся до землевпорядної організації для замовлення проекту землеустрою, після чого дізнався про вже сформовані земельні ділянки в АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кадастровими номерами 7423381900:09:001:0042, 7423381900:09:001:0042, та рішення Вертіївської сільської ради від 18 січня 2019 року, яке в частині щодо відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є незаконним і порушує права позивача. Передача земельних ділянок проведена без акту визначення та погодження меж із позивачем, як суміжним користувачем. Надання земельної ділянки відбулося таємно, без повідомлення позивача та узгодження. Просить позов задовольнити та стягнути судові витрати.

У відзиві, отриманого судом 01 червня 2020 року, представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Луєнко Ю.В. позов не визнає з посиланням на те, що у договорі купівлі-продажу від 24 листопада 2007 року розмір та правовий титул земельної ділянки не вказаний, у зв`язку з чим до позивача перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Позивачем не надані докази щодо меж належної йому земельної ділянки. Позивачу була надана згода лише на складання проекту землеустрою, дане право останнім тривалий час не реалізоване. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у встановленому порядку набули право власності на земельні ділянки. Просить стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року за результатами підготовчого провадження справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гринь Л.В. позов підтримала, пояснивши, що до позивача перейшло право користування земельною ділянкою на тих саме умовах, що і у попереднього власника. Рішення про вилучення земельної ділянки відсутнє, межі не погоджені. Витрати відповідачів на правничу допомогу не співмірні.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Луєнко Ю.В. в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що відповідачі у встановленому порядку отримали земельні ділянки у власність, позивач, який 8 років не реалізував свого права на розроблення технічної документації, набув права лише на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку, також останнім не надані докази щодо меж належної земельної ділянки.

Відповідно до заяв від 20 травня 2020 року, 03 серпня 2020 року, 30 грудня 2020 року сільський голова Вертіївської сільської ради Мороз І.Г., Лозян Ф. просять розглянути справу за відсутності та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства. Інші заяви, клопотання станом на час розгляду справи відсутні.

Із врахуванням доказів по справі судом встановлено слідуюче.

Згідно копії нотаріально посвідченого договору від 24 листопада 2007 року ОСОБА_1 здійснив купівлю у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_2 , який розташований на землях Вертіївської сільської ради.

Даний житловий будинок станом на 31 грудня 2012 року відповідно до копії довідки КП Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації від 07 червня 2019 року зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_5 ..

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20)).

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст.30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст.120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі ст.377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст.120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V і згідно зі ст.120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором, а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Судом встановлено, що у договорі купівлі-продажу від 24 листопада 2007 року зазначені відомості про знаходження будинку на землях Вертіївської сільської ради, інші відомості щодо права власності на земельну ділянку чи оренди попереднього власника будинку,-відсутні, також суду не надані докази і стосовно цивільно-правових угод, укладених позивачем щодо земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 .

За відсутності вказаних угод до позивача, як набувача об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, могло переходити право власності або право користування на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України (у редакції станом на час укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Виходячи з предмету і підстав позову, позивач повинен довести те, що земельні ділянки в АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на які він претендує, належать до його земельної ділянки, із врахуванням положень ст.ст.120, 125 ЗК України.

Принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

У копії повідомлення Вертіївської сільської ради від 08 серпня 2019 року зазначено, що за домоволодінням АДРЕСА_2 до листопада 2007 року вказана земельна ділянка 0,35 га. Рішенням сільської ради від 12 травня 2011 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на складання технічної документації на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 , надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,65 гп в АДРЕСА_2 . Згідно земельно-рахункової книги за домоволодінням АДРЕСА_2 числиться земельна ділянка площею 0,90 га, заборгованість по податкових платежах відсутня.

Вказане підтверджується також копіями архівних витягів з рішення Вертіївської сільської ради від 12 травня 2011 року.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Судом встановлено, що відповідні дозволи на складання проектів землеустрою надані позивачу 12 травня 2011 року, при цьому останнім не зазначено, які об`єктивні причини перешкоджали йому протягом майже 8 років реалізувати вказані дозволи.

Особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і яка сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження,- цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.

Відповідно до ст.79 ЗК України земельна ділянка-це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Положеннями ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 грудня 2018 року наявні відомості про земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 7423381900:09:001:0042, адреса- АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (на заяву від 26 вересня 2018 року ОСОБА_2 , який є учасником бойових дій); про земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 7423381900:09:001:0043, адреса- АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (на заяву від 26 вересня 2018 року ОСОБА_3 , який є учасником бойових дій).

Тобто вказані земельні ділянки 17 грудня 2018 року були сформовані та зареєстровані, як об`єкти цивільних прав із визначенням площ, меж та кадастрових номерів.

Рішенням Вертіївської сільської ради від 18 січня 2019 року згідно п.п.2.1., 2.2. надано у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_2 -0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 7423381900:09:001:0042) за рахунок земель комунальної власності, за адресою- АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 -0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 7423381900:09:001:0043) за рахунок земель комунальної власності, за адресою- АДРЕСА_2 . Вказаним рішенням відповідно до п.п.1.1., 1.2. попередньо затверджені проекти землеустрою щодо відведення даних земельних ділянок.

Вказане рішення стосується земельних ділянок, сформованих відповідно до заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно… від 20 листопада 2019 року, 21 листопада 2019 року земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 7423381900:09:001:0042, адреса- АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 04 лютого 2019 року зареєстрована на праві приватної власнсоті за ОСОБА_2 ; земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 7423381900:09:001:0043, адреса- АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 04 лютого 2019 року зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 ..

Під час судового розгляду позивачем суду не подані докази щодо статусу земельної ділянки під своїм домоволодінням, її формування із визначення площі, меж, присвоєння кадастрового номера та внесення інформації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, державної реєстрації права власності чи права постійного користування або права оренди. Також останнім суду не подані докази щодо встановлення межі (у встановленому порядку) між домоволодіннями.

Ати визначення та погодження зовнішніх меж щодо земельних ділянок, які є предметом спору, від 02 жовтня 2018 року містять відомості про землі лише комунальної власності ( АДРЕСА_2 .

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1-4 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи відмову у задоволенні позову судові витрати підлягають стягненню із позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представництво відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснене адвокатом Луєнком Ю.В., яким згідно опису наданих послуг від 30 квітня 2021 року здійснено правовий аналіз та консультацію, складення відзиву, ведення справи в суді, із розрахунком гонорару та його сплатою у сумі 16000 грн., що із врахуванням складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, є неспівмірним, в даному випадку співмірний розмір-по 6000 грн., які підлягають стягнененю із позивача ОСОБА_1 на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про надання земельних ділянок у приватну власність,-відмовити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , місце проживання в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 6000 (шість тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_1 , місце проживання в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , місце проживання в АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , 6000 (шість тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.Олійник

Повне рішення суду складене 11 травня 2021 року