Постанова

від 21.03.2007 по справі 8/258/22-8/294/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/258/22-8/294/23

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.03.2007                                                                                           № 8/258/22-8/294/23

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Метиз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2007

 у справі № 8/258/22-8/294/23 (Оленич Т.Г.)

 за позовом                               ВАТ "Метиз"

 до                                                   Приватне підприємство "Яніна"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "РАН"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання недійсним договорів купівлі-продажу та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.01.2007 у справі № 8\258\22-8\294\23 у задоволенні позовних вимог ВАТ „Метиз”  та Чернігівської обласної ради відмовлено повністю, зустрічний позов ПП „Яніна” задоволено частково: визнано права власності на нерухоме майно - 3ій  поверх по вул. Борисенко,60 м. Чернігова.

Не погоджуючись з  рішенням позивач та третя особа з самостійними вимогами  звернулися з апеляційними скаргами  до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що  суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, не з'ясував всі обставини що мають значення для справи, просять  його скасувати та задовольнити їх вимоги згідно заявлених позовних заяв .

Відповідачі 2 та 3 правом, наданим ст. 96 ГПК України не скористалися, відзив на  апеляційну скаргу не надали, в судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти вимог, викладених у апеляційних скаргах, просили залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд  дійшов наступного висновку.

Згідно ст.4 Закону України „Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Відповідно до наказу генерального директора виробничого об'єднання місцевої промисловості "Зубр" від 01.10.1990р. №69 (т.2, а.с.38) створено мале госпрозрахункове підприємство "Енергія" з правом юридичної особи, а також новостворене підприємство наділено основними засобами, оборотними засобами згідно додатку № 1 до наказу, та затверджений Статут підприємства. Перелік майна, що передавалося підприємству "Енергія", викладений у додатку № 1 до наказу № 69 від 01.10.90р., в якому в тому числі зазначений 3-й поверх виробничої будівлі по вул..Борисенка, 60, первинною вартістю 50699крб.

У жовтні 1990р.  наказом №72 генерального директора виробничого об'єднання місцевої промисловості "Зубр" "Про створення малого підприємства" було створено мале госпрозрахункове підприємство "Метиз" на базі дільниці шляхом відокремлення його зі складу заводу "Металіст". Пунктом 4 даного наказу зобов'язано в.о. директора заводу "Металіст" до 19.10.90р. передати новоствореному підприємству "Метиз" все майно та розрахунки за станом на 01.10.90р., для чого скласти передаточний баланс (т.2, а.с.71).  

 Відповідно до наказу генерального директора виробничого об'єднання місцевої промисловості "Зубр" від 22.08.90р. № 61 "Про передачу з балансу на баланс виробничих приміщень та обладнання", зобов'язано директора заводу "Металіст" передати на баланс відокремленого апарату управління ПО "Зубр" приміщення, що належало прибороремонтній дільниці загальною площею 1370кв.м., та 3-й поверх корпусу №1 (цех цвяхів) загальною площею 430кв.м, а також інше обладнання (т.2, а.с.70). На підставі акту приймання-передачі основних засобів від 22.08.90р., складеного за наказом генерального директора "Зубр" від 22.08.90р. №61, здійснена передача від заводу "Металіст" об'єднанню "Зубр" 3-го поверху виробничого приміщення цеху цвяхів первинною вартістю 50699крб. (т.2, а.с.74).

Розпорядженням Чернігівської господарської асоціації "Зубр" від 06.03.91р. № 27 "Про передачу частини приміщень асоціації на баланс малого підприємства "Енергія" (т.2, а.с.88) з балансу Чернігівської господарської асоціації "Зубр" передано на баланс Чернігівського малого підприємства "Енергія" третій поверх виробничої будівлі МГП "Метиз" по вул..Борисенка, 60 в М.Чернігові.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не забороні законом, зокрема із правочинів.

Відчуження майна без згоди його власника не допускається, порушення цієї вимоги тягне за собою визнання відповідної угоди недійсною.

Згідно зі ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання спірних договорів , право власності у набувача майна виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приймаючи рішення в частині відмови у визнанні недійсними договорів купівлі-продажу між  ТОВ „Енергія” – ТОВ „РАН”, ТОВ „РАН”- ПП „Яніна” господарський суд  виходив з того, що позивачем не доведено порушення його інтересів, а відповідачами надані докази що підтверджують правомірність укладених договорів та виконання зобов'язань по договорам купівлі-продажу об'єкту. Крім того, відповідачі посилаються на ст. 10 Закону України „Про  підприємства в України” та ст. 225 ЦК України (в редакції 63р.), Статут підприємства що підприємство на свій розсуд розпоряджається майном.

Але, господарським судом не враховано, що  вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. ( роз'яснення ВАСУ № 02-5\225 від 02.04.94).

Як вказано господарським судом, факт передачі 3-го поверху підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 06.03р.91р. (т.2, а.с.87). Таким чином, виходячи із положень Статуту підприємства "Енергія", підприємство з 06.03.91р. стало власником 3-го поверху по вул.Борисенка, 60 у М.Чернігові.

Однак, відчуження майна особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди недійсною.

Відповідно до ст.47 ЦК України (редакція 63року) обов'язковість нотаріальної форми передбачена зокрема до договорів про відчуження житлових будинків, іншого нерухомого майна. Також, як зазначено у п.1 Інструкції „Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України ; державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

       Як вбачається із пояснень, наданих суду Комунальним підприємством "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"" (т.2., а.с. 41), право власності на 3-ї поверх адмінбудівлі за адресою: м.Чернігів, вул..Борисенка, 60, взагалі не зареєстроване.

           Представник  відповідача -3 ТОВ „Енергія” доказів власності приміщення суду не надав, договір купівлі-продажу відсутній ( л.д.85 т.2), таким чином колегія суддів не приймає в якості доказу укладання договору  копію платіжного доручення № 31 від 14.02.02р.

            З вищевикладеного колегія суддів дишла висновку, що позовні вимоги ВАТ „Метиз” в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу обґрунтовані та підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічних вимог ПП „Яніна” про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості повинно бути відмовлено.

             Станом на 01.01.1992р. будівля, розташована по вул. Борисенка, 60, перебувала у комунальній власності області, 3-я особа вважає, що оскільки нею, як органом, уповноваженим здійснювати права власника майна, не приймалися будь-які рішення щодо відчуження спірного майна, то це майно до теперішнього часу перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

       Колегія суддів  погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо відсутності доказів що на пленарних засіданнях Чернігівської обласної ради вирішувалися питання по відчуженню 3-го поверху по вул. Борисенка, 60, оскільки відповідно до п.21 ст.37 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", в редакції що діяла за станом на 17.02.92р., до виключної компетенції обласних рад було віднесено визначення переліку об'єктів місцевого господарства; затвердження переліку об'єктів комунальної власності та їх статусу. Доказів наявності будь-якого затвердженого у встановленому порядку Переліку об'єктів комунальної власності станом на 17.02.92р. 3-ю особою не надані.

Навпаки, матеріали справи свідчать що позивачу був переданий головний корпус, без зауважень по кількості поверхів, в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що будивля була передана в повному обсязі.

Здійснення повноважень власника державного майна в процесі приватизації покладено на державні органи приватизації відповідно до п.3 ст.7 Закону України „Про приватизацію державного майна”. Разом з тим слід мати на увазі, що обсяг відповідних повноважень не може виходити за межі, визначені правовими актами, які регулюють діяльність згаданих органів, зокрема, органи приватизації не вправі на власний розсуд здійснювати перерозподіл майна між підприємствами.

З переліку Регіонального відділення ФДМУ від 19.04.02 нерухомого майна, що передається у власність ВАТ „Метиз” ( а.с.18 т.1), а саме: п.1 зазначений головний корпус, інвентаризаційна опис основних засобів ( а.с. 35-39 т.1)також містить  відомості що у позивача знаходиться головний корпус, який  ввійшов до  акту оцінки майна  цілісного майнового комплексу РВ ФДМУ по Чернігівської області . Рішенням Чернігівської міської ради № 144 від 24.07.02 вирішено видати свідоцтво на право власності на об'єкт нерухомості по вул. Борисенко,60, але з невідомих причин право власності було видано лише на два поверхи, що на думку суду неправомірно, а твердження представника 3-ї особи що з незрозумілих причин третій поверх випав з переліку майна що передається необґрунтовані, оскільки на підставі Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, „Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємства у відкриті акціонерні товариства”, затвердженого постановою КМУ № 686 від 07.12.92р., наказом РВ ФДМУ Чернігівської області розпочата приватизація МГП „Метиз” , при цьому згідно переліку від 19.04.02 нерухомого майна, що передано у власність( статутний фонд) весь головний корпус.

Крім того, самі свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не є право встановлювальними документам, таким документом є право встановлювальний документ на підставі якого видано свідоцтво. Такими документами є : передаточний баланс, акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу, наказ РВ ФДМУ № 373 від 19.07.95, наказ № 828 від 14.12.95 та № 494 від 02.06.98р. ( а.с. 42 т.2) згідно яких позивачу як об'єкт приватизації переданий головний корпус.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку що господарський суд не повно з'ясував обставини. що мають значення для справи, а  тому апеляційна скарга позивача обґрунтована і підлягає повному задоволенню, апеляційна скарга третій особи частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради залишити без задоволення.

2.          Апеляційну скаргу ВАТ „Метиз” задовольнити в повному обсязі, рішення господарського суду Чернігівської області від  12.01.2007 № 8/269/22-8/294/23   скасувати.

3.          Прийняти нове рішення:

-          Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна-3го поверху будівлі по вул. Борисенко,60 м. Чернігова, укладеного між ТОВ „Енергія” та ТОВ „РАН” у 1992р.на майбутнє.

-          Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна-3го поверху будівлі по вул. Борисенко,60 м. Чернігова, укладеного між ТОВ „РАН” та ПП „Яніна” від 02.07.1996р. на майбутнє.

-          Визнати за ВАТ „Метиз” право власності на третій поверх будівлі по вул. Борисенко,60 м. Чернігова.

4.          Матеріали справи повернути, доручити  господарському суду  Чернігівської області видати відповідний наказ.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 29.03.07 (відправлено)