Рішення

від 20.01.2007 по справі 8/258/22-8/294/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/258/22-8/294/23

20.01.07   

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                      тел.7-99-18

Просп.Миру,20                                                                                                             тел.178-853

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

12 січня 2007р.                                                                       Справа№8/258/22-8/294/23

За первісним позовом:   Відкритого акціонерного товариства “Метиз”, м.Чернігів, вул.

                                           Борисенка, 60

До відповідачів:          1. Приватного підприємства “Яніна”, м.Чернігів, вул..Борисенка,

                                           60

                                       2. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-

                                           торгівельного підприємства “РАН”, м.Чернігів, пр.Перемоги,

                                           139

                                     3.  Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія”,

                                          м.Чернігів, 2-ї провул.Пархоменка, 4-А

Про   визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності

За зустрічним позовом: Приватного підприємства “Яніна”, м.Чернігів, вул..Борисенка,

                                           б.60

До відповідача:               Відкритого акціонерного товариства”Метиз”, м.Чернігів,

                                           вул..Борисенка, 60

Про визнання договору дійсним та про визнання права власності

3-я особа з самостійними вимогами на предмет спору:

                                           Чернігівська обласна рада, пр.Миру, 43, м.Чернігів

До відповідача:                Приватного підприємства “Яніна”, м.Чернігів, вул..Борисенка,

                                            60

Про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

                                                                                                            Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

від позивача: Юрченко Ю.І. –представник, довір. від 04.10.06р., Колесник Б.Г. –голова правління

від відповідача-1: Коросташовець Г.С. –директор, Чух В.С. –адвокат, довір.№3 від 23.10.06р.

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: Раскін Л.О. –директор

від 3-ї особи: Гулий А.О. –головний спеціаліст юр.відділу, довір. № 01-02/820 від 15.09.06р.

           В судовому засіданні з 03.01.07р. по 12.01.07р. оголошувалася перерва на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Рішення приймається після оголошеної перерви.

             В судовому засіданні 12.01.07р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем за первісним заявлено позов про визнання за ним права власності на 3-ї поверх головного корпусу, розташованого за адресою: м.Чернігів, вул..Борисенка, 60, та про визнання  недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна:  від 02.07.96р., укладеного між ТОВ “РАН” та ПП “Яніна”; від 17.12.92р., укладеного між ТОВ “Енергія” та ТОВ “РАН”, а також про зобов'язання ПП “Яніна” повернути позивачеві 3-ї поверх головного корпусу за адресою: м.Чернігів, вул..Борисенка, 60. Крім того, в позовній заяві містяться вимоги про застосування правових наслідків визнання угоди недійсною.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про  часткову зміну позовних вимог, в якій   заявляються вимоги про витребування від відповідача-1 спірного 3-го поверху, як безпідставно отриманого останнім, а також   позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких він просить додатково визнати недійсними договори від 01.08.94р., укладений між ПП “Яніна” та ТОВ ВТП “РАН”,  та  договір від 17.01.92р., укладений між малим підприємством “Енергія” та ТОВ ВТП “РАН”. Фактично дана заява  є заявою про збільшення позовних вимог, яка відповідно до ст..22 Господарського процесуального кодексу України приймається судом до розгляду та спір вирішується з її  урахуванням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі приватизації державного підприємства завод “Метиз” у ВАТ “Метиз”, яка відбувалася в грудні 1995р., до  статутного фонду  позивача за первісним позовом увійшов весь трьохповерховий  головний корпус, який розташований за адресою: м.Чернігів, вул..Борисенка, 60. Укладені  договори, які оспорюються позивачем, не відповідають чинному на момент їх укладення законодавству, а також, на думку позивача,  порушують  його права та інтереси як власника 3-го поверху приміщення по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові.

Відповідач-1  проти позову заперечує, стверджуючи, що 3-ї поверх будівлі, розташований за адресою: м.Чернігів, вул..Борисенка, 60, придбаний ним на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.96р., укладеного з ТОВ ВТК “РАН”.  На теперішній час договір виконаний обома сторонами повністю, а тому ПП “Яніна”  є правомірним володільцем спірного приміщення.

Відповідач-2 письмового мотивованого відзиву на позов не надав. Відповідач-2 неодноразово належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'являвся. Як вбачається із ухвали господарського суду Чернігівської області від 26.09.01р. у справі № 9/160-б/74-б ТОВ ВТК “РАН” ліквідований як банкрут. Разом з тим, відповідно до листа Чернігівської міської ради від 20.12.04р. № 03/26  скасування державної реєстрації товариства не проведено в зв'язку з неподання органу державної реєстрації необхідних документів. За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача-2.

Відповідач-3 у письмовому відзиві на позов також проти позовних вимог заперечує, стверджуючи, що 3-ї поверх був переданий малому госпрозрахунковому підприємству “Енергія”, правонаступником якого є ТОВ “Підприємство “Енергія”. Здійснюючи права власника, мале підприємство “Енергія” в лютому 1992р. продало 3-ї поверх будівлі по вул..Борисенка, 60,  ТОВ ВТК “РАН”.

Приватним підприємством “Яніна” подано зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства “Метиз” про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 02.07.96р., укладеного між ПП “Яніна” та ТОВ ВТК “РАН”, а також про визнання права власності на 3-ї поверх будівлі по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові, яке оспорюється ВАТ “Метиз”.  Після прийняття до розгляду зустрічного позову підприємством “Яніна” в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу від 02.07.96р. дійсним, проте наполягає на визнанні за ним права власності на 3-й поверх будівлі по вул..Борисенка, 60.  Обгрунтовуючи свої вимоги за зустрічним позовом, ПП “Яніна” стверджує, що є власником 3-го поверху приміщення по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові,  договір купівлі-продажу від 0.02.07.96р. відповідає вимогам чинного законодавства, а ВАТ “Метиз” безпідставно вимагає визнання за ним права власності на належне останньому майно.

Відповідач за зустрічним позовом -  ВАТ “Метиз” –проти позову заперечує, стверджуючи, що є власником спірного 3-го поверху будівлі, яке було йому передано в процесі приватизації.

Чернігівською обласною радою, як 3-ю особою з самостійними вимогами на предмет спору,   заявлено позов до приватного підприємства “Яніна” про визнання права власності на 3-ї поверх приміщення по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові за Чернігівською обласною радою та про зобов'язання відповідача повернути це приміщення, як майно, що використовується без належної правової підстави.

ПП “Яніна” проти позовних вимог 3-ї особи заперечує, стверджуючи, що спірне приміщення було передано підприємству “Енергія” відповідно до вимог чинного на той момент законодавства. Застосування 3-ю особою нормативно-правових актів, які набули чинність після лютого 1992р., коли відбулося  відчуження спірного приміщення від підприємства “Енергія” до товариства “РАН”, є, на думку відповідача, неправомірним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення  та доводи представників сторін, 3-ї особи, з'ясувавши обставини, юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Метиз” створено згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України  по Чернігівській області від 14.12.95р. №828  шляхом перетворення у процесі приватизації державного підприємства заводу “Метиз”  у відкрите акціонерне товариство, що підтверджується п.1.1 Статуту ВАТ “Метиз”, зареєстрованого в новій редакції розпорядженням Чернігівського міського голови  від 10.08.2000р. №330-р.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 14.12.95р. №828 “Про створення ВАТ “Метиз”,  затверджено акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу державного підприємства “Чернігівський завод “Метиз”,  на суму 16 806 900 000крб., яка визначена за результатами інвентаризації майна за станом на 01.08.95р.

Як вбачається із інвентаризаційного опису основних засобів, копія  якого надана суду Регіональним відділенням Фонду державного  майна України  по Чернігівській області (т.2, а.с.45-47), у складі майна цілісного майнового комплексу заводу “Метиз” за станом на 01.08.95р.  обліковувався  головний корпус вартістю 10 064 947 728крб.

Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ “Метиз”, наданому 19.04.02р. Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області, позивачеві за первісним позовом було передано об'єкти нерухомості, в тому числі головний корпус за адресою: м.Чернігів,  вул..Борисенка, 60, залишковою вартістю станом на 01.08. 95р. в сумі  7 925 363тис.крб. (т.1, а.с.18). При цьому, ані у вищезазначеному переліку, ані в документах, що містяться в матеріалах  приватизаційної справи, копії яких додані до матеріалів справи Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області, відсутнє будь-яке зазначення щодо розміру загальної площі головного корпусу по вул..Борисенка, 60, яке передавалося позивачу, та його складу.

На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 24.07.2002р.  № 144 “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості” позивачу за первісним позовом  видано свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, розташований по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові, який складається з приміщення 1-го та 2-го поверхів адмінбудівлі Літ.А-3  площею 716кв.м., крім того в спільному користуванні маршові сходи літ.1-3,1-14,1-42,1-66 площею 49,3кв.м., приміщення виробничого корпусу літ. А1-1,а,а1 площею 2526,7кв.м., про що зроблений реєстраційний напис на правовстановчому документі та 02.08.2002р., який  записаний у реєстрову книгу №9 за реєстровим номером 660 (т.1, а.с.19).

Як вбачається із пояснень, наданих суду Комунальним підприємством   “Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” (т.2., а.с. 41),  право власності на 3-ї поверх адмінбудівлі за адресою: м.Чернігів, вул..Борисенка, 60, взагалі не зареєстроване.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України  право власності набувається на підставах, що не забороні законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст.128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент приватизації майна  державного підприємства заводу “Метиз”, право власності у набувача  майна виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо  визнання за ним права власності на спірний об'єкт, позивач за первісним позовом стверджує, що даний об'єкт нерухомості був переданий йому в ході приватизації у статутний фонд товариства. Таке твердження позивача судом до уваги не приймається, виходячи з наступного:

У жовтні 1990р. наказом №72 генерального директора виробничого об'єднання місцевої промисловості “Зубр”  “Про створення малого підприємства”  було створено мале госпрозрахункове підприємство “Метиз” на базі дільниці шляхом відокремлення його зі складу заводу “Металіст”.  Пунктом 4 даного наказу зобов'язано в.о.директора заводу “Металіст” до 19.10.90р. передати новоствореному підприємству “Метиз”  все майно та розрахунки за станом на 01.10.90р.,   для чого скласти передаточний баланс (т.2, а.с.71). Статут малого госпрозрахункового підприємства “Метиз” ні позивачем, ні іншими організаціями, від яких цей доказ вимагався судом,  не наданий.

Як свідчить акт приймання-передачі основних засобів в експлуатації  із зазначенням дати початку інвентаризації –01.10.90р.,  комісією заводу “Металіст”  передані комісії заводу “Метиз”  основні засоби, в тому числі головний корпус (т.3, а.с.6-8). При цьому в даному акті відсутні будь-які посилання на кількість поверхів даного корпусу, які передавалися.

Разом з тим, відповідно до наказу генерального директора виробничого об'єднання місцевої промисловості “Зубр”  від 22.08.90р. № 61 “Про передачу з балансу на баланс виробничих приміщень та обладнання”,  зобов'язано директора заводу “Металіст” передати на баланс відокремленого апарату  управління ПО “Зубр” приміщення, що належало прибороремонтній дільниці загальною площею 1370кв.м., та 3-й поверх корпусу №1 (цех цвяхів) загальною площею 430кв.м, а також інше обладнання (т.2, а.с.70). На підставі акту приймання-передачі основних засобів від 22.08.90р., складеного за  наказом генерального директора “Зубр” від 22.08.90р. № 61,  здійснена передача від заводу “Металіст”  об'єднанню “Зубр”  3-го поверху виробничого приміщення цеху цвяхів первинною вартістю 50699крб. (т.2, а.с.74).

Таким чином суд дійшов до висновку, що за станом на 01.10.90р.  на балансі заводу “Металіст” 3-й поверх не обліковувався, а тому не міг бути переданий новоствореному малому госпрозрахунковому підприємству “Метиз” за актом приймання-передачі основних засобів в експлуатації з датою проведення інвентаризації 01.10.90р., на який позивач посилається, як на доказ його права власності на спірний об'єкт.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачу за первісним позовом було відомо, що в процесі приватизації 3-ї поверх головного корпусу до статутного фонду ВАТ “Метиз” не передавався, про що свідчать  лист ВАТ “Метиз” від 05.07.02р. № 250 на адресу Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області, за підписами в.о.голови правління та головного бухгалтера товариства (т.2, а.с.69), лист ВАТ “Метиз” від 16.08.05р. № 437 на адресу Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, за підписом голови правління (т.3, а.с.18).

До того ж судом враховується, що відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів (т.2, а.с.45-46), якій складався в ході приватизації заводу “Метиз”,  у позивача за станом на 01.08.95р. обліковувався  головний корпус балансовою вартістю  10 064 947 728крб. Як вбачається із відомості розрахунку вартості будівель, споруд, передавальних пристроїв за станом на 01.08.95р. (т.2, а.с.47-48),  балансова вартість та залишкова вартість головного корпусу визначалася, виходячи з його первісної вартості в сумі 405583крб. Дана сума відповідає балансовій вартості головного корпусу дільниці по виробництву цвяхів, який  складається з двох поверхів, на 01.10.90р., про що  зазначено першим балансоутримувачем головного корпусу заводом “Металіст” у довідці від 17.07.02р. № 244 (т.2., а.с.75), яка надавалася позивачеві. А тому на момент проведення приватизації заводу “Метиз” інвентаризація одного із поверхів не проводилася та не здійснювалася його передача до статутного фонду товариства. Враховуючи, що різниця між вартістю трьох поверхів головного корпусу та вартістю двох поверхів цього ж головного корпусу складає 50699крб., що дорівнює вартості 3-го поверху, переданого об'єднанню “Зубр”, суд дійшов до висновку, що спірний об'єкт не належав малому госпрозрахунковому підприємству “Метиз” та не передавався в процесі приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства “Метиз”.

Доказів передачі 3-го поверху головного корпусу по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові  у власність ВАТ “Метиз” на інших підставах позивач за первісним позовом не надав.

За таких обставин, вимоги позивача за первісним позовом про визнання за ним  права власності на спірний об'єкт є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги ВАТ “Метиз” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу  3-го поверху головного корпусу, укладених між підприємством “Енергія” та ТОВ ВТП “РАН”, а також між ТОВ ВТП “РАН” та приватним підприємством “Яніна” також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

За загальними правилами угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Як зазначає позивач в заяві про уточнення позовних вимог від 06.12.06р.,  спірний договір між підприємством “Енергія” та ТОВ ВТП “РАН” укладений   17 січня 1992р., а договори між ТОВ ВТП “РАН” та підприємством “Яніна” укладені 01.08.1994р. та 02.07.1996р., тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР від 18.07.63р., а тому  щодо підстав і наслідків недійсності оспорюваних договорів судом застосовуються норми цього кодексу.  

Вимагаючи визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між підприємством “Енергія” (відповідач-3 у даній справі) та ТОВ ВТП “РАН” щодо продажу спірного об'єкту, позивач стверджує, що відповідач-3 не був власником цього об'єкту, а тому не мав правомочностей щодо його продажу.

Відповідно до ст.41 Цивільного кодексу УРСР дії осіб, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних або обов'язків, визнаються угодами. Згідно зі ст.48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону. При цьому недійсність угоди пов'язується із відповідністю змісту угоди вимогам закону, додержанням встановленої форми угоди, правоздатністю сторін за договором, правомірністю або неправомірністю дій сторони при вчиненні угоди.

Позивач та відповідач-3  не надали  суду текст оспорюваного договору, а тому у суду відсутня можливість дослідити його зміст вимогам закону, додержання встановленої форми, та інші умови, при яких договір може бути визнаний таким, що не відповідає закону.

До того ж, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України  на сторони покладений обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач за первісним позовом не довів суду в чому полягає порушення його прав при укладенні договору від 17.01.1992р.  Його твердження, що державне підприємство “Метиз”, яке перетворено у ВАТ “Метиз”,  весь час з моменту створення було власником 3-го поверху головного корпусу по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові, спростовуються матеріалами справи,  що встановлено судом вище.

Як вбачається із тексту договору від 01.08.94р., укладеного між ТОВ ВТК “РАН” та ПП “Яніна” (т.1, а.с.77)  та договору купівлі-продажу від 02.07.96р., укладеного між тим ж сторонами (т.1, а.с.78-79), позивач за первісним позовом не є стороною цих договорів.  Також, як встановлено судом, позивач на момент укладення цих договорів не був власником  спірного об'єкту нерухомості, інших доводів та підстав, в чому полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів позивач не навів, а тому суд вважає, що оспорювані договори не порушують права та  інтереси позивача за первісним позовом, які б потребували захисту шляхом визнання договорів недійсними.

З огляду на вищезазначене, первісний позов ВАТ “Метиз” є безпідставним, необґрунтованим і задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Приватним підприємством “Яніна” заявлено зустрічний позов, в якому  містяться вимоги про визнання за ним права власності на 3-ї поверх будівлі, що розташована по вул.Борисенка, 60 у м.Чернігові, та про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 02.07.1996р., укладеного  з Товариством з обмеженою відповідальністю ВТП “РАН”.

