Вирок

від 29.10.2021 по справі 548/367/21

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/367/21

Провадження №1-кп/548/111/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючогосудді - ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника адвоката - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол кримінальне провадження № 120211700000000 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця,громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня, працюючого водієм в ТОВ «Компанія БМГ», маючого на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2021 року, близько 03 години 30 хвилин, ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом сідловим тягачем Daf FT 95XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом Groenwegen, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський в напрямку міста Полтави, де проїжджаючи 240 км. + 400 м вказаного автошляху в м. Хорол, Полтавської області, порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення із сідловим тягачем Daf XF 105.460 державний номер НОМЕР_3 із напівпричепом Schmitz SCB державний номер НОМЕР_4 під керування ОСОБА_6 , який рухався попереду, в попутному напрямку. В подальшому, після зіткнення із сідловим тягачем DafXF 105.460 державний номер НОМЕР_3 із напівпричепом Schmitz SCB державний номер НОМЕР_4 , водій ОСОБА_4 допустив наїзд керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час стояв на лівому краї проїзної частини.

Внаслідок порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_4 , що призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №17 від 24.02.2021 року пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: рани обличчя, лівої вушної раковини та лівого колінного суглобу; синці та полосоподібні садна обличчя, тулубу і верхніх кінцівок; крововиливи в м`які тканини голови, множинні двобічні переломи ребер по декільком анатомічним лініям, перелом правої гілки лобкової кістки з розходженням; закритий перелом правого стегна; поперечний перелом третього грудного хребця з розходженням та повним розривом спинного мозку; переломи осистих відростків грудних хребців з масивними крововиливами в м`язи спини; розриви грудного відділу аорти, серцевої сорочки, серця, печінки, легень, великого сальника та брижі тонкого кишечника; повний відрив лівої легені.

Всі вище вказані ушкодження прижиттєві і в своїй сукупності відносно до живої людини кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх утворення. Смерть громадянина ОСОБА_7 наступила від травматичного шоку внаслідок множинних переломів ребер, кісток тазу та правого стегна, які явилися результатом тупої травми тулуба та правого стегна.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-21/1372-ІТ від 05.02.2021, у діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами п. 13.1 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Невідповідності з вимогами п. 13.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням обставин даної пригоди.

Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Для цього у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги вказаних Правил.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав та пояснив, що 03.02.2021 року, близько 03 години 30 хвилин, ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом сідловим тягачем Daf FT 95XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом Groenwegen, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,рухався по автодорозі в напрямку міста Полтави . При в"їзді в м. Хорол перед ним стала фура, пішохода побачив лише за 10 метрів, почав гальмувати та транспортний засіб занесло до відбійників в результаті чого допустив зіткнення із сідловим тягачем із напівпричепом, в результаті допустив наїзд на пішохода .

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та йому роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3ст. 349 КПК Українивизнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

У відповідності до вимог ст. ст. 85, 86 КПК України суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, знайшло своє відображення в матеріалах справи і підтверджене дослідженими в ході судового засідання доказами.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Вину обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною.

Обставинами, які пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, судом визнається щире каяття,активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_8 .

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Враховуючи викладені у вироку обставини справи та особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, приймаючи до уваги тяжкість скоєного ним злочину і наслідки, що настали, а також позицію потерпілого та державного обвинувача, суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, в межах санкції визначеної ст. 286 ч.2 КК України.

Суд, враховуючи грубе порушення Правил дорожнього руху та настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого, вважає необхідним призначити ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання обвинуваченому, судом взято до уваги позицію державного обвинувача, потерпілого, суспільну небезпечність вчиненого злочину, обсяг заподіяної шкоди, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому злочині, характер та ступінь вини обвинуваченого, послідовність його показів в судовому засіданні, а також те, що останній запевнив суд, що став на шлях виправлення, встановленні в судовому засіданні пом`якшуючі вину обставини, а також обставини, які дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, суд приходить до висновку про можливе застосувати відносно ОСОБА_4 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов`язки визначенні ст. 76 ч.1 п. 2, 3 КК України.

Приймаючи до уваги ті обставини, що в судовому засіданні, стороною обвинувачення не виносилось питання про застосування запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд вважає, що підстав для обрання запобіжних заходів до набрання вироком законної сили не має.

Цивільний позов слід залишити без розгляду, у зв"язку з відмовою потерпілої ОСОБА_8 .

Суд вважає стягнути з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимогст. 124 ч.2 КПК Українипроцесуальні витрати, пов`язані із проведенням по справі експертиз у сумі 4086,25 грн.

Питання щодо речових доказів та судових витрат суд вирішує відповідно до ст.ст. 122, 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вчинення якого призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття основного покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки .

Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ: - сідловий тягач DAF 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_5 із напівпричепом Groenwegen , д.н.з. НОМЕР_2 , який переданий власнику власнику ТОВ " Компанія БМГ", після набрання вироком законної сили вважати повернутим законному власнику;

- автомобіль«DAF FT 105.460» д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричіп «Schmitz SСВ» д.н.з. НОМЕР_4 , які передані на відповідальне зберігання ТОВ «АГРОТЕП»,після набрання вироком законної сили вважати повернутим законному власнику.

Цивільний позов ОСОБА_8 - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця,громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм в ТОВ «Компанія БМГ» ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 4086,25 грн.

Згідно зі ч. ч. 6, 7ст. 376 КПК Україникопію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області.

ГоловуючийОСОБА_1