Постанова

від 03.08.2021 по справі 907/402/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2021 р. Справа №907/402/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Мукачівської міської ради №782/01-32 від 02.06.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2017/21 від 14.06.2021)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 (суддя Пригара Л.І.) винесену за розглядом заяви про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 907/402/21

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Монінвест» (надалі ТзОВ ВК «Монінвест» ), м. Мукачево, Закарпатська область

до відповідача: Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Закарпатська область

про визнання протиправним та скасування рішення Мукачівської міської ради № 358 від 27.05.2021 року «Про припинення виробничо-комерційному товариству «Мон-Інвеcт» права постійного користування земельними ділянками на території Мукачівської міської територіальної громади» ;

визнання за ТзОВ ВК «Монінвест» права постійного користування земельними ділянками

за участю учасників справи :

від позивача: Маркусь М.І. - адвокат (свідоцтво №21/848 від 008.02.2013, довіреність б/ від 27.05.2021)

від відповідача: Ільятя І.І. - представник

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 у справі № 907/402/21 задоволено заяву ТзОВ ВК «Монінвест» про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 2110400000:01:003:0260, площею 1,3095 га; 2110400000:01:003:0261, площею 0,2887 га, розташованими в м. Мукачево в районі вул. Росвигівська, цільове призначення «для будівництва та обслуговування гостиннично - розважального центру» , які перебувають у постійному користуванні ТОВ ВК «Монінвест» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 24.11.1997 серія І-ЗК № 000316 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 907/402/21.

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предмет позову у даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, а відтак, з метою запобігання порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Мукачівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне судове рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що позиція заявника в частині посилання на публікацію в пресі є припущенням, які не підтвердженні жодними та належними доказами. Окрім того, спірні земельні ділянки перебувають у комунальній власності територіальної громади, а відтак висновок суду, що реєстрація права власності на земельні ділянки за відповідачем чи територіальною громадою автоматично означатиме припинення володіння спірним майном є безпідставним.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. На підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи письмові пояснення (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/5385/21 від 30.07.2021, від 02.08.2021).

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5112/21 від 22.07.2021), ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, відтак просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

ТзОВ ВК «Монінвест» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовними вимогами до Мукачівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Мукачівської міської ради «Про припинення виробничо-комерційному товариству «Мон-Інвеcт» права постійного користування земельними ділянками на території Мукачівської міської територіальної громади» №358 від 27.05.2021, яким вирішено припинити право постійного користування земельними ділянками комунальної власності територіальної громади міста Мукачева (Мукачівська міська територіальна громада), на підставі п. 3 Мирової угоди від 18.09.2006, укладеної між директором ВКТ «Мон-Інвест» в особі директора Цанько В.І. та Мукачівською міською радою в особі міського голови м. Мукачево Петьовка В.В., затвердженої ухвалою Господарського суду Закарпатської області № 4/88 від 07.12.2006, згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого Виробничо - комерційному товариству «Мон-Інвест» від 24.11.1997 серія І-ЗК № 000316, загальною площею 1,5982 га, розташованими в м. Мукачево в районі вул. Росвигівська, цільове призначення «для будівництва та обслуговування гостиннично-розважального центру» , за кадастровими номерами: 2110400000:01:003:0260, площею 1,3095 га (код за КВЦПЗ - 03.07); 2110400000:01:003:0261, площею 0,2887 га (код за КВЦПЗ - 03.07); визнання за ТОВ ВК «Мон-Інвест» права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 2110400000:01:003:0260, площею 1,3095 га; 2110400000:01:003:0261, площею 0,2887 га, розташованими в м. Мукачево в районі вул. Росвигівська, цільове призначення «для будівництва та обслуговування гостиннично - розважального центру» (а.с. 2-5).

27.05.2021 позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 2110400000:01:003:0260, площею 1,3095 га; 2110400000:01:003:0261, площею 0,2887 га, розташованими в м. Мукачево в районі вул. Росвигівська, цільове призначення «для будівництва та обслуговування гостиннично-розважального центру» , які перебувають у постійному користуванні ТОВ ВК «Монінвест» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 24.11.1997 серія І-ЗК № 000316 (а.с. 35-40).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник покликається на те, що дії Мукачівської міської ради щодо припинення позивачу права постійного користування земельними ділянками є безпідставними та незаконими, оскільки позивачу правомірно належить право постійного користування вищевказаними земельними ділянками на підставі акту на право постійного користування землею, за користування якими позивач регулярно та справно сплачує орендну плату до місцевого бюджету, та не має на меті відмовлятися від користування такими.

Прийняття відповідачем оскаржуваного у даній справі рішення, позивач вважає черговою і неодноразовою спробою позбавлення позивача права користування вищезазначеними земельними ділянками та наполягає на наявності підстав для забезпечення позову у даній справі з метою недопущення подальшого порушення прав позивача, відновлення та захист яких може бути утруднений внаслідок можливого переоформлення речових прав на земельні ділянки, відчуження земельних ділянок чи їх передачу в оренду третім особам.

Відтак, на думку позивача, без вжиття заходів забезпечення позову останній фактично позбавляється ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної судової справи, за захистом яких він звернувся. Такі доводи позивач обґрунтовує фактичними обставинами справи, які, на його переконання, вказують на те, що відповідач вже самим рішенням вживає заходів до припинення речових прав позивача на спірні земельні ділянки та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» саме з фактом державної реєстрації речових прав пов`язане їх виникнення та можливість реалізації.

Заявник вказує, що відповідач після реєстрації речових прав на спірні ділянки зможе приймати будь-які рішення щодо їх наступної передачі та долі. Такі обставини підтверджуються публікаціями в пресі, де зазначено: "Після повернення ділянки у власність міської ради територію приведуть до ладу та облаштують тут парк. Міська влада закликає містян подавати свої пропозиції щодо будівництва нового парку в мікрорайоні Росвигово", - йдеться у повідомленні Мукачівської міської ради. Тобто, відповідач вже публічно зазначає, що має намір вчиняти відповідні дії щодо спірних земельних ділянок.

За доводами заявника, здійснення співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, свідчить про те, що заявлений позивачем захід забезпечення позову щодо заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо земельних ділянок є обґрунтованим.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 137 цього Кодексу, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в судовому процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: "Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є, зокрема, визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо припинення права постійного користування спірними земельними ділянками.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує її утрудненням, а то і неможливістю поновлення його порушених прав внаслідок можливого переоформлення речових прав на земельні ділянки, відчуження земельних ділянок чи їх передачі в оренду третім особам.

В даному випадку заявник (позивач), на підставі п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, просить заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок.

Тобто, реєстрація права власності на підставі оскаржуваного рішення за відповідачем чи територіальною громадою міста Мукачева автоматично означатиме припинення володіння спірним майном у позивача. Тому, у випадку задоволення позову, визнання незаконним оскаржуваного рішення відповідача не призведе до ефективного способу захисту порушених прав позивача. В такому разі, позивач буде позбавлений можливості захистити свої права у визначений законом спосіб, хоча такий є на даний час належним та оптимальним способом захисту.

В іншому разі, виникнення речових прав (їх реєстрація) за відповідачем зумовить необхідність звернення позивача з іншим позовом.

Також існує ймовірність, що відповідач розпорядиться спірними ділянками на користь інших осіб, прийме рішення про реєстрацію речових прав таких осіб, що унеможливить та ускладнить захист прав позивача. Вказані обставини є підставою для вжиття заходів забезпечення позову згідно з приписами процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вчиняються заходи до припинення речових прав позивача на спірні земельні ділянки та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Як доказ позивачем долучено до матеріалів справи копії публікацій з преси, копії інформації з офіційної інтернет сторінки Мукачівської міської ради щодо подальшої долі спірних земельних ділянок після їх вилучення у позивача.

Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі. Оскільки існує ймовірність, що до закінчення розгляду цієї судової справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно спірного майна на підставі оспорюваного рішення відповідача, відповідно позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні ТОВ ВК «Монінвест» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 24.11.1997 серія І-ЗК №000316 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 907/402/21.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а ухвала прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 у справі № 907/402/21 без змін.

Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, тому понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Мукачівської міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 у справі № 907/402/21 залишити без змін

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2021 у справі № 907/402/21 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст складено 11.08.2021.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.Л. Мирутенко

О.С. Скрипчук