Постанова

від 20.10.2021 по справі 922/1063/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/1063/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Телеснюк І.В.

за участю представників сторін

прокурор - Ковальова І.І., посвідчення №057340 від 09.10.2025

від позивача - не з`явився

від відповідача-1, адвокат Балясний Р.Р., ордер серія СА №1014734 від 12.08.2021

від відповідача-2, адвокат Балясний Р.Р., ордер серія СА №1014732 від 12.08.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське", с. Тавільжанка, Харківська область (вх.№2573 Х/3 ) та апеляційну скаргу Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп"янського району Харківської області, с.Дворічне, Харківська область (вх. 2574 Х/З) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 (повний текст складено 21.07.2021, суддя Аріт К.В.) у справі №922/1063/21

за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області, м.Куп`янськ, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків до 1. Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, с.Дворічне, Харківської області 2. Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське", с.Тавільжанка, Харківської область про визнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське", в якому просив:

- визнати недійсним Договір про співпрацю № 24-18 від 30.03.18, укладений між Пристанційною загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Пристанційною гімназією Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське".

- зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 66,4 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю №24-18 від 30.03.18, укладеного між Пристанційною загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Пристанційною гімназією Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське" (т.1, а.с. 1-20).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір містить усі істотні умови договору оренди землі, тому він є удаваним, оскільки уклавши договір про співпрацю №24-18 від 30.03.2018, сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2021 року відкрито провадження у справі №922/1063/21 за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с. 60-61).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/1063/21 позов задоволено повністю (т.2, а.с. 176-195).

Визнано недійсним Договір про співпрацю №24-18 від 30.03.2018 року, укладений між Пристанційною загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Пристанційною гімназією Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське".

Зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 66,4 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю №24-18 від 30.03.2018, укладеного з Пристанційною загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Пристанційною гімназією Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське".

Стягнуто з Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області на користь Харківської обласної прокуратури 2270,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" на користь Харківської обласної прокуратури 2270,00 грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що всупереч нормам земельного законодавства земельну ділянку площею 66,4 га надано відповідачем-1 відповідачу-2 на підставі оспорюваного договору про співпрацю від 30.03.2018 у фактичне орендне користування.

За висновком суду, аналіз умов договору про співпрацю №24-18 від 30.03.2018 року свідчить, що дійсною метою його укладення є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися.

Водночас умови договору, який сторони приховали під договором про спільну діяльність, укладений з грубим порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про освіту", а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.

Відповідач-2, Приватне сільськогосподарське підприємство Тавільжанське не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, мовою оригіналу: "скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі. Стягнути судовий збір з Куп"янської окружної прокуратури на користь ПСП "Тавільжанське" (т.3, а.с. 1-9).

Відповідач-1, Пристанційна гімназія Дворічанської селищної ради Куп"янського району Харківської області також не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, мовою оригіналу: "скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі. Стягнути судовий збір з Куп"янської окружної прокуратури на користь ПСП "Тавільжанське" (т.3, а.с. 23-31).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційні скарги є аналогічними та мають однакові вимоги, та за змістом яких скаржники вважають, що рішення господарського суду у справі винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних скарг скаржники зазначають, що Пристанційна гімназія Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області є юридичною особою, має юридичну правоздатність, внаслідок чого може бути учасником цивільних правовідносин та наділена правом на укладення договору з будь-якою фізичною та юридичною особою незалежно від їх організаційно - правової форми та форми власності.

На думку скаржників, наявність у відповідачів різних видів економічної діяльності (в тому числі основних чи додаткових) не тягне за собою визнання договору про співпрацю недійсним та жодним чином не забороняє сторонам договору укладати договір про співпрацю, адже законодавством України передбачено, що сторони договору вільні у виборі контрагента, напрямку виду своєї діяльності для досягнення мети, соціальних та матеріальних результатів.

Якщо у статутних документах, якими регулюється діяльність підприємства, установи відсутні записи щодо можливості здійснення ними певної діяльності, це не тягне за собою визнання недійсними таких правочинів за їх участю та не створює правових наслідків. Основне призначення КВЕД це створення статистичних даних для впорядкування економічної інформації.

Апелянти стверджують, що наявність у сторін договору різних (основних) видів економічної діяльності ніяким чином не впливає на досягнення мети. Основною метою укладення між відповідачами договору є партнерство та співробітництво, в результаті чого сторони договору досягають спільних цілей, а саме забезпечують проведення навчальної дослідної діяльності на земельній ділянці шляхом проведення навчально - пізнавальних екскурсій, практичних занять, проведення пропаганди ведення сільського господарства серед працівників сторін договору та учнів, проведення профорієнтаційних заходів серед учнів, ефективне використання землі не допускаючи погіршення екологічного стану та зниження родючості ґрунту, залучення додаткових джерел фінансування для відповідача-1, а необхідність співпраці відповідачів у такій формі зумовлена недостатністю власних засобів сільськогосподарського виробництва, крім того законодавством, яке регулює питання спільної діяльності не встановлено жодних обмежень або заборон на проведення спільної діяльності, якщо у сторін договору різні основні види економічної діяльності.

Прокуратурою не було надано жодних доказів, які підтверджують факт заборони проведення спільної діяльності у випадку наявності у сторін договору різних видів економічної діяльності, разом з тим останнім не було надано доказів, які підтверджують факт нездійснення відповідачем-1 навчання дітей.

Також, скаржники зазначають, що договір про спільну діяльність характеризуються спільною метою, яку ставлять перед собою сторони, що домовляються, отже укладений між відповідачами договір про співробітництво не містить ознак умов, які є притаманними для договору оренди; позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує факт передачі земельної ділянки відповідачем-1 у строкове платне користування відповідачу-2; при укладенні договору відповідачі керувались принципом свободи договору, уклали договір у письмовій формі відповідно до вимог законодавства, мали необхідний обсяг повноважень; земельна ділянка не вибувала із володіння відповідача-1; договір спрямований на реальне настання правових наслідків; земельна ділянка використовувалась відповідно до цільового призначення; позивачем не доведено, в чому полягає завдання шкоди інтересам держави, суспільству, зокрема, в чому порушуються інтереси позивача внаслідок укладення даного договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для його визнання недійсним.

Скаржники вважають, що при вирішенні спірного питання суд помилково дійшов висновку, що за умовами договору Пристанційна гімназія має на меті передати у користування (обробку) земельну ділянку, що належить на праві постійного користування та одержати за це відповідну плату, а ПСП Тавільжанське отримати право на обробку (користування) земельною ділянкою з метою вилучення її корисних властивостей (врожаю).

Також, скаржники по тексту апеляційної скарги не погоджуються з ухвалою господарського суду від 08.06.2021, якою було відмовлено відповідачу-2 у клопотанні про закриття провадження у зв`язку з необґрунтованістю керівником Куп`янської окружної прокуратури Харківської області підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при зверненні з позовом по даній справі.

На думку апелянтів, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області може самостійно представляти інтереси державного органу та держави в суді, має всі необхідні повноваження для представництва інтересів державного органу у суді.

Прокурором не доведено факт порушення інтересів держави та необхідність захисту її прав.

19.08.2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 922/1063/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф. (т.3, а.с. 22).

19.08.2021 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду у справі № 922/1063/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф. (т.3, а.с. 44).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 поновлено Приватному сільськогосподарському підприємству "Тавільжанське" та Пристанційній гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/1063/21.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" та апеляційною скаргою Пристанційній гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/1063/21.

Апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" та Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року у справі №922/1063/21 об`єднані в одне апеляційне провадження. Встановлено учасникам справи строк до 08.09.2021 включно, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу (т.3, а.с 45-48).

08.09.2021, тобто в строк встановлений судом, на адресу Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надано відзив на апеляційні скарги ПСП Тавільжанське та Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, у якому останній просить задовольнити апеляційні скарги (т.3, а.с. 36-61).

Вказаний відзив судом апеляційної інстанції розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 призначено справу №922/1063/21 до розгляду 20.10.2021 о 09:15 год (т.3, а.с. 66-68).

09.09.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу ПСП Тавільжанське , який був направлений останнім поштою 07.09.2021, тобто в строк встановлений судом, у якому керівник прокуратури просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПСП Тавільжанське , рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 по справі №922/1063/21 залишити без змін (т.3, а.с. 69-77).

09.09.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, який був направлений останнім поштою 07.09.2021, тобто в строк встановлений судом, у якому керівник прокуратури просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 по справі №922/1063/21 залишити без змін (т.3, а.с. 81-89).

Вказані відзиви судом апеляційної інстанції розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

18.10.2021 року на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача-2, адвоката Балясного Романа Романовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 задоволено клопотання адвоката Балясного Р.Р. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №922/1063/21.

Представник ПСП Тавільжанське та Пристанційної гімназії у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/1063/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також представник скаржника (відповідача-1) у судовому засіданні уточнив, що в прохальній частині апеляційної скарги останнім допущено помилку та замість вірного - стягнути судовий збір з Куп`янської окружної прокуратури на користь Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради помилково зазначено - на користь ПСП Тавільжанське .

Прокурор у судове засідання з`явився, підтримав доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги, вважав, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись вказаною нормою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ГУ Держгеокадастру у Харківській області, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника відповідача-1 та відповідача-2, прокурора, розглянувши апеляційні скарги та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

На території Дворічанського району Харківської області розташована та діє Пристанційна загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, яка відповідно до рішення II сесії VIII скликання №109-УІІІ від 11.02.2021 року перейменована в Пристанційну гімназію Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (далі - Пристанційна гімназія, відповідач-1), (т.1, а.с. 31).

У Пристанційній гімназії на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 66,4 га, яка розташована на території Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області за межами населеного пункту, на теперішній час Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, у зв`язку з територіальними змінами (т.1, а.с. 32).

Зазначена земельна ділянка передана Пристанційній гімназії для дослідницьких та навчальних цілей на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №316504 від 04.04.2008 року, який виданий на підставі розпорядження голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області №423 від 22.11.2007 року, зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №030869200001, кадастровий номер земельної ділянки 6321885500:05:000:0414 (т.1, а.с.32, зворотній бік).

Між сторонами, в особі директора гімназії Шовгені В.І. з однієї сторони та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" в особі директора Шило О. В. з другої сторони, 30.03.2018 року укладено договір про співпрацю №24-18 (далі - Договір) на земельній ділянці площею 66,4 га, яка належить Пристанційній гімназії згідно державного акту серія ЯЯ №316504 від 04.04.2008 року, який виданий на підставі розпорядження голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області №423 від 22.11.2007 року, зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №030869200001, кадастровий номер земельної ділянки 6321885500:05:000:0414, та знаходиться за межами населеного пункту Тавільжанської сільської ради Харківської області (Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) (т.1, а.с. 33).

29.05.2020 року Дворічанським відділом Ізюмської місцевої прокуратури за результатами вивчення відомостей публічної кадастрової карти України щодо законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у користуванні закладів освіти Дворічанського району до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані про кримінальне правопорушення №42020221320000054 з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.197-1 КК України (т.1, а.с. 34).

Відповідно до п.1.1. спірного договору сторони здійснюють співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії цього договору на земельній ділянці, яка належить Пристанційній гімназії. В рамках цього договору сторони для дослідних та навчальних цілей здійснюють вирощування сільськогосподарських культур, не заборонених законодавством з урахування сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану на земельній ділянці площею 66,4 га, яка постійно перебуває у користуванні та володінні Пристанційній гімназії і знаходиться на території Тавільжанської сільської ради Харківської області (Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) за межами населеного пункту.

Згідно з п.1.2. даного договору формами участі сторін в досягненні мети є фінансові внески або інші види допомоги, техніка, сільгоспінвентар, посівний матеріал, паливно-мастильні матеріали, добрива, інші засоби захисту рослин, матеріальні цінності, розрахунки та оформлення відповідної документації, трудова діяльність.

До основних прав та обов`язків сторін відповідно до п.2.1. договору віднесено наступне: самостійно виконувати види робіт в рамках дійсного договору; проводити своєчасно розрахунки за вирощену продукцію, отриману при проведенні дослідницьких робіт; фінансувати проведення робіт; сплачувати послуги третіх осіб по забезпеченню спільної діяльності тощо.

Згідно з п.3.1. даного договору сторони щорічно по закінченню сільгоспробіт проводять аналіз результатів співпраці по закінченню комплексу робіт на земельній ділянці, але не пізніше 15 грудня.

Відповідно до п.3.2. даного договору ПСП "Тавільжанське" надає матеріальну підтримку Пристанційній гімназії у розмірі не менше 6,8% від грошової оцінки земельної ділянки розміром 66,4 га. Щорічно сума матеріальної підтримки уточнюється з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п.3.3. даного договору матеріальна підтримка може надаватися як у грошовій формі через перерахування на спеціальний рахунок та іншими видами допомоги, що оформлюються спеціальними актами.

Згідно з п.4.1. даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.03.2023 року.

Відповідно до п.1.6. Статуту Пристанційної гімназії, затвердженого рішенням VII сесії VII скликання Дворічанської районної ради від 20.10.2016 року №181-VI (далі - Статут) головними завданнями даного навчального закладу, зокрема, є забезпечення реалізації права громадян на безкоштовну базову середню освіту, виховання громадянина України, створення умов для оволодіння системою наукових знань про природу, людину та суспільство.

Згідно з п.1.7. Статуту навчальний заклад в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту" та Положенням про загальноосвітній навчальний заклад.

Згідно з п.1.8. Статуту навчальний заклад здійснює діяльність в межах своєї компетенції.

Відповідно до п.2.2. Статуту основним документом, що регулює навчально-виховний процес, є робочий навчальний план, що складається на основі розроблених та затверджених Міністерством освіти і науки України, із конкретизацією варіативної частини і визначенням профілю навчання.

Згідно з п.2.3. Статуту відповідно до робочого навчального плану педагогічні працівники використовують програми, підручники, навчальні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України, а також науково-методичну літературу, дидактичні матеріали, форми, методи, засоби навчальної роботи, що мають забезпечувати виконання статутних завдань та здобуття освіти на рівні державних стандартів

Згідно з п.2.4. Статуту навчальний заклад здійснює навчальний процес за 5-денною формою навчання. Відволікання учнів від навчальних занять на інші види діяльності забороняється (крім випадків, передбачених законодавством України).

Відповідно до п.6.1. Статуту навчальний заклад є неприбутковою організацією.

Згідно з п.6.2. Статуту джерелами фінансування кошторису навчального закладу є зокрема: кошти отримані за надання платних послуг та реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельній ділянці.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності Пристанційної гімназії належить: код КВЕД 85.31 загальна середня освіта (т.1, а.с.28)

Відповідно до п.1.11 Статуту Пристанційної гімназії навчальний заклад має право, зокрема:

- визначати варіативну частину робочого навчального плану;

- в установленому порядку розробляти і впроваджувати експериментальні та індивідуальні навчальні плани;

- спільно з вищими навчальними закладами, науково - дослідними інститутами та центрами проводити науково - дослідну, експериментальну, пошукову роботу, що не суперечить законодавству України.

Судом першої інстанції встановлено, що відомості про можливість проведення науково-дослідної, експериментальної, пошукової роботи, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, вирощування сільськогосподарських культур з іншими установами, такими, якими є ПСП "Тавільжанське", в статуті відсутнє.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності ПСП "Тавільжанське" відносяться (т.1, а.с. 29):

Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний);

Код КВЕД 01Л3 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; Код КВЕД 01Л 9 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; Код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; Код КВЕД 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; Код КВЕД 01.45 розведення овець та кіз; Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 01.63 Після урожайна діяльність; Код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельної - круп`яної промисловості; КВЕД 10.61 Виробництво хліба; КВЕД 10.73 Виробництво макаронних виробів; КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування; КВЕД 47.11 роздрібна торгівля продуктами харчування; КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 33Л 2 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин та устаткування.

Прокурор у позовній заяві зазначав, що спірний договір є удаваним, тобто таким, що вчинено сторонами для прихованні іншого правочину з метою уникнення процедури укладання та узгодження договорів, у зв`язку з чим, звернувся з цим позовом до господарського суду.

Головне управління Держгеокадастру у Хаківській області вважає себе неналежним позивачем по цій справі, бо не є стороною у договорі, не веде облік договорів про спільну діяльність та не має таких повноважень, перевірок з цього приводу не здійснював, вважає, що прокурором не доведено підстав представництва інтересів держави у суді.

Відповідачі заперечують проти позову, зазначали, що учні проводять заняття (досліди) на спірній земельній ділянці, немає ніяких порушень, а врожай йде на реалізацію.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні з огляду на наступне.

За змістом положень ст.ст.626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до положень ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. У розумінні приписів наведеної норми недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Частина 1 статті 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо змісту та вимог до договору про спільну діяльність.

Згідно з ч.1 ст.259 Господарського кодексу України вид господарської діяльності має місце у разі об`єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації.

Згідно з ч.3 ст. 259 ГК України для віднесення суб`єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

Дослідивши КВЕД відповідача-2, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що діяльність ПСП "Тавільжанське" ніяким чином не пов`язана з навчальною або науковою діяльністю, та серед видів економічної діяльності відповідачів не має однакових, спільних, а ні серед основних, другорядних чи допоміжних видів господарської діяльності.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 цього ж Кодексу умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ст.1132 ЦК України сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Крім того, ч.1 ст.1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

За умовами спірного договору Пристанційна гімназія має на меті передати у користування (обробку) земельну ділянку, що належить їй на праві постійного користування та одержати за це відповідну плату, а ПСП "Тавільжанське" отримати право на обробку (користування) земельною ділянкою з метою вилучення її корисних властивостей (врожаю).

Умовами спірного договору не визначено конкретні зобов`язання кожної сторони щодо умов співробітництва та шляхів досягнення мети договору, якою фактично є вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці державної форми власності, яка належить Пристанційній гімназії.

Зі змісту договору не вбачається наявності спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об`єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результатів спільної діяльності.

Таким чином, зі змісту договору вбачається, що основною його метою є платне володіння та користування ПСП "Тавільжанське" упродовж певного строку земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні Пристанційної гімназії, та як наслідок самостійна обробка земельної ділянки площею 66,4 га ПСП "Тавільжанське" власною технікою, інвентарем та робочою силою, що свідчить про її фактичне використання на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що взявши на себе зобов`язання допустити ПСП до земельної ділянки для її обробки, використання та збору врожаю, Гімназія фактично самоусунулась від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надала право на обробітку та збір врожаю ПСП.

Слід також звернути увагу на протилежність інтересів сторін спірного договору, що також виключає його належність до договорів про співпрацю або спільну діяльність, та підтверджує його удаваність.

Таким чином, наявна різниця в видах економічної діяльності відповідачів, відмінність мети їх діяльності, закріплених в статутних документах, виключає можливість спільно діяти для досягнення спільної мети (надання послуг, виконання робіт тощо) в контексті положень ст.1130 ЦК України.

Аналіз умов вищевказаного договору про співпрацю №24-18 від 30.03.2018 року свідчить, що дійсною метою його укладення є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися.

Водночас умови договору, який сторони приховали під договором про спільну діяльність, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується апеляційна інстанція, укладений з грубим порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про освіту", а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.

Як вбачається з умов п.3.2 договору про співпрацю №24-18 від 30.03.2018р. його метою є платне користування ПСП "Тавільжанське" земельною ділянкою, що належить на праві постійного користування Пристанційній гімназії. Питання суду щодо відображення у бухгалтерському обліку господарської операції стосовно порядку розрахунків між сторонами, представником відповідачів залишено без відповіді.

Про удаваність даного договору свідчить не тільки мета з якою його укладено, а також неможливість, відповідно до статутних завдань та законодавства здійснення Пристанційною гімназією співпраці з ПСП "Тавільжанське".

Тобто, укладаючи вищевказаний договір Гімназія та ПСП фактично приховали правовідносини оренди землі.

У п.3.2. договору вказано, що ПСП надає матеріальну підтримку Гімназії у вигляді компенсації за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт.

Однак, гімназія не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері. Як на момент укладення спірного договору, так і на теперішній час гімназія не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у сумісну діяльність. Крім того, головною метою діяльності навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на професійне навчання.

Водночас, одним з основних видів діяльності ПСГ "Тавільжанське" є вирощування зернових культур, що підтверджується КВЕД.

Вказане дає можливість зробити висновок, що єдиним внеском навчального закладу у спільну діяльність є спірна земельна ділянка, яку відповідач-1 на виконання договору передав відповідачу-2 під посів сільськогосподарських культур, обмежившись отриманням плати за її використання.

При цьому, правочином не визначено вартість вкладів учасників спільної діяльності, що суперечить положенням ст.1139 ЦК України.

Вищевказане дає можливість дійти висновку, що сторони спірного правочину під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки його умовами передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачем підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) використання майна (земельної ділянки).

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки.

Разом з цим, частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, встановивши, що спільної діяльності за спірним договором не велося, а відбувалось платне користування відповідачем-2 земельною ділянкою, наданою гімназією у користування для отримання прибутку, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Щодо вимог до договору оренди землі, господарським судом правомірно зазначено, що відносини пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого, як встановлено судом, в даному випадку сторонами дотримано не було.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, договір про сумісну (спільну) діяльність укладається саме для отримання можливості користуватись земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

З вищезазначеного вбачається, що спірний догорів містить елементи орендних відносин між сторонами.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір, який сторони приховали під удаваним правочином, хоча і містить елементи договору оренди землі та разом з тим, положення зазначеного договору не відповідають встановленим вимогам законодавства, що регулюють порядок укладення договорів оренди землі, у зв`язку з чим удаваний правочин є недійсним.

Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України.

Крім того, відповідно до п.15 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується та вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання.

Із вищевказаних норм вбачається, що право розпоряджатися земельними ділянками шляхом передачі їх у користування, у тому числі на праві оренди, належить виключно до компетенції уповноважених органів управління та здійснюється на підставі їх рішення.

Законом України "Про оренду землі" не віднесено до орендодавців землі землекористувачів, яким земельні ділянки надані на постійне користування.

Згідно з ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно - об`єктним складом: об`єктом права постійного користування можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної форми власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом.

Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5- рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди.

Хоча власники землі та орендарі поряд з повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядженням земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей та переваг.

Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що Пристанційна гімназія як постійний землекористувач реалізує свої правомочності у межах прав, визначених ст.95 ЗК України, серед яких відсутнє право розпоряджатись земельною ділянкою, у тому числі передачі права користування та володіння земельної ділянки іншим особам.

Господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зазначене у ст. 95 ЗК України "право самостійно господарювати" передбачає диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, враховуючи те, таке господарювання має відбуватись самостійно.

Згідно з ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З огляду на дані обставини, колегія суддів вважає, що Пристанційна гімназія на підставі спірного договору фактично передала в оренду земельну ділянку державної форми власності, площею 66,4 га, чого не мала права робити.

Щодо право постійного користування суд першої інстанції вірно вказав, що Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (гімназії) надавати третім особам (ПСП) земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що договір про співпрацю є недійсним, оскільки не відповідає нормам законодавства, на підставі яких він був укладений.

У відповідності до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Таким чином, саме гімназія, як землекористувач на праві постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки.

Землекористувачі також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п.б ч.1 ст.95 ЗК України).

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами 1 та 2 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2).

Разом з тим, до вказаних повноважень постійного землекористувача не належить право розпорядження земельною ділянкою.

Законодавець не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного користування на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що взявши на себе зобов`язання надати відповідачу земельну ділянку для сільськогосподарських цілей Гімназія фактично усунулась від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надало право обробки земельної ділянки та збору врожаю відповідачу-2.

Право володіння та користування, що належить землекористувачеві на підставі ст.92 ЗК України, за умовами спірного договору реалізується не землекористувачем - гімназією, а відповідачем-2.

Право самостійного господарювання, як право, надане ч.1 ст.95 ЗК України саме землекористувачеві, згідно з умовами спірного Договору використовується не землекористувачем, а ПСП, що суперечить вказаній нормі.

Таким чином, господарським судом вірно зазначено, що договір про співпрацю не відповідає вимогам ст.ст.92, 95 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальні власності, визначені ст.124 ЗК України.

Відповідно до норм вказаної статті та згідно ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі", така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 ЗК України.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Земельна ділянка площею 66,4 га, що є об`єктом оспорюваного Договору, відноситься до земель державної форми власності, розпорядником якої є Головне управління Держгеокадастру в Харківській області.

Отже, відповідно до п.4 ст.122 ЗК України повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою площею 66,4 га, що передана в користування та яке тривалий час використовує ПСП "Тавільжанське" за договором, належить виключно до компетенції ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

Також, відповідно до п.а) ч.1 ст.96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Згідно з державним актом на право постійного користування, виданого розпорядженням голови Дворічанської РДА (т.1 а.с.32), у постійному користуванні Пристанційної гімназії перебуває земельна ділянка площею 66,4 га для ведення дослідницьких та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Втім, з огляду на умови спірного договору, ПСП "Тавільжанське" використовує дану земельну ділянку для здійснення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірний договір суперечить положенням п.а) ч.1 ст.96 ЗК України, у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, та є удаваним.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянтів, що прокуратурою не було надано жодних доказів, які підтверджують факт заборони проведення спільної діяльності у випадку наявності у сторін договору різних видів економічної діяльності, та не надано доказів, які підтверджують факт нездійснення відповідачем-1 навчання дітей, оскільки відповідно до положень статуту відповідача-1, затвердженого рішенням районної ради від 20.10.2016 №181-VI, навчальний заклад має право, зокрема, спільно з вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами та центрами проводити науково - досвідну, експериментальну, пошукову роботу, що не суперечить законодавству (п.1.11), відповідач-2 до перелічених закладів не належить.

Момент недійсності правочину врегульовано ст.236 ЦК України та передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відсутність у спірному договорі істотних умов є підставою для визнання договору недійсним.

Пристанційна гімназія на підставі спірного договору фактично передала в оренду земельну ділянку державної форми власності, площею 66,4 га, якою не мала права розпоряджатись.

Відповідно до ст.203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов`язком для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У зв`язку з тим, що ПСП "Тавільжанське" незаконно використовує земельну ділянку, що належить навчальному закладу, даний позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги про визнання недійсним договору про співпрацю №24-18 від 30 березня 2018 року є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянтів, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі у користування земельної ділянки.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 924/263/17 від 10 травня 2018 року.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абз.1, 2 ч.4 ст.23 цього ж Закону).

Згідно з частинами 2, 4 статті 53 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб (ч.2). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4).

При цьому, як визначено в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про користування земельною ділянкою відповідачем-2 з порушенням земельного законодавства, а господарський суд вірно встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому колегія суддів визнає доводи скаржника в частині недостатності підстав для представництва інтересів держави необґрунтованими.

Разом з тим, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області до цього часу не вжито, та не планується вживати заходи щодо визнання удаваного правочину недійсним та зобов`язання звільнити земельну ділянку, зайняту ПСП "Тавільжанське" на підставі вищевказаного укладеного договору про спільну діяльність з Пристанційною гімназією від 30.03.2018 року, тобто на протязі тривалого часу ГУ Держгеокадастром в Харківській області будь-які заходи, у тому числі перевірки, заходи представницького характеру тощо, з приводу неправомірного використання вищевказаної земельної ділянки не вживаються.

Крім того, Дворічанським відділом направлене повідомлення про вказані порушення 17.02.2021 року до ГУ Держгеокадастру в Харківській області, на що ГУ Держгеокадастром в Харківській області 03.03.2021 року за №10-20-14,2-1702/0/19-21 надана відповідь (т.1, а.с30), в якій зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не має підстав для вжиття заходів представницького характеру щодо визнання зазначених договорів про співпрацю удаваними та визнання їх недійсними, до теперішнього часу заході щодо поновлення порушених прав вказаним органом не вжито.

Отже, підставами для представництва інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є неналежне забезпечення порядку набуття та реалізації прав на землю Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження ГУ Держгеокадастру у Харківській області, які зазначені у відзиві на апеляційні скарги, що останній не є стороною у договорі, не погоджувало його істотних умов та не приймало участі в його укладанні, облік договорів даного виду головним управлінням не ведеться, тому прокурором не доведено підстав для представництва інтересів Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, у зв`язку з наступним.

Згідно з п.1. Положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.01.2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляд ' (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.31 даного Положення Держгеокадастр розпоряджується землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з п.1, п.п.13, 24,30 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 року, Головне управління Держгеокадастру в Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених чинним законодавством та здійснює державний нагляд з землеустрою у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм, в тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотримання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно - правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на конкурентних засадах.

Отже, на момент укладення договору про співпрацю право власності на спірну земельну ділянку належало державі в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області, однак не зважаючи на це відповідачами укладений договір та на протязі тривалого часу останні використовували спірну земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак не зважаючи на вказаний факт заходів реагування ГУ Держгеокадастру в Харківській області не вжито.

На підставі викладеного у прокурора наявні всі підстави для пред`явлення позову в інтересах держави.

Таким чином, доводи скаржників в апеляційній скаргах стосовно ухвали господарського суду від 08.06.2021 по даній справі про відмову в задоволенні клопотання відповідачів про закриття провадження у справі через не обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, а вказану ухвалу такою, що постановлена законно.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновок місцевого господарського суду, рішення господарського суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське", с. Тавільжанка, Харківська область та апеляційну скаргу Пристанційної гімназії Дворічанської селищної ради Куп"янського району Харківської області, с. Дворічне, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/1063/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року у справі №922/1063/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.10.2021.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота