Рішення

від 12.10.2021 по справі 922/3019/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3019/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент", м. Харків про стягнення 301302,40 грн. за участю представників сторін:

позивача - Балійчук Л.І., ордер КС № 815776 від 05.08.2021 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд", м. Київ звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент", м. Харків, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду на виконання робіт №2/КС/20 від 18 вересня 2020 року в розмірі 259584,45 грн, пеню в розмірі 10608,06 грн, 3% річних в розмірі 5777,76 грн та інфляційні витрати у розмірі 25332,13 грн. Також просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу та витрати з судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 11 серпня 2021 року на 12 годин.

11 серпня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" подано клопотання (вхідний № 18756) про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

11 серпня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" подано заяву (вхідний № 18764) про приєднання документів до матеріалів справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані документи.

Протокольною ухвалою суду від 11 серпня 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 27 вересня 2021 року на 11 годин.

07 вересня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" подано відзив (вхідний № 20747) на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити процесуальний строк на подачу відзиву.

16 вересня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" подано відповідь (вхідний № 21694) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" про поновлення процесуального строку для подання відзиву задоволено; поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та відзив (вхідний № 20747 від 07 вересня 2021 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" на позовну заяву прийнято до розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 27 вересня 2021 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2021 року на 12 годин.

06 жовтня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" подано клопотання (вхідний № 23588) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.

07 жовтня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" подано клопотання (вхідний № 23661) про долучення доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просить поновити пропущений процесуальний строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи заяву ОСОБА_1. від 01 жовтня 2021 року, нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. за номером в реєстрі 973

07 жовтня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" подано клопотання (вхідний № 23662) про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, в якому відповідач просить поновити пропущений процесуальний строк на подання клопотання та призначити судову почеркознавчу експертизу.

12 жовтня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" подано заперечення (вхідний № 24055), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

12 жовтня 2021 року електронною поштою Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" подано клопотання (вхідний № 6509) без проведення судового засідання без участі представника відповідача, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Дослідивши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуальний строк на подання доказів та долучення доказів та клопотання відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідач у клопотаннях зазначає, що разом із відзивом на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" було позбавлено можливості подати нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року, оскільки отримав її пізніше, а тому був позбавлений також можливості подати клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У наданій відповідачем заяві ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року зазначено, що "Мені від діючого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ОФЕР ІНВЕСТМЕНТ" Лебедя Сергія Миколайовича стало відомо про наявність судової справи №922/3019/21 за позовом ТОВ "Будівельна компанія "Промінвестбуд" до ТОВ "БЕСТ ОФЕР ІНВЕСТМЕНТ" про стягнення заборгованості за договорами підряду №2/КС/20 на виконання робіт від 18 вересня 2020 року. Після ознайомлення з матеріалами зазначеної судової справи представником ТОВ "БЕСТ ОФЕР ІНВЕСТМЕНТ" мені були надані для огляду позовна заява та додатки до неї, зокрема, копії договору підряду №2/КС/20 на виконання робіт від 18 вересня 2020 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрати форми №КБ-3 за вересень 2020 року на суму 530391,73 грн, за жовтень 2020 року на суму 330113,57 грн, за листопад 2020 року на суму 429079,15 грн, та відповідно акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в №1 за вересень 2020 року на суму 530391,73 грн, №2 за жовтень 2020 року на суму 330113,57 грн, №3 за листопад 2020 року на суму 429079,15 грн та інші.

У зазначених вище документах підписантом від ТОВ "БЕСТ ОФЕР ІНВЕСТМЕНТ" зазначений я.

Я, дійсно, у період з 08 липня 2020 року по 17 грудня 2020 року (включно) перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ОФЕР ІНВЕСТМЕНТ". Проте, я ніколи не підписував довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати форми №КБ-3 за листопад 2020 року на суму 429079,15 грн та відповідно акт №3 приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за листопад 2020 року на суму 429079,15 грн".

З заяви ОСОБА_1 вбачається, що це ОСОБА_1 як свідок виклав свої показання в заяві від 01 жовтня 2021 року.

Із змісту зазначеної заяви вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами судової справи після ознайомлення з нею 12 серпня 2021 року в суді представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент", що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає, що клопотання про долучення доказів та про призначення судової почеркознавчої експертизи не містить обґрунтованих підстав поважності пропуску подання такого доказу. ОСОБА_1 нічого не заважало надати таку заяву в серпні чи у вересні 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" не наводить жодної поважної причини, чому свідок ОСОБА_1 надав таку заяву лише 01 жовтня 2021 року, тобто вже після закриття 27 вересня 2021 року підготовчого провадження.

Крім того, в своїй заяві ОСОБА_1 стверджує, що він як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" підписував договір на виконання робіт №2/КС/20 від 18 вересня 2020 року та акти, довідки за вересень та жовтень 2020 року, а не підписував лише довідку та акт за листопад 2020 року на суму 429079,15 грн.

Суд вважає, що оскільки акт та довідка за листопад 2020 року не підписувалась директором ОСОБА_1., то у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" відсутні підстави для оплати виконаних позивачем підрядних робіт за листопад 2020 року.

Також, матеріали справи свідчать про те, що відповідач частково оплатив у розмірі 169494,70 грн. підрядні роботи, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" та зазначені в акті та довідці за листопад 2020 року на суму 429079,15 грн, що підтверджується виписками з банківських рахунків, які були надані позивачем та підтверджено Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" у своєму відзиві на позовну заяву.

У даному випадку, відповідачем вчинені дії, які свідчать про виконання договору №2/КС/20, зокрема часткову оплату підрядних робіт, передбачених в акті та довідці за листопад 2020 рік. Матеріалами справи підтверджено вчинення сторонами дій, що свідчать про його схвалення.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 цього ж Кодексу).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча би відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" при підписанні договору №2/КС/20 та всіх довідок та актів за вересень, жовтень, листопад 2020 року використовував одну й ту ж печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент", така ж печатка використовувалася відповідачем при укладанні договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2021 року та на акті звірки взаєморозрахунків від 03 вересня 2021 року, які були додані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" до свого відзиву на позовну заяву. Тобто, відповідач використовував цю ж печатку для підписання інших документів після підписання ним акту та довідки за листопад 2020 року.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, наявність відбитку печатки відповідача на цих документах, свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття її з володіння відповідача або використання її іншою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" не надано.

Визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Однак матеріали справи містять докази, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" вчинило дії, спрямовані на виконання договору, а саме оплати підрядних робіт за листопад 2020 року, тобто схвалив цей правочин.

Настання передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.) (Постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №926/2308/19).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі N 910/11079/17, від 02 квітня 2019 року у справі N 904/2178/18, від 19 червня 2019 року у справі N 904/9795/16 та від 01 жовтня 2019 року у справі N 910/8287/18.

Крім того, суд вважає, що подана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" заява свідка ОСОБА_1 є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України)

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (частина 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 88 Господарського процесуального кодексу України, у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Однак показання ОСОБА_1 , викладені в заяві від 01 жовтня 2021 року, не є заявою свідка у розумінні частини 2 статті 88 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути належним та допустимим доказом у даній справі, враховуючи те, що в заяві свідка ОСОБА_1 не міститься підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.

Згідно частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем надано докази часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" акту виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року, з чим погоджується відповідач (додав до свого відзиву платіжні доручення про оплату), на актах та довідках за листопад 2020 року міститься печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент", а тому існують всі правові підстави для стягнення заборгованості за виконані договірні зобов`язання. Заява ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року, що він не підписував акт та довідку, та навіть висновки експертизи, не є доказом відсутності підстав у відповідача для виконання ним схваленого правочину та виконання своїх зобов`язань за договором №2/КС/20.

Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи, а саме для подання клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

У справі № 922/3019/21 підготовче провадження тривало з 29 липня 2021 року по 27 вересня 2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" скористалося своїм правом та надало до суду відзив на позовну заяву, який не містив вказівку на незгоду відповідача із обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд", а саме те, що акт та довідка за листопад 2020 року не підписувалась директором відповідача, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" позбавлено права заперечувати проти такої обставини.

Згідно частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Виходячи із принципів і основних завдань господарського судочинства, відкриття, зміна, рух та завершення процесу в будь - якій стадії залежать від ініціативи заінтересованих осіб, а предмет спору та обсяг судового захисту визначається особами, які беруть участь у справі. Особи які беруть участь у справі, вільно розпоряджаються належними їм процесуальними правами, пов`язаними з розвитком та завершенням процесу.

Враховуючи вищевикладене, вказані відповідачем підстави для задоволення клопотань про поновлення встановленого законом строку для подання клопотання про призначення експертизи та долучення доказів, суд не вважає поважними, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотань про поновлення строків на подання клопотання про долучення доказів та про призначення почеркознавчої експертизи у справі; клопотання про долучення доказів та про призначення почеркознавчої експертизи у справі залишає без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив на позовну заяву підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" (позивачем, підрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" (відповідачем, генпідрядником) укладено договір підряду на виконання робіт №2/КС/20.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 договору №2/КС/20 підрядник за завданням генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними та/або залученими силами і засобами, з використанням власних та/або залучених Ресурсів, у відповідності до Проектної документації, чинних будівельних норм і правил, та у визначений договором строк, виконати роботи на об`єкті: "По влаштуванню "мокрого" фасаду секцій 1; 2; 3 житлового будинку №1 ЖК "Паркова долина", що розташований по вул. Кайсарова, 7/9 у Голосіївському районі м. Києва", а генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, проектну документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов договору.

Згідно пункту 3.1 статті 3 договору №2/КС/20 загальна вартість робіт за цим договором зазначається сторонами в додатку №1 (договірна ціна) та становить 4205585,88 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 841117,18 грн, разом з ПДВ - 5 046 703,06 грн.

Генпідрядник протягом 10 (десяти) банківських днів з дати укладання сторонами цього договору перераховує підряднику перший авансовий платіж у розмірі 1000000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 166666,67 грн (пункт 3.3.1 статті 3 договору).

Відповідно до пункту 3.3.4 статті 3 договору №2/КС/20 оплата фактично виконаних робіт за розрахунковий місяць, за винятком сплачених авансових платежів, здійснюється генпідрядником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту, довідки Ф№ КБ-3. Акт та довідку Ф№КБ-3 підрядник зобов`язується передавати генпідряднику до 30 (тридцятого) числа звітного місяця.

Позивач на виконання умов договору №2/КС/20 виконав роботи на загальну суму 1289584,45 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами форми №КБ-2 та довідками форми №КБ-3: Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року форми №КБ-2 від 30 вересня 2020 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за вересень 2020 року форми №КБ-3 на суму 530391,73 грн; Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року форми №КБ-2 від 30 жовтня 2020 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за жовтень 2020 року форми №КБ-3 на суму 330113,57 грн; Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року форми №КБ-2 від 30 листопада 2020 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за листопад 2020 року форми №КБ-3 на суму 429079,15 грн.

Незважаючи на належне виконання позивачем умов договору №2/КС/20, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" лише частково сплатило позивачу за виконані ним роботи в розмірі 1030000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, а саме: 28 жовтня 2020 року - 330000,00 грн.; 13 листопада 2020 року - 450000,00 грн; 09 грудня 2020 року - 250000,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 26 липня 2021 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" перед позивачем за договором №2/КС/20 за виконані роботи складає 259584,45 грн.

Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" перед позивачем заборгованості за договором №2/КС/20 підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 01 вересня 2020 року - 18 грудня 2020 року.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1 та 2 статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 259584,45 грн заборгованості слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 10608,06 грн у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 15.5 статті 15 договору №2КС/20 сторони домовились, що у випадку порушення встановлених договором та додатками до нього строків оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує підряднику, на його вимогу, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов`язання, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10608,06 грн пені задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5777,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 25332,13 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 5777,76 грн та інфляційних збитків у розмірі 25332,13 грн, є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить покласти на відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 50000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом надана копія договору про надання правничої (правової) допомоги від 22 липня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" (замовником) та Адвокатським об`єднанням "ДЕФЕНДО КАПІТАЛ" (виконавцем) згідно пункту 1.1. виконавець згідно з цим договором зобов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу, а замовник зобов`язується прийняти надану правову (правничу) допомогу. Згідно пункту 3.1. договору вартість правової (правничої) допомоги, що надається за цим договором виконавцем узгоджена сторонами та становить 50000,00 грн. Також надані копія детального опису робіт від 05 жовтня 2021 року, акту прийому-передачі від 05 жовтня 2021 року на суму 00,00 грн. та копія платіжного доручення №1150 від 29 липня 2021 року на суму 50000,00 грн.

Таким чином, досліджуючи надані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським об`єднанням "ДЕФЕНДО КАПІТАЛ" професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" у даній справі.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені відповідачем в даній справі на професійну правову допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті 126 Кодексу).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4519,54 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Офер Інвестмент" (61103, м. Харків, вул. Дерев`янка, буд. 7А, ідентифікаційний код 42785461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промінвестбуд" (02225, м. Київ, вул. Бальзака Оноре де, буд. 16, ідентифікаційний код 38343596) заборгованість за договором підряду на виконання робіт №2/КС/20 від 18 вересня 2020 року в розмірі 259584,45 грн, пеню в розмірі 10608,06 грн, 3% річних в розмірі 5777,76 грн, інфляційні витрати у розмірі 25332,13 грн, судового збору у розмірі 4519,54 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "22" жовтня 2021 р.

Суддя П.В. Хотенець