Рішення

від 28.09.2021 по справі 369/4670/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4670/19

Провадження № 2/369/186/21

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бікус С.Ю.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу №369/4670/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що з 23.02.2007 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві. Сімейне життя позивача з відповідачем не склалось, що призвело до фактично припинених шлюбних відносин. За час перебування у шлюбі, сторонами було придбано наступне майно Земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486601:01:003:5118, площа 1,3101, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка. Дата набуття права власності - 20.03.2018 р. Право власності зареєстроване на Відповідача; Земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486201:01:018:0182, площа 0,1167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - договір купівлі продажу земельної ділянки від 26.11.2011 р. №1- 3208. Право власності зареєстроване на Відповідача; Домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м., житловою площею 149,3 кв.м. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 26.11.2011 р. №1-3205. Право власності зареєстроване на Відповідача; Квартира, однокімнатна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 10.03.2011 р. №1015. Право власності зареєстроване на Відповідача; Транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 р.в., шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , ТЗ - легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 25.12.2013 р. Право власності на транспортний засіб зареєстровано на Відповідача; Транспортний засіб марки ГАЗ 33021, 2004 р.в., дата реєстрації 09.09.2014 р. Право власності на транспортний засіб зареєстровано на Відповідача.

Загальна вартість майна, що підлягає поділу між подружжям становить: 7 459 200 грн. (сім мільйонів чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч двісті гривень), а відповідно Ѕ частини - 3 729 600 грн. (три мільйони сімсот двадцять дев`ять тисяч шістсот гривень).

Враховуючи викладене просила суд в порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, виділити ОСОБА_3 , та визнати за нею право власності на наступне майно на загальну суму 3 729 600 грн.:

-земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486201:01:018:0182, площа 0,1167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м., житловою площею 149,3 кв.м.

В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, виділити ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на наступне майно на загальну суму 3 729 600 грн.:

-земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486601:01:003:5118, площа 1,3101, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка.

-квартиру, однокімнатну, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м.;

-транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 р.в., шасі кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , ТЗ - легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 25.12.2013 р.

-транспортний засіб марки ГАЗ 33021, 2004 р.в., дата реєстрації 09.09.2014 р.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачені нею судові витрати, що складаються з суми судового збору - 9605,00 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень, та витрат на професійну правничу допомогу - 27 000,00 (двадцять сім тисяч) гривень.

05.07.2019 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з даним позовом відповідач вказав, що оскільки ОСОБА_3 надала нотаріально засвічену згоду на продаж спільного майна подружжя на розсуд чоловіка ОСОБА_4 та зазначила, що продаж майна відповідає її інтересам та інтересам сім`ї, то відповідач задля виручення грошових коштів для покриття боргу було продано наступне майно: земельна ділянка, кадастровий номер 3222486201:01:018:0182, площа 0,1167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м., житловою площею 149,3 кв.м.; квартира, однокімнатну, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м.; транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 р.в., шасі кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , ТЗ - легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стосовно іншого майна вказав, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486601:01:003:5118, площа 1,3101, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка надана ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності внаслідок безоплатної приватизації, що підтверджується копією рішення Тарасівської сільської ради.

Стосовно автомобіля марки ГАЗ 33021, 2004 р.в. вказав, що даний транспортний засіб був набутий до укладання шлюбу з позивачкою. Враховуючи викладене просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

16.07.2019 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла відповідь на відзив. Вказала, що відповідач відчужуючи спільне майно сумісне майно подружжя, хоч і мав на це згоду від позивачки на продаж майна, проте не повідомив позивачку за яку ціну та кому буде відчужено майно, тобто використав грошові кошти від продажу спільного майна не в інтересах сім`ї, а у власних інтересах.

10.09.2019 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що ОСОБА_3 спільні заощадження подружжя розмістила за Договором строкового банківського вкладу №Д-0609/4591 від 03 січня 2018 року в ПАТ Ідея Банк в сумі 150000 грн. на строк 24 місяці до 03.01.2020 року. Просив суд в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на грошові кошти в розмірі 75 000 грн. розміщених в ПАТ Ідея Банк за договором строкового банківського вкладу №Д-0609/4591 від 03 січня 2018 року.

19.09.2019 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Вказала, що відповідач за зустрічним позовом не визнає вимоги, оскільки грошові кошти належали ОСОБА_3 , що частково складались з її заробітної плати, а частково були позичені у її рідної сестри ОСОБА_5 . В подальшому грошові кошти з банківських вкладів знімалися та використовувалися в інтересах сім`ї. Також зазначила, що грошові кошти за договором строкового банківського вкладу №Д-0609/4591 від 03 січня 2018 були зняті 03.01.2019 року, а рахунок був закритий. Просила суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви про поділ майна подружжя в повному обсязі.

16.10.2019 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява про збільшення позовних вимог. В якій позивачка просила суд визнати об`єктом спільної сумісної власності земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:018:0182, площа 0,1167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м., житловою площею 149,3 кв.м.; квартиру, однокімнатну, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м.; транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 р.в., шасі кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , ТЗ - легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель Lancer EVO IX 2007 р.в., шасі ( кузов, рама, коляска ) № НОМЕР_3 , ТЗ легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію Ѕ вартості відчуженого вище зазначеного спільного майна подружжя, що складає 3 317 372, 5 грн. та Ѕ отриманих доходів відповідача як засновника і директора приватного підприємства Креастайл за час шлюбу в період 23.02.2007 року. Стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати.

02.12.2019 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог. Вказав, що з позовними вимогами не погоджується повністю, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

18.12.2019 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла відповідь на відзив. Враховуючи викладені обставини у відповіді на відзив просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.04.2019 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.09.2019 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом та вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи за №520 від 04.05.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020 року, який проведений, у зв`язку з закінченням строку відрядження як тимчасового переведення до Києво-Святошинського районного суду Київської області судді Медведського М.Д., в провадження судді Пінкевич Н.С. надійшов вищевказаний цивільній позов.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.09.2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи за №1005 від 29.12.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 року, який проведений, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Пінкевич Н.С. у соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, в провадження судді Фінагеєвої І.О. надійшов вищевказаний цивільний позов.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.01.2021 року (суддя Фінагеєва І.О.) прийнято до провадження справу, призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 28 вересня 2021 року представник позивача за первісним позовом, позовні вимоги підтримав, проти доводів зустрічного позову заперечував, просив первісний позов задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні 28 вересня 2021 року представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечувала, підтримала зустрічний позов, просила суд відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 23 лютого 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про що було зроблено актовий запис № 218.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано.

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Встановлено, що за час зареєстрованого шлюбу було придбано земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:018:0182 загальною площею 0,1167 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 290,9 кв. м., житловою площею 149,3 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 ; квартиру загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 : транспортний засіб марки: MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 року випуску, номер шасі № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3200 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2 , транспортний засіб марки: MITSUBISHI Lancer EVO IX 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11, від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Оскільки вищевказане майно придбане за час зареєстрованого шлюбу, матеріали справи не містять доказів про вкладення особистих коштів когось з подружжя в купівлю вказаного майна, тому суд приходить до висновку, що дане майно було спільним майном подружжя.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до довідки головного сервісного центру МВС від 27.09.2019 року № 31/841 аз вбачається, що транспортний засіб автомобіль Mitsubishi Lancer Evo IX, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 , 06.06.2019 року в ТСЦ 8045 було перереєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору укладеного ТОВ Спецавтомото від 06.06.2019 № 7449/19/005630.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 вбачається, що транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 року випуску, номер шасі № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3200 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_7 .

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що власником житлового будинку загальною площею 290,9 кв. м. та житловою площею 149,3 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:018:0182, що розташована за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу серії та номеру 220 та 221 виданого 07.03.2019 приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Федоренко О.І.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що власником квартири загальною площею 52.2 кв. м. та житловою площею 17.7 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу серії та номеру 310 виданого 28.03.2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Федоренко О.І.

Відповідно до заяви про згоду від 06 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 надала згоду ОСОБА_4 на продаж за ціною та на умовах на свій розсуд житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0182.

Відповідно до заяви про згоду від 16 серпня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 надала згоду ОСОБА_4 на продаж за ціною та на умовах на свій розсуд квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до заяви про згоду вбачається, що ОСОБА_3 надала згоду ОСОБА_4 на продаж за ціною та на умовах на свій розсуд автомобілів марки: Mitsubishi, модель PAJERO WAGON, 2013 року випуску, номер шасі № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та Mitsubishi модель Lancer Evo IX, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 .

Факт надання згоди позивачкою на продаж спільного майна подружжя відповідачу не заперечувався сторонами в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 стверджувала, що відповідач за первісним позовом здійснив відчуження спільного майна подружжя без її згоди на момент продажу (вказувала, що згоди на відчуження спільного майна були надані у 2018 році, а на момент продажу вказаного майна - у 2019 році позивач згоди не надавала), продав майно на користь третьої особи, а кошти використав на власний розсуд, проти її волі і не в інтересах сім`ї, жодної компенсації від реалізації майна отримана не було. Однак у матеріалах справи наявні згоди на продаж вказаного майна, позивачем за первісним повозом за час розгляду справи не було надано доказів того, що дані згоди були відкликані чи визнані недійним.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Оскільки сторони на час відчуження спільного майна перебували в шлюбі, позивачка надала згоду на відчуження спільного майна, матеріали справи не містять доказів того, що на час продажу між ними були неприязні відносини, а позивачка за первісним позовом не надала доказів не отримання коштів, або використання коштів відповідачем не в інтересах сім`ї, тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення Ѕ компенсації від продажу вищевказаного спільного майна суд відмовляє.

Щодо позовних вимог про стягнення Ѕ частини доходу отриманих відповідачем як засновника і директора приватного підприємства Креастайл суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що засновником ПП Креастайл ОСОБА_4 , що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006032891 від 02.12.2019 року. Дата закінчення формування статутного капіталу 08.06.2001 року.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України. Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна. Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Згідно зі статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки у майні товариства в разі поділу майна подружжя та право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_3 під час розгляду справи не надала доказів, що статутний капітал та майно підприємства були сформовані за рахунок спільного майна подружжя, не повідомила суд про причини неможливості подати такі докази, не заявлено відповідних клопотань. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає, що 03.01.2018 року між ПАТ Ідея Банк та ОСОБА_3 було укладено договір строкового банківського вкладу фізичної особи № D-0609/4591.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач вказала, що 03.01.2019 року рахунок строкового банківського вкладу був закритий, а грошові кошти зняті.

Відповідно до листа АТ Ідея банк №14-4/132/бт від 03.01.2020 року станом на 10.04.2019 року на ім`я ОСОБА_3 не було відкрито депозитних рахунків.

Відповідно до листа АТ Ідея банк №14-4/1455/бт від 04.02.2020 року станом на день отримання запиту 03.02.2020 та станом на 10.04.2019 року ОСОБА_3 в АТ Ідея Банк не мала відкритих вкладних депозитних рахунків.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оскільки сторони на час закриття депозитного рахунку та зняття коштів перебували в шлюбі та матеріали справи не містять доказів, що кошти були використані не в інтересах сім`ї, а позивач за зустрічним позовом не надав доказів не отримання коштів, або використання коштів відповідачем не в інтересах сім`ї, тому в задоволенні зустрічного позовну суд відмовляє.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні первісного та зустрічного позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 57, 60, 63, 65, 68-71 СК України, ст. 11, 15, 16, 81, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.О. Фінагеєва