Рішення

від 31.03.2008 по справі 33/3-08-381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2008 р.

Справа  № 33/3-08-381

За позовом: відкритого акціонерного товариства „Татарбунарська сукняна

                    фабрика”, м.

Татарбунари Одеської області

до відповідачів:

-          фізичної особи

підприємця -ОСОБА_1, м. Татарбунари

    Одеської області;

-          фізичної особи

підприємця -ОСОБА_2, м. Татарбунари

     Одеської області ;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача :

- ТОВ „Кедр”, м. Одеса,

- громадянина ОСОБА_3, м. Татарбунари

Одеської області

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 16 липня та 12

серпня 2003 року  та визнання права

власності

та зустрічним позовом:

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Татарбунари

Одеської області

до відкритого акціонерного товариства 

„Татарбунарська сукняна фабрика”,

м. Татарбунари Одеської області

за участю третьої особи яка не заявляє 

самостійних вимог на стороні СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_2

- ОСОБА_4, м. Татарбунари Одеської області

про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 16 липня та 12 серпня

2003 року та визнання права власності

 За участю представників сторін:

від ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” - Орез В.П., довіреність в

матеріалах справи;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача:

- від ТОВ „Кедр” - не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час

та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином;

- громадянин ОСОБА_3 - з'явився;

фізична особа - підприємець -ОСОБА_1,

представник ОСОБА_1- ОСОБА_5, довіреність в матеріалах

справи;

фізична особа-підприємець -ОСОБА_2;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідачів СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2:

- громадянка ОСОБА_4 - не з'явилася, надійшло

клопотання про розгляд справи без її участі.

СУТЬ СПОРУ:  ВАТ „Татарбунарська сукняна

фабрика” у позовній заяві та уточненнях до неї заявлені вимоги про визнання

недійсним договору купівлі-продажу від 16 липня 2003 року, укладеного позивачем

і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, за яким остання

придбала у ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” будівлі та споруди зазначені у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське районне бюро технічної

інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”, під літерами А-II; Х; Р; З;

В (приміщення 1-3 та 14-18), розташовані у АДРЕСА_1 та договору

купівлі-продажу від 12 серпня 2003 року, укладеного між фізичними особами

-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за яким означене

майно було відчужене на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, а також про визнання

за ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” права власності на розташовані по АДРЕСА_1 будівлі, зазначені у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерою В

(приміщення 1-3 за 14-18).

Відповідачами у справі позовні вимоги ВАТ „Татарбунарська сукняна

фабрика” не визнані.

Ухвалою господарського суду області від 13 березня 2008 року прийнята

до провадження зустрічна  позовна заява

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до первісного

позивача про визнання дійсними зазначених договорів купівлі-продажу від 16

липня та 12 серпня 2003 року та права власності фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (після уточнення у

судовому засіданні від 31 березня 2008 року) на будівлі та споруди зазначені у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерами З та В

(приміщення 1-3 та 14-18), розташованих по АДРЕСА_1, а також про визнання

СПД ОСОБА_1 добросовісним набувачем майна зазначеного у

відповідній технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під

літерами А-II; Х; Р; З;; В (приміщення 1-3 та 14-18).

ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” зустрічні позовні вимоги у справі

не визнані.

Господарським судом області відхилено клопотання первісного позивача

про призначення експертизи по дослідженню договорів купівлі -продажу від 16

липня 2003 року та 12 серпня 2003 року, оскільки суб'єкти підприємницької

діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якими надано для

огляду у судовому засіданні оригінали зазначених угод, відмовились від

дослідження договорів не заперечуючи їх змісту, предмету, дати укладання,

власноручних підписів та печаток, якими завірені угоди, а також відмовились від

надання зразків своїх підписів.

Відсутність узгодження СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 на надання для

дослідження оригіналів договорів купівлі -продажу від 16 липня та 12 серпня

2003 року, зразків підписів продавців та покупців, ненадання ВАТ

„Татарбунарська сукняна фабрика” зразків поперу, принтерів та/або копіювально

-множильної техніки унеможливлює призначення експертизи з питань, які визначені

у клопотанні ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” та надання експерту

відповідних матеріалів для порівняльного аналізу.

Господарським судом відхилено клопотання „ВАТ „Татарбунарська сукняна

фабрика” про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою

відповідальністю „Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та

реєстрації об'єктів нерухомості”, оскільки заявником не надано належних доказів

того, яким чином можливе рішення господарського суду може вплинути на права та

обов'язки товариства, на стороні кого із учасників процесу повинно бути

залучене ТОВ „РБТІ та РОН” для участі у розгляді справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

-          відкрите акціонерне

товариство „Татарбунарська сукняна фабрика” створене відповідно до Закону

України „Про приватизацію майна державних підприємств” № 2163 від 4 березня

1992 року, його приватизація завершена згідно наказу регіонального відділення

Фонду державного майна України по Одеській області № 1480 від 17 листопада 1998

року.

За довідкою ТОВ „Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації

та реєстрації об'єктів нерухомості” № 41 від 3 березня 2008 року за ВАТ

„Татарбунарська сукняна фабрика” 24 грудня 2002 року було зареєстровано на

підставі наказу регіонального Фонду державного майна України № 1480 від 17

листопада 1998 року право власності на будівлі та споруди зазначені у технічній

документації під літерами А-II; Б; В; Г-II; Д; Е-II; Ж; З; И; Л; Н; О; П; Р; С;

Т; Х; Ц; Ш; е-II; 4, розташовані по АДРЕСА_1.

Відповідно до Статуту ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика”,

затвердженого загальними зборами товариства 15 вересня 1994 року, з змінами та

доповненнями, зареєстрованими Татарбунарською районною державною адміністрацією

Одеської області за № 0076 від 6 листопада 2001 року, товариство має право

продавати, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби

виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх

іншим способом та укладати будь-які інші господарські угоди, якщо це не

суперечить чинному законодавству ( п.п.3.4; 3.15 Статуту). Погодження договорів

на суму, що перевищує 350тис.грн. віднесено до компетенції Спостережної ради

товариства.

Правління товариства є його виконавчим органом, який здійснює

управління його поточною діяльністю (п.7.5.2).

Голова правління товариства керує його роботою, укладає будь-які

господарські договори, підписує документи товариства, видає в межах своєї

компетенції накази та розпорядження.

Голова правління може передавати частину питань, що відносяться до

його компетенції, своїм заступникам. У разі відсутності голови правління, його

функції виконує заступник голови правління (п.7.5.13 Статуту).

Правлінням ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” 16 липня 2003 року

прийнято рішення (протокол № 23) про продаж належних товариству будівель під

літерами А-П; Х; Р; З та частини будівлі В (приміщення 1-3; 14-18) по АДРЕСА_1 фізичній особі

-підприємцем ОСОБА_2 за 2900грн., з покладанням обов'язків, щодо

оформлення договору купівлі -продажу, на заступника голови правління

підприємства -ОСОБА_1

Цього ж дня договір купівлі - продажу нерухомого майна, визначеного

рішенням правління ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” був укладений та

виконаний.

За актом приймання -передачі від 16 липня 2003 року продавцем

-заступником голови правління товариства ОСОБА_1 було передано

покупцеві -ОСОБА_2 нерухоме майно, зазначене у технічній

документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерами А-П; Х; Р; З та В

(приміщення 1-3; 14-18), розташоване по АДРЕСА_1. Надходження

грошей  від покупця за реалізоване майно

підтверджується квитанцією ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” до прибуткового

касового ордеру № 24 від 16 липня 2003 року на суму 2900грн.

Перебування ОСОБА_1 на посаді заступника

голови правління ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” підтверджується

відповідним записом у трудовій книжці, оглянутій господарським судом у судовому

засіданні з залученням копії до матеріалів справи.

12 серпня 2003 року СПД ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі -продажу

майна, придбаного ОСОБА_2 за договором купівлі

-продажу від 16 липня 2003 року.

Оригінали договорів купівлі -продажу від 16 липня та 12 серпня 2003

року (акт приймання-передачі майна, касові документи, рішення загальних зборів

акціонерів ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” від 30 вересня 2002 року, щодо

формування органів управління товариства), оглянуті  учасниками судового процесу у судовому

засіданні. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили наявність

їх власноручних підписів на угодах, укладення їх відповідно 16 липня та 12

серпня 2003 року, добровільність укладення та виконання договірних зобов'язань.

Згідно уточнених позовних вимог у справі ВАТ „Татарбунарська сукняна

фабрика” заявлено позов про визнання недійсними договорів купівлі -продажу

нерухомого майна від 16 липня 2003 року, укладеного первісним позивачем і

фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та 12 серпня 2003

року, укладеним між фізичними особами -підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з огляду на те, що ОСОБА_1 не мала повноважень

на укладення договору, відчуження майна, який міг підписати тільки голова

правління товариства, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі

-продажу, відповідно до положень ч.1 ст.227 ЦК УРСР, а також відсутність

реєстрації договорів купівлі -продажу майна у Татарбунарському ТОВ „РБТІ та

РОН”.

Крім того, первісним позивачем заявлені вимоги про визнання права

власності ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” на розташовану по АДРЕСА_1 будівлю зазначену у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерою В

(приміщення 1-3; 14-18).

У зв'язку з порушенням господарським судом області провадження у

справі за позовом ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика”, фізична особа

-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з зустрічним

позовом про визнання дійсними договорів купівлі -продажу за якими майно

первісного позивача, згідно угоди від 16 липня 2003 року, розташоване по АДРЕСА_1, зазначене у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерами А-П; Х; Р;

З та В (приміщення 1-3; 14-18) було відчужене на користь фізичної особи

-підприємця ОСОБА_2, а згідно угоди від 12 липня 2003 року це ж

майно відчужене фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 фізичній особі

-підприємцю ОСОБА_1

Крім того, СПД ОСОБА_1 заявлені вимоги про

визнання її права власності на розташовані по АДРЕСА_1 будівлі означені у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерами З та В

(приміщення 1-3; 14-18) та визнання її добросовісним набувачем нерухомого майна

придбаного за договором купівлі -продажу від 12 серпня 2003 року.

З урахуванням вимог ст.59 ЦК УРСР (1963р.), якими визначена

недійсність угоди з моменту її укладення, аналіз позовних вимог у справі

здійснюється на підставі положень ЦК УРСР діючого у період укладання сторонами

у справі угод від 16 липня та 12 серпня 2003 року.

При розгляді матеріалів справи щодо визнання недійсними договорів

купівлі -продажу нерухомого майна від 16 липня та 12 серпня 2003 року,

господарським судом не встановлено обставин, що підтверджують невідповідність

змісту угод вимогам, діючого на період їх укладення, законодавства.

Право ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” на розпорядження належним

товариству майном визначено положеннями Закону України „Про господарські

товариства”, Статутом підприємства, ст.225 ЦК УРСР.

Твердження первісного позивача про недійсність оспорюванних угод, у

зв'язку з відсутністю їх нотаріального посвідчення та реєстрації договору є

помилковим, оскільки положення ст.227 ЦК УРСР щодо нотаріального посвідчення

договору купівлі -продажу та його реєстрації  стосується випадків укладення угод про

відчуження не будь-якого майна, а тільки жилого дому. Крім того, якщо сторонами

угоди, пов'язаної з переходом права власності на майно, не дотримано вимог

нормативних актів стосовно державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, то

сама лише ця обставина не є правовою підставою для визнання відповідної угоди

недійсною, оскільки реєстрація майна не є елементом форми угоди.

Вимоги ст.44 ЦК УРС щодо письмової форми договорів купівлі -продажу та

ст.224 ЦК УРСР щодо їх змісту, сторонами угод від 16 липня та 12 серпня 2003

року виконані.

Обрана членом правління ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” рішенням

зборів акціонерів від 30 вересня 2002 року ОСОБА_1, як заступник голови

правління, підписала договір купівлі -продажу майна від 16 липня 2003 року на

підставі рішення правління ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” від 16 липня

2003 року.

Зазначені рішення загальних зборів та правління ВАТ „Татарбунарська

сукняна фабрика”, у визначеному чинним законодавством порядку, не змінені, не

скасовані у зв'язку з чим, твердження первісного позивача про відсутність

повноважень та нелігітимність підпису ОСОБА_1 на угоді від 16 липня

2003 року є необгрунтованим.

За вказаних обставин у господарського суду області відсутні правові

підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі

-продажу, укладеного 16 липня 2003 року, стосовно нерухомого майна ВАТ

„Татарбунарська сукняна фабрика” між товариством та фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_2, та договору купівлі - продажу від 12 серпня

2003 року, укладеного суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки матеріалами

справи не доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угод

недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до положень ст.128 ЦК УРСР, право власності у покупця майна

за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачене законом

або договором.

За актом приймання -передачі від 16 липня 2003 року ВАТ

„Татарбунарська сукняна фабрика” передано покупцю за договором купівлі-продажу

від 16 липня 2003 року, розташоване на АДРЕСА_1 майно товариства,

зазначене у технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під

літерами: А-II; X; P; З та В(приміщення 1-3; 14-18). З дати підписання покупцем

та продавцем акту приймання-передачі відчуженого майна, воно вибуло із

власності ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика”, у зв'язку з чим, у

господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про

визнання права власності первісного позивача на зазначене у технічній

документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерою В (приміщення 1-3;

14-18), яке відчужене товариством за договором купівлі-продажу від 16 липня

2003 року.

Згідно положень п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного

кодексу України (прийнятого 16 січня 2003 року, набрав чинності з 1 січня 2004

року) Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після

набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання

чинності Цивільним кодексом України, його положення застосовуються до тих

прав  і обов'язків, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності.

За змістом ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про

визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається

іншою особою.

Оскільки наявними у справі матеріалами, поясненням сторін, доведено

відсутність обґрунтованих підстав  для

визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 16 липня та

12 серпня 2003 року, зустрічні позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання дійсним

договорів купівлі-продажу від 16 липня 2003 року, укладеним між ВАТ

„Татарбунарська сукняна фабрика” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, за яким останній

було продано розташоване по АДРЕСА_1, зазначене у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерами: А-II; X;

P; З та В (приміщення 1-3; 14-18) нерухоме майно товариства, та від 12 серпня

2003 року, за яким означене майно реалізоване підприємцем ОСОБА_2 підприємцю ОСОБА_1, підлягають

задоволенню.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є добросовісним

набувачем нерухомого майна за договором купівлі-продажу, укладеним 12 липня

2003 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у складі зазначеного

у технічній документації ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОН” під літерами:  А-II; X; P; З та В (приміщення 1-3; 14-18), у

зв'язку з чим, уточнені позовні вимоги про визнання за фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на

нерухоме майно під літерами З; В (приміщення 1-3; 14-18) підлягають задоволенню.

За клопотанням СПД ОСОБА_1 господарським судом

не розглядались вимоги про визнання її права власності на майно під

літерами  А-II; P та Х, оскільки його

набувачі за іншими договорами купівлі-продажу не були залучені до участі у

розгляді справи № 33/3-08-381.

Державне мито покладається на сторони 

у розмірі понесених ними витрат.

Керуючись ст. ст. 49; 82-84 ГПК України,

суд -

ВИРІШИВ:

1.   Відмовити у задоволенні

позовних вимог ВАТ „Татарбунарська сукняна

     фабрика”.

2.    Позовні вимоги фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

3.  Визнати дійсними договір

купівлі-продажу від 16 липня 2003 року, укладеного ВАТ „Татарбунарська сукняна

фабрика” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо відчуження

належного товариству нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, зазначеного у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське районне бюро технічної

інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” під літерами:  А-II; X; P; З та частину будівлі під літерою

В (приміщення 1-3; 14-18).

4.  Визнати дійсним договір

купівлі-продажу від 12 серпня 2003 року, укладеного фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо відчуження на

користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 нерухомого майна,

розташованого по АДРЕСА_1, зазначеного у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації об'єктів нерухомості” під літерами: А-II; X; P; З та частину будівлі

під літерою В (приміщення 1-3; 14-18), а фізичну особу підприємця ОСОБА_1 добросовісним

набувачем придбаного майна.

5.    Визнати право

власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на нерухоме майно,

розташоване по АДРЕСА_1, зазначене у

технічній документації ТОВ „Татарбунарське районне бюро технічної

інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості під літерами З та В

(приміщення 1-3; 14-18).

        Рішення суду набирає

законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя                                                  

Мазур Д.Т.