Постанова

від 25.10.2021 по справі 905/1532/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1532/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця

на ухвалу Господарського суду Донецької області

(суддя - Паляниця Ю.О.)

від 23.12.2020

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Хачатрян В.С., судді - Гетьман Р.А., Ільїн О.В.)

від 10.03.2021,

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Імпульс-2008

на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпульс-2008 ,

до Акціонерного товариства Українська залізниця ,

про стягнення 7 838 862,55 грн,

В С Т А Н О В И В:

рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2017 задоволено позов ТОВ Імпульс-2008 до ДП Донецька залізниця , стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 7 838 862,55 грн за договором №Д/Т-15563/НЮ від 07.12.2015.

06.10.2017 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.07.2020 замінено сторону виконавчого провадження №55506004 щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області від 06.10.2017 у справі №905/1532/17, а саме боржника - ДП Донецька залізниця його правонаступником - АТ Українська залізниця .

У жовтні 2020 року до Господарського суду Донецької області звернулося ТОВ Імпульс-2008 зі скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невжиття органом виконавчої служби заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 06.10.2017 у справі №905/1532/17, зобов`язання відділу примусового виконання рішень невідкладно вжити всіх необхідних заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 06.10.2017 у справі № 905/1532/17, передбачених Законом України Про виконавче провадження . Зокрема, звернути стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, в тому числі, кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.12.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021, скаргу ТОВ Імпульс-2008 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 06.10.2017 у справі №905/1532/17. Зобов`язано відділ примусового виконання рішень усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2017 у справі №905/1532/17 у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що зміст Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття цього Закону, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігання безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком з зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто пунктом 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти .

У зв`язку з чим висновки органу примусового виконання щодо недоцільності застосування заходів примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2017 є безпідставними.

Враховуючи те, що виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; беручи до уваги, що однією із засад інституту виконавчого провадження є обов`язковість судового рішення, з метою відновлення законних прав стягувача, вимоги скарги у частині визнання неправомірною бездіяльності відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області щодо невжиття заходів примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 06.10.2017 у справі №905/1532/17 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню .

Вжиття заходів для належного та своєчасного примусового виконання рішення є компетенцією державного виконавця, і суд у межах розгляду скарги не може зобов`язувати його вчиняти ті чи інші дії для виконання наказу (у тому числі, зобов`язати звернути стягнення на кошти боржника), оскільки вибір заходів з примусового виконання рішення суду та послідовності їх застосування віднесено до компетенції державного виконавця. Разом з цим, враховуючи вимоги статті 343 ГПК України , суди дійшли висновку про зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2017 відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо мораторію на звернення стягнення на активи боржника, передбаченого п. 11 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , п. 5-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , апеляційний суд зазначив, що перевірка таких обставин не входить до предмету дослідження суду при розгляді скарги ТОВ Імпульс-2008 , тому що державним виконавцем не приймалось будь-яких рішень про зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку з таким мораторієм.

У квітні 2021 року АТ Українська залізниця звернулося з касаційною скаргою на зазначені рішення судів, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Імпульс-2008" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області.

У поданій касаційній скарзі АТ Українська залізниця вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами порушено норми процесуального права, неповно досліджено всі обставини справи. Окрім того, судами неправильно застосовано положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області перебуває зведене виконавче провадження № 62662285 від 27.07.2020 стосовно стягнення заборгованості з боржника АТ Укрзалізниця .

У рамках зведеного виконавчого провадження № 62662285 від 27.07.2020 здійснюється примусове виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1532/17 від 06.10.2017.

Виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1532/17 від 06.10.2017 відкрито відповідно до постанови ВП №55506004 від 22.01.2018.

На підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 16.07.2020 у справі №905/1532/17 здійснено заміну сторони виконавчого провадження №55506004 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 06.10.2017 у справі №905/1532/17, а саме: боржника ДП Донецька залізниця замінено на нового боржника (правонаступника) - АТ Українська залізниця .

15.10.2020 стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Донецької області від 06.10.2017 у справі №905/1532/17.

21.10.2020 стягувач отримав від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області відповідь №8546/02.3-49/19035 від 19.10.2020, в якій, посилаючись на положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , п. 11 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , п. 5-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , повідомлено про недоцільність та неможливість здійснення примусового виконання судового рішення.

Вважаючи таку бездіяльність органу, що здійснює примусове виконання судового рішення, протиправною стягувач звернувся зі скаргою до Господарського суду Донецької у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2021 зупинялось касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №905/2999/17 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційне провадження у справі № 905/2999/17 порушено за касаційними скаргами АТ Українська залізниця та регіональної філії Донецька залізниця АТ Українська залізниця на ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, прийнятих за наслідками розгляду скарги ТОВ Імпульс-2008 на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо виконання рішення у справі № 905/2999/17 за позовом ТОВ Імпульс-2008 до ДП Донецька залізниця про стягнення 2 634 731,71 грн.

За наслідком розгляду справи №905/2999/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.09.2021, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.09.2021, виклала такі висновки.

Стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. Водночас особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, що встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно з частиною першою якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Обставини, передбачені частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, лише за фактом спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Таким чином, навіть за умов розповсюдження мораторію, передбаченого пунктом 5-1 розділу 3 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI на зобов`язання, що були предметом спору у справі, вказане не звільняє державного виконавця від необхідності вчинення дій (застосування механізмів), передбачених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов`язаний вчиняти всі необхідні заходи для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.

З огляду на наведені правові норми об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнала правомірними висновки судів у справі № 905/2999/17 про задоволення скарги і зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/2999/17 є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню норм права, тому Суд не вбачає підстав для відступу від наведеного висновку.

Учасниками судового контролю за виконанням судових рішень про стягнення коштів у цій справі № 905/1532/17 та у справі № 905/2999/17 є одні і ті ж особи (боржником є АТ Українська залізниця як правонаступник ДП "Донецька залізниця", стягувачем - ТОВ Імпульс-2008 , орган виконавчої служби - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), скарги ТОВ Імпульс-2008 у справах обґрунтовані ідентичними обставинами бездіяльності органу виконавчої служби та наявністю листа відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області про недоцільність та неможливість здійснення примусового виконання судового рішення.

У цій справі №905/1532/17, як і у справі № 905/2999/17, мають місце аналогічні обставини спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження необхідного для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду у відповідності зі ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення скарги ТОВ Імпульс-2008 і зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2017 у справі №905/1532/17 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі за № 905/1532/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

І. Кондратова