Постанова

від 22.10.2021 по справі 641/5017/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року

м. Харків

Справа № 641/5017/21

Провадження № 22-ц/818/3672/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: судді Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 березня 2021 року, ухваленеу складі судді Курганникової О.А.

УСТАНОВИВ :

У липні 2020 року ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з 12.12.2012 по 20.11.2017 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони у справі мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина після розлучення батьків проживає з матір`ю, яка забезпечує сина всім необхідним для розвитку, виховання та навчання. Тому визначення місця проживання дитини з матір`ю є доцільним та відповідає інтересам хлопчика. Відповідач зобов`язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття. Враховуючи те, що відповідач має у власності багато об`єктів нерухомості, вважає, що ОСОБА_2 може сплачувати у розмірі 12000 грн щомісяця.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 березня 2021 рокупозовні вимоги задоволені частково. Визначено місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 коп. але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 02.07.2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині визначеного судом розміру аліментів, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася з апеляційною скаргою. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить рішення суду в частині стягнення аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно встановив обставини у справі, не дав належної оцінки доказам, що свідчать про наявність у відповідача сплачувати аліменти у заявленому у позові розмірі. В якості доказу доходу відповідача, суд прийняв довідку з місця роботи, яка була долучена до матеріалів справи з порушенням порядку встановленого ЦПК України,; надані відповідачем докази про належність йому об`єктів нерухомого майна не відповідають дійсності і тому помилково взяті судом до уваги. Після перевіри представником позивача наданої відповідачем інформації стало відомо, що ОСОБА_2 набув право власності на нежитлові приміщення загальною площею 846,4 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 . Крім цього відповідачу належать інші об`єкти нерухомості. Відповідач є кінцевим бенефіціарним власником та керівником TOB ВЕК ТРАНС , серед напрямків діяльності якого було саме: 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.31 Агентства нерухомості; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту. Наразі підприємство перебуває у стані припинення. Також ОСОБА_2 був керівником ТОВ Агентство нерухомості ПРИВАТ БІЗНЕС (ЄДРПОУ 34755579, дата державної реєстрації - 2006 рік), серед напрямків діяльності якого було саме: 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.31 Агентства нерухомості. Наразі підприємство припинено. Відповідач також був замовником Реконструкції нежитлових приміщень будинку літ. "Б- 5" під житлові квартири за адресою : АДРЕСА_2 . Житлові квартири були продані Відповідачем як окремі об`єкти нерухомого майна, що підтверджується даними з Реєстру права власності на нерухоме майно (архівні дані), які надавалися разом з позовною заявою. Проте належної оцінки зазначеним доказам суд не надав. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення про задоволення позову частково та стягнення аліментів в розмірі 2800 грн щомісячно.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дитини та стягнення додаткових витрат на утримання дитини сторони не оскаржують, а тому у вказаній частині воно не є предметом апеляційного розгляду в силу вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, суд уважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з таких підстав.

Частинами 1, 2 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Як установлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, з 12.12.2013 по 20.11.2017 сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а.с. 15), від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1 а.с. 13), який проживає разом із матір`ю (т.1 а.с. 14).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 3 цієї Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України (надалі СК України) батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч.2 ст. 182 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 182 СК України).

Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.

Згідно ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За положеннями з ч. 1 статті 12, ч. 1 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не надала належних та достатніх доказів, на підставі яких було б можливо зробити висновок про те, що за своїм матеріальним становищем відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 12 000 грн.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини в сумі 2800 грн щомісячно, суд першої інстанції не врахував і не надав оцінку обставинам, визначеним ч.1 ст. 182 СК України як таким, що підлягають установленню при визначенні розміру аліментів . Згідно з даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.06.2020 відповідачу на праві приватної власності належали: - 37 квартир № № 1 - 3, 5 - 12, 14 - 26, 28 - 37, АДРЕСА_3 ; - будинок АДРЕСА_4 ; - дві земельні ділянки: № 6310136900:07:026:0017 та № 6310136900:07:026:0018 по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ; квартира АДРЕСА_7 ; - 45 кімнат № № 35, 35а; 80, 80 а; 83, 83а , 84,84а; 85,85а; 124,124а; 125,125а; 128,128а; 129,129а; 89,89а ; 90,90а; 91, 91а ; 92,92а; 93,93а; 105,105а; 117,117а; 118,118а; 119,119а; 120,120а; 121,121а; 122,122а;123,123а; 131,131а;132,132а;133,133а; 134,134а;135,135а;136,136а;172,172а;174,174а;175,175а; 176,176а; 177,177а; 179,179а; 180,180а; 181,181а; 182,182а; 183,183а; 184,184а, 220,220а; 221,221а;222,222а;223,223а ;224, 224а;225,225а у будинку АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення 1 -го поверху № 30 - 34 загальною площею 138,3 кв.м.; приміщення першого поверху № 17,47,48; № 57,58,59; № 35,36,37 в гуртожитку Літ Б- 5 будинку АДРЕСА_8 ( т. 1 а.с. 16 - 70).

Надана відповідачем інформація з Державного реєстру речових прав станом на 04.03.2021 вищезазначених відомостей не спростовує, оскільки отримана за іншими параметрами пошуку, а саме за адресою місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_9 та містить дані про належність ОСОБА_2 на праві власності нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 759,6 кв.м. в нежитловій будівлі А-5 , у будинку АДРЕСА_9 ( т.1 а.с. 131 - 137).

Згідно з даними Регіонального Сервісного Центру ГСЦ МВС в Харківській області від 23.06.2020 (т.1 а.с. 71) та від 09.09.2020 (т. 1 а.с. 216) відповідачу на праві власності належать чотири автомобілі : CHEREAU CD - 381; MERSEDES - BENZ G 55; MITSUBISHI GALANT; 2378 HYUNDAI TUCSON 1999.

Крім цього, відповідно до пояснень ОСОБА_2 , викладених у відзиві на позов ( т.1 а.с. 101 - 105), відповідач протягом 2019 року тричі мав можливість повністю оплатити позивачці та сину туристичні путівки на відпочинок до Єгипту та Туреччини, та одного разу у серпні 2020 року. При цьому ОСОБА_2 не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 2500 грн.

З огляду на визнання відповідачем розміру витрат на дитину, який він за своїм матеріальним становищем має можливість сплачувати, з урахуванням його стану здоров`я, наявності на його утриманні іншої дитини, наявності у відповідача на праві власності рухомого та нерухомого майна, враховуючи право дитини на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції та збільшення розміру аліментів на утримання дитини з 2800 грн до 6000 грн щомісяця.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність, предметом якої є вчинення комплексу послідовних цілеспрямованих дій з будівництва та подальшого продажу однотипних об`єктів нерухомості, не знайшли свого підтвердження за результатами дослідження матеріалів справи, тому не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.

Посилання апелянта на продаж відповідачем 54 квартир у будинку АДРЕСА_9 та отримання ним у зв`язку із цим доходу належними та допустимими доказами не підтверджено.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та на висновок суду щодо наявності у апелянта можливості сплачувати аліменти у розмірі 6000 грн щомісячно не впливають. Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 15.03.2021 - змінити, збільшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 з 2 800 грн до 6000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки від сплати судового збору за позовною заявою про стягнення аліментів ОСОБА_1 звільнена пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , при подачі апеляційної скарги судовий збір вона не сплачувала. Її апеляційна скарга задоволена на 34,78%, тому пропорційно задоволеній частині апеляційної скарги з ОСОБА_2 в дохід держави належить стягнути 438 грн 65 коп судового збору.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє, що орієнтовний розмір її витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному розгляді справи складає 5000 грн. Але докази розміру понесених нею витрат вона зможе надати протягом п`яти днів після завершення розгляду справи.

Відповідно до п.5 ч.7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Оскільки позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів розглядався Харківським апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів не вирішує питання про дату та час судового засідання для розгляду питання про ухвалення у справі додаткового рішення.

Проте ОСОБА_1 належить установити строк п`ять днів з дати ухвалення дійсної постанови для надання доказів про понесені нею при розгляді справи в суді апеляційної інстанції судові витрати.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 березня 2021 рокузмінити.

Розмір аліментів, стягнутий із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , збільшити з 2800 (двох тисяч восьмисот) гривень до 6000 (шести тисяч) гривень щомісячно.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 438 (чотириста тридцять вісім) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок судового збору.

Установити строк п`ять з дня ухвалення цієї постанови для подачі ОСОБА_1 доказів понесених нею судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2021 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук