Постанова

від 20.10.2021 по справі 752/6208/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/6208/15 Головуючий у суді першої інстанції - Колдіна О.О.

Номер провадження № 22-ц/824/13235/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Альфа-Банк , Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, яку мотивував тим, що 25 лютого 2019 року Київським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги АТ Укрсоцбанк на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року про відмову в задоволенні подання головного державного виконавця Тертичної В.В. про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон винесено постанову, якою тимчасово обмежено останньому у праві виїзду за межі України до виконання ним виконавчого листа №752/6208/15-ц від 05 травня 2015 року Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Укрсоцбанк 1 669 368, 40 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 50 098 075, 55 грн.

Вказував, що прийнята судом апеляційної інстанції постанова мотивована його ухиленням від виконання судового рішення, яке полягає у невиконанні ним грошових зобов`язань, невиконання вимог державного виконавця щодо надання інформації про майновий стан ОСОБА_1 , неодноразовим перетином ним кордону в період з 05 червня 2015 року по 19 червня 2018 року.

Однак, ОСОБА_1 зазначав, що існує ряд обставин, які свідчать про відсутність факту ухилення від виконання судового рішення, та відповідно відсутність подальшої необхідності у продовженні дії вжитого судом обмеження.

Так, у жовтні 2020 року заявником було направлено до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання з вимогою про надання інформації щодо актуального розміру невиконаного грошового зобов`язання за виконавчим листом №752/151/15 з урахуванням здійснених ОСОБА_1 оплат після відкриття виконавчого провадження №52086131, а також заявлено клопотання про надання державним виконавцем відомостей щодо декларацій, які необхідно подати у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Однак, відповіді на звернення отримано не було, що позбавило заявника можливості виконати вимогу щодо надання інформації про його майновий стан.

Крім того, заявник зазначає, що ним було вчинено ряд дій, направлених на виконання виконавчого листа № 752/6208/15-ц від 05 травня 2015 року Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення на користь ПАТ Укрсоцбанк 1 669 368,40 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 50 098 079,55 грн.

Так, 16 липня 2015 року за його ініціативою заборгованість було реструктуризовано внаслідок укладення відповідних змін до кредитних договорів, внаслідок чого сума заборгованості, визначена у виконавчому листі № 752/6208/15-ц від 05 травня 2015 року, зменшилась до 36 806 066,70 грн.

Крім цього, заявником за період з 2015 по 2019 рік було сплачено на користь стягувача грошові кошти на загальну суму 17 970 897,23 грн, у листопаді 2018 року ним було передано стягувачу квартиру в рахунок погашення боргу у розмірі 9 411 820 грн, у січні 2019 року було передано стягувачу ще одну квартиру в рахунок погашення боргу у розмірі 901 967,97 грн, а в лютому 2019 року передано в рахунок погашення заборгованості земельну ділянку в рахунок погашення боргу на суму 4 875 097,50 грн.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що як на момент вжиття обмеження, так і наразі він не може погасити залишок заборгованості, оскільки після звернення стягнення на предмет іпотеки, нерухомого майна, яке б могло приносити дохід, у боржника не залишилось. Інших доходів, за рахунок яких можна сплачувати борг, він не має.

Заявник посилався на те, що він є президентом Київської міської єврейської громади та членом Благодійної організації Фонд пам`яті Бабин Яр , Федерації єврейських громад України, а також входить до Наглядової ради Всеукраїнського об`єднання громадських організацій Єврейська конфедерація України , приймає активну участь у захисті прав єврейської громади та сприяє проведенню просвітницьких заходів, направлених на збереження іудейських традицій, в зв`язку з чим виконання обов`язків, покладених на нього участю у вказаних організаціях, потребує постійних відряджень для підтримання зв`язків та контактів з міжнародною спільнотою й єврейськими організаціями по всьому світу.

Із вказаною метою його поїздки за кордон раніше мали регулярний характер, проте у зв`язку із скрутним фінансовим становищем оплачувались не ним самостійно, а його рідними, друзями, в тому числі, й приватними членами громади, які розуміючи значення його представницької функції у міжнародному єврейському співтоваристві, входили в його становище та надавали йому кошти для оплати відряджень безоплатно, без отримання зворотного зобов`язання про їх повернення.

Заявник вважає, що дані обставини свідчать про відсутність умислу на ухилення від виконання судового рішення та відповідно, відсутність передбаченої ст. 441 ЦПК України підстави для дії обмеження у праві виїзду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Судові витрати покласти на Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Зазначені вимоги апелянт мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції не було враховано практику Європейського суду з прав людини та основоположних свобод та не перевірено вжите у відношенні ОСОБА_1 обмеження на предмет відповідності його критеріям, сформованим Судом з урахуванням положень ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не перевірено обставини, що мають значення для справи та не було досліджено питання відносно того, яким чином обмеження у праві виїзду сприятиме досягненню мети з виконання судового рішення про стягнення коштів.

Апелянт вважає зазначене обмеження невиправданим, оскільки виконавцем накладено арешт на все майно боржника, тому доцільним буде звернення стягнення на таке майно. Вказує, що виконавцем вже реалізовано майно боржника, за рахунок чого погашено частину заборгованості.

Крім того, апелянт посилається на довгий строк тривалості обмеження та вказує, що його подальше продовження не сприяє досягненню мети, заради якої воно насамперед вживалось та наголошує, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання судового рішення, а виконати зобов`язання в повному обсязі наразі не може виключно через недостатність грошових коштів.

13 вересня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника АТ Альфа-Банк - Сосюри О.М., відповідно до якого останній не погоджується із доводами апеляційної скарги та наголошує, що за час відкриття виконавчого провадження боржник 55 разів перетинав кордон України, не довів походження витрат на такі поїздки, їх мету. Однак, з дати відкриття виконавчого провадження ним не здійснено жодного добровільного погашення заборгованості, а отримані банком кошти були від примусової реалізації іпотечного майна боржника.

У відзиві також зазначено, що боржником не вживається будь-яких заходів, спрямованих на виконання рішення суду, відсутні відомості про добровільне виконання хоча б частини зобов`язання, а відомості про доходи ОСОБА_1 , на думку представника АТ Альфа-Банк - Сосюри О.М., приховуються.

Враховуючи зазначене, адвокат Сосюра О.М. просить апеляційний суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник АТ Альфа-Банк - Сосюра О.М. проти апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, поясненняучасників справи, які з`явилися на апеляційний перегляд справи,вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні поданої заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять доказів того, що з моменту встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 вчиняв дії спрямовані на виконання судового рішення або виконав рішення суду. Також вказано, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 обставини, які були підставою для встановлення вказаного обмеження не відпали.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з 02 вересня 2016 року перебуває виконавчий лист № 752/151/15-ц виданий 05 травня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості у сумі 1 669 368, 40 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 50 098 079, 55 грн.

Поставною Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тертичної В.В. задоволено, та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання боржником виконавчого листа № 752/151/15-ц від 05 травня 2015 року Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості у сумі 1 669 368, 40 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 50 098 079, 55 грн (а.с.98-101, т.4).

Обґрунтовуючи подану заяву, представник ОСОБА_1 зазначила, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, виходив із того, що ОСОБА_1 не виконує грошове зобов`язання, не виконує вимоги державного виконавця щодо надання інформації про майновий стан заявника, перетинав кордон в період з 05 червня 2015 року по 19 червня 2018 року.

В поданій заяві було зазначено, що ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій, які могли б вказувати на його умисне ухилення від виконання своїх обов`язків перед ПАТ Укрсоцбанк . Боржником за період з 2015 по 2019 роки були сплачені грошові кошти на загальну суму 17 970 897, 23 грн. Також було наголошено на тому, що ОСОБА_1 передав нерухоме майно, зокрема дві квартири та земельну ділянку, в порядку погашення заборгованості.

Крім того, ОСОБА_1 наголошував, що має необхідність у поїздках закордон, оскільки є президентом Київської міської єврейської громади та членом Благодійної організації Фонд пам`яті Бабин Яр , Федерації єврейських громад України, а також входить до наглядової ради Всеукраїнського об`єднання громадських організацій Єврейська конфедерація України .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення ЄСПЛ у справі Хорнсбі проти Греції ( Hornsby v. Greece ) від 19 березня 1997 року (п. 40). У рішенні ЄСПЛ у справі Войтенко проти України ( Voytenko v. Ukraine ) від 29 червня 2004 року суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу.

Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Встановлено, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Союз інвесторів України від 23 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк суми заборгованості в розмірі 1 669 368,40 дол. США, що еквівалентно 50 098 079, 55 грн та третейського збору в сумі 25 000,00 грн, не виконано.

Поставною Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України до виконання боржником виконавчого листа № 752/151/15 від 05 травня 2015 року Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості у сумі 1 669 368, 40 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 50 098 079, 55 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 погасив кредитну заборгованість в розмірі 1 669 368,40 доларів США, що еквівалентно 50 098 079, 55 грн та третейського збору в сумі 25 000 грн.

Крім того, не містять матеріали справи й доказів того, що ОСОБА_1 виконав вимогу державного виконавця щодо подання декларації про його майновий стан.

Доводи апелянта про те, що він не отримував відповіді від державного виконавця щодо інформації про декларацію, яку він має подати про свій майновий стан та у зв`язку із цим не може виконати вказані вимоги, не можуть слугувати підставою для зняття обмеження у праві виїзду за кордон, оскільки заявник, будучи стороною виконавчого провадження не позбавлений можливості самостійно ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження та встановити розмір невиконаного зобов`язання.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили, що заявник умисно ухиляється від виконання судового рішення, колегія суддів не приймає, оскільки підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника є доведення факту виконання судового рішення, а не відсутність факту ухилення від його виконання.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.

Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, "тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі Гочев проти Болгарії Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою Напияло проти Хорватії (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, апеляційний суд враховує, що порушення права ОСОБА_1 залишати країну є виправданим та пропорційним, оскільки з врахуванням розміру не виконаного ним зобов`язання, а також не вчиненням ним з моменту вжиття вказаного заходу будь-яких реальних дій щодо реального виконання рішення суду призводить до порушення права стягувача, яке також гарантовано пунктом першим статті 1 Першого Протоколу вище зазначеної Конвенції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв