Ухвала

від 19.01.2022 по справі 548/367/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/367/21 Номер провадження 11-кп/814/291/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження № 12021170000000051 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня, працюючого водієм в ТОВ «Компанія БМГ», маючого на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбуття основного покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки із покладенням обов`язків згідно ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_9 залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 4086,25 грн.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

03.02.2021 року, близько 03 години 30 хвилин, ОСОБА_8 керуючи транспортним засобом сідловим тягачем Daf FT 95XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом Groenwegen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський в напрямку міста Полтави, де проїжджаючи 240 км. + 400 м вказаного автошляху в м. Хорол, Полтавської області, порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення із сідловим тягачем Daf XF 105.460 державний номер НОМЕР_3 із напівпричепом Schmitz SCB державний номер НОМЕР_4 під керування ОСОБА_10 , який рухався попереду, в попутному напрямку. В подальшому, після зіткнення із сідловим тягачем DafXF 105.460 державний номер НОМЕР_3 із напівпричепом Schmitz SCB державний номер НОМЕР_4 , водій ОСОБА_8 допустив наїзд керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час стояв на лівому краї проїзної частини.

Внаслідок порушення вище вказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_8 , що призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №17 від 24.02.2021 року пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: рани обличчя, лівої вушної раковини та лівого колінного суглобу; синці та полосоподібні садна обличчя, тулубу і верхніх кінцівок; крововиливи в м`які тканини голови, множинні двобічні переломи ребер по декільком анатомічним лініям, перелом правої гілки лобкової кістки з розходженням; закритий перелом правого стегна; поперечний перелом третього грудного хребця з розходженням та повним розривом спинного мозку; переломи осистих відростків грудних хребців з масивними крововиливами в м`язи спини; розриви грудного відділу аорти, серцевої сорочки, серця, печінки, легень, великого сальника та брижі тонкого кишечника; повний відрив лівої легені.

Всі вище вказані ушкодження прижиттєві і в своїй сукупності відносно до живої людини кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх утворення. Смерть громадянина ОСОБА_11 наступила від травматичного шоку внаслідок множинних переломів ребер, кісток тазу та правого стегна, які явилися результатом тупої травми тулуба та правого стегна.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-21/1372-ІТ від 05.02.2021, у діях водія ОСОБА_8 вбачаються невідповідності з вимогами п. 13.1 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Невідповідності з вимогами п. 13.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням обставин даної пригоди.

Водій ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Для цього у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги вказаних Правил.

Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся захисник, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком.

Вважає призначене покарання за оскаржуваним вироком занадто суворим, а покарання таким, що не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Не оспорюючи висновки суду про доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, зазначає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого а додаткове покарання призначено на основі формально зазначених підстав та без врахування того, що ОСОБА_8 постійно та тривалий час працює водієм і це єдине постійне джерело доходів.

Додає, що судом не враховано позиції потерпілої, відшкодування ОСОБА_8 витрат на поховання та допомогу в організації похорон та отриманні страхових виплат, відшкодування ним різниці завданої моральної шкоди, примирення із сім`єю потерпілої, позиції прокурора, який просив суд не застосовувати до ОСОБА_8 , додаткового покарання.

Звертає увагу на відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, а саме, щирого каяття, визнання вини, активного сприяння розкриттю злочину, добровільного відшкодування шкоди.

Звертає увагу на те, що обвинувачений притягається до кримінальної відповідальності вперше, раніше ДТП не вчиняв, має позитивні характеристики з місця роботи та проживання, працює далекобійником та має на утриманні малолітню дитину та хвору матір похилого віку, а позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його постійного заробітку.

Інші учасники судового провадження ухвалу суду не оскаржували.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин викладених у вироку, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеномуст.349КПК України, ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому колегія суддів не переглядає його відповідно до вимог ч. 1ст. 404КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, є правильною, і це в апеляційній скарзі також не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги адвоката щодо суворості призначеного ОСОБА_8 покарання та про безпідставне застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, колегія суддів вважає непереконливими.

Відповідно до вимог статей 50,65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, санкцією ч.2ст.286 КК України передбачено вид основного покарання та надано можливість суду призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до роз`яснень в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ч.2ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначаючи покарання, місцевий суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував збитки, завдані кримінальним правопорушенням, позитивно характеризується, думку потерпылої з огляду на обставини, що пом`якшують покарання, в тому числі й ті, про які наголошено в апеляційній скарзі, обґрунтовано дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ст.75 КК України, з іспитовим строком.

Доводи апелянта щодо наявності кількох пом`якшуючих покарання обставин які, на його думку, дають можливість пом`якшити покарання обвинуваченому та застосувати до останнього положення ст. 69 КК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки ці обставини фактично були враховані судом при призначенні покарання у виді позбавлення волі в розмірі наближеному до мінімального, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України, а також при звільненні обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та в даному випадку не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.

При цьому місцевий суд дійшов правильного висновку, що враховані при призначені основного покарання обставини не є безумовною підставою для незастосування додаткового виду покарання.

Призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, місцевий суд також дотримався наведених вимог закону. Так, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення обвинуваченим ОСОБА_8 Правил дорожнього руху, що призвело заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя відносно до живої людини та які спричинили смерть потерпілого.

При цьому судом першої інстанції враховано конкретні обставини справи, сімейний стан обвинуваченого, те, що керування транспортним засобом є його основним видом трудової діяльності як водія, та призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для застосування щодо обвинуваченого ст. 69 КК України та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та приходить до висновку, що призначене ОСОБА_8 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає принципам законності, індивідуалізації та є справедливим.

Отже, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_8 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошенн.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4