Ухвала

від 21.10.2021 по справі 947/19275/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1489/21

Номер справи місцевого суду: 947/19275/21 1-кс/947/13080/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2021 року м. Одеса

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта, Одеської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, в рамках кримінального провадження №42020161340000093 від 20.10.2020 року,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 року було задоволено клопотання слідчоговідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів СУГУНП вОдеській області ОСОБА_9 ,яке погодженепрокурором відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 ,тапродовженовідносно ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходуу виглядітримання підвартою звизначенням розмірузастави у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, строком до 31.10.2021 року.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що ризики, які стали підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли та продовжують існувати, та в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних дій.

Зміст вимог апеляційної скарги

В своїй апеляційній скарзі, захисник підозрюваного, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Так, адвокат в своїй апеляційній скарзі зазначає, що у даному кримінальному провадженні іншим фігурантам змінено запобіжний захід на більш м`який. Крім того, захисник вказує, що підозрюваний ОСОБА_7 є заробітчанином, обсяг його робіт, як робітника у цьому кримінальному провадженні визначали інші, а він лише виконував роль другорядну, та в такому заробітку визначила життєва необхідність, на що слідчим суддею уваги не звернуто.

Позиції учасників судового розгляду

Захисник ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленою про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про причини своєї неявки не повідомила, а тому, за згодою учасників провадження, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі захисника ОСОБА_8 .

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Зі змісту ч.5 ст.199 КПК України убачається, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Частиною 4 ст.199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 року ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 31.10.2021 року.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що у період часу з початку грудня 2020 року по 04.04.2021, більш точного часу не встановлено, члени організованої групи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи умисно та відповідно до плану злочинної діяльності та вказівок організатора групи ОСОБА_14 , використовуючи заздалегідь заготовлені бензопили, сокири, ручні пили та іншій інвентар, на автомобілях марки «КАМАЗ 43101», р.н. НОМЕР_1 , та «ГАЗ 66», р.н. НОМЕР_2 , всупереч вимогам Лісового кодексу України, Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2007 №733 та Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ №761 від 23.05.2007, не отримавши спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного квитка або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати порубку дерев, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порубку 33 дерев породи «дуб», відділивши стовбури дерев від коріння, після чого на вищевказаних автомобілях перевезли вказані дерева на територію складського приміщення, розташованого на ділянці за адресою: Одеська обл., Балтський р-н, межі Пасатської сільської ради, з реєстраційним номером 1986034451206, після чого ОСОБА_15 та ОСОБА_14 при невстановлених обставинах здійснили збут вищевказаних незаконно зрубаних дерев.

В подальшому, члени організованої групи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_7 , 31.08.2021 в період часу з 06 год. по 09:30 год., діючи умисно та відповідно до плану злочинної діяльності та вказівок організатора групи ОСОБА_14 , використовуючи заздалегідь заготовлені бензопили, сокири, ручні пили та іншій інвентар, на автомобілі марки «КАМАЗ 43101», р.н. НОМЕР_1 , всупереч вимогам Лісового кодексу України, Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2007 №733 та Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ №761 від 23.05.2007, не отримавши спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного квитка або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати порубку дерев, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порубку 11 дерев породи «дуб» та «клен», після чого були затримані співробітниками поліції.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій членів організованої та керованої ОСОБА_14 групи у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 державі завдано матеріальну шкоду на суму 959 459 грн. 80 коп., що згідно примітки 2 до ст. 246 КК України перевищує 60 неоподаткованих мінімумів громадян та є тяжкими наслідками.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується: протоколом огляду місця події від 04.04.2021 року, листом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу з розрахунком розміру заподіяної шкоди, протоколом огляду місця події від 10.06.2021 року, протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.04.2021 року, протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01.04.2021 року, протоколом про результати аудіо-відеоконтроля місця від 21.04.2021 року, протоколом огляду місця події від 31.08.2021 року, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 01.09.2021 року, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_16 від 01.09.2021 року, протоколами допитів свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України є обґрунтованою.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182, щодо терміну «обґрунтована підозра», зазначено, що підозра є обґрунтованою, коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення [6].

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.

У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».

Враховуючи той факт, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років позбавленням волі, а доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності підозри відносно ОСОБА_7 апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Що стосується заявлених слідчим ризиків, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В свою чергу апеляційний суд звертає увагу на обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а саме суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення проти довкілля, тяжкі наслідки що настали.

Вказані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_7 , що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на актуальність існування ризику переховування підозрюваного від суду.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу підозрюваним на свідків, що безпосередньо судом не допитувалися, з метою змінити їх показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Апеляційний суд зазначає, що кримінальне провадження за №42020161340000093 перебуває на стадії досудового розслідування, а тому свідки, які на теперішній час допитані органом досудового розслідування, у разі направлення до суду обвинувального акту будуть безпосередньо допитуватися судом, що дає підстави дійти висновку про наявність ризику незаконного впливу на них підозрюваним ОСОБА_7 з метою змінити їх первинні показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вищенаведене в сукупності з конкретними обставинами злочину та встановлені ризики дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що у свою чергу дає підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи

За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу є необґрунтованими, а слідчий суддя встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .

При цьому, оцінюючи твердження апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 є заробітчанином та життєва необхідність у заробітку такого плану склалась у зв`язку із абсолютною відсутністю в нього роботи, колегія суддів зауважує, що такі доводи є голослівними та жодними доказами не підтверджуються, при цьому, відсутність роботи не може слугувати обставиною, яка виправдовує в даному випадку вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із завданням шкоди довкіллю шляхом несанкціонованої порубки дерев та ймовірного отримання від цієї діяльності доходу. Зазначена стороною захисту обставина щодо відсутності у підозрюваного роботи та, як наслідок, вимушеного зайняття порубкою дерев, не зменшує також ризики, встановлені апеляційним судом вище та не може бути підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу, враховуючи обставини вчинення злочину, в якому останній обґрунтовано підозрюється та характеристику його особи.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст. 177, 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, в рамках кримінального провадження №42020161340000093 від 20.10.2020 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4