Постанова

від 19.10.2021 по справі 911/2070/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2070/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Оріщенка С.В. (особисто),

відповідача - Хруленка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

у справі №911/2070/20

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу індивідуальних забудовників "Сонячний"

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.10.2021 №29.3-02/3671 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2070/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н.М.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Кооперативу індивідуальних забудовників "Сонячний" (далі - Кооператив) про визнання недійсним пункту 3 рішення зборів уповноважених членів Кооперативу від 15.12.2019 в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів Кооперативу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення прийнято з порушенням вимог пункту 9.2.3 статуту Кооперативу, оскільки прийнято не уповноваженими особами за відсутності у позивача заборгованості перед Кооперативом, наявність якої визначена підставою для прийняття спірного рішення.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

2.1. 10.12.2014 на підставі договору купівлі-продажу позивачем придбано житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

2.2. Судами встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач був членом Кооперативу.

2.3. Рішенням загальних зборів членів Кооперативу, оформленим протоколом №8 від 06.12.2008, було встановлено, що з 01.01.2009 розмір цільового внеску члена Кооперативу за право підключення (зливання стоків до системи Екосорбу) до збудованої каналізаційної мережі Кооперативу становить 2000,00 доларів США в гривнях по курсу НБУ.

2.4. 20.04.2019 рішенням загальних зборів членів Кооперативу, оформленим протоколом від 20.04.2019 №20/04/19, було затверджено реєстр боржників кооперативу за станом на 01.04.2019 (додаток 5 до протоколу №20/04/20); також затверджено умови та спосіб відключення їх домоволодінь від технічних мереж кооперативу (додаток 6 до протоколу №20/04/20). До вказаного реєстру був включений також і позивач.

2.5. На виконання цього рішення загальних зборів членів Кооперативу від 20.04.2019, позивачу було направлено попередження про наявність боргу №1/10/08/19 від 10.08.2019. У вказаному попередженні було визначено борг позивача за цільовим внеском за підключення до каналізації в сумі 50000,00 грн (еквівалент 2000 доларів США) та вступним внеском у розмірі 7500,00 грн. Окрім того позивача було попереджено, що у разі несплати боргу з членських внесків в добровільному порядку протягом 30-ти календарних днів, позивач буде виключений з членства в Кооперативі.

2.6. 15.09.2019 було прийнято рішення, оформлене протоколом №15/09/19, зокрема, щодо виключення зі складу членів кооперативу, які мають заборгованість про різних видах внесків більше 12 місяців на підставі пункту 3.6 статуту згідно з реєстром боржників. Детермінувати набрання чинності цього рішення до 15.12.2019 та у зв`язку з цим вважати, що: (а) особи, які до встановленого строку погасили заборгованість перед Кооперативом, не вважаються виключеними з Кооперативу; (б) особи, які до встановленого строку не погасили заборгованість перед кооперативом, вважаються виключеними з Кооперативу та зобов`язані самостійно та за власний рахунок протягом одного місяця відключитися від мереж кооперативу.

2.7. 15.12.2019 на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів Кооперативу було прийнято рішення, оформлене протоколом №15/12/19 від 15.12.2019, про, зокрема, виключення зі складу Кооперативу на підставі пункту 3.6 статуту ОСОБА_1 .

2.8. Позивач, вважаючи, що у нього відсутня заборгованість перед Кооперативом, звернувся з цим позовом до суду про оскарження рішення загальних зборів уповноважених осіб Кооперативу, оформлених протоколом від 15.09.2019 №15/09/19, в частині виключення ОСОБА_1 із членів Кооперативу.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

3.1. Господарський суд Київської області рішенням від 01.03.2021 у справі №911/2070/20 позовні вимоги задовольнив в повному обсязі; визнав недійсним пункт 3 рішення зборів уповноважених членів Кооперативу від 15.12.2019 в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів Кооперативу.

3.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача заборгованості зі сплати вступного внеску у розмірі 7500 грн з огляду на наявність у позивача членської книжки учасника Кооперативу, яка видається після сплати такого внеску та прийняття особи до членів Кооперативу.

3.3. Окрім того, суд першої інстанції дійшов також висновку про відсутність у позивача обов`язку сплачувати внесок за підключення до каналізаційної мережі Кооперативу у розмірі 2000 доларів США, а відтак визнав відсутніми підстави для виключення позивача з зі складу членів Кооперативу.

3.4. Кооператив звернувся до Господарського суду Київської області з клопотанням про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 43000,00 грн судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої інстанції.

3.5. Господарський суд Київської області додатковим рішенням від 11.03.2021 у справі №911/2070/20 клопотання Кооперативу про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2070/20 задовольнив частково; здійснив розподіл судових витрат відповідача у справі №911/2070/20; судові витрати Кооперативу у цій справі залишив за відповідачем.

3.6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2021 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі; стягнув з ОСОБА_1 на користь Кооперативу 3153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги; скасував додаткове рішення суду першої інстанції; клопотання Кооперативу про ухвалення додаткового рішення задовольнив; стягнув з ОСОБА_1 на користь Кооперативу 43000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

3.7. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження матеріалами справи сплати позивачем 7500,00 грн в якості вступного внеску та 2000 доларів США в якості цільового внеску члена Кооперативу.

