Ухвала

від 01.11.2021 по справі 322/363/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

1 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 322/363/20

провадження № 51-5034ск21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2021 року та ухвалу Запорізького Апеляційного суду від 19 липня 2021 року щодо ОСОБА_5 .

Рух справи і зміст судових рішень

За вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2021 року ОСОБА_5 визнано невинуватою і виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190, частинами 1, 4 ст. 358 КПК через відсутність у її діях складу кримінального правопорушення.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок районного суду щодо ОСОБА_5 без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення судами першої й апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу Запорізького Апеляційного суду від 19 липня 2021 року щодо ОСОБА_5 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає їх незаконність чи необґрунтованість.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,

а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону прокурор у касаційній скарзі не навів обгрунтування того, у чому полягають порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону, як він мав зробити відповідно до ст. 412 КПК, не вказав, як ці порушення вплинули чи могли вплинути на законність, обгрунтованість та справедливість постановлених місцевим та апеляційним судами рішень, і чому їх слід відносити до підстав для скасування вказаних судових рішень касаційним судом відповідно до положень статей 370, 374, 404 і 419 цього Кодексу у їх взаємозв`язку.

Прокурорне зазначив, чи заявляла сторона обвинувачення в суді апеляційної інстанції клопотання, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно

не задовольнив та у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення) відмовив. Також прокурор не вказав, яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.

У касаційній скарзі не наведено конкретних доводів щодо незаконності усіх висновків суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі цього суду на спростування доводів, наведених в апеляційній скарзі, з посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права.

Натомість у касаційній скарзі прокурор наголошує на неповноті судового розгляду і на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду касаційним судом.

Крім того, усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, оскаржуючи вирок місцевого суду, прокурор у касаційній скарзі вимог до суду касаційної інстанції щодо вказаного рішення

не заявив.

Також у порушення ч. 5 ст. 427 КПК прокурор не долучив до касаційної скарги копії ухвали апеляційного суду, яку оскаржує.

Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1

ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Залишити без руху касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2021 року

та ухвалу Запорізького Апеляційного суду від 19 липня 2021 року щодо ОСОБА_5

і встановити строк для усунення недоліків десять днів із дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3