Ухвала

від 05.09.2019 по справі 369/4670/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 369/4670/19

провадження № 61-15911ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Білич І. М., Олійника В. І., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власностю подружжя, виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на: земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:018:0182, площа 0,1167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м., житловою площею 149,3 кв.м. Загальною вартістю

3 729 600,00 грн.

Виділити ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на: земельну ділянку кадастровий номер: 3222486601:01:003:5118, площа 1,3101, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Тарасівка ;

- квартиру однокімнатну що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м.; транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , дата реєстрації 25 грудня 2013 року; транспортний засіб марки ГАЗ 33021, 2004 року випуску, дата реєстрації 09 вересня 2014 року. Загальною вартістю 3 729 600,00 грн.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову , яка мотивована тим, що правовстановлюючі документи на спірне майно знаходяться у ОСОБА_3 , а тому на її думку, існує ризик продажу майна не в спільних інтересах, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі у разі задоволення позову.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Накладено арешт на майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486201:01:018:0182, площа 0,1167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 ; домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м., житловою площею 149,3 кв.м.; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486601:01:003:5118, площа 1,3101, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка ; квартиру, однокімнатну, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м.; транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2013 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , дата реєстрації 25 грудня 2013 року; транспортний засіб марки ГАЗ 33021, 2004 року випуску, дата реєстрації 09вересня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив усіх передбачених нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якій вона просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року та залишити в силі ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2019 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи позивача, про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення вимог позивача, не надав належної правової оцінки обставинам справи, зокрема, що відповідач вже вчинив дії по відчуженню спільного майна подружжя.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.

На підставі вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З матеріалів касаційного провадження убачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно у квітні 2019 року, зазначивши, що право власності на це майно зареєстроване за відповідачем.

Судом апеляційної інстанції установлено, що земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486201:01:018:0182, площа 0,1167, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,9 кв.м.; квартира однокімнатна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 52,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м.; транспортний засіб марки MITSUBISHI , модель PAJERO WAGON, 2013 року випуску, шасі кузов , рама, коляска) № НОМЕР_3 , ТЗ - легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час подачі позову до суду та постановлення оскаржуваної ухвали, зареєстровані на праві приватної власності за іншою особою, ОСОБА_4 , яка до участі у даній справі в якості відповідача не залучена, вимоги до неї не пред`явлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виходив із того, що накладаючи арешт на спірне майно, суд першої інстанції належним чином не перевірив, чи дійсно станом на момент подання позову відповідач є власником. Оскільки, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, спірне майно перебуває у власності іншої особи, яка не залучена до участі у розгляді справи, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про скасування ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2019 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням.

Ураховуючи наведене, постанова Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак