Постанова

від 13.08.2019 по справі 369/4670/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

===================================================================

Справа № 369/4670/19 Головуючий у І інстанції Медведський М.Д.

Провадження №22-ц/824/10971 /2019 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Білич І.М., Олійника В.І.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Басараб Наталії Володимирівни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

УСТАНОВИВ :

у квітні 2019 року представник ОСОБА_3 - адвокат Клок В.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила в порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, виділити ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на наступне майно на загальну суму 3 729 600 грн.:

- земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площа 0,1167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м., житловою площею 149,3 кв.м.

Просила також в порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на наступне майно на загальну суму 3 729 600 грн.:

- земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_2 , площа 1,3101, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл.., Києво-Святошинський р-н, с.Тарасівка ;

- квартиру однокімнатну що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м.;

- транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 р.в., щасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 , дата реєстрації 25.12.2013 р.;

- транспортний засіб марки ГАЗ 33021, 2004 р.в., дата реєстрації 09.09.2014 р.

12 квітня 2019 року представником позивача адвокатом Клок В.В. подано до суду заяву про забезпечення позову , в якій остання просила суд першої інстанції вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе заявлене спірне майно. В обґрунтування заяви вказувала, що правовстановлюючі документи на спірне майно знаходяться у відповідача. Позивач надавала відповідачу нотаріально посвідчені згоди на відчуження спільного майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, тому на її думку існує ризик продажу майна не в спільних інтересах. За вказаних обставин вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі у разі задоволення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 2квітня2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.Накладено арешт намарно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1 , площа 0,1167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Накладено арешт на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м., житловою площею 149,3 кв.м. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_2 , площа 1,3101, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл .. , Києво - Святошинський р- н , с.Тарасівка . Накладено арешт на квартиру, однокімнатну, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м. Накладено арешт на транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 р.в., шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 , дата реєстрації 25.12.2013 р. Накладено арешт на транспортний засіб марки ГАЗ 33021, 2004 р.в., дата реєстрації 09.09.2014 р.

Не погоджуючись з ухвалою судупро забезпечення позову, представник ОСОБА_1 - адвокат Басараб Н.В. подалаапеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, щона час звернення ОСОБА_3 до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя та на час постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову спірне майно зареєстроване на праві приватної власності не за відповідачем, а за іншою особою, а саме ОСОБА_4 . Відчуження цього майна відповідачем відбувалось за письмовими нотаріально посвідченими згодами позивача, що підтверджується відповідними витягами та копіями заяв.

Крім того, позивачці було достовірно відомо про те, що земельна ділянка, кадастровий номер: НОМЕР_2 , площа 1,3101, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності внаслідок безоплатної приватизації тому не може бути предметом поділу. Також, транспортний засіб марки ГАЗ 33021, 2004 р.в., дата реєстрації 09.09.2014 р, був набутий ОСОБА_1 02.03.2005 року, тобто ще до укладання шлюбу з позивачкою.

26 липня 2019 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Клок В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та залишити без змін ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області про забезпечення позову від 12 квітня 2019 року.

У відзиві зазначено, що майно, на яке накладено арешт, є спільним майном подружжя, а відтак доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодних порушень матеріальних та процесуальних норм при постановленні оскаржуваної ухвали допущено не було.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Басараб Н.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд її задовольнити.

Адвокат Клок В.В. не надала суду апеляційної інстанції документів, які б підтверджували її право представляти інтереси позивача ОСОБА_3 в Київському апеляційному суді, тому не була допущена до участі у справі.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки не повідомляла.

У відповідності до положень частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності позивача, який належним чином повідомлений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду, а накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, саме тому такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до частини 1 cтатті4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до вимог статті13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вказаних вимог не з`ясував та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Так, матеріалів справи вбачається, що позивач у квітні 2019 року звернулась до суду з даним позовом про поділ спільного майна подружжя, набутого під час шлюбу, зазначивши, що право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх доводів позивач надала роздруківку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ОСОБА_1 станом на 17 грудня 2018 року.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції належним чином не перевірив актуальний статус спірного майна, чи дійсно станом на момент подання позову саме відповідач є його власником.

В той же час, із доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що

- земельна ділянка, кадастровий номер: НОМЕР_1 , площа 0,1167,

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м.

- квартира однокімнатна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м.;

- транспортний засіб марки MITSUBISHI , модель PAJERO WAGON, 2013 р.в., шасі кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4 , ТЗ - легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_3

на час подачі позову до суду та на час постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову зареєстровані на праві приватної власності за іншою особою, ОСОБА_4 , яка до участі у даній справі в якості відповідача не залучена, вимоги до неї не пред`явлено (а.с. 49-54).

Зазначені обставини мають важливе значення для вирішення питання про забезпечення позову, в той час як судом першої інстанції даних обставин не з`ясовано, оцінку їм не надано.

Таким чином, судом першої інстанції не досліджено усіх передбачених нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Басараб Наталії Володимирівни задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2019 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Білич І.М.

Олійник В.І.