Постанова

від 17.06.2010 по справі 5/171-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний г осподарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2010 р. Справа № 5/171-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В . І., судді Камишева Л.М. , Тереще нко О.І.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників с торін:

позивача - ОСОБА_1;

першого відповідача - не з'я вився;

другого відповідача - не з'я вився

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційно го господарського суду апеля ційну скаргу позивача (вх. № 1231 С/1-7) на рішення господа рського суду Сумської област і від 29.03.10р. у справі № 5/171-09

за позовом фізичної ос оби-підприємця ОСОБА_2, м. С уми,

до

1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми,

2) Сумської міської ради, м. Су ми,

про зобов'язання вчинити д ії та визнання права власнос ті,

встановила:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , у позовній заяві (з урахуван ням уточнень), позивач просив суд зобов' язати відповідач а - фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, виконати умови дого вору купівлі -продажу нежитл ового приміщення - комплекс у обслуговування транспортн их засобів від 19.11.2008р., а також ви знати право власності за поз ивачем на об' єкти нерухомо го майна: нежитлове приміщен ня літ. «А-1»площею 17,00 кв. м, літ. « буд»в стадії будівництва, зо внішня площа 154,0 кв. м по АДРЕС А_1.

Рішенням господарськ ого суду Сумської області ві д 29.03.2010 року у справі № 5/171-09 (су ддя Лиховид Б.І.) у позові від мовлено.

Позивач з цим рішення м місцевого господарського с уду не погодився, так як, на йо го думку, оскаржуване ним ріш ення прийнято з порушенням н орм матеріального та процесу ального права. Подав до Харкі вського апеляційного господ арського суду апеляційну ска ргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове р ішення, яким позов задовольн ити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляц ійну скаргу підтримав, проси в її задовольнити.

Перший відповідач св ого представника в судове за сідання не направив, причини його неявки суду не повідоми в, відзиву на апеляційну скар гу не надав, про дату, час та мі сце проведення судового засі дання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідом лення про вручення поштового відправлення

Другий відповідач у в ідзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, п росить залишити її без задов олення, а оскаржуване рішенн я господарського суду першої інстанції - без змін. Крім тог о, другий відповідач просив р озглянути справу за відсутно сті його представника.

Враховуючи те, що норм и ст.38 ГПК України щодо обов'яз ку господарського суду витре бувати у сторін документи і м атеріали, необхідні для вирі шення спору, кореспондуються з диспозитивним правом стор ін подавати докази, а п. 4 ч. З ст . 129 Конституції України визна чає одним з принципів судочи нства свободу в наданні стор онами суду своїх доказів і у д оведенні перед судом їх пере конливості, суд вважає, що гос подарським судом в межах над аних ним повноважень створен і належні умови для надання с торонами доказів та здійснен і всі необхідні дії щодо витр ебування додаткових доказів , а також вважає за можливе роз гляд справи за наявними у спр аві матеріалами і документам и.

Заслухавши представн ика позивача, дослідивши вик ладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріал и справи на предмет їх юридич ної оцінки судом першої інст анції, проаналізувавши прави льність застосування господ арським судом норм матеріаль ного та процесуального права , колегія суддів встановила н аступне.

19 листопада 2008 року між позивачем та першим відпові дачем було укладено договір купівлі-продажу комплексу об слуговування транспортних з асобів, відповідно до якого, п родавець (відповідач) зобов'я зався передати позивачу (пок упцю) у власність нежитлове п риміщення - комплекс обслуг овування транспортних засоб ів, який розташований під А ДРЕСА_1, а позивач - сплатит и його вартість, визначену до говором.

В обґрунтування позо вних вимог позивач посилався на те, що перший відповідач не вчиняє дій, спрямованих на пе редачу йому вказаного майна, як передбачено п. 3 договору, т ому просив суд зобов'язати ві дповідача виконати умови дог овору купівлі-продажу нежитл ового приміщення від 19.11.08 та ви знати за ним право власності на нежитлове приміщення літ . "А-1" площею 17,0 кв.м., літ. "буд" - в с тадії будівництва, зовнішня площа - 154 кв.м., яке розташован е під АДРЕСА_1.

Колегія суддів за значає, що відповідно до стат ті 220 Цивільного кодексу Украї ни у разі недодержання сторо нами вимоги закону про нотар іальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 657 Цив ільного кодексу України дого вір купівлі-продажу земельно ї ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинк у (квартири) або іншого нерухо мого майна укладається у пис ьмовій формі і підлягає нота ріальному посвідченню та дер жавній реєстрації.

Як вбачається з матер іалів справи, в порушення нав едених вимог закону сторони уклали договір купівлі-прода жу комплексу обслуговування транспортних засобів в прос тій письмовій формі, наслідк ом, якої є нікчемність даного договору (п. 1 ст. 220 Цивільного к одексу України).

В свою чергу, наслідко м нікчемності правочину є, зо крема, відсутність у його сто рін обов'язку виконувати умо ви такого правочину, навіть я кщо він не визнавався судом н едійсним, тому, колегія судді в вважає, що місцевий господа рський суд дійшов вірного ви сновку про те, що вимоги позив ача про зобов' язання відпов ідача - фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_3 виконати умо ви договору купівлі-продажу нежитлового приміщення-комп лексу обслуговування трансп ортних засобів від 19.11.2008 року є необґрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню .

Щодо іншої частини позовних вимог, колегія судд ів зазначає, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу Укра їни, право власності набуває ться на підставах, що не забор онені законом, зокрема із пра вочинів. Право власності вва жається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає і з закону або незаконність на буття права власності не вст ановлена судом.

Позивач у позовній за яві просив суд визнати за ним право власності на об' єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення літ. “А-1”, площею 17, 0 кв.м., літ. “буд” - в стадії буді вництва, зовнішня площа - 154,0 к в.м., що розташоване за адресою : АДРЕСА_1.

В обґрунтування позо вних вимог позивач посилаєть ся на те, що на виконання умов договору розрахувався за при дбане приміщення, що відпові дно до приписів ст. 328 ЦК Україн и є підставою для визнання за позивачем права власності н а правомірно набуте нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Ц ивільного кодексу України жи тловий будинок, будівля, спор уда, інше нерухоме майно вваж аються самочинним будівницт вом, якщо вони збудовані або б удуються на земельній ділянц і, що не була відведена для ціє ї мети, або без належного дозв олу чи належно затвердженого проекту, або з істотними пору шеннями будівельних норм і п равил.

Відповідно до ст. 84, ч. 2 с т. 116 Земельного кодексу Украї ни, у державній власності пер ебувають усі землі України, к рім земель комунальної та пр иватної власності. Набуття п рава на землю громадянами та юридичними особами здійснює ться шляхом передачі земельн их ділянок у власність або на дання їх у користування.

До повноважень сільс ьких, селищних, міських рад у г алузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст нал ежить, зокрема, розпорядженн я землями територіальних гро мад (ст. 12 Земельного кодексу У країни та ч. 1 ст. 26 Закону Украї ни "Про місцеве самоврядуван ня в Україні").

Надання земельних ді лянок державної або комуналь ної власності у користування здійснюється на підставі рі шень органів виконавчої влад и або органів місцевого само врядування (ст. 123 Земельного к одексу України).

Позивач не подав дока зів того, що земельна ділянка , на якій розміщене спірне нер ухоме майно належить йому на праві власності чи праві кор истування.

Відповідно до положе нь статей 215, 216 Цивільного коде ксу України правочин, недійс ність якого встановлена зако ном є нікчемний правочин. Виз нання такого правочину недій сним судом не вимагається. Не дійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім ти х, що пов'язані з його недійсні стю.

Колегія суддів зазна чає, що оскільки нерухоме май но, про визнання права власно сті на яке заявлено позов, збу доване на земельній ділянці комунальної власності, яка н е була відведена для цієї мет и, враховуючи, що договір, укла дений між сторонами є нікчем ним та у зв' язку з цим не ство рює юридичних наслідків, в то му числі набуття права власн ості, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про визнання за ним права власно сті на об' єкти нерухомого м айна: нежитлове приміщення л іт. “А-1”, площею 19,6 кв.м., літ. “буд ”- в стадії будівництва, зовні шня площа - 154,0 кв.м., що розташо ване за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенн ю.

Колегія суддів, також , вважає необхідним зазначит и, що позивач в апеляційній ск арзі вказує, що він нібито в об ґрунтування позову в господа рському суді першої інстанці ї посилався на те, що перший ві дповідач ухиляється від офор млення спірного договору в н отаріальному порядку, а тому з посиланням на ч.2 ст. 220 ЦК Укра їни, вказував на те, що судом в порушення названої матеріал ьної норми не визнано дійсни м спірний договір купівлі-пр одажу нерухомого майна.

З приводу цього колег ія суддів зазначає, що як визн ачено в ч.2 ст. 19 Конституції Укр аїни, органи державної (в тому числі і судової) влади та орга ни місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язан і діяти лише на підставі, в меж ах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд не вправ і змінювати підставу або пре дмет позову, збільшувати чи з меншувати розмір позовних ви мог, що згідно з ч.4 ст. 22 Господа рського процесуального коде ксу України є виключним прав ом позивача, чи розглядати ви моги, які не були заявлені поз ивачем.

Згідно з пунктом 2 стат ті 83 Господарського процесуа льного кодексу України, госп одарський суд вправі виходит и за межі позовних вимог за од ночасної наявності двох умов : по-перше, якщо це потрібно дл я захисту прав і законних інт ересів позивача або третьої особи з самостійними вимогам и на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного к лопотання заінтересованої с торони.

Крім того, вихід г осподарського суду за межі п озовних вимог, за відсутност і сукупності обставин, встан овлених вищенаведеною проце суальною нормою, є порушення м визначеного статтею 129 Конст итуції України принципу дисп озитивності.

З матеріалів справи в бачається, що позивач в обґру нтування позову в ході розгл яду справи в господарському суді першої інстанції не вка зував на те, що перший відпові дач ухиляється від нотаріаль ного посвідчення договору ку півлі продажу та не ставив пе ред місцевим господарським с удом питання про визнання сп ірного договору дійсним в по рядку статті 220 Цивільного код ексу України, своїх позовних вимог не з цього приводу не зм інював.

Таким чином, колегія с уддів вважає, що місцевий гос подарський суд розглянув спр аву в межах позовних вимог, з д отриманням конституційного принципу диспозитивності, а тому доводи апеляційної ска рги в цій частині є необґрунт ованими.

Колегія суддів в ході апеляційного розгляду справ и, також, не приймає до уваги д оводи апеляційної скарги сто совно визнання дійсним спірн ого договору дійсним в поряд ку статті 220 Цивільного кодекс у України, оскільки відповід но до частини 3 статті 101 Господ арського процесуального код ексу України, в апеляційній і нстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не б ули предметом розгляду в суд і першої інстанції.

Беручи до уваги в сі наведені обставини в їх су купності, судова колегія дій шла висновку, що під час розгл яду справи господарським суд ом першої інстанції фактичні обставини справи встановлен і на основі всебічного, повно го і об'єктивного дослідженн я поданих доказів, висновки с уду відповідають обставинам справи та їм надана правильн а юридична оцінка, прийняте р ішення відповідає нормам чин ного законодавства та підста в для його скасування не вбач ається.

Враховуючи викладене , керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Гос подарського процесуального кодексу України, колегія суд дів

постановила:

Апеляційну скаргу зали шити без задоволення.

Рішення господарського су ду Сумської області від 29.03.2010 ро ку залишити без змін.

Постанова може бути оскарж ена до Вищого господарського суду України протягом одног о місяця з дня набрання поста новою законної сили.

Головуючий суд дя Сіверін В. І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Терещенко О.І.