В подальшому позивач за зустрічним позовом відмовився від позову частині визнання договору дійсним, подавши про це письмову заяву. Враховуючи. що такі дії позивача за зустрічним позовом не суперечать чинному законодавству, та не порушують права та інтереси інших осіб, судом приймається відмова від позову в частині визнання договору дійсним, в зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

2 липня 1996р. між ТОВ ВТП “РАН”  та ПП “Яніна” укладений договір купівлі-продажу, відповідно до  умов якого ТОВ  “РАН”, як продавець,  зобов'язалося передати у власність покупця –ПП “Яніна” -  нерухоме майно, а саме: 3-й поверх будинку по вул..Борисенка,60 в м.Чернігові, який складається із виробничих та адміністративних приміщень загальною площею 383,5кв.м, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити майно на умовах договору.

Відповідно до п.2.1.  договору  сторонами  визначена  ціна  об'єкту  в  розмірі 169622000крб., а також в п.3.1. договору  сторони засвідчили факт сплати покупцем  на момент укладення договору 109622200крб. в рахунок оплати за об'єкт. Сплату залишкової суми в розмірі 60 000 000крб. покупець  зобов'язувався  здійснити протягом 3-х днів з моменту підписання договору.

В пункті 3.3. договору сторонами визначений порядок передачі об'єкту нерухомості у власність –на підставі  акту прийому-передачі.

2 липня 1996р. складений акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ ВТК “РАН” передав, а ПП “Яніна” прийняло згідно договору  купівлі-продажу від 02.07.1996р. об'єкт нерухомості: третій поверх адміністративної будівлі, розташованої  в м.Чернігові по вул..Борисенка, 60, загальною площею 383,5кв.м. Акт підписаний  уповноваженими представниками сторін  договору та скріплений їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із пояснень КП “Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 23.11.06р. № 7375 (т.2, а.с.96)  загальна площа 3-го поверху адміністративної частини будівлі по вул..Борисенка, 60 становить 383,5кв.м., в тому числі виробничі приміщення: 278к.в.м та побутові приміщення –105,2кв.м. Тобто загальна площа об'єкту нерухомості, який передавався у власність ПП “Яніна” на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.1996р. не перевищує його фактичного розміру відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи.

  Аналіз договору купівлі-продажу від 02.07.1996р. показує, що він укладений у простій письмовій формі, відповідно до вимог ст.44 Цивільного кодексу УРСР,  матеріалами справи  не підтверджується факт відсутності у продавця права продажу цього об'єкту, в матеріалах справи відсутні докази визнання в установленому порядку  цього договору недійсним.

 Згідно зі ст.128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, та ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.04р.,  право власності у набувача майна по договору виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Аналіз договору купівлі-продажу від 02.07.1996р. свідчить, що в ньому відсутні інші положення щодо моменту виникнення у покупця права власності на об'єкт, а тому суд приходить до висновку, що у підприємства “Яніна”  право власності на 3-й поверх будівлі по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові виникло саме з 02.07.1996р.

Твердження  відповідача за зустрічним позовом –ВАТ “Метиз”, що саме він був й є власником спірного об'єкту  судом до уваги не приймаються з підстав, викладених вище.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається  іншою особою.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт правомірності придбання підприємством “Яніна” спірного об'єкту, разом з тим це право спорюється та не визнається іншими особами,   тому таке право  підлягає захисту.

За таких обставин позовні вимоги за зустрічним позовом в частині визнання права власності на спірний об'єкт грунтуються на нормах закону, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги 3-ї  особи з самостійними вимогами на предмет спору  про визнання права власності на 3-й поверх  будівлі по вул..Борисенка,60 у м.Чернігові та про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають в повному обсязі, виходячи з наступного:

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання за ним права власності на 3-й поверх будівлі по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові, 3-я особа посилається на Постанову  Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” та стверджує, що  оскільки спірний об'єкт, як і вся будівля по вул..Борисенка, 60 в м.Чернігові відносилися до майна підприємств місцевої промисловості, то в силу п.2 Постанови з 1 січня 1992р. це майно перебуває  у  власності Чернігівської області.

Право державної власності визначено у Законі України “Про власність”, відповідно до ст.31 якого до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Згідно зі ст.32 цього ж Закону суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні  одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад. Склад об'єктів комунальної власності визначені у ст.35 Закону України “Про власність”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91р. № 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць  (комунальною власністю)” затверджено перелік   державного   майна   України, що передається до  власності  адміністративно-територіальних  одиниць (комунальної власності). Пунктом 2 Постанови визначено, що в термін до 1 січня 1992р.  міністерства і відомства України, органи, уповноважені  управляти державним майном, мали здійснити передачу державного майна,  яке перебувало  у  їх  віданні,  до  комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком. Як вбачається із змісту вказаного переліку, до власності областей передавалися в тому числі підприємства місцевої промисловості.

Стверджуючи, що за станом на 01.01.1992р. будівля, розташована по вул..Борисенка, 60, перебувала у комунальній власності області, 3-я особа  вважає, що оскільки нею, як органом, уповноваженим здійснювати права власника майна, не приймалися будь-які рішення щодо відчуження спірного майна, то це майно до теперішнього часу перебуває у власності територіальних громад  сіл, селищ, міст Чернігівської  області.  В зв'язку з чим, за думкою 3-ї особи, відповідач –ПП “Яніна” –знаходиться у спірному  приміщення без достатніх правових підстав.

Такі твердження  3-ї особи спростовуються матеріалами справи, а саме:

Відповідно до наказу генерального директора виробничого об'єднання місцевої промисловості “Зубр” від 01.10.1990р. №69 (т.2, а.с.38)  створено мале госпрозрахункове підприємство “Енергія” з правом юридичної особи, а також новостворене підприємство наділено основними засобами, оборотними засобами згідно додатку № 1 до наказу, та затверджений Статут підприємства. Перелік майна, що передавалося підприємству “Енергія”, викладений у додатку № 1 до наказу № 69 від 01.10.90р., в якому в тому числі зазначений 3-й поверх виробничої будівлі по вул..Борисенка, 60, первинною вартістю 50699крб.  

Статут впроваджувально-виробничого малого підприємства  “Енергія”, затверджений генеральним директором виробничого об'єднання “Зубр”  01.10.90р., зареєстрований рішенням виконкому Новозаводської районної Ради народних депутатів від 22.10.1990р. № 289. Відповідно до п.4 розділу 1 Статуту малого впроваджувально-виробничого підприємства “Енергія” підприємством є юридичною особою. Пунктом 2 цього ж розділу Статуту визначено, що  підприємство діє на принципах повного господарського відання та самофінансування, має самостійний баланс.  Згідно розділу 3 Статуту, МВВП “Енергія” є власником свого майна, в тому числі грошових, матеріальних внесків засновника, інших підприємств та організацій, кооперативів та приватних осіб. Підприємству надано право продавати передавати іншим підприємствам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно у тимчасове користування, належне йому майно, а також списувати його з балансу. Дані положення Статуту МВВП “Енергія”  не суперечили чинному на той момент законодавству, а саме Закону СРСР від 30.06.87р. “Про державні підприємства (об'єднання)”.

Розпорядженням Чернігівської господарської асоціації “Зубр” від 06.03.91р. № 27 “Про передачу частини приміщень  асоціації на баланс малого підприємства “Енергія” (т.2, а.с.88)  з балансу Чернігівської господарської асоціації “Зубр” передано на баланс  Чернігівського малого підприємства “Енергія” третій поверх виробничої будівлі МГП “Метиз” по вул..Борисенка, 60 в м.Чернігові, балансовою вартістю 50699крб.  Факт  передачі 3-го поверху підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 06.03р.91р. (т.2, а.с.87). Таким чином, виходячи із положень Статуту підприємства “Енергія”,  підприємство з 06.03.91р. стало власником 3-го поверху по вул.Борисенка, 60 у м.Чернігові.

Як свідчить оригінал другого примірника  платіжного доручення № 31 від 14.02.92р. з відміткою банківської установи про проведення платежу, ВТК “РАН” сплатило підприємству “Енергія” 53810крб. за 3-й поверх  приміщення по вул..Борисенка, 60. Факт зарахування цих коштів  на рахунок підприємства “Енергія” 17.02.92р. підтверджується копією  банківської виписки (т.2, а.с.132).Враховуючи, що жодна із сторін по справі не надала доказів, які спростовують факт відчуження підприємством “Енергія”   3-го поверху будівлі по вул..Борисенка, 60 товариству  ВТП “РАН”, суд  приходить до висновку, що даний об'єкт був проданий підприємством “Енергія” саме товариству з обмеженою відповідальністю ВТП “РАН”. При цьому дії підприємства “Енергія” по відчуженню даного майна не суперечили чинним на той момент Законам України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, оскільки відповідно до Статуту підприємство мало право повністю розпоряджатися належним йому майном.

Твердження 3-ї особи, що з 1991р. саме на пленарних засіданнях Чернігівської обласної ради мало вирішуватися питання по відчуженню 3-го поверху по вул..Борисенка, 60 судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до п.21 ст.37 Закону УРСР “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, в редакції що діяла за станом на 17.02.92р., до виключної компетенції   обласних рад було віднесено визначення  переліку  об'єктів  місцевого  господарства; затвердження   переліку   об'єктів  комунальної  власності  та  їх  статусу. Доказів  наявності будь-якого затвердженого у встановленому порядку Переліку об'єктів комунальної власності станом на 17.02.92р. 3-ю особою не надані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що  3-я особа не є власником 3-го поверху будівлі  по вул..Борисенка, 60, а тому його вимоги щодо визнання за Чернігівською обласною радою права власності на  цей об'єкт є безпідставними.

Як встановлено судом вище, власником спірного майна є приватне підприємством “Яніна”, за таких обставин твердження 3-ї особи, що підприємством “Яніна” знаходиться у спірному приміщенні без достатніх правових підстав, спростовується матеріалами справи. В зв'язку з чим вимоги 3-ї особи щодо повернення їй 3-го поверху будівлі по вул..Борисенка, 60 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

3-ю особою вдруге подане  клопотання про витребування від банківської установи –банку “Аваль”-  оригіналів платіжних доручень, на підставі яких підприємством “Яніна” здійснювалися платежі, та про призначення судової експертизи  щодо встановлення підробок на підчисток на цих платіжних дорученнях.  Судом знову ці клопотання відхиляються, оскільки  належне проведення розрахунків між продавцем –ТОВ “ТВП “РАН”  та покупцем -  ПП “Яніна” , є взаємовідносинами саме між цими юридичними особами, й не впливає на наявність чи відсутність права власності у 3-ї особи.

Отже, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що первісний позов ВАТ “Метиз” задоволенню не підлягає в повному обсязі; зустрічний позов ПП “Яніна” має бути задоволений в частині визнання за ним права власності на спірний об'єкт, а в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним провадження у справі припиняється в зв'язку з прийняттям судом відмови від позову;  позовні вимоги 3-ї особи задоволенню не підлягають в повному обсязі.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені підприємством “Яніна” підлягають відшкодуванню  відкритим акціонерним товариством “Метиз”  пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.41,48,128 Цивільного кодексу УРСР, ч.1 ст.334, ст.392 Цивільного кодексу України, Законом України “Про власність”, ст.ст.1,33,49,78,80 п.4,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш  И В:

У задоволенні первісного позову  Відкритого акціонерного  товариства “Метиз” –ВІДМОВИТИ в повному обсязі.

Зустрічний  позов Приватного підприємства “Яніна” задовольнити частково.

Визнати за Приватним підприємством “Яніна” право власності на нерухоме майно –третій поверх будівлі по вул..Борисенка, 60 у м.Чернігові, загальною площею 383,5кв.м.

Прийняти відмову Приватного підприємства “Яніна” від позовних вимог в частині  визнання дійсним договору купівлі-продажу від 02.07.96р.,  припинивши провадження у справі в цій частині.

У задоволенні позовних вимог 3-ї особи –Чернігівської обласної ради –ВІДМОВИТИ в повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Метиз”, м.Чернігів, вул..Борисенка, 60 (ідентифікаційний код 14244556, п/р 26002036699200 в АКИБ “Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Приватного підприємства “Яніна”, м.Чернігів, вул..Борисенка, 60 (ідентифікаційний код 14243545, п/р 26007133 в АППБ “Аваль”, МФО 353348)  102грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                       Суддя                                                                         Т.Г.Оленич                          

Повне рішення підписано та надіслано сторонам 15 січня 2007р.

                           Суддя                                                                         Т.Г.Оленич