Ухвала

від 31.10.2021 по справі 911/702/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"01" листопада 2021 р. Справа № 911/702/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2021 (повний текст складено 30.08.2021)

у справі №911/702/17(суддя Ярема В.А.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлпромтехсервіс"

про стягнення 39000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2021 у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлпромтехсервіс" про стягнення 39000,00 грн. відмовлено повністю. Понесені позивачем судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Дослідивши матеріали поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Частиною 2 статті 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 статті 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" визначено один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600,00 грн.

Отже, розмір судового збору, який мав сплатити скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, становить 2400,00 грн. (1600,00 грн. х 150%).

Перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів встановила, що скаржником не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Натомість, скаржник заявив клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів третього рівня та зобов`язана витрачати кошти лише за їх призначенням; на даний час в Україні оголошено особливий період, військова частина НОМЕР_1 бере безпосередню участь у проведенні операцій об`єднаних сил, кошти для сплати судового збору для оскарження даного рішення суду на теперішній час військовій частині НОМЕР_1 не виділені, тому, на думку скаржника, відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір", наявні підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18; ухвали Верховного Суду: від 05.08.2021 у справі №910/14458/18, від 19.08.2021 у справі №910/20753/20).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 48 постанови від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зазначила, що "юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату…".

Проте, відповідно до пункту 37 цієї постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 31.03.2021 у справі №903/465/20, від 26.04.2021 у справі №5028/19/59/2012, від 22.02.2021 у справі №910/17424/19, від 19.04.2021 у справі №908/859/20, у постанові від 25.03.2021 у справі №912/3514/20).

Частиною 2 статті 6 та ч. 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що скаржник не надав жодних доказів в підтвердження заявленого клопотання, а також доказів, які б свідчили про можливість сплатити ним судовий збір за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.

Оцінивши доводи, наведені скаржником на обґрунтування вимог поданого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Враховуючи вищенаведене, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 258 ГПК України, а відтак, підлягає залишенню без руху із встановленням строку на усунення недоліків.

Згідно з приписами ч. 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складння повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 256 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною 3 статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Враховуючи наведені норми законодавства, останнім днем для оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2021 (повний текст складено 30.08.2021) в апеляційному порядку є 20.09.2021 (19.09.2021 неділя, вихідний день). Проте апеляційну скаргу надіслано 01.10.2021, що підтверджується супровідним документом Укрпошта Експрес на конверті, в якому скаржник надіслав скаргу.

Відповідно до ч. 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що оскаржуване рішення було винесено без участі представника позивача, повний текст якого складено 30.08.2021; рішення суду надійшло на адресу військової частини НОМЕР_1 13.09.2021, що підтверджується датою, яка зазначена на печатці вхідних документів позивача та знаходиться в правому нижньому куті першого аркушу, додається згідно додатку. Крім того, скаржник зазначив, що оскаржуване рішення він отримав 13.09.2021, а апеляційну скаргу подав 29.09.2021.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, скаржник отримав лист з трек-номером 0103279674999 10.09.2021, а не 13.09.2021, про що вказує позивач в клопотанні про поновлення строку.

Разом з тим, суд зауважує, що копія першої сторінки судового рішення з вхідною відміткою канцелярії скаржника не є належним доказом отримання оскаржуваного рішення, оскільки відповідні вхідні відмітки проставляються самим скаржником, який є зацікавленою особою у даній справі. Будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання повного тексту оскаржуваного рішення скаржником не надано (поштовий конверт суду, в якому надійшло саме оскаржуване рішення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв`язку тощо).

Що стосується дати подання апеляційної скарги, скаржник в клопотанні про поновлення строку зазначив, що подав апеляційну скаргу 29.09.2021, проте таке твердження спростовується супровідним документом Укрпошта Експрес на конверті, в якому скаржник надіслав скаргу, оскільки, датою оформлення відправлення є 01.10.2021, а отже і датою надіслання, що також підтверджується трек-номером 2100107410726 на офіційному сайті Укрпошти.

Згідно з ч. 3 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з метою надання стороні можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою: доказів сплати судового збору; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з належними доказами, що підтверджують дату його отримання, за наявності або наведення інших підстав для поновлення строку.

Ухвала підписана в перший робочий день після виходу головуючого судді Попікової О.В. з лікарняного 01.11.2020.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 234, 235, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2021 у справі №911/702/17 залишити без руху.

3. Запропонувати Військовій частині НОМЕР_1 протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 2400,00 грн.;

- клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2021 у справі №911/702/17 з належними доказами, що підтверджують дату його отримання, за наявності або наведення інших підстав для поновлення строку.

4. Попередити Військову частину НОМЕР_1 , що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків стосовно надання доказів сплати судового збору, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті апеляційного провадження у разі не подання відповідного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

5. Копію ухвали надіслати скаржнику.

6. Відповідно до ч. 2 статті 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддяО.В. Попікова

СуддіО.О. Євсіков

В.А. Корсак