Постанова

від 19.10.2021 по справі 914/1637/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. Справа № 914/1637/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Б.Д. Плотніцького

Р.І. Марка

секретар судового засідання В.Б. Лагутін

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 63 за № 07 від 21.04.2021

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 (повний текст рішення складено 29.03.2021, м. Львів, суддя С.М. Коссак)

у справі № 914/1637/20

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу № 63, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про визнання незаконними та скасувати рішення виконкому Львівської міської ради від 14.11.2008 за № 1227 щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Львова, в особі Львівської міської ради, на нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові та Свідоцтво про право власності від 14.11.2008 видане виконкомом Львівської міської ради щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Львова, в особі Львівської міської ради, на нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові та скасувати відповідну державну реєстрацію вказаного речового права. Визнати за Житлово-будівельним кооперативом № 63 (м. Львів, вул. Любінській, 102, код ЄДРПОУ: 20845610) права власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові,

за участю представників :

від позивача: Котов С.М. - керівник, Сірий А.В. - ордер серії ЛВ № 029197 від 18.11.2019

від відповідач-1 - не з`явився;

від відповідач-2 - не з`явився;

від третьої особи: - Мотов Є.Г. - представник згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив №63 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів з позовом про:

- визнання незаконними та скасування рішення виконкому Львівської міської ради від 14.11.2008 за № 1227 щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Львова, в особі Львівської міської ради, на нежитлове приміщення магазину загальною площею263,4 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові та Свідоцтва про право власності від 14.11.2008 видане виконкомом Львівської міської ради щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Львова, в особі Львівської міської ради, на нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові та скасування відповідної державної реєстрації вказаного речового права.

- визнання за Житлово-будівельним кооперативом № 63 права власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4кв.м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 в позові Житлово-будівельного кооперативу №63 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Житлово-будівельний кооператив № 63 подав апеляційну скаргу № 63 за № 07 від 21.04.2021, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що судом фактично визнано обґрунтованими аргументи позивача з приводу наявності у нього права власності на будинок по вул. Любінській, 102 м. Львові, в т.ч. і на спірні приміщення магазину загальною площею 263,4 кв.м. Проте, суд необґрунтовано дійшов висновку про необхідність в даному випадку застосування способу захисту у вигляді витребування майна з чужого незаконного володіння, а не у вигляді визнання права власності на спірне приміщення.

Також, апелянт зазначає, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення з позовом у даній справі.

Апелянтом подано до суду апеляційної інстанції нові докази: договори про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення від 28.02.2008 (укладений між ЖБК № 63 та ВАТ Львівський хлібзавод № 1 ) та від 01.09.2010, 15.01.2013 (укладені між ЖБК № 63 та ПП Галицька торгова мережа ), лист Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2-1442/2302 від 18.07.2008 та фотофіксації.

Згідно чч.1,3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянтом не зазначено причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції. Враховуючи те, що нові докази додані до матеріалів апеляційної скарги, як додатки та подані через канцелярію суду, суд апеляційної інстанції долучив такі докази до справи, однак, не приймає вказані документи в якості доказів по справі на підставі вимог ст.269 ГПК України.

Відповідачами подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-04/4049/21 від 01.06.2021), в якому просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи Статуту ЖБК - 63 прийнято загальними зборами на підставі вимог змін і доповнень Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 186 від 30 квітня 1985 року. Житлово-будівельний кооператив № 63 (далі - Кооператив) створений власниками квартир з метою забезпечення належної експлуатації та управління житловим будинком та прибудинковою територією за адресою м.Львів, вул. Любінська, буд. 102 кв. 140. Кооператив створений його засновниками на добровільних засадах, відповідно до рішення загальних зборів членів кооперативу від 01 липня 1975 р., та Рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів від 19.09.1975 № 531 (п.1.1.- 1.3. Статуту).

Судовими рішеннями у справі №19/152, що встановлено, що 02.09.1965 Виконавчим комітетом Львівської міської ради депутатів трудящих було винесено рішення № 513 Про створення житлово-будівельного кооперативу з громадян, які рахуються на черзі в КЖВ Міськвиконкому . Згідно цього рішення було вирішено створити Житлово-будівельний кооператив № 63 та зареєструвати статут ЖБК-63, прийнятий на загальних зборах членів кооперативу 01.09.1965. Так, Статут ЖБК № 63, який був прийнятий на загальних зборах 01.09.1965 був зареєстрований у виконавчому комітеті Львівської міської ради депутатів трудящих. В п. 7 Статуту ЖБК №63 зазначено, що останній утворюється з метою задоволення особистих потреб членів кооперативу та їх сімей у жилій площі шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку за власні кошти кооперативу з допомогою державного кредиту з подальшою експлуатацією і управлінням цим будинком. А в п. 12 Статуту зазначено, що будівництво жилого будинку здійснюється після внесення кооперативом в банк власних коштів в розмірі не менше 40% вартості будинку і надання житлово-будівельному кооперативу державного кредиту в розмірі до 60% кошторисної вартості будинку.

Будівництво житлового будинку ЖБК № 63 здійснювалось на підставі договору від 13.06.1967. Згідно умов цього договору ЖБК- 63 передав Управлінню капбудівництва права замовника на будівництво житлового будинку. В даному договорі зазначено, що власні кошти внесені на будівництво становлять не менше 40% вартості будівельних робіт. Після використанням Управлінням капітально будівництва власних коштів ЖБК- 63, останній забезпечує регулярну оплату виконаних робіт по спорудженню житлового будинку з коштів позичкового рахунку відкритого у Будбанку (а.с. 43, т. 2).

31.12.1971 будинок за адресою м. Львів. вул. Любінській, 102, було прