Постанова

від 07.12.2021 по справі 911/2070/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2021 р. Справа№ 911/2070/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (особисто)

від відповідача: Хруленко М.В., Козлов І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кооперативу індивідуальних забудовників "Сонячний"

на рішення господарського суду Київської області від 01.03.2021

та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 11.03.2021

у справі № 911/2070/20 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу індивідуальних забудовників "Сонячний"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовної заяви та рух справи.

В липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Кооперативу індивідуальних забудовників "Сонячний" (далі - Кооператив; відповідач) про визнання недійсним пункту 3 рішення зборів уповноважених членів Кооперативу від 15.12.2019 в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів Кооперативу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення прийнято з порушенням вимог пункту 9.2.3 статуту Кооперативу, оскільки прийнято не уповноваженими особами за відсутності у позивача заборгованості перед Кооперативом, наявність якої визначена підставою для прийняття спірного рішення.

Кооператив у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, пославшись на наявність у позивача непогашеного боргу по сплаті вступного та цільового внесків та визнання цього факту позивачем, а також прийняття оспорюваного рішення уповноваженими особами та у відповідності до статуту Кооперативу.

Рішенням господарського суду Київської області рішенням від 01.03.2021 у справі № 911/2070/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано недійсним пункт 3 рішення зборів уповноважених членів Кооперативу від 15.12.2019 в частині виключення ОСОБА_1 із складу членів Кооперативу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача заборгованості зі сплати вступного внеску у розмірі 7 500 грн з огляду на наявність у позивача членської книжки учасника Кооперативу, яка видається після сплати такого внеску та прийняття особи до членів Кооперативу.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов також висновку про відсутність у позивача обов`язку сплачувати внесок за підключення до каналізаційної мережі Кооперативу у розмірі 2 000 доларів США, а відтак визнав відсутніми підстави для виключення позивача із складу членів Кооперативу.

Кооператив звернувся до господарського суду Київської області з клопотанням про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 43 000, 00 грн судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої інстанції.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 11.03.2021 у справі № 911/2070/20 клопотання Кооперативу про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2070/20 задоволено частково; здійснено розподіл судових витрат відповідача у справі № 911/2070/20; судові витрати Кооперативу у цій справі залишено за відповідачем.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кооперативу 3 153, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги; скасовано додаткове рішення суду першої інстанції; клопотання Кооперативу про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кооперативу 43 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження матеріалами справи сплати позивачем 7 500, 00 грн в якості вступного внеску та 2 000 доларів США в якості цільового внеску члена Кооперативу. З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення стосовно виключення ОСОБА_1 зі складу членів Кооперативу у зв`язку з несплатою вказаних внесків.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2021 у даній справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 911/2070/20 скасовано; справу № 911/2070/20 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Підставою для скасування зазначеної постанови суду апеляційної інстанції став висновок Верховного Суду про порушення норм процесуального права, яке полягало в неповному дослідженні судом усіх доказів та неповному встановленні тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, а також у ненаданні їм належної правової оцінки.

Так, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд виходив з передчасності висновків апеляційного суду щодо наявності у позивача заборгованості зі сплати цільового внеску до Кооперативу. Зазначив, що покладаючи в основу судового рішення висновок про недоведеність позивачем обставин підключення будинку до каналізаційної мережі Кооперативу до 2014 року (тобто до моменту, коли позивач не був власником будинку), суд апеляційної інстанції фактично звільнив Кооператив від обов`язку доведення таких обставин щодо підключення будинку до каналізації після його придбання позивачем у 2014 році. За висновком касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції також не було надано будь-якої оцінки обставинам визнання представником відповідача у суді першої інстанції факту підключення будинку до каналізації Кооперативу ще у 2009 році.

Також Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не спростувавши висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для сплати цільового внеску у розмірі 2000 доларів США, та наявності такого обов`язку у попереднього члена кооперативу (який відчужив домоволодіння позивачу), припустився порушень норм процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині встановлення обставин, що можуть свідчити про наявність у позивача заборгованості перед Кооперативом у зазначеному розмірі. Окрім цього, досліджуючи питання щодо наявності/відсутності у позивача заборгованості зі сплати цільового та вступного внесків, судом апеляційної інстанції не було надано власної оцінки положенням статуту Кооперативу, якими визначено як порядок припинення/прийому у члени Кооперативу (що фактично мало місце за наслідком придбання позивачем будинку у попереднього власника - члена Кооперативу) так і підстави для звільнення від сплати вступного внеску правонаступника колишнього члена Кооперативу (пункти 3.3, 3.4 статуту). Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надав їм належної правової оцінки, тому дійшов передчасного висновку про те, що вимоги позивача в цій справі є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з ухваленими судом першої інстанції рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2021 та додатковим рішенням від 11.03.2021 у справі № 911/2070/20, Кооператив звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити в позові та покласти судові витрати на позивача.

Підставами для скасування судового рішення скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції.

Причиною подання апеляційної скарги стала незгода відповідача із висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача заборгованості по сплаті вступного внеску у розмірі 7 500 грн, про відсутність у позивача обов`язку сплачувати внесок за підключення до каналізаційної мережі Кооперативу у розмірі 2 000 доларів США та розподілом судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на непідтвердженість позивачем сплати вступного внеску та недоведеність відсутності обов`язку зі сплати цільового внеску до Кооперативу. Скаржник також послався на неврахування судом факту визнання позивачем боргу та ненадання оцінки заяві свідка про повідомлення позивача щодо наявності у нього несплаченого боргу по сплаті внесків.

Позиції інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021 справу № 911/2070/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2021 апеляційну скаргу Кооперативу індивідуальних забудовників "Сонячний" на рішення господарського суду Київської області від 01.03.2021 та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 11.03.2021 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі; призначено справу до розгляду на 01.12.2021.

У судовому засіданні 01.12.2021 судом оголошено перерву до 07.12.2021, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

У судове засідання 07.12.2021 з`явилися представники сторін.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові та покласти судові витрати на позивача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції.

10.12.2014 на підставі договору купівлі-продажу позивачем придбано житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, позивач був членом Кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів Кооперативу, оформленим протоколом №8 від 06.12.2008, було встановлено, що з 01.01.2009 розмір цільового внеску члена Кооперативу за право підключення (зливання стоків до системи Екосорбу) до збудованої каналізаційної мережі Кооперативу становить 2 000,00 доларів США в гривнях по курсу НБУ.

20.04.2019 рішенням загальних зборів членів Кооперативу, оформленим протоколом від 20.04.2019 № 20/04/19, було затверджено реєстр боржників кооперативу за станом на 01.04.2019 (додаток 5 до протоколу №20/04/20); також затверджено умови та спосіб відключення їх домоволодінь від технічних мереж кооперативу (додаток 6 до протоколу №20/04/20). До вказаного реєстру був включений також і позивач.

На виконання цього рішення загальних зборів членів Кооперативу від 20.04.2019, позивачу було направлено попередження про наявність боргу №1/10/08/19 від 10.08.2019. У вказаному попередженні було визначено борг позивача за цільовим внеском за підключення до каналізації в сумі 50000,00 грн (еквівалент 2000 доларів США) та вступним внеском у розмірі 7500,00 грн. Окрім того позивача було попереджено, що у разі несплати боргу з членських внесків в добровільному порядку протягом 30-ти календарних днів, позивач буде виключений з членства в Кооперативі.

15.09.2019 було прийнято рішення, оформлене протоколом №15/09/19, зокрема, щодо виключення зі складу членів Кооперативу, які мають заборгованість про різних видах внесків більше 12 місяців на підставі пункту 3.6 статуту згідно з реєстром боржників. Детермінувати набрання чинності цього рішення до 15.12.2019 та у зв`язку з цим вважати, що: (а) особи, які до встановленого строку погасили заборгованість перед Кооперативом, не вважаються виключеними з Кооперативу; (б) особи, які до встановленого строку не погасили заборгованість перед кооперативом, вважаються виключеними з Кооперативу та зобов`язані самостійно та за власний рахунок протягом одного місяця відключитися від мереж кооперативу.

15.12.2019 на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів Кооперативу було прийнято рішення, оформлене протоколом №15/12/19 від 15.12.2019, про, зокрема, виключення зі складу Кооперативу на підставі пункту 3.6 статуту ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи, що у нього відсутня заборгованість перед Кооперативом, звернувся з цим позовом до суду про оскарження рішення загальних зборів уповноважених осіб Кооперативу, оформлених протоколом від 15.09.2019 № 15/09/19, в частині виключення ОСОБА_1 із складу членів Кооперативу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом позову у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 3 рішення зборів уповноважених членів Кооперативу від 15.12.2019 в частині виключення його зі складу членів Кооперативу.

Підставою позову визначено відсутність у позивача заборгованості перед Кооперативом зі сплати вступного внеску у розмірі 7 500, 00 грн та заборгованості у розмірі 2 000 доларів США за підключення до каналізаційної мережі Кооперативу, наявність якої була визначена відповідачем підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 ГК України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються з нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18, від 03.03.2020 у справі №922/756/19.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (стаття 10 Закону України "Про кооперацію"). Аналогічне положення закріплене у пункті 3.1 Статуту відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом № 12 від 16.04.2016 загальних зборів членів Кооперативу індивідуальних забудовників Сонячний затверджено було Статут (нова редакція).

Відповідно до пункту 3.4 статуту Кооперативу, членство в кооперативі припиняється з моменту втрати членом кооперативу законного права на земельну ділянку, або права власності на житловий будинок разом з земельною ділянкою у зв`язку з їх відчуженням, або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та цим статутом. При цьому, вступні та інші внески передбачені цим статутом, крім паю, що були здійснені таким членом в процесі створення та діяльності кооперативу поверненню не підлягають, а борги такого члена перед кооперативом підлягають відшкодуванню у добровільному порядку у двомісячний термін з дня вибуття члена з кооперативу, і після спливу цього терміну стягуються у судовому порядку.

Пунктом 4.2 статуту Кооперативу передбачено, що член кооперативу зобов`язаний своєчасно вносити вступний, пайовий, цільові і членські внески у касу або на поточний рахунок кооперативу у розмірі, встановленому загальними зборами членів і розрахованому на покриття необхідних витрат Кооперативу. Обов`язки по сплаті всіх передбачених статутом кооперативу і визначених загальними зборами членів внесків виникають у члена кооперативу з моменту його вступу до Кооперативу.

Вказане вище також узгоджується зі статтею 12 Закону України "Про кооперацію", якою передбачено обов`язок члена кооперативу сплачувати визначені статутом кооперативу внески.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням загальних зборів Кооперативу, оформленим протоколом від 06.12.2008 № 8, з 01.01.2009 розмір цільового внеску члена Кооперативу за право до підключення (зливання стоків до системи Екосорбу) до збудованої каналізаційної мережі Кооперативу затверджено в сумі 2 000 доларів США в гривнях по курсу НБУ.

Судом також встановлено, що 10.12.2014 на підставі договору купівлі-продажу позивачем придбано житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , де створено Кооператив.

Досліджуючи наявність підстав для сплати позивачем цільового внеску за підключення до каналізаційної мережі Кооперативу, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні 15.12.2020 представник відповідача підтвердив, що придбане ОСОБА_1 нерухоме майно було підключено до каналізаційної мережі ще у 2009 році, а будинок, на дату придбання ним як новим власником, перебував у житловому стані. Доказів підключення будинку до каналізації після 10.12.2014 суду надано не було.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням вимог пункту 3.4 статуту Кооперативу, у позивача очевидно відсутній обов`язок сплачувати внесок за підключення до каналізаційної мережі у розмірі 2 000 доларів США, оскільки нерухоме майно вже було підключено до каналізаційної мережі у 2009 році, тобто, обов`язок по сплаті спірного внеску виник у попереднього власника майна та міг бути стягнутий з нього Кооперативом в порядку, визначеному пунктом 3.4 Статуту.

Щодо аргументів відповідача про наявність у позивача обов`язку по сплаті Кооперативу внеску за право на підключення (зливання стоків до системи "Екосорбу") до каналізаційної мережі Кооперативу, колегія суддів зазначає, що в силу положень пункту 4.2 статуту Кооперативу та прийнятого загальними зборами Кооперативу рішення, оформленого протоколом від 06.12.2008 № 8, такий обов`язок міг виникнути у позивача виключно за наслідком реалізації ОСОБА_1 такого права (факту підключення) придбаного ним у 2014 році будинку до каналізаційної системи Кооперативу. Однак, із матеріалів справи не вбачається, що позивач реалізував своє право на підключення до каналізаційної мережі Кооперативу. Як вже зазначалось, представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що придбане ОСОБА_1 нерухоме майно було підключено до каналізаційної мережі ще у 2009 році, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 15.12.2020 (т.2, а.с.5). В той же час, обставини щодо підключення будинку до каналізації після його придбання позивачем у 2014 році є недоведеними відповідачем належними та допустимими засобами доказування.

Аргументи Кооперативу про те, що попередній власник будинку, у якого позивач придбав будинок, фактично каналізацією не користувався, оскільки будинок був не у жилому стані, є необґрунтованими, оскільки виникнення у позивача як нового власника будинку обов`язку по сплаті цільового внеску не може ставитись у залежність від обставин непроживання у будинку та некористування каналізацією попереднім власником, у випадку фактичної реалізації таким попереднім власником права на підключення до збудованої каналізаційної системи Кооперативу.

Отже, відповідач не спростував правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для сплати цільового внеску у розмірі 2 000 доларів США та наявності такого обов`язку у попереднього члена кооперативу (який відчужив домоволодіння позивачу).

Щодо питання сплати/несплати позивачем вступного внеску у розмірі 7 500, 00 грн, слід зазначити таке.

Як вбачається з членської книжки Кооперативу індивідуальних забудовників Сонячний , позивачем сплачені членські внески: за 2013 рік у розмірі 4 800, 00 грн, за 2014 рік у розмірі 4 800, 00 грн, за 2015 рік у розмірі 4 800, 00 грн.

Крім того, матеріали справи містять довідку вх. № 15 від 14.12.2020 за підписом голови кооперативу І. Козлова про те, що за ОСОБА_1 , як власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 14.12.2020, рахується передплата за сплату щорічних членських внесків у розмірі 2 300, 00 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Статуту прийом у члени кооперативу здійснюються на підставі заяви яка подається на ім`я Голови Кооперативу. Після отримання заяви, сплати вступного внеску, паю, цільових внесків та членського внеску правління кооперативу приймає рішення по ній, яке підлягає затвердженню загальними зборами членів (уповноважених) Кооперативу.

Згідно з пунктом 8.8 Статуту внески членів кооперативу встановлюються і сплачуються таким чином: вступний внесок сплачується при вступі до Кооперативу, розмір вступного внеску складає 7 500, 00 грн, якщо інше не буде встановлено рішенням загальних зборів членів; пай складається із суми цільових внесків на будівництво загальних інженерно-технічних мереж, доріг та комунальної інфраструктури кооперативу; членський внесок визначається на загальних зборах членів Кооперативу та сплачується щорічно; цільовий внесок визначається на загальних зборах членів кооперативу та сплачується одноразово.

Додатком № 4 до протоколу загальних зборів № 20/04/19 від 20.04.2019 затверджено реєстр членів Кооперативу індивідуальних забудовників Сонячний , який містить відомості, що ОСОБА_1 є членом Кооперативу.

Як вбачається з додатку № 5 до протоколу загальних зборів (уповноважених) членів кооперативу № 20/04/19 від 20.04.2019, за підписом уповноважених членів, за ОСОБА_1 значиться заборгованість у розмірі 2000 доларів США, а заборгованість за вступним внеском у розмірі 7 500,00 грн, відсутня.

Отже, з урахуванням пунктів 3.3, 8.8 Статуту та дослідження документів, що долучені до матеріалів справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 сплачений вступний внесок у розмірі 7 500, 00 грн, з огляду на те, що у нього наявна членська книжка Кооперативу, яка видається після сплати вступного внеску та прийняття особи до членів кооперативу, крім того, наявні проплати за членськими внесками за період з 2014 по 2020 роки, які сплачуються членом кооперативу після оплати вступного внеску.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив аргументи відповідача щодо відсутності доказів сплати вступного внеску у розмірі 7 500, 00 грн, з огляду на те, що першочергово для включення в члени кооперативу сплачується вступний внесок у розмірі 7 500, 00 грн та приймається відповідне рішення, і тільки після такого включення, сплачуються членські внески. Грошові кошти, які сплачені позивачем як членські внески, з моменту купівлі нерухомого майна та прийняття його в члени Кооперативу, в першу чергу, включаються до сплати вступного внеску і тільки після цього зараховуються в погашення членського внеску.

Також суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що матеріали справи не містять фінансово-бухгалтерських документів, з яких можливо встановити порядок та розмір зарахування грошових коштів, що сплачені позивачем за період з 2014 року - дати набуття права власності на нерухоме майно до 20.07.2020 - дати звернення з позовом до суду.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити на тому, що Статутом Кооперативу визначені підстави для звільнення від сплати вступного внеску правонаступника колишнього члена Кооперативу. Так, в пункті 3.3 Статуту передбачено, що від сплати вступного внеску та паю звільняються спадкоємці та правонаступники членів Кооперативу або обдаровані земельною ділянкою (домоволодінням) на території Кооперативу особи, в разі, якщо вступний внесок та пай вже були сплачені спадкодавцем або колишнім законним володільцем земельної ділянки або житлового будинку разом з земельною ділянкою (що фактично мало місце за наслідком придбання позивачем будинку та земельної ділянки у попереднього власника - члена Кооперативу).

Щодо аргументів відповідача про наявність у матеріалах справи заяви позивача про визнання боргу за підключення до каналізаційної мережі у розмірі 2 000 доларів США, колегія зазначає таке.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (статті 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до практики Верховного Суду не може вважатися належним письмовим доказом і не може бути доказом у справі роздруківка електронного листування, яка не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення (постанови від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що переписка у програмі обміну інформацією месенджері Viber , що долучена до матеріалів справи у роздрукованій формі заяви позивача про визнання боргу, як електронний доказ не містить ідентифікації підписувача зазначеної заяви, що регулюється Законом України Про електронні документи та електронний документообіг , тобто відсутній електронний цифровий підпис, що повинен містити електронний доказ, в розумінні статті 96 ГПК України. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що долучена до матеріалів справи електронна заява про визнання боргу за підключення до каналізаційної мережі у розмірі 2000 доларів США, не є належним та допустимим доказом, в розумінні вимог ГПК України, а отже не може бути прийнята судом до уваги, крім того, така заява, за відсутності електронного підпису не є заявою про визнання боргу, не створює обов`язку для позивача.

Щодо заяви свідка про наявність у позивача несплаченого боргу по сплаті внесків до Кооперативу, слід зазначити таке.

За приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у статті 86 ГПК України, згідно частини першої якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Таким чином учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Таким чином, заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до ст. 86 ГПК України. Обставини, що мають значення для правильного вирішення спору не підлягають встановленню лише на показаннях свідків.

Виходячи із аналізу сукупності наявних в матеріалах справи доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана відповідачем заява свідка та викладені в ній відомості не спростовують обставин відсутності у позивача заборгованості по сплаті спірних вступного та цільового внесків до Кооперативу.

Щодо наявності/відсутності у зборів уповноважених членів права на прийняття рішення про виключення позивача із складу членів Кооперативу, суд зазначає таке.

Статтею 15 Закону України Про кооперацію (в редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

У разі, коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

За пунктом 9.2.1 Статуту до компетенції загальних зборів членів Кооперативу належить затвердження рішення правління кооперативу про прийняття нових членів та припинення членства в кооперативі.

Відповідно до вимог пункту 9.2.2 Статуту, про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення шляхом поштового повідомлення (рекомендованим листом) на адресу їх місця проживання або особисто через старших вулиць, а також шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті Кооперативу.

Згідно з пунктом 9.2.3 Статуту, в разі необхідності для забезпечення більшої організованості проведення загальних зборів членів кооперативу, в Кооперативі передбачається скликання зборів уповноважених (старших вулиць) Кооперативу.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) Кооперативу про прийняття внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього, відчуження майна Кооперативу на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна кооперативу та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш, як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішенням загальних зборів членів (збори уповноважених) Кооперативу індивідуальних забудовників Сонячний від 16.12.2019, яке оформлено протоколом № 16/12/18, затверджено склад уповноважених (старших вулиць), згідно заявлених та запропонованих кандидатур, за територіальним критерієм, з метою забезпечення участі у роботі кооперативу, проведення зборів уповноважених та прийняття рішень представниками від усіх вулиць, що охоплюють територію кооперативу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та прийнято вважати членів пропонованого складу обраними на 1 рік та уповноваженими представниками вулиць, що охоплюють територію кооперативу за результатами проведених зборів по вулицях, з наділеними повноваженнями - приймати всі рішення, віднесені до компетенції загальних зборів.

Отже, учасники Кооперативу передбачили наявність у зборів уповноважених права на прийняття рішень, віднесених до компетенції загальних зборів, у тому числі, затвердження рішення правління Кооперативу про прийняття нових членів та припинення членства в Кооперативі.

Протоколом № 15/09/19 позачергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів Кооперативу індивідуальних забудовників Сонячний , який підписано 15 уповноваженими особами, що підтверджується списком уповноважених, присутніх на зборах 15.09.2019, вирішено виключити з членів Кооперативу осіб, які мають заборгованість по різних видах внесків більше 12 місяців, на підставі пункту 3.6. Статуту, згідно з реєстром боржників (додаток 1).

Рішенням чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів Кооперативу індивідуальних забудовників Сонячний , яке затверджено Протоколом № 15/12/19, прийнято рішення про виконання рішення загальних зборів (зборів уповноважених) від 15.09.2019 та виключено зі складу членів Кооперативу - ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3.6 Статуту, член Кооперативу може бути виключений з нього в разі несплати цільових внесків або членських внесків згідно з цим статутом. Несплатою внеску вважається прострочення його сплати більше, ніж дванадцять місяців.

Як вбачається з додатку № 5 до протоколу загальних зборів (уповноважених) членів кооперативу № 20/04/19 від 20.04.2019, за підписом уповноважених членів, за ОСОБА_1 значиться заборгованість у розмірі 2000 доларів США, а заборгованість за вступним внеском у розмірі 7500, 00 грн - відсутня.

Тобто, підставою для виключення ОСОБА_1 із складу членів Кооперативу стала заборгованість по сплаті внеску за підключення до каналізаційної мережі у розмірі 2 000 доларів США, обов`язок по сплаті якого в ОСОБА_1 відсутній, з огляду на факт підключення до каналізаційної мережі у 2009 році, що у свою чергу, з урахуванням вимог пункту 3.4 Статуту та дати придбання будинку у власність позивачем у 2014 році, свідчить про наявність у попереднього власника майна зобов`язання по сплаті такого внеску.

Отже рішення Кооперативу в частині виключення ОСОБА_1 із складу його членів прийнято без достатніх правових підстав з огляду на відсутність у позивача заборгованості по сплаті вступного внеску у розмірі 7 500, 00 грн та цільового внеску у розмірі 2 000 доларів США за підключення до каналізаційної мережі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції по суті прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Звертаючись з апеляційною скаргою скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

Щодо оскарження відповідачем додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

Таким чином, оскільки позов у цій справі було задоволено судом, підстави присуджувати відповідачу, як стороні, не на користь якого ухвалено рішення, судові витрати на професійну правничу допомогу, відсутні. Отже, судові витрати правомірно покладені судом першої інстанції на відповідача.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо решти аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 01.03.2021 та додаткове рішення господарського суду Київської області від 11.03.2021 у справі №911/2070/20 підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга Кооперативу - без задоволення.

Судові витрати.

З огляду на норми ст. 129 ГПК України понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника, оскільки його апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Кооперативу індивідуальних забудовників "Сонячний" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 01.03.2021 та додаткове рішення господарського суду Київської області від 11.03.2021 у справі № 911/2070/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Кооператив індивідуальних забудовників "Сонячний".

Матеріали справи № 911/2070/20 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 10.12.2021.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак