Постанова

від 27.05.2010 по справі 33/3-08-381

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2010 р. Справа № 33/3-08-381

Одеський апеляційний господарський суд у складі к олегії суддів:

головуючого судді Мишк іної М.А.

суддів Сидор енко М.В.

Таценк о Н.Б.

(Склад судової колегії змі нений розпорядженням голови суду від 11.01.2010р. № 3, розпорядженн ям першого заступника голови суду № 42 від 15.02.2010 р.)

при секретарі судового засідання Павлюк О.М.

за участю представників ст орін:

від позивача - Орез В.П . - по довіреності;

від відповідачів: ФОП ОСОБА_3 - не з' явився;

ФОП ОСОБА_4 - не з' яв ився;

ТОВ “Кедр” - не з' явив ся;

від третіх осіб: ОСО БА_5 - не з' явився;

ОСОБА_6 - не з' явив ся;

Розглянувши у ві дкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкри того акціонерного товариств а “Татарбунарська сукняна фа брика” та Товариства з обмеж еною відповідальністю “Кедр ”

на рішення господарськ ого суду Одеської області ві д 31.03.2008р.

по справі № 33/3-08-381

за позовом Відкритого а кціонерного товариства “Тат арбунарська сукняна фабрика ”

до відповідачів: 1.Ф ізичної особи-підприємця - ОСОБА_3;

2.Фізичної особи-підпри ємця - ОСОБА_4

треті особи без самост ійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Товариство з об меженою відповідальністю “К едр”;

2.громадянин ОС ОБА_5

третя особа без самості йних вимог на стороні відпов ідача

ОСОБА_6

про визнання недійсним и договорів купівлі-продажу від 16.07.2003р. і 12.08.2003р. та визнання пр ава власності

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3

до відповідачів:1.В ідкритого акціонерного това риства “Татарбунарська сукн яна фабрика”;

2.Товар иства з обмеженою відповідал ьністю “Кедр”

треті особи без самості йних вимог на предмет спору н а стороні позивача за зустрі чним позовом: 1.Фізична о соба-підприємець ОСОБА_4;

2.ОСОБА_6;

треті особи без самост ійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зу стрічним позовом: ОСОБА_5;

про визнання дійсними д оговорів купівлі-продажу від 16.07.2003р. і 12.08.2003р. та визнання права власності

Сторони належним чином п овідомлені про час та місце с удового засідання.

У судовому засіданні 27.05.2010р . згідно ст.85 ГПК України оголо шено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У січні 2008р. ВАТ “Т атарбунарська сукняна фабри ка” звернулось до господарсь кого суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, треті особи без са мостійних вимог на предмет с пору - КП “Татарбунарське бю ро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерух омості”, ТОВ “Кедр”, ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на сто роні відповідача - ОСОБА_6 про визнання недійсними до говору купівлі-продажу від 16.0 7.2003р., укладеного між ВАТ “Тата рбунарська сукняна фабрика” та ФОП ОСОБА_4, за яким оста ння купила у ВАТ “Татарбунар ська сукняна фабрика” за 2900гр н. будівлі під літерами “А-ІІ” , “Х”, “Р”, “З”, “В” (приміщення № №1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18), розташовані по вул . В.Тура, 13, м. Татарбунари Одесь кої області; договору купівл і-продажу від 12.08.2003р., укладеног о між ФОП ОСОБА_3 та ФОП О СОБА_4, згідно якого ФОП ОС ОБА_3 купила у ФОП ОСОБА_4 за 300000грн. зазначені будівлі; в изнання права власності за В АТ “Татарбунарська сукняна ф абрика” на нерухоме майно - частину їдальні під літ. “В” (п риміщення №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, колишні пр иміщення №№1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18) загально ю площею 247,3кв.м., розташовану п о вул. В.Тура, 13, м. Татарбунари О деської області (з урахуванн ям уточнень до позовної заяв и від 11.02.2008р. та від 19.03.2008р.). Обґрунт овуючи позовні вимоги, ВАТ “Т атарбунарська сукняна фабри ка” вказало на недійсність (н ікчемність) договорів купівл і-продажу від 16.07.2003р. та 12.08.2003р. з ог ляду на відсутність у ОСОБА _3 повноважень на їх укладен ня, відсутність їх нотаріаль ного посвідчення всупереч ч. 1 ст.227 ЦК УРСР, а також непровед ення реєстрації договору куп івлі - продажу майна від 16.07.2003р . в КП “Татарбунарське РБТІ та РОН”.

Ухвалою господарсько го суду Одеської області від 31.01.2008р. порушено провадження у справі №33/3-08-381 та прийнято позов ну заяву ВАТ “Татарбунарська сукняна фабрика” до відпові дачів ФОП ОСОБА_3, ФОП ОС ОБА_4 до розгляду.

Ухвалою місцевого го сподарського суду від 05.03.2008р. за клопотанням позивача залуче ні до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на сто роні позивача ТОВ “Кедр” та ОСОБА_5, на стороні відповід ача - ОСОБА_6; у задоволен ні вимог щодо залучення КП “Т атарбунарське бюро технічно ї інвентаризації та реєстрац ії об'єктів нерухомості” в як ості третьої особи без самос тійних вимог на предмет спор у на стороні позивача відмов лено з огляду на незазначенн я позивачем підстав залученн я КП до участі у справі всупер еч ст.27 ГПК України.

У березні 2008р. ФОП ОСО БА_3 звернулась до суду перш ої інстанції з зустрічним по зовом до ВАТ “Татарбунарська сукняна фабрика”, треті особ и без самостійних вимог на пр едмет спору на стороні позив ача ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_6 , на стороні відповідача - ТО В “Кедр”, ОСОБА_5 про визна ння дійсними договорів купів лі-продажу нерухомого майна від 16.07.2003р. та 12.08.2003р., а саме, будіве ль під. літ. “А-ІІ”, “Х”, “Р”, “З” , “В” (приміщення №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; в мин улій нумерації №№1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18), ро зташовані по вул. В.Тура, 13, м. Та тарбунари Одеської області, укладені між ФОП ОСОБА_3 т а ФОП ОСОБА_4; визнання за Ф ОП ОСОБА_3 права власності на будівлі під літ. “З” та час тину будівлі під літ. “В” (прим іщення №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; в минулій нум ерації №№1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18); визнання Ф ОП ОСОБА_3 власником (добр осовісним набувачем) нерухом ого майна, а саме, будівель під . літ. “А-ІІ”, “Х”, “Р”, “З” та час тину будівлі під літ. “В” (прим іщення №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; в минулій нум ерації №№1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18), розташован і по вул. В.Тура, 13, м. Татарбунар и Одеської області (з ураху ванням уточнень зустрічних п озовних вимог від 28.03.2008р., випра влених 31.03.2008р.). Обґрунтовуюч и заявлені вимоги, ФОП ОСОБ А_3 вказала на відповідніст ь договорів купівлі-продажу ст.44 ЦК УРСР, непотрібність їх обов'язкового нотаріального посвідчення згідно ст.227 ЦК УР СР, ст.54 Закону України “Про но таріат” та відсутність вимог щодо їх реєстрації в БТІ.

Рішенням господар ського суду Одеської області від 31.03.2008р. (суддя МазурД.Т.)

у задоволенні позовних вим ог ВАТ “Татарбунарська сукня на фабрика” відмовлено; позо вні вимоги ФОП ОСОБА_3 зад оволено; визнано дійсним дог овір купівлі-продажу від 16.07.2003р ., укладений ВАТ „Татарбунарс ька сукняна фабрика” та ФОП ОСОБА_4 щодо відчуження нал ежного товариству нерухомог о майна, розташованого по вул . В.Тура,13, м. Татарбунари Одеськ ої області, зазначеного у тех нічній документації ТОВ „Тат арбунарське районне бюро тех нічної інвентаризації та реє страції об' єктів нерухомос ті” під літ.: А-II; X; P; З та частину б удівлі під літерою В (приміще ння 1-3; 14-18); визнано дійсним дого вір купівлі-продажу від 12.08.2003р., укладений ФОП ОСОБА_4 та Ф ОП ОСОБА_3 щодо відчуження на користь СПД ОСОБА_3 нер ухомого майна, розташованого по вул. В.Тура,13, м. Татарбунари Одеської області, зазначено го у технічній документації ТОВ „Татарбунарське бюро тех нічної інвентаризації та реє страції об' єктів нерухомос ті” під літ.: А-II; X; P; З та частину б удівлі під літерою В (приміще ння 1-3; 14-18), а ФОП ОСОБА_3 добро совісним набувачем придбано го майна; визнано право власн ості ФОП ОСОБА_3 на нерухо ме майно, розташоване по вул. В .Тура,13, м. Татарбунари Одесько ї області, зазначене у техніч ній документації ТОВ „Татарб унарське районне бюро техніч ної інвентаризації та реєстр ації об' єктів нерухомості п ід літерами З та В (приміщення 1-3; 14-18).

Рішення суду вмотиво ване посиланням на ст.ст.44, 59, 128, 22 4, 225, 227 ЦК УРСР, ст.392 ЦК України та о бґрунтовано наступним:

- згідно довідки КП “Та тарбунарське районне БТІ та РОН” за ВАТ “Татарбунарська сукняна фабрика” 24.12.2002р. було за реєстровано право власності на будівлі та споруди зазнач ені у технічній документації під літ. А-II; Б; В; Г-II; Д; Е-II; Ж; З; И; Л; Н ; О; П; Р; С; Т; Х; Ц; Ш; е-II; 4, розташован і по вул. В.Тура,13 у м. Татарбуна ри Одеської області;

- відповідно до Статут у Товариства ВАТ “Татарбунар ська сукняна фабрика” має пр аво продавати, обмінювати, пе редавати в оренду засоби вир обництва та інші матеріальні цінності, використовувати т а відчужувати їх іншим спосо бом та укладати будь-які інші господарські угоди, що це не с уперечать чинному законодав ству; виконавчим органом Тов ариства є його правління; гол ова правління керує роботою Товариства, укладає будь-які господарські договори, підп исує документи, видає в межах своєї компетенції накази та розпорядження; у разі відсут ності голови правління, його функції виконує заступник г олови правління;

- за рішенням правління То вариства про продаж належних йому будівель під літерами А -П; Х; Р; З та частини будівлі В (п риміщення 1-3; 14-18) по вул. В.Тура,13 у м. Татарбунари заступником г олови правління підприємств а ОСОБА_3 16.07.2003р. укладений до говір купівлі-продажу вказан ого майна з ФОП ОСОБА_4; за а ктом передачі 16.07.2003р. нерухоме майно передано покупцеві; 12.08.2 003р. СПД ОСОБА_4 уклала з ФОП ОСОБА_3 договір купівлі-п родажу майна, придбаного ФОП ОСОБА_4 за договором купі влі-продажу від 16.07.2003р.;

- договори купівлі-продажу в ід 16.07.2003р. та 12.08.2003р. укладені у від повідності з діючим на той ча с законодавством, підписані ОСОБА_3 в межах своїх повно важень на підставі рішення п равління ВАТ “Татарбунарськ а сукняна фабрика” від 16.07.2003р., н отаріальному посвідченню не підлягають; вимоги, передбач ені ст.ст.44, 244 ЦК УРСР, щодо форми та змісту договорів купівлі -продажу виконані; ФОП ОСОБ А_4 набула право власності н а нерухоме майно з моменту йо го отримання 16.07.2003р. згідно ст.128 ЦК УРСР та мала право продати його ФОП ОСОБА_3; зустрічн і позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки підста ви для визнання спірних дого ворів недійсними відсутні; Ф ОП ОСОБА_3 є добросовісним набувачем нерухомого майна за договором від 12.08.2003р., отже ви моги про визнання за нею прав а власності на нерухоме майн о під літ. З; В (приміщення 1-3, 14-18) п ідлягають задоволенню;

- у задоволенні клопотання п ервісного позивача про призн ачення експертизи відмовлен о, оскільки СПД ОСОБА_3 та С ПД ОСОБА_4 відмовились від дослідження договорів та на дання зразків своїх підписів , ВАТ „Татарбунарська сукнян а фабрика” не надало зразків паперу, принтерів тощо, що уне можливлює призначення експе ртизи з питань, визначених у к лопотанні ВАТ „Татарбунарсь ка сукняна фабрика”.

Не погодившись з ріш енням суду, ВАТ “Татарбуна рська сукняна фабрика” зверн улось до Одеського апеляц ійного господарського суду з апеляційною скаргою, в имагаючи рішення господарсь кого суду Одеської області в ід 31.03.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольн ити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволені зу стрічних позовних вимог.

В обґрунтування сво їх вимог скаржник вказує на н аступне:

- склад правління ВАТ “ Татарбунарська сукняна фабр ика” у липні 2003 року був неправ омочний, оскільки до нього вх одило менше половини від вст ановленого Статутом числа ос іб; згідно ч.3 ст.48 Закону Україн и “Про господарські товарист ва” ОСОБА_4 не мала права п риймати участь у засіданнях правління, оскільки не переб увала в трудових відносинах з ВАТ “Татарбунарська сукнян а фабрика”;

- враховуючи приписи с т.ст.47 ч.1, 227 ЦК УРСР, ст.54 Закону Ук раїни “Про нотаріат”, п.27 Інст рукції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусам и України спірні договори ку півлі-продажу підлягали обов 'язковому нотаріальному посв ідченню; недодержання цієї у мови тягне недійсність таких угод;

- згідно ст.ст.48, 227 ч.2 ЦК УР СР, п.п.1.2., 1.5. Тимчасового положе ння про порядок реєстрації п рав власності на нерухоме ма йно договір купівлі-продажу від 16.07.2003р. підлягав обов'язкові й реєстрації КП “Татарбунарс ьке РБТІ та РОН” за ФОП ОСОБ А_4; недотримання цієї вимог и тягне недійсність подальшо го відчуження спірного майна за договором від 12.08.2003р.;

- висновки суду першої інстанції є суперечливими, о скільки, дійшовши висновку п ро необов'язковість нотаріал ьного посвідчення спірних до говорів, суд застосував спос іб захисту, передбачений ч.2 ст .47 ЦК УРСР, що можливий лише у ра зі обов'язкового нотаріально го оформлення таких угод;

- підстав для застосув ання судом положень ст.392 ЦК Ук раїни на відносини, що виникл и до набрання чинності цим Ко дексом та за відсутності док азів права власності у ФОП ОСОБА_3 на спірне майно суд н е мав;

- всупереч ст.6 ЦК УРСР, с т.16 ЦК України, визнаючи ФОП ОСОБА_3 добросовісним набув ачем придбаного майна, суд за стосував спосіб захисту, що н е передбачений законодавств ом чи договором;

- суд самочинно змінив вимоги ФОП ОСОБА_3, яка про сила одночасно визнати її вл асником та добросовісним наб увачем майна, розглянувши та задовольнивши лише вимогу щ одо визнання її добросовісни м набувачем;

- визнаючи ФОП ОСОБА _3 добросовісним набувачем будівель А-ІІ, Х, З, В (приміщенн я №№1-3, 14-18) суд позбавив права вл асності на нерухоме майно вл асників цих будівель та всуп ереч приписів ст.ст.23, 24, 27 ГПК Ук раїни не залучив їх до участі у справі в якості відповідач ів.

ТОВ “Кедр” також не погодилось з рішенням суд у першої інстанції, подало апеляційну скаргу, обґрун товуючи її тими ж доводами, що й ВАТ “Татарбунарська сукня на фабрика”; просить рішення суду від 31.03.2008р. скасувати та пр ийняти нове рішення, яким зад овольнити позов ВАТ “Татарбу нарська сукняна фабрика” та відмовити у задоволені зустр ічного позову ФОП ОСОБА_3; призначити судову експертиз у з метою перевірки достовір ності поданих ФОП ОСОБА_3 документів (договорів від 16.07.20 03р., 12.08.2003., протоколу засідання п равління ВАТ “ТСФ” від 16.07.2003р., а кту приймання-передачі та ін .).

04.06.2008р. від Фізичної осо би-підприємця - ОСОБА_3 на дійшло заперечення на апеляц ійну скаргу, в яких вона проси ть залишити рішення господар ського суду без змін, а апеляц ійну скаргу без задоволення, обґрунтовуючи це ст.ст. 2, 13, 15, 16 Ц К України, недоведеністю та н еобґрунтованістю доводів ап еляційної скарги та наступни м: згідно ч.4 ст.24 КЗпП Укр. трудо вий договір вважається уклад еним і тоді, коли наказ чи розп орядження не були видані, але працівника фактично було до пущено до роботи; ОСОБА_4 б ула обрана членом Правління ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика»згідно протоколу за гальних зборів ВАТ «Татарбун арська сукняна фабрика»від 3 0.09.2002 року; чинне законодавство про працю та ЦК України, ГК Ук раїни і ЗУ «Про господарські товариства»не містять прями х норм, які б прямо зобов'язува ли укладати з усіма членами в иконавчого органу підприємс тв трудовий договір, тому зас ідання членів Правління ВАТ «ТСФ»16 липня 2003 року у складі 3 о сіб: голови Правління ОСОБА _8, зам.голови Правління ОС ОБА_3 та члена Правління ВАТ «ТСФ»ОСОБА_4 є правомочни м, питання, які вирішувалися н а цьому засіданні Правління є обов' язковими щодо їх вик онання усіма членами товарис тва ВАТ «ТСФ»; при укладанні к упівлі - продажу від 16 липня 2003 р оку ОСОБА_4 реалізовувала своє право саме як підприєме ць, а не громадянка і згідно ць ого договору придбавала госп одарські приміщення, а не жит лові будинки; згідно ст.128 ЦК Ук р. в редакції 1963 року у ФОП ОСО БА_4 право власності на прид бані будівлі виникло 16 липня 2 003 року, тобто з моменту переда чі будівель за актом прийман ня - передачі від 16 липня 2003 року , відсутність на той час реєст рації зазначеного договору в КП «Татарбунарське БТІ та РО Н»не позбавляла ОСОБА_4 пр аво власності на будівлі, що б ули предметом договору: ФОП ОСОБА_4 мала право укладати договір купівлі-продажу від 12.08.2003 року з ФОП ОСОБА_3. Згід но п.4 Прикінцевих та Перехідн их положень Цивільного Кодек су України в редакції 2003 року щ одо цивільних відносин, які в иникли до набрання чинності цього кодексу, положення цьо го кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що вини кли або продовжують існувати після набрання ним чинності , тому є правильним застосува ння судом ст.392 ЦК України; поси лання апелянта на норми ЗУ «П ро нотаріат»та Інструкції пр о порядок вчинення нотаріаль них дій нотаріусами України є помилковим.

17.06.2008р. ухвалою Одеськог о апеляційного господарсько го суду провадження по справ і було зупинено до закінченн я перегляду Одеським апеляці йним господарським судом пос танови Одеського апеляційно го господарського суду від 24.0 5.2007р. по справі № 22-30-21/166-06-5089 за новов иявленими обставинами.

18.01.2010р. через канцелярію суду апеляційної інстанції надійшла заява Відкритого ак ціонерного товариства “Тата рбунарська сукняна фабрика” про поновлення провадження по справі з додатковими доку ментами, серед яких наявна по станова Одеського апеляційн ого господарського суду від 09.04.2009 року у справі № 22-30-21/166-06-5089, якою скасовано постанову ОАГС ві д 24.05.2007 року, а рішення господар ського суду Одеської області від 22.12.2006 р. залишено без змін. Кр ім того ухвалою Вищого госпо дарського суду України від 16.0 6.2009 р. касаційну скаргу ОСОБА _6 на рішення господарськог о суду Одеської області від 22. 12.2006 р. у справі № 22-30-21/166-06-5089 повернут о скаржнику без розгляду, пос тановою ВГСУ від 02.07.2009 р. касаці йну скаргу СПД ФО ОСОБА_4 з алишено без задоволення, ріш ення господарського суду Оде ської області від 22.12.2006 р. у спра ві № 22-30-21/166-06-5089 залишено без змін, а ухвалою Верховного суду Укр аїни від 05.11.2009 р. відмовлено у по рушенні касаційного провадж ення з перегляду постанови В ГСУ від 02.07.2009 р. у справі № 22-30-21/166-06-5089.

З вищезазначених підстав ухвалою Одеського апеляційн ого господарського суду від 20.01.2010р. апеляційне провадження по справі № 33/3-08-381 було поновлен о та призначено справу до роз гляду на 09.02.2010р.

23.03.2010р. через канцелярі ю суду апеляційної інстанції надійшло доповнення дово дів апеляційної скарги Відкр итого акціонерного товарист ва “Татарбунарська сукняна ф абрика”, в якому скаржник просить рішення господарськ ого суду скасувати, а апеляці йну скаргу задовольнити, обґ рунтовуючи це порушенням нор м процесуального та матеріал ьного права, а саме:

- За змістом ч.1 ст.47 ЦК УРСР но таріальне посвідчення угод о бов'язкове у випадках, зазнач ених у законі. У зв'язку з недо держанням нотаріальної форм и визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язко вому нотаріальному посвідче нню у порядку, встановленому ЗУ “Про нотаріат”. Згідно ст.5 5 цього Закону договори про ві дчуження нерухомого майна по свідчуються нотаріально.

- Договір купівлі-продажу ві д 16.07.2003р., укладений між ВАТ “Тат арбунарська сукняна фабрика ” і ФОП ОСОБА_4, не пройшов д ержавної реєстрації; відсутн і рішення про визнання дійсн им цього договору, які б набул и законної сили, тому цей дого вір є недійсним в силу прямої вказівки закону.

- Відчуження за договором ку півлі-продажу від 12.08.2003р. нерухо мого майна ВАТ “Татарбунарсь ка сукняна фабрика”, укладен ого між ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3, не породжує у ФОП О СОБА_3 прав на таке майно з ог ляду на його нікчемність (ч.1 с т.47 ЦК УРСР).

- Згідно судової практики, в икладеної у п.5 Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику р озгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсн ими”, вимога про встановленн я нікчемності правочину підл ягає розгляду в разі наявнос ті відповідного спору.

- Згідно приписам ч.2 ст.47 ЦК УР СР право звернення до суду із вимогою про визнання такого договору дійсним належить в иключно особі, яка є стороною такої угоди, але ФОП ОСОБА_4 не зверталась до суду із та кою вимогою.

- Всупереч приписам ч.7ст.3 ЗУ “Про державну реєстрацію реч ових прав на нерухоме майно т а їх обмежень”, суд першої інс танції ігнорував факт реєстр ації спірного нерухомого май на в реєстрі прав власності н а нерухоме майно за ВАТ “Тата рбунарська сукняна фабрика” і ТОВ “Кедр”. Виходячи з цього вимога ВАТ про визнання прав а власності на спірне майно п ідлягає задоволенню, оскільк и відповідає приписам ст.392 ЦК України.

- ВАТ “Татарбунарська сукня на фабрика” (надалі - ВАТ „ТС Ф”) вважає недоцільним призн аченням експертизи з приводу встановлення факту підробки спірних договорів; останні є нікчемними, а тому не створюю ть будь-яких прав на майно, заз начене у цих угодах; відповід ачі надати суду оригінали сп ірних угод відмовились, тому провести експертизу належни м чином неможливо.

Ухвалою Одеськог о апеляційного господарсько го суду від 01.04.2010р. змінено проц есуальний статус ТОВ “Кедр” з третьої особи без самостій них вимог на предмет спору на іншого відповідача за зустр ічним позовом ФОП ОСОБА_3 з залученням ТОВ „Кедр” до уч асті у справі як іншого відпо відача.

19.04.2010р. від ТОВ “Кедр ” надійшло уточнення апеляці йної скарги, в якому ТОВ “К едр” підтримує апеляційну ск аргу в повному обсязі та зазн ачає наступне: призначення в ідповідної експертизи з мето ю перевірки достовірності до говорів купівлі-продажу від 16.07.2003р. та від 12.08.2003р. можливо за ум ови здобуття відповідних мат еріалів, але ФОП ОСОБА_3 ух иляється від подання до суду цих документів, отже застосу ванню підлягають положення с т.75 ГПК України, згідно якої сп раву може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами; п ри розгляді справи суд першо ї інстанції також помилково визначив статус ОСОБА_5 як третьої особи без самостійн их вимог, в той час як мав залу чити його до участі у справі з а зустрічним позовом ФОП ОС ОБА_3, як відповідача.

В засіданні суду апел яційної інстанції представн ик ВАТ “ТСФ” підтримав довод и та вимоги апеляційної скар ги з вищенаведених підстав.

Присутні у судовому з асіданні 22.04.2010р. ФОП ОСОБА_3 т а ФОП ОСОБА_4 проти задово лення апеляційних скарг запе речували, вважаючи рішення з аконним та обґрунтованим в ч астині вимог ФОП ОСОБА_3 з а зустрічним позовом про виз нання дійсними договорів та визнання права власності ст осовно приміщень під літерам и А-ІІ, Х, В (приміщення №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, колишні приміщення 1-3; 14- 18)

Від ОСОБА_6 26.05.2008р. на дійшла заява про розгляд спр ави без її участі. Інші учасни ки судового процесу в засіда ння суду апеляційної інстанц ії 27.05.2010р. не з' явились, предст авників не направили.

Перевіривши мат еріали справи, правильність застосування судом першої ін станції норм матеріального т а процесуального права, засл ухавши пояснення представни ків сторін, колегія суддів вб ачає підстави для задоволенн я апеляційних скарг виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 47 ЦК Укр аїни УРСР 1963р., положення якого діяли на момент укладення ос порюваних ВАТ „ТСФ” угод від 16.07.2003р. та від 12.08.2003р., нотаріальне посвідчення угод обов'язков е лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих в ипадках нотаріальної форми т ягне за собою недійсність уг оди з наслідками, передбачен ими частиною другою статті 48 ц ього Кодексу.

Згідно ст. 227 ЦК України УРСР договір купівлі-продажу жило го будинку повинен бути нота ріально посвідчений, якщо хо ча б однією з сторін є громадя нин. Недодержання цієї вимог и тягне недійсність договору . Договір купівлі-продажу жил ого будинку підлягає реєстра ції у виконавчому комітеті м ісцевої Ради народних депута тів.

Згідно ст.54 ЗУ „Про нотаріат ” від 02.09.1993р. нотаріуси та посад ові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчуют ь угоди, щодо яких законодавс твом встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди . Згідно п.27 Інструкції про пор ядок вчинення нотаріальних д ій нотаріусами України, затв ердженої наказом Міністерст ва юстиції України від 14 червн я 1994 року N 18/5, зареєстрованим в М іністерстві юстиції України 7 липня 1994 р. за N 152/361, (в ред. наказу від 03.072003р. №76/5), яка була чинна на м омент укладення спірних дого ворів, відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню п ідлягають, зокрема, договори про відчуження (купівля-прод аж, міна, дарування, довічне ут римання) жилого будинку, іншо го нерухомого майна.

З цих підстав договори купі влі-продажу від 16.07.2003р. та від 12.08.2 003р. щодо відчуження нерухомог о майна - нежитлових будинкі в та споруд, підлягали обов' язковому нотаріальному посв ідченню. Аналогічна позиція також викладена у п.4 постанов и Пленуму Верховного Суду Ук раїни від 28.04.1978р. №3 „Про судову п рактику в справах про визнан ня угод недійсними”, згідно я кої недотримання нотаріальн ої форми тягне недійсність т аких угод. Слід зазначити, що Ф ОП ОСОБА_3 у зустрічному п озові та у заяві до третейськ ого суду посилалася саме на ч .2 ст. 47 ЦК УРСР 1963р., тобто визнава ла, що угоди від 16.07.2003р. та від 12.08.200 3р. мали бути посвідчені нотар іально.

Таким чином, договори від 16.07 .2003р. та від 12.08.2003р. підлягали обов ' язковому нотаріальному по свідченню; не додержання ціє ї умови тягне недійсність ци х угод.

Відповідно до вимог ч.2 ст.47 Ц К УРСР 1963р., якщо одна зі сторін повністю або частково викон ала угоду, що потребує нотарі ального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нота ріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторон и, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі на ступне нотаріальне оформлен ня угоди не вимагається. Інши х випадків застосування тако го способу захисту цивільних прав як визнання угоди дійсн ою раніше діючим (ст.6 ЦК УРСР 196 3р.) та чинним законодавством ( ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України ) не передбачено.

Враховуючи наведені норми , застосування такого способ у захисту як визнання угоди д ійсною, передбаченого ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963р. та ч.2 ст. 220 ЦК України , можливе лише в разі обов' яз ковості нотаріального оформ лення угоди.

Господарський суд першої і нстанції, зробивши невірний висновок щодо необов' язков ості нотаріального посвідче ння договорів купівлі-продаж у від 16.07.2003р. та від 12.08.2003р., укладен их з ФОП ОСОБА_4, водночас визнав дійсними ці договори, застосувавши такий спосіб з ахисту, який згідно ст.47 ЦК УРС Р (ст.220 ЦК України) можливий в р азі обов' язковості нотаріа льного посвідчення таких уго д і спрямований на захист пра в сторони, яка виконала спірн у угоду, шляхом прийняття суд ового рішення, за наявності я кого нотаріальне посвідченн я угоди вже не вимагається.

Суд першої інстанції також не звернув уваги на ту обстав ину, що згідно довідок КП „Тат арбунарське РБТІ та РОН” від 03,03.2008р. №41, №42 власниками будівел ь під літерами А-ІІ, Х, Р, З, В (при міщення 1-3;14-18) є інші особи, а інш их доказів набуття відповіда чем ОСОБА_3 права власност і на спірне майно, крім нікчем них договорів купівлі-продаж у, ФОП ОСОБА_3 не надано.

Згідно ст.48 ЦК УРСР 1963р. недійс ною є угода, яка не відповідає вимогам закону. Відповідно д о п.5 постанови Пленуму Верхов ного Суду України від 28.04.1978р. №3 „ Про судову практику в справа х про визнання угод недійсни ми” за правилами ст.48 ЦК УРСР 196 3р. угода визнається недійсно ю при невідповідності її не т ільки законові, а й іншим акта м, виданим органами державно ї влади і управління в межах н аданої їм компетенції.

Відповідно до ч.2 ст.227 ЦК УРСР 1963р. договір купівлі-продажу ж итлового будинку підлягає ре єстрації у виконавчому комі теті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно п. 1.2 Тимчасового поло ження про порядок реєстрації прав власності на нерухоме м айно, затвердженого наказом Міністерства юстиції Україн и від 07.02.2002р. №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Укра їни 18.02.2002р. за №157/6445 (в ред. наказу в ід 28.01.2003р. №6/5, яка діяла на липень 2003р.), це положення діє на всій т ериторії України і є обов' я зковим для виконання громадя нами, міністерствами, іншими центральними і місцевими ор ганами виконавчої влади та о рганами влади та органами мі сцевого самоврядування, підп риємствами, установами й орг анізаціями незалежно від фор м власності. Відповідно до п. 1 .3 Тимчасового положення реєс трацію прав власності на нер ухоме майно здійснюють комун альні підприємства бюро техн ічної інвентаризації.

Відповідно до п.1.5 Тимчасово го положення обов'язковій ре єстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держ ав, а також територіальних гр омад в особі органів місцево го самоврядування та держави в особі органів, уповноважен их управляти державним майно м.

Враховуючи приведені поло ження законодавства, договір купівлі-продажу від 16.07.2003р. під лягав обов' язковій реєстра ції КП „Татарбунарське РБТІ та РОН”, без чого подальше від чуження майна за цим договор ом є незаконним. Згідно довід ки КП „Татарбунарське РБТІ т а РОН” від 03.03.2008р. №41 спірне майно (будівлі під літерами: “А-ІІ”, “Х”, “Р”, “З”, “В” (приміщення № №1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18) ніколи за ОСОБА_4 на праві власності не реєстр увалося, у т.ч. за договором ві д 16.07.2003р.

Таким чином, договір купівл і-продажу від 16.07.2003р. мав бути за реєстрований КП „Татарбунар ське РБТІ та РОН”; недотриман ня цієї вимоги, зокрема, тягне недійсність подальшого відч уження цього майна за догово ром від 12.08.2003р.

Суд першої інстанції в пору шення вимог ст.48, ч.1 ст.227 ЦК УРСР 1963р., п.п. 1.2 1.3, 1.5 Тимчасового полож ення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме м айно, ст.ст. 4, 4-7, 43 ГПК України ці п оложення норм матеріального права не врахував та не засто сував; належної оцінки наявн им у справі доказами не надав .

ВАТ „ТСФ” у позові та під ча с розгляду справи посилалося на те, що подані ФОП ОСОБА_3 документи (договір купівлі-п родажу від 16.07.2003р. та від 12.08.2008р., пр отокол засідання правління в ід 16.07.2003р. та ін.) є неналежними до казами. Зміст цих угод також і стотно суперечить договору н а відчуження майна, укладено го між ВАТ „ТСФ” та ФОП ОСОБ А_3 20.05.2003р., за яким остання ніби то купила будівлю під літ. „В” , розташовану за адресою м. Тат арбунари, вул. В.Тура, 13 (тобто у сю будівлю, а не лише частину т ого самого майна, що і за вказа ними вище угодами). Підписи на договорі від 20.05.2003р. за обох сто рін (тобто за голову правлінн я та за покупця) виконано одні єю особою, а саме: ОСОБА_3 Во дночас за спірними договорам и ОСОБА_3 влітку 2003р. вже ніб ито придбала частку будівлі під літ „В” - прим. №№1-3, 14-18, при ч ому інші прим. цієї будівлі пі д №№4-13 вона придбала лише 22.12.2004р. за нотаріально посвідченим договором.

ФОП ОСОБА_3 не надала поя снень стосовно суперечносте й змісту цих договорів, що у с укупності з викладеним спрос товують підставність твердж ень позивача за зустрічним п озовом про набуття нею права власності на спірне нерухом е майно.

Відповідно до ч.3 ст.48 ЗУ «Про господарські товариства»го ловою та членами правління т овариства можуть бути особи, які перебувають з товариств ом у трудових відносинах. Згі дно п.7.5.1 Статуту ВАТ «ТСФ»(в ре д. від 06.11.2001р.) виконавчим органо м товариства є правління, яке відповідно до п. 7.5.6 статуту ск ладається з 5 членів. Згідно п. 7.5.10 статуту засідання правлін ня ВАТ «ТСФ»вважаються право мочними, якщо на них присутні більше Ѕ його членів, при чому рішення правління по всім пи танням приймаються більшіст ю голосів (п. 7.5.11). Голова правлін ня та члени правління є посад овими особами ВАТ «ТСФ».

Враховуючи наведене, правл іння ВАТ «ТСФ»на 16.07.2003 р. мало ск ладатися з 5 осіб, які повинні були бути посадовими особами (тобто з чітко визначеними об ов' язками щодо організацій но-розпорядчих або адміністр ативно-господарських обов' язків), працюючими на підприє мстві на умовах трудового до говору (тобто отримуючи за та ку роботу щонайменше заробіт ну платню); засідання та рішен ня правління набували законн ий характер за умови прийнят тя в них участі не менше 3-х чле нів правління, які б відповід али наведеним вимогам.

З протоколу загальних збор ів ВАТ «ТСФ»від 30.09.2002р. №1 вбачає ться, що до складу правління б уло обрано 5 осіб, в тому числі ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБ А_4, але до виконання своїх об ов' язків приступили лише 2 (з них голова правління - ОСОБ А_8, заст.голови - ОСОБА_3.), щ о підтверджується витягом з відомості нарахування зароб ітний платні та обліку відпр ацьованого часу працівникам и ВАТ «ТСФ» у липні 2003р., надано ї суду ВАТ «ТСФ»клопотанням від 14.03.2008р.

Встановлюючи факт перебув ання членів правління у труд ових відносинах з ВАТ «ТСФ» , суд першої інстанції в поруш ення вимог ст.43 ГПК України не надав оцінки усім доказам по справі в їх сукупності, зокре ма, власним поясненням ОСОБ А_4 у судовому засіданні 25.03.2008р .

Таким чином, склад правлінн я ВАТ «ТСФ» у липні 2003р. був неп равомочний, тому що до його ск ладу відповідно до положень ЗУ «Про господарські товари ства»та статуту товариства в ходило лише 2 особи (тобто менш е половини від встановленого статутом числа таких осіб ко легіального органу). ОСОБА_ 4 не мала права приймати уча сть у засіданнях правління в загалі та 16.07.03р. зокрема, тому що не перебувала з ВАТ «ТСФ» у тр удових відносинах; будь-які р ішення такого правління ВАТ «ТСФ», в тому числі і про прода ж нерухомого майна ОСОБА_4 , яка нібито входила до складу правління, є незаконними.

Суд першої інстанції в пору шення вимог ч.3 ст.48 ЗУ «Про госп одарські товариства», положе нь п.п. 7.5.1, 7.5.6, 7.5.10, 7.5.11 Статуту ВАТ «ТС Ф», ст.ст. 4-7, 43 ГПК України ці обс тавини належним чином не з' ясував, об' єктивної оцінки доказам у справі в їх сукупно сті не дав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу н а те, що правила, встановлені ч .2 ст.47 ЦК УРСР 1963р., не можуть бути застосовані, якщо для укладе ння угоди були в наявності пе редбачені законом обмеження , не перевірив належним чином , чому угоди не були нотаріаль но посвідчені і чи не містять вони протизаконних умов, що є обов' язовим при розгляді т акої категорії справ (п.5 Поста нови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. №3 «Про судов у практику у справах про визн ання угод недійсними»).

Враховуючи вищенаведене, к олегія суддів дійшла висновк у, що для нотаріального посві дчення спірних договорів куп івлі-продажу на момент їх укл адення існували передбачені ст.ст. 7, 55 ЗУ «Про нотаріат», п.п. 33, 49, 50 Інструкції про порядок вч инення нотаріальних дій нота ріусами України обмеження - відсутність рішення ВАТ «ТСФ »про укладення цих угод та пр авовстановлюючих документі в, технічних довідок-характе ристик, реєстрації договору від 16.07.2003р. в виконавчому коміте ті місцевої ради народних де путатів.

Відтак, суд першої інстанці ї дійшов неправильного висно вку про задоволення зустрічн их позовних вимог ФОП ОСОБА _3, порушивши та неправильно застосувавши норми матеріал ьного права.

Крім того, визнавши ФОП ОС ОБА_3 добросовісним набувач ем придбаного майна на підст аві спірного договору від 12.08.20 03р., господарський суд першої інстанції допустив порушенн я ст.16 ЦК України, котра передб ачає захист порушеного права або інтересу у спосіб, що вста новлений законом або договор ом. ВАТ «ТСФ» цілком слушно в казує на те, що жодною нормою ч инного законодавства, як і ум овами спірного договору, не п ередбачений такий спосіб зах исту, який був обраний позива чем за зустрічним позовом, що є підставою для відмови у зад оволенні відповідної частин и зустрічних вимог ФОП ОСОБ А_3

Згідно довідок КП «Татарбу нарське РБТІ та РОН»від 03.03.2008р. №41 та №42, наданих ВАТ «ТСФ» док ументів та пояснень, власник ом цих будівель є:

- ВАТ «ТСФ»- літ. «В»(прим.№№ 1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18) - згідно Наказу Фонд у державного майна України в ід 17.11.1998р. №1480;

- ТОВ «Кедр»: літ. «А-ІІ», «Х»- н а підставі договору купівлі- продажу від №001 від 16.10.2003р., уклад еного з ВАТ «ТСФ»; літ. «Р», «З» - на підставі договору купівл і-продажу від 15.12.2003р., укладеног о з ВАТ «ТСФ», рішення господа рського суду Одеської област і від 22.12.2006р. у справі №22-30-21/166-06-5089;

- ОСОБА_5 - літ. «Р»на п ідставі договору купівлі-про дажу від 11.05.2007р. з ТОВ „Кедр”.

Вказані правовстановлю ючі документи є чинними, не ск асовані та не визнані недійс ними. Договори купівлі-прода жу від 16.10.2003р. та від 15.12.2003р., укладе ні між ТОВ «Кедр»та ВАТ «ТСФ» , відповідають вимогам ст..47, 227 Ц К УРСР, оскільки їх укладено м іж юридичними особами, їх нот аріальне посвідчення на моме нт їх укладення не вимагалос ь законодавством.

Задовольнивши зустрічний позов шляхом визнання дійсни ми договорів купівлі-продажу від 16.07.2003р. та від 12.08.2003р., визнаючи за ФОП ОСОБА_3 право власн ості на будівлі під літ. «В»та «З»та визнаючи її добросові сним набувачем будівель під літ. «А-ІІ», «Х», «З», «В»(прим. № №1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18), суд першої інстанц ії позбавив права власності на нерухоме майно власників цих будівель всупереч вимога м закону.

На момент прийняття оскарж уваного рішення від 31.03.2008р. набр ало законної сили рішення го сподарського суду Одеської о бласті від 22.12.2006р. по справі №22-30-21 /166-06-5089 в частині визнання дійсн им договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.12.2003р. (що до будівель під літерами «Р» та «З»), укладеного між ВАТ «ТС Ф» та ТОВ «Кедр», що було залиш ено поза увагою та без належн ої оцінки суду першої інстан ції в порушення приписів ст.с т. 4-3, 4-7, 43 ГПК України, котрий всуп ереч наявним у справі доказа м та положенням ст. 35 ГПК Украї ни визнав дійсним спірний до говір купівлі-продажу цієї ж частини нерухомого майна ві д 16.07.2003р. незважаючи на визнання судом дійсним правочину про його продаж тією ж особою (ВАТ «ТСФ») ТОВу «Кедр»від 15.12.2003р.

Станом на дату розгляду спр ави в суді апеляційної інста нції рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2 006р. є також чинним і в частині в изнання за ТОВ «Кедр»права в ласності на будівлі і споруд и під літерами «Р»(склад) та «З »(склад), що вбачається з наявн ої у матеріалах справи коії п останови Одеського апеляцій ного господарського суду від 09.04.2009р. по справі №22-30-21/166-06-5089.

Відповідно до ст. 392 ЦК Україн и власник майна може пред'яви ти позов про визнання його пр ава власності, якщо це право о спорюється або не визнається іншою особою, а також у разі в трати ним документа, який зас відчує його право власності.

Отже ВАТ «ТСФ»на законних п ідставах вимагає визнання не дійсними за ст.. 48 ЦК УРСР 1963р. сп ірних договорів купівлі-прод ажу від 16.07.2003р. та від 12.03.2003р. і визн ання за ним права власності н а нерухоме майно - частину ї дальні під літерою «В»(примі щення №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; колишні приміщ ення №№1, 2, 3, 14, 15, 16, 17, 18) загальною пло щею 247,3кв.м, що розташоване за а дресою: Одеська область, м. Тат арбунари, вул. В. Тура, 13.

На підставі вищевикладено го, колегія суддів скасовує о скаржуване рішення від 31.03.2008р. з прийняттям нового рішення п ро задоволення первісного по зову ВАТ «ТСФ», визнання неді йсними договорів купівлі-пр одажу від 16.07.2003р. та від 12.08.2003р., виз нання за ВАТ «ТСФ»права влас ності на будівлю під літерою «В»(приміщення №1, №2, №3, №4, №5, №6, № 7, колишні приміщення №№1, 2, 3, 14, 15, 16 , 17, 18), розташовану за адресою: Од еська область, м. Татарбунари , вул. В. Тура, 13; та відмову у задо воленні зустрічного позову Ф ОП ОСОБА_3 у повному обсяз і.

Судові витрати за первісни м позовом ВАТ «ТСФ»покладают ься на відповідачів в рівних частинах згідно ст. 49 ГПК Укра їни.

Витрати по держмиту за пода ння скаржниками апеляційних скарг згідно ст.49 ГПК України слід покласти на ФОП ОСОБА _3 та ФОП ОСОБА_4, проте кол егія суддів не вбачає підста в для відшкодування ВАТ «ТСФ »та ТОВ «Кедр»за рахунок від повідачів (ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4) цих витрат, оскіль ки відповідними квитанціями від 08.04.2008р. та від 07.04.2008р., доданими до апеляційних скарг, держми то у сумі по 300грн. сплачено без посередньо ОСОБА_2, в той ч ас, як докази понесення цих ви трат саме скаржниками суду н е надані.

Судові витрати ФОП ОСОБА _3, пов' язані з розглядом зу стрічного позову в суді перш ої інстанції, покладаються н а позивача за зустрічним поз овом.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

Постановила:

1. Апеляційні ск арги задовольнити.

2. Рішення господарсь кого суду Одеської області в ід 31.03.2008р. скасувати.

3. Позов ВАТ «Татарбун арська сукняна фабрика»за довольнити повністю.

4. Визнати недійс ним договір купівлі-продажу від 16.07.2003р., укладений між ВАТ «Т атарбунарська сукняна фабри ка»та ФОП ОСОБА_4.

5. Визнати недійс ним договір купівлі-продажу від 12.08.2003р., укладений між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3.

6. Визнати право в ласності ВАТ «Татарбунарськ а сукняна фабрика»на нерухом е майно - частину їдальні пі д літерою «В» (приміщення №1, № 2, №3, №4, №5, №6, №7, колишні приміщенн я №№1-3, 14-18), загальною площею 247,3кв .м, що розташоване за адресою: Одеська область, м.Татарбуна ри, вул. В. Тура, 13.

7. Стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ВАТ «Тата рбунарська сукняна фабрика» 90,00грн. держмита та 59,00грн. витра т на ІТЗ судового процесу.

8. Стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ «Тата рбунарська сукняна фабрика» 90,00грн. держмита та 59,00грн. витра т на ІТЗ судового процесу.

9. У задоволенні зустрі чного позову ФОП ОСОБА_3 відмовити у повному обся зі.

Доручити господарськом у суду Одеської області вида ти відповідні накази з зазна ченням необхідних реквізиті в.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційн ої інстанції може бути оскар жена у касаційному порядку д о Вищого господар ського суду України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя М.В. Сидоренко

Суддя Н .Б. Таценко