Постанова

від 27.10.2021 по справі 907/402/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 907/402/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 (судді: Кравчук Н. М. - головуючий, Мирутенко О. Л., Скрипчук О. С.) та ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 (суддя Пригара Л. І.)

за касаційною скаргою Мукачівської міської ради у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНІНВЕСТ"

до Мукачівської міської ради

про визнання протиправним і скасування рішення та визнання права постійного користування землею

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову

1.1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНІНВЕСТ" (далі - ТОВ ВК "МОНІНВЕСТ") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Мукачівської міської ради (далі - Мукачівська міськрада) про визнання протиправним і скасування рішення Мукачівської міськради від 27.05.2021 № 358 "Про припинення виробничо-комерційному товариству "Мон-Інвеcт" права постійного користування земельними ділянками на території Мукачівської міської територіальної громади", згідно з яким припинено зазначеному товариству право постійного користування земельними ділянками відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 24.11.1997 серії І-ЗК № 000316 щодо земельних ділянок загальною площею 1,5982 га, розташованих в м. Мукачево в р-ні вул. Росвигівської, цільове призначення - для будівництва та обслуговування готельно-розважального центру, кадастровий номер 2110400000:01:003:0260, площею 1,3095 га (код за КВЦПЗ - 03.07); кадастровий номер 2110400000:01:003:0261, площею 0,2887 га (код за КВЦПЗ - 03.07); та визнання за позивачем права постійного користування зазначеними земельними ділянками.

1.2. ТОВ ВК "МОНІНВЕСТ" також подало до Господарського суду Закарпатської області заяву про забезпечення позову, в якій просило заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок площею 1,3095 га, кадастровий номер 2110400000:01:003:0260 і площею 0,2887 га, кадастровий номер 2110400000:01:003:0261, розташованими в м. Мукачево в р-ні вул. Росвигівської, цільове призначення - для будівництва та обслуговування готельно-розважального центру, які перебувають у постійному користуванні ТОВ ВК "МОНІНВЕСТ" на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24.11.1997 серії І-ЗК № 000316.

Заяву обґрунтовано необхідністю вжиття зазначених заходів, наявністю у цьому випадку обставин можливого переоформлення речових прав на спірні земельні ділянки, відчуження земельних ділянок чи їх передачі в оренду іншим особам, що, у свою чергу, істотно ускладнить ефективний захист та поновлення прав ТОВ ВК "МОНІНВЕСТ".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 задоволено заяву ТОВ ВК "МОНІНВЕСТ" про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок площею 1,3095 га, кадастровий номер 2110400000:01:003:0260, площею 0,2887 га, кадастровий номер 2110400000:01:003:0261, розташованими в м. Мукачево в р-ні вул. Росвигівської, цільове призначення - для будівництва та обслуговування готельно-розважального центру, які перебувають у постійному користуванні ТОВ ВК "МОНІНВЕСТ" на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24.11.1997 серії І-ЗК № 000316 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд керувався положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування заявлених заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

2.2. З такими мотивами вжиття зазначених заходів забезпечення позову погодився Західний апеляційний господарський суд, який за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, постановою від 03.08.2021 залишив її без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, Мукачівська міськрада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 у цій справі, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у повному обсязі.

Мукачівська міськрада вважає оскаржувані судові рішення необґрунтованими, невмотивованими, такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального і матеріального права; зазначає, зокрема, про те, що суди, на її думку, не дослідили обставин наявності правового зв`язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірності заявлених заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; посилається на неврахування судами правових висновків, викладених постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, та вважає недоведеною наявність обставин, наведених у заяві про забезпечення позову.

3.2. Від ТОВ ВК "МОНІНВЕСТ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити її без задоволення, а ухвалу та постанову у справі - без змін як такі, що є законними та обґрунтованими.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, а також заперечення на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Предметом касаційного перегляду є питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

4.3. У частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

4.4. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів для забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу між інтересами сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 , від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).

Саме із такого розуміння наведених положень процесуального законодавства виходили суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову за поданою позивачем заявою.

4.5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову та дійшов висновку про розумність, адекватність у цьому випадку вжитих заходів забезпечення позову предмету позову та наявність зв`язку між вжитим заходом для забезпечення позову і предметом заявленого позову. Вжиті заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження запобіганню порушення прав та інтересів позивача, унеможливлення виникнення у позивача додаткових витрат задля захисту в судовому порядку своїх прав та інтересів в обраний спосіб, а отже, як установили суди, невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та призвести до неможливості їх захисту в межах одного цього судового провадження за заявленим позовом, адже виникнення речових прав на спірні земельні ділянки та їх реєстрація за відповідачем чи іншими особами, ймовірність здійснення чого існує у наведеному випадку та підтверджується матеріалами справи, знівелює мету звернення позивача з цим позовом до суду та зумовить необхідність звернення позивача з іншим позовом. Як зазначив суд апеляційної інстанції і це підтверджено матеріалами справи (публікації в преси, інформація з офіційної інтернет сторінки Мукачівської міськради щодо подальшої долі спірних земельних ділянок після їх вилучення у позивача), відповідачем вчиняються заходи до припинення речових прав позивача на спірні земельні ділянки та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Водночас того, що обраний позивачем вид забезпечення позову (заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок) у наведеному випадку призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача чи інших осіб, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку не установили.

Отже, невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову може призвести до порушення прав заявника на справедливий та ефективний захист порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, оскільки за встановленими судами обставинами справи має місце достатньо обґрунтоване припущення щодо можливості ускладнення чи унеможливлення захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження в разі вчинення дій стосовно реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки за відповідачем чи іншими особами до закінчення розгляду справи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржених ухвали і постанови у справі суди надали оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановили безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову і правильно застосували статтю 136 Господарського процесуального кодексу України та обрали захід забезпечення позову, який відповідає пункту 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу оскаржених судових рішень, та встановлених судами обставин, які в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, оскільки за змістом цієї норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Помилкове посилання судів на положення пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України у наведеному випадку не вплинули на правомірність висновків судів про наявність правових підстав для вжиття спірних заходів забезпечення позову; як свідчить зміст оскаржених судових рішень, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обрав захід забезпечення позову, який відповідає пункту 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, навівши аргументовані мотиви його застосування.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, стосуються застосування норм права щодо умов застосування заходів забезпечення позову за немайновими позовними вимогами, які, з урахуванням встановлених судами обставин у цій справі, що розглядається, є релевантними у вирішення питання щодо оцінки умов застосування заходу забезпечення позову немайнового характеру.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом частин 1, 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

У статті 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Ураховуючи наведене, викладені у касаційній скарзі доводи щодо незаконності оскаржених ухвали і постанови у справі не отримали підтвердження, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Мукачівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 у справі № 907/402/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак