Ухвала

від 19.07.2021 по справі 322/363/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.07.2021 Справа № 322/363/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 322/363/20 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/854/21 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2

Категорія: ч. 1 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Новомиколаївського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області, громадянка України, маюча середню освіту, не працююча, заміжня, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

визнана невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдана у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід по кримінальному провадженню не обирався.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_7 визнана невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдана у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, за наступних обставин.

«Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім`ї.

Форми заяви, декларації про доходи та майно встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Пунктом 6 Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24.05.2003, встановлено, що для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення декларацію про доходи та майно.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженою спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки та європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 № 486/202/524/455/3370.

В ході досудового розслідування встановлено, що 10.01.2019, ОСОБА_10 , з метою отримання соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, прибула до Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка вул. Івана Клевчука, 89, де власноручно заповнила бланк заяви про призначення усіх видів допомоги, компенсацій та пільг за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441, під час заповнення якої остання попереджена про відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі надання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан її та членів її сім`ї.

Після заповнення нею бланку заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, ОСОБА_10 , 10.01.2019, в період робочого часу з 08год. 00хв. по 17год. 00хв. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлений), перебуваючи у приміщенні Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область Новомиколаївський район смт. Новомиколаївка вул. Івана Клевчука, 89, маючи злочинний умисел спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, призначеними для виплати державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, власноруч заповнила документ «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22 липня 2003 року № 204, де в другому розділі зазначеного документу «Доходи членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб, членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)», внесла недостовірні дані щодо відсутності за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 свого доходу, що не відповідає дійсності, оскільки у вказаний період нею було отримано дохід в сумі 11200,00 грн. у якості орендної плати за землю від ТОВ «8 Березня». Окрім цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , у п`ятому розділі «Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», не вказала дані про наявність у її власності 1/2 частини земельної ділянки площею 7,6999 га, кадастровий номер 2323684700:03:007:0016, розташованої на території Різдвянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

У подальшому на підставі вказаних ОСОБА_11 недостовірних відомостей у Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, Управлінням соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, останній, за період з 01.01.2019 по 30.06.2019, безпідставно надміру нараховано кошти в сумі 9640,68 грн., котрі були зазначеною установою перераховані на поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий на її ім`я у ТВБВ № НОМЕР_2 ОПЧ ЗОУ AT «Ощадбанк» і в подальшому використані нею на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_10 завдала державі, в особі Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, майнову шкоду на суму 9640,68 гривень».

Зазначені дії ОСОБА_7 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману.

Крім цього, згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2020 за № 12020080300000031, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, за таких обставин:

«10.01.2019. ОСОБА_7 , з метою отримання соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, прибула до Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка вул. Івана Клевчука, 89, де власноручно заповнила бланк заяви про призначення усіх видів допомоги, компенсацій та пільг за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441, під час заповнення якої остання попереджена про відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі надання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан її та членів її сім`ї.

Після заповнення нею бланку заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, ОСОБА_10 , 10.01.2019, в період робочого часу з 08год. 00хв. по 17год. 00хв. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлений), перебуваючи у приміщенні Управління соціальною захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область Новомиколаївський район смт. Новомиколаївка вул. Івана Клевчука, 89, маючи злочинний умисел спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, призначеними для виплати державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою підробки офіційного документу, за допомогою кулькової ручки з чорнилами синього кольору, власноруч заповнила документ «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22 липня 2003 року № 204, де в другому розділі зазначеного документу «Доходи членів сім і або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб, членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)», внесла недостовірні дані щодо відсутності за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 свого доходу, що не відповідає дійсності, оскільки у вказаний період нею було отримано доходи в сумі 11200,00 грн. у якості орендної плати за землю від ТОВ «8 Березня». Окрім цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 у п`ятому розділі «Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернутися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», не вказала дані про наявність у її власності 1/2 частини земельної ділянки площею 7,6999 га кадастровий номер 2323684700:03:007:0016, розташованої на території Різдвянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, тим самим підробила офіційний документ.

У подальшому ОСОБА_10 надала завідомо підроблений документ, а саме «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги» до Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, на підставі якого останній на період з 01.01.2019 по 30.06.2019, призначено соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям та соціальну допомогу на дітей одиноким матерям та безпідставно надміру нараховано кошти в сумі 9640,68 грн., котрі були зазначеною установою перераховані на поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на її ім`я у ТВБВ № НОМЕР_2 ОПЧ ЗОУ АТ «Ощадбанк» і в подальшому використані нею на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 завдала державі, в особі Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, майнову шкоду на суму 9640,68 гривень».

Зазначені дії ОСОБА_7 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа.

Також, згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2020 за № 12020080300000031, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, за таких обставин:

«10.01.2019 ОСОБА_7 , з метою отримання соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, прибула до Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка вул. Івана Клевчука, 89, де власноручно заповнила бланк заяви про призначення усіх видів допомоги, компенсацій та пільг за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441, під час заповнення якої остання попереджена про відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі надання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан її та членів її сім`ї.

Після заповнення нею бланку заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, ОСОБА_10 , 10.01.2019, в період робочого часу з 08год. 00хв. по 17год. 00хв. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлений), перебуваючи у приміщенні Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область Новомиколаївський район смт. Новомиколаївка вул. Івана Клевчука, 89, маючи злочинний умисел спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, призначеними для виплати державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою підробки офіційного документу, за допомогою кулькової ручки з чорнилами синього кольору, власноруч заповнила документ «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22 липня 2003 року № 204, де в другому розділі зазначеного документу «Доходи членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім`ї, що проживають окремо (дружини чоловіка, неповнолітніх дітей)», внесла недостовірні дані щодо відсутності за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 свого доходу, що не відповідає дійсності, оскільки у вказаний період нею було отримано дохід в сумі 11200,00 грн. у якості орендної плати за землю від ТОВ «8 Березня». Окрім цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , у п`ятому розділі «Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», не вказала дані про наявність у її власності 1/4 частини земельної ділянки площею 7,6999 га, кадастровий номер 2323684700:03:007:0016, розташованої на території Різдвянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, тим самим підробивши офіційний документ.

Цього ж дня, а саме 10.01.2019 ОСОБА_10 , в період робочого часу з 08 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлений), перебуваючи у приміщенні Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область Новомиколаївський район смт. Новомиколаївка вул. Івана Клевчука, 89, маючи злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами державного бюджету у вигляді безпідставно надміру нарахованих коштів соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, діючи умисно, з корисливих мотивів, використала завідомо підроблений документ, а саме «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», шляхом надання його співробітнику Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_12 , на підставі якого, ОСОБА_13 з 01.01.2019 по 30.06.2019 призначено соціальну допомогу в сумі 9640,68 грн., котрі були зазначеною установою перераховані па поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я останньої у ТВБВ № 10007/0337 ОПЧ ЗОУ AT «Ощадбанк» і в подальшому використані нею на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_10 завдала державі, в особі Управління соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, майнову шкоду на суму 9640,68 гривень».

Зазначені дії ОСОБА_7 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Виправдовуючи ОСОБА_7 у пред`явленомуобвинуваченні, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наданими стороною обвинувачення доказами не доведено наявність у неї прямого умислу на вчинення інкримінованих їх дій; відомість про виплату готівки від 21 травня 2018 року та відомості податкового обліку є недопустимими доказами; Декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, не є офіційним документом в розумінні примітки до ст. 358 КК України;

В апеляційнійскарзі прокурор вважає вирок суду незаконним у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що надані стороною обвинувачення докази повністю узгоджуються між собою та доводять вину обвинуваченої, проте суд упереджено та неправомірно взяв до уваги одні докази і безпідставно відкинув інші.

Так, вина ОСОБА_7 підтверджується довідкою ТОВ «8 Березня» від 6 лютого 2020 року № 8 про отримання грошей, яку суд першої інстанції визнав недопустимим доказом без наведення мотивів для цього, тобто в порушення вимог ст. 87 КПК України, хоча вказаний доказ був отриманий слідчим у відповідності до вимог статей 84-86 КПК України.

Вважає,що вказанадовідка усукупності зданими податковогообліку пронаявність у ОСОБА_7 нарахованого доходуу сумі11200гривень тавнесенням недостовірнихданих доДекларації продоходи тамайновий станосіб,які звернулисьза призначеннямусіх видівсоціальної допомоги,прямо вказуютьна наявністьв діяхобвинуваченої прямогоумислу назаволодіння грошовими коштами державної соціальної допомоги шляхом підробки документу та його використання.

Також суд першої інстанції надав однобічну оцінку показанням свідків, вибірково навів та проаналізував їх у вироку.

З приводу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, зазначає, що суд першої інстанції помилково їх ототожнював з огляду на наступне.

Так, предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, є будь-який документ, а не лише офіційний.

Виходячи з норм Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», документ - це матеріальний носій інформації, зафіксованої на папері чи іншому носії.

З об`єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого документа підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності, є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту, коли документ пред`явлено або подано винним незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети.

Крім того, відображення ОСОБА_7 недостовірних відомостей у декларації має прямий причинний зв`язок з отриманою неправомірною вигодою, що усвідомлювалось нею в момент вчинення вказаних вище дій, а тому факт наявності механізму щодо повернення надміру виплачених коштів, не свідчить про неможливість застосування до неї належної правової процедури у виді кримінального переслідування та подальшого притягнення до відповідальності згідно з вимогами кримінального закону.

Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання: за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень, за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор заявив усне клопотання про повторне дослідження доказів, а саме: висновок експерта № 4-29 від 1 квітня 2020 року, заяви, декларацію, довідки, службову записку, договір оренди землі (а.с. 51-66, 107, 111, 112, 120-122, 124-127).

Вислухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, який обґрунтував його тим, що суд першої інстанції не дослідив або неповно дослідив вказані докази, обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення клопотання та зазначили, що суд першої інстанції дослідив усі наявні докази, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Верховний Суду своїйпостанові від 10 червня 2020 року у справі № 712/2341/15-к (провадження № 51-6364км19) зазначив, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Враховуючи, що повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду, то відмова в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

У даномукримінальному провадженнівказані уклопотанні прокуроромзаяви,декларація,довідки,службова записката договіроренди землі були досліджені та оцінені судом першої інстанції,

Фактів неповного або з порушеннями дослідження судом першої інстанції обставин кримінального провадження у клопотанні прокурором не наведено, і доводи його клопотання фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, викладеними у вироку суду щодо недоведеності вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження та мотивувальної частини оскаржуваного вироку не вбачається, щоб суд першої інстанції досліджував та оцінював висновок експерта № 4-29 від 1 квітня 2020 року.

За таких обставин колегія суддів прийняла рішення про часткове задоволення клопотання прокурора в частині дослідження висновку експерта № 4-29 від 1 квітня 2020 року, оскільки визначених у ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для повторного дослідження інших доказів прокурор в обґрунтування клопотання не зазначив.

Так, з вищевказаного висновку вбачається, що рукописні записи, які містяться у Заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг від 10 січня 2019 року (крім розділу «Заповнюється відповідальною особою управління праці та соціального захисту населення») та у Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 10 січня 2019 року, виконані однією особою.

Рукописні записи, які містяться у Заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг від 10 січня 2019 року (крім розділу «Заповнюється відповідальною особою управління праці та соціального захисту населення») та у Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 10 січня 2019 року, та короткі рукописні записи, які містяться: на лицьовому боці першого аркушу Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг від 10 січня 2019 року у графах «номер основної особової справи», «(дата реєстрації заяви)» та короткий рукописний цифровий запис «26207501337366», який міститься на лицьовому боці другого аркушу Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг від 10 січня 2019 року, виконані різними особами.

Підписи, які містяться у Заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг від 10 січня 2019 року, у графі «підпис» (на аркуші № 69, лицева сторона) та графах «підпис заявника/уповноваженого представника сім`ї» та «Ознайомився» (на аркуші № 69, зворотна сторона) та підпис у графі «підпис заявника» у Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 10 січня 2019 року (на аркуші № 74, зворотна сторона), виконані однією особою.

По суті доводів апеляційної скарги прокурор у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, вважав, що суд першої інстанції допустив істотні порушення та неповноту судового розгляду.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду вважав апеляційну скаргу безпідставною, зазначив, що Декларації про доходи в даному випадку не є офіційним документом, оскільки ОСОБА_7 особисто заповнила її. Крім того, обвинувачена не отримувала гроші, що підтвердив заступник директора ТОВ.

Обвинувачена ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечувала та зазначила, що вона є невинуватою.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, обвинувачену та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати і надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, зокрема, повинно бути ухвалене згідно з нормами матеріального та процесуального права, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у його вчиненні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

У разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку відповідно до ст.374КПК України зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання колегії судді, цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції дотримався, і оцінивши наявні докази по справі в їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

При цьому, судом було обґрунтовано свій висновок про необхідність виправдання ОСОБА_7 тим,що вонасвою винуу вчиненнікримінальних правопорушеньне визнала;надані стороноюобвинувачення доказине доводятьнаявність уобвинуваченої прямогоумислу; відомість про виплату готівки від 21 травня 2018 року та відомості податкового обліку є недопустимими доказами; Декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, не є офіційним документом в розумінні примітки до ст. 358 КК України.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до переконання, що інших досліджених в судовому засіданні доказів недостатньо для визнання ОСОБА_7 винуватою у вчиненні інкримінованих їх кримінальних правопорушень, а сумніви щодо доведеності вини обвинуваченої усунути не можливо.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, та вважає, що він ґрунтується на оцінці перевірених в судовому засіданні доказів, які були надані стороною обвинувачення.

За змістом ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є лише ті фактичні дані, які отримані у передбаченому цим Кодексом порядку. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування всіх обставин кримінального правопорушення та доведеності винуватості особи у вчиненні злочину покладається на сторону обвинувачення.

Матеріали кримінального провадження та зміст мотивувальної частини оскаржуваного вироку вказують на те, що суд першої інстанції, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов вірного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому їх обвинуваченні за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в її діях наявний склад цих кримінальних правопорушень.

Перевіривши надані в суді першої інстанції показання обвинуваченої ОСОБА_7 , представників потерпілого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_7 документи, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не можуть бути визнані такими, що поза розумних сумнівів доводять вину обвинуваченої.

Так, обвинувачена ОСОБА_7 у суді першої інстанції свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнала та зазначила, що вона дійсно зверталася до Управління соціального захисту населення та заповнювала Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Разом з тим, вона не знала про наявність у неї доходу від оренди земельної ділянки, оскільки у 2018 році не отримувала грошей від орендаря. Також при зверненні до Управління соціального захисту населення вона надавала довідку щодо відсутності у неї земельної ділянки та довідку орендаря про відсутність доходу у 2018 році. Про наявність у неї 1/2 частини земельної ділянки площею 7,6999 га вона не зазначила, оскільки вважала цю землю проданою.

Представник потерпілого ОСОБА_14 у суді першої інстанції показала, що при зверненні ОСОБА_7 до Управління соціального захисту населення їм було відомо про наявність у обвинуваченої земельної ділянки, що саме по собі не впливало на вирішення питання про призначення соціальної допомоги. Проте, мало значення, чи отримувала обвинувачена у 2018 році дохід від здачі землі в оренду. ОСОБА_7 надала Управлінню соціального захисту населення довідку, видану ТОВ «8 Березня» від 21 січня 2019 року № 8, у якій зазначено про відсутність у неї доходу від здачі землі в оренду у 2018 році, оскільки орендна плата була виплачена наперед у попередніх періодах. Про наявність у обвинуваченої доходу за даними податкового обліку з`ясувалося пізніше, після проведення звірок контролюючими органами.

Представник потерпілого ОСОБА_15 у суді першої інстанції надала показання, які не суперечать показанням представника потерпілого ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_16 , який є заступником директора по економіці ТОВ «8 Березня», у суді першої інстанції показав, що він не виплачував обвинуваченій гроші за оренду земельної ділянки саме у 2018 році, проте надавав їй грошові кошти в інші роки. Належна обвинуваченій частина земельної ділянки перебуває в оренді у ТОВ «8 Березня», а орендну плату за цю ділянку отримує не обвинувачена, а він сам за довіреністю. Також підтвердив, що у наявній в матеріалах кримінального провадження відомості на виплату готівки від 21 травня 2018 року навпроти суми 40250 гривень та імені обвинуваченої поставлений саме його підпис, проте за що саме ним були отримані ці кошти та за який період оренди, він пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_17 у суді першої інстанції показала, що відомість на виплату готівки від 21 травня 2018 року в сумі 40250 гривень, в якій міститься підпис ОСОБА_16 , була зроблена на прохання працівників поліції для долучення до матеріалів справи. Також пояснила, що ТОВ «8 Березня» як орендар земельної ділянки нараховує дохід орендодавцю обвинуваченій, про що звітує до податкової інспекції, проте виплата цього доходу (орендної плати) була здійснена за довіреністю ОСОБА_16 шляхом перерахування грошей на його картку.

У суді першої інстанції також була допитана свідок ОСОБА_12 , показання якої, на переконання колегії суддів, не містять інформації про обставини, які підлягають доказуванню, оскільки її показання зводяться до того, що обвинувачена дійсно зверталась за отриманням соціальної допомоги.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши показання обвинуваченої, представників потерпілого та свідків, суд першої інстанції дав їм належну оцінку та зробив обґрунтований висновок, що вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень вони не доводять.

Так, обвинувачена категорично повідомила, що не знала про наявність у неї доходу від оренди земельної ділянки, на підтвердження чого орендар видав їй довідку про відсутність доходу, яку вона в подальшому надала Управлінню соціального захисту населення.

Будь-яких обставин, які б підтверджували факт обізнаності обвинуваченої ОСОБА_7 про отримання нею у 2018 році доходу від оренди земельної ділянки, представники потерпілого та свідки у суді першої інстанції також не повідомили, жодних показань на спростування такої версії обвинуваченої не надали, а їх показання навпаки спростовують наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень.

Зокрема, представник потерпілого ОСОБА_14 пояснила, що обвинувачена надала довідку ТОВ «8 Березня» від 21 січня 2019 року № 8 про відсутність у неї доходу в 2018 році від оренди земельної ділянки.

Свідок ОСОБА_16 також підтвердив, що не виплачував обвинуваченій у 2018 році грошові кошти за оренду земельної ділянки, і фактично орендну плату за цю ділянку отримує він особисто, а не ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_17 повідомила, що виплата доходу від оренди земельної ділянки здійснювалась ОСОБА_16 за довіреністю, шляхом перерахування грошей на його картку.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що наявні в матеріалах кримінального провадження документи не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду та взяті до уваги судом як переконливі, оскільки вини ОСОБА_7 вони не доводять та жодним чином не вказують на те, що в її діях наявний склад кримінальних правопорушень.

Так, з довідки від 21 січня 2019 року № 8, виданої орендарем ОСОБА_16 , вбачається, що ОСОБА_7 не отримувала у 2018 році дохід від надання земельної ділянки в оренду, оскільки орендна плата за користування її земельною ділянкою була виплачена їй наперед у попередніх періодах (а.с. 144).

Крім того, суд першої інстанції дослідив довідку від 6 лютого 2020 року № 8 про виплату 21 травня 2018 року ОСОБА_7 наперед за 5 років орендної плати за земельну ділянку у сумі 40250 гривень, та обґрунтовано визнав її недопустимим доказом, оскільки достовірність цієї довідки була поставлена від сумнів показаннями свідка ОСОБА_16 , який у суді першої інстанції не зміг пояснити, за який саме період оренди були отримані ці гроші, а також показаннями свідка ОСОБА_17 , яка пояснила, що вказана довідка була зроблена на прохання працівників поліції для долучення до матеріалів кримінального провадження (а.с. 124).

На переконання колегії суддів, такі показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 свідчать про недостовірність довідки від 6 лютого 2020 року № 8, а до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачена ОСОБА_7 якимось чином сприяла внесенню неправдивих відомостей у довідку від 21 січня 2019 року № 8

Не містить доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 і надана стороною обвинувачення відомість податкового обліку про наявність нарахованого ОСОБА_7 доходу в сумі 11200 гривень у якості орендної плати за землю, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, вказаний документ лише підтверджує факт нарахування обвинуваченій доходу, а не безпосереднього отримання нею зазначених грошових коштів (а.с. 120).

Усі інші наявні в матеріалах кримінального провадження документи (у тому числі досліджений у суді апеляційної інстанції висновок експерта № 4-29 від 1 квітня 2020 року), як окремо, так і в сукупності, не містять відомостей про обставини, які підлягають обов`язковому доказуванню в даному кримінальному провадженні і не доводять вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Для встановлення складу шахрайства необхідно не лише підтвердження того, що повідомлені особою відомості є недостовірними, й того, що повідомлення саме цих даних обумовлювало передачу їй майна.

У контексті отримання соціальної допомоги для встановлення шахрайства стороні обвинувачення недостатньо довести, що під час звернення за соціальною допомогою особа повідомила відповідному органу недостовірні відомості. Необхідно довести, що їх недостовірність стала безпосередньою причиною призначення особі такої допомоги. Іншими словами, слід довести, що у разі повідомлення достовірних відомостей, соціальна допомога не була би призначена і виплачена.

Якщо особа повідомила недостовірні відомості щодо фактів і обставин, які не можуть позначитися на праві особи на соціальну допомогу або на розмірі цієї допомоги, таке неправдиве повідомлення не може розглядатися як спосіб заволодіння майном шляхом шахрайства.

Порядок отримання соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, визначає, що виплата соціальної допомоги припиняється, лише якщо навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру.

Таким чином, законодавство визнає, що самі по собі неправдиві відомості - без встановлення причинного зв`язку між ними і призначенням соціальної допомоги - не тільки не можуть стати достатньою підставою для обвинувачення особи у шахрайстві, але й не дають підстав для припинення виплати такої допомоги.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачувалась у шахрайстві, оскільки всупереч Порядку та Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» вона не зазначила у Декларації, що протягом 2018 року отримала дохід у сумі 11200 гривень та має у власності 1/2 частини земельної ділянки прощею 7,6999 га.

З досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що обвинувачена ОСОБА_7 не була обізнана про отримання нею у 2018 році доходу від оренди земельної ділянки, а наявність у її власності 1/2 частини земельної ділянки прощею 7,6999 га (насамперед відсутність цієї інформації в Декларації) не могла позначитися на праві ОСОБА_7 отримати відповідну соціальну допомогу, а отже, відсутність відомостей у Декларації не може вважатися обманом у значенні статті 190 КК України.

З приводу обвинувачення за ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що предметом підробки може бути лише офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

Відповідно до примітки до статей 357, 358, 366 КК офіційним може бути лише документ, що видається чи посвідчується повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.

У своїх висновках Верховний Суд неодноразово зазначав, що невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Декларація, про яку йдеться у цій справі, є документом, який особа складає і надає від себе особисто, а не як особа, якій державою делеговані повноваження видавати або посвідчувати офіційні документи. Таким чином, Декларація не містить ознак документа, передбаченого статтею 358 КК України.

За таких обставин, у діях обвинуваченої ОСОБА_7 також відсутній і склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і такий висновок узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 556/839/17 (провадження № 51-135км20).

З урахуванням усього викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не надано доказів для доведення поза розумних сумнівів вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки наявні докази не підтверджують факт наявності у неї прямого умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, а також фактів підроблення офіційного документа та використання завідомо підробленого документа.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 62 Конституції України та ст. 17, ч. 3 ст. 373 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За такихобставин колегіясуддів вважає,що завідсутністю належних,допустимих,достовірних,та усвоїй сукупностідостатніх доказів,суд першоїінстанції прийнявєдине вірнерішення провиправдання обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно розглянути кримінальне провадження і постановити законний та обґрунтований вирок, а також підстав для його скасування, у тому числі, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Новомиколаївського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2021 року, яким ОСОБА_7 визнана невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдана у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4