3.8. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення стосовно виключення ОСОБА_1 зі складу членів Кооперативу у зв`язку з несплатою вказаних внесків.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

4.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №911/2070/20, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021.

4.2. У якості підстави касаційного оскарження скаржник вказав пункти 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 10 Закону України "Про кооперацію"; також невиконання судом апеляційної інстанції вимог щодо повідомлення сторони про розгляд справи, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

4.3. Скаржник зазначає, що прийняття його до членів Кооперативу не піддавалось сумніву зі сторони відповідача, а тому в силу положень пункту 3.3 Статуту Кооперативу підтвердженням сплати вступного внеску є саме наявність статусу члена Кооперативу, що також підтверджує наявність у позивача членської книжки Кооперативу.

4.4. Скаржник також зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції абзацу 2 пункту 3.3 Статуту Кооперативу, яким визначено підстави для звільнення від сплати вступного внеску правонаступника члена Кооперативу, якщо такий внесок вже був сплачений колишнім членом цього Кооперативу.

4.5. Окрім цього, скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки обставинам щодо підключення житлового будинку позивача до каналізаційної мережі Кооперативу ще у 2009 році. А відтак на дату придбання позивачем будинку у грудні 2014 року підстави для сплати ним цільового внеску за підключення будинку до каналізації Кооперативу були відсутні.

4.6. Кооператив подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5. Позиція Верховного Суду.

5.1. Предметом позову у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 3 рішення зборів уповноважених членів Кооперативу від 15.12.2019 в частині виключення його зі складу членів Кооперативу.

5.2. Підставою позову визначено відсутність у позивача заборгованості перед Кооперативом зі сплати вступного внеску у розмірі 7500,00 грн та заборгованості у розмірі 2000 доларів США за підключення до каналізаційної мережі Кооперативу, наявність якої була визначена відповідачем підставою для прийняття оспорюваного рішення.

5.3. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

5.4. За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

5.5. Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

5.6. Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 ГК України).

5.7. За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

5.8. Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

5.9. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

5.10. Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

5.11. Зазначені норми кореспондуються з нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

5.12. Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України "Про кооперацію".

5.13. За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

5.14. Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

5.15. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18, від 03.03.2020 у справі №922/756/19.

5.16. Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (стаття 10 Закону України "Про кооперацію"). Аналогічне положення закріплене у пункті 3.1 Статуту відповідача.

5.17. Відповідно до пункту 3.4 статуту Кооперативу, членство в кооперативі припиняється з моменту втрати членом кооперативу законного права на земельну ділянку, або права власності на житловий будинок разом з земельною ділянкою у зв`язку з їх відчуженням, або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та цим статутом. При цьому, вступні та інші внески передбачені цим статутом, крім паю, що були здійснені таким членом в процесі створення та діяльності кооперативу поверненню не підлягають , а борги такого члена перед кооперативом підлягають відшкодуванню у добровільному порядку у двомісячний термін з дня вибуття члена з кооперативу, і після спливу цього терміну стягуються у судовому порядку.

5.18. Пунктом 4.2 статуту Кооперативу передбачено, що член кооперативу зобов`язаний своєчасно вносити вступний, пайовий, цільові і членські внески у касу або на поточний рахунок кооперативу у розмірі, встановленому загальними зборами членів і розрахованому на покриття необхідних витрат Кооперативу. Обов`язки по сплаті всіх передбачених статутом кооперативу і визначених загальними зборами членів внесків виникають у члена кооперативу з моменту його вступу до кооперативу.

5.19. Вказане вище також узгоджується зі статтею 12 Закону України "Про кооперацію", якою передбачено обов`язок члена кооперативу сплачувати визначені статутом кооперативу внески.

5.20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням загальних зборів Кооперативу, оформленим протоколом від 06.12.2008 №8, з 01.01.2009 розмір цільового внеску члена Кооперативу за право до підключення (зливання стоків до системи Екосорбу) до збудованої каналізаційної мережі Кооперативу затверджено в сумі 2000 доларів США в гривнях по курсу НБУ.

5.21. Також судами встановлено, що 10.12.2014 на підставі договору купівлі-продажу позивачем придбано житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , де створено Кооператив.

5.22. Досліджуючи наявність підстав для сплати позивачем цільового внеску за підключення до каналізаційної мережі Кооперативу, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні 15.12.2020 представник відповідача підтвердив, що придбане ОСОБА_1 нерухоме майно було підключено до каналізаційної мережі ще у 2009 році, а будинок, на дату придбання ним як новим власником, перебував у житловому стані. Доказів підключення будинку до каналізації після 10.12.2014 суду надано не було.

5.23. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням вимог пункту 3.4 статуту Кооперативу, у позивача очевидно відсутній обов`язок сплачувати внесок за підключення до каналізаційної мережі у розмірі 2000 доларів США, оскільки спірне нерухоме майно вже було підключено до каналізаційної мережі у 2009 році, тобто, обов`язок зі сплати спірного внеску виник у попереднього власника майна та міг бути стягнутий з нього Кооперативом в порядку, визначеному пунктом 3.4 Статуту.

5.24. Водночас, покладаючи в основу висновку щодо наявності у позивача заборгованості зі сплати зазначеного вище цільового внеску до Кооперативу, суд апеляційної інстанції посилався на недоведеність останнім того, що на момент придбання позивачем житлового будинку, він був підключений до збудованої каналізаційної мережі Кооперативу.

5.25. Окрім цього, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у матеріалах справи доказів підключення житлового будинку до мереж каналізації Кооперативу минулим власником ОСОБА_2 , та, відповідно, наявності у останнього заборгованості зі сплати цільового внеску у розмірі 2000 доларів США.

5.26. Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.

5.27. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

5.28 . Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

5.29. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

5.30 . Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

5.31 . На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

5.32. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

5.33. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.34 . Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

5.35 . Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

5.36. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

5.37. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

5.38. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

5.39. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

5.40. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

5.41. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5.42. Колегія суддів зазначає, що спіним у вказаній справі є, зокрема, питання щодо наявності у позивача обов`язку зі сплати Кооперативу внеску за право на підключення (зливання стоків до системи "Екосорбу") до каналізаційної мережі Кооперативу.

5.43. В силу положень пункту 4.2 статуту Кооперативу та прийнятого загальними зборами Кооперативу рішення, оформленого протоколом від 06.12.2008 №8, такий обов`язок міг виникнути у позивача виключно за наслідком реалізації ОСОБА_1 права на підключення (факту підключення) придбаного ним у 2014 році будинку до каналізаційної системи Кооперативу.

5.44. Із оскарженої постанови вбачається, що покладаючи в основу висновок про недоведеність позивачем обставин підключення будинку до каналізаційної мережі Кооперативу до 2014 року (тобто до моменту, коли позивач не був власником будинку), суд апеляційної інстанції фактично звільнив Кооператив від обов`язку доведення таких обставин щодо підключення будинку до каналізації після його придбання позивачем у 2014 році.

5.45. Втім обставини щодо реалізації саме позивачем права на підключення до каналізації, внаслідок яких, знов таки, саме у нього виникає обов`язок зі сплати відповідного цільового внеску, мав доводити саме відповідач, оскільки в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

5.46. Стведження ж позивача про те, що будинок не підключався до каналізаційної мережі після придбання ним будинку, не потребують від нього подання будь-яких доказів його, як він стверджує, пасивної поведінки (бездіяльності). При цьому кооператив, який наполягає на підключенні до каналізації належного позивачу будинку за часів його членства у кооперативі, повинен довести доказами факт такого підключення, позаяк він не посилається на протиправну (без дозволу та технічного супроводження кооперетиву) реалізацію позивачем права на підключення до каналізації власними засобами.

5.47. При цьому, судом апеляційної інстанції також не було надано будь-якої оцінки обставинам визнання представником відповідача у суді першої інстанції факту підключення будинку до каналізації Кооперативу ще у 2009 році.

5.48. Аргументи Кооперативу про те, що попередній власник будинку, у якого позивач придбав будинок, фактично каналізацією не користувався, оскільки будинок був не у жилому стані, визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки виникнення у позивача як нового власника будинку обов`язку зі сплати цільового внеску не може ставитись у залежність від обставин непроживання у будинку та некористування каналізацією попереднім власником, у випадку фактичної реалізації таким попереднім власником права на підключення до збудованої каналізаційної системи Кооперативу.

5.49. Отже, не спростувавши висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для сплати цільового внеску у розмірі 2000 доларів США, та наявності такого обов`язку у попереднього члена кооперативу (який відчужив домоволодіння позивачу), суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині встановлення обставин, що можуть свідчити про наявність у позивача заборгованості перед Кооперативом у зазначеному розмірі.

5.50. Окрім цього, досліджуючи питання щодо наявності/відсутності у позивача заборгованості зі сплати цільового та вступного внесків, судом апеляційної інстанції не було надано власної оцінки положенням статуту Кооперативу, якими визначено як порядок припинення/прийому у члени Кооперативу (що фактично мало місце за наслідком придбання позивачем будинку у попереднього власника - члена Кооперативу) так і підстави для звільнення від сплати вступного внеску правонаступника колишнього члена Кооперативу (пункти 3.3, 3.4 статуту).

5.51. Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надав їм належної правової оцінки, тому дійшов передчасного висновку про те, що вимоги позивача в цій справі є необґрунтованими.

5.52. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлене рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.53. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

6.1. Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

6.3. Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

6.4. Господарський суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права та дійшов до передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині встановлення обставин, що можуть свідчити про наявність у позивача обов`язку зі сплати вступного та цільового внесків до Кооперативу, заборгованість за якими була визначена підставою для прийняття останнім оспорюваного рішення про виключення позивача зі складу членів Кооперативу.

6.5. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, застосувати норми законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи. В залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Розподіл судових витрат.

7.1. Оскільки у цьому випадку Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №911/2070/20 скасувати .

3. Справу №911/2070/20 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко