Постанова

від 21.10.2021 по справі 820/3477/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3477/17

адміністративне провадження № К/9901/47447/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/3477/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Волох Н.І., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський ринок" про скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року

(ухвалену у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року

(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бондара В.О., суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.)

Короткий зміст позовних вимог

1.15 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Волох Н.І., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський ринок", у якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог):

- скасувати та визнати неправомірними рішення кадастрового реєстратора за заявою 3В-6305611722017;

- скасувати та визнати неправомірним рішення кадастрового реєстратора за заявою 3В-6305611692017;

- зобов`язати кадастрового реєстратора Волох Н.І. скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом об`єднання земельних ділянок 6312000000:02:001:0098 площею 0,7974га та 6312000000:02:001:0099 площею 0,0171га з присвоєнням архівного кадастрового номеру 6312000000:02:001:0024 площею 0,8120 га з цільовим призначенням - для обслуговування ринку;

- зобов`язати кадастрового реєстратора Волох Н.І. поновити поземельну книгу на земельну ділянку 6312000000:02:001:0024 площею 0,8120га з цільовим призначенням - для обслуговування ринку.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що кадастровий реєстратор неправомірно: здійснив розподіл належної ТОВ Чугуївський ринок однієї суцільної земельної ділянки на дві окремих ділянки; змінив цільове призначення з обслуговування ринку на для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури; не зберіг земельний сервітут на право проходу та проїзду інших землевласників.

Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій

3. 14 грудня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Волох Н.І., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський ринок" про скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

4. Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зроблено висновок щодо невиявлення факту порушення права позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі обігу та державної реєстрації земельних ділянок, що є підставою для відмови у позові.

5. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку 28 лютого 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив залишити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 10 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 820/3477/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У скарзі позивач в якості основного доводу зазначає, що після вчинення реєстраційної дії, за наслідками якої земельну ділянку за кадастровим номером 6312000000:02:001:0099 було поділено на дві, було скасовано сервітут, який надавав змогу скаржнику на проїзд до своєї земельної ділянки. Наразі на новоутворених земельних ділянках відбувається будова, що створює позивачу перешкоди у користуванні його земельною ділянкою.

8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

9. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 820/3477/17.

10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 27 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу позивача.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Спір у цій справі виник з приводу реалізації державним кадастровим реєстратором владної управлінської функції, внаслідок чого відбувся поділ земельної ділянки площею 0,8120 га кадастровий номер 6312000000:02:001:0024 на дві окремі земельні ділянки площею 0,7949 га з кадастровим номером 6312000000020010098 та площею 0,0171 га з кадастровим номером 6312000000020010099.

Земельна ділянка за кадастровим номером 6312000000:02:001:0024 була придбана Спільним підприємством Чугуївський ринок у Чугуївської міської ради за договором від 13 лютого 2009р. та згідно з державним актом ХР 089755 від 04 листопада 2009р. належить на праві приватної власності СП Чугуївський ринок , правонаступником якого є ТОВ Чугуївський ринок .

Пунктом 1.2 даного договору передбачено накладення сервітуту на проїзд та прохід до сторонніх землекористувачів, які розташовані всередині земельної ділянки СП.

04 листопада 2009р. на вказану земельну ділянку було відкрито поземельну книгу, котра станом на час розгляду і вирішення даної адміністративної справи у паперовому вигляді відсутня, що підтверджується довідкою начальника Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві ГУ Держгеокадастру у Харківській області №1166/127-17 від 14 грудня 2017р.

Відповідно до технічної документації з землеустрою ОСОБА_1 не є суміжним землекористувачем відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6312000000:02:001:0024.

У свою чергу ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6310000000:02:001:0055. Дана земельна ділянка була набута у власність на підставі укладеного з Чугуївською міською радою договору від 01 липня 2002р.

Згідно з п.1.1 договору продавець передав, а покупець прийняв земельну ділянку площею 55 кв.м., а відповідно до п.1.3 цього ж договору покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість земельної ділянки площею 12 735 кв.м.

Текст даного договору, як з`ясовано судом, передбачає перехід від продавця до покупця лише одного речового права - права власності, про передачу будь-яких інших обмежених речових прав у договорі не згадується. Розбіжності у площі належної позивачу земельної ділянки усуваються рішенням Чугуївської міської ради від 14 червня 2002р., яким передбачено продаж ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0055га та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Суміжним користувачем відносно даної земельної ділянки є третя особа, ТОВ Чугуївський ринок .

10 червня 2016р. третьою особо, ТОВ Чугуївський ринок було складено нотаріально посвідчену заяву на бланку серії НАТ №518028 про намір здійснити розподіл земельної ділянки площею 0,8120 га кадастровий номер 6321000000:02:001:0024 за адресою: АДРЕСА_1 , на дві окремі земельні ділянки площею 0,0171га та площею 0,7949га.

07 квітня 2017р. до державного кадастрового реєстратора Волох Наталії Іванівни надійшли заяви ТОВ Чугуївський ринок з приводу проведення державної реєстрації земельних ділянок площею 0,0171 га та 0,7949 га за адресою АДРЕСА_1 .

18 квітня 2017р. державним кадастровим реєстратором було скасовано кадастровий номер земельної ділянки 6312000000:02:001:0024 та відкрито поземельну книгу на земельні ділянки площею 0,7949га з кадастровим номером 6312000000020010098 та площею 0,0171га з кадастровим номером 6312000000020010099

Згідно з описом меж земельна ділянка площею 0,7949га з кадастровим номером 6312000000020010098 в частині від Г1 до Д1 межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 (кадастровий номер 6312000000:02:001:0055).

Судами встановлено, що наявні у справі документи не містять відомостей, що відносно цієї земельної ділянки позивач є суміжним землекористувачем.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала правову позицію з приводу визначення предметної юрисдикції, наприклад у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 183/2196/13-а зазначила, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цьому рішенні було роз`яснено, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели рішення чи управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отож, визначальним для правильної оцінки характеру спірних правовідносин за таких обставин є з`ясування суті оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень, які саме правовідносини виникли з підстав його прийняття.

Оцінюючи доводи сторін, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, дії відповідача відносно нього, які полягають у вчиненні поділу земельної ділянки СП Чугуївський ринок на дві нові земельні ділянки, внаслідок таких дій зник сервітут на попередню земельну ділянку, який передбачав право проходу та проїзду інших землевласників.

У якості іншої підстави позивач наводить відсутність узгодження з ним як суміжним землевласником меж земельної ділянки за кадастровим номером 631200000020010099. Позивач вказує на можливе накладання меж новоутвореної земельної ділянки на земельну ділянку, яка перебуває у його приватній власності.

Таким чином, позовні вимоги позивача фактично спрямовані на усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності.

Згідно ст. 2 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст.79-1 ЗК формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За ч. 9,10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (..) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічну норму закріплено й у ч. 1 ст. 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII), яка передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що позовні вимоги пов`язані з інтересом позивача щодо належного користування/володіння земельною ділянкою, спір в цій частині не є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Подібна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №821/1165/14.

Отже, за суб`єктним складом та предметом позову цей спір є приватноправовим і підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст .ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 820/3477/17 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства.

Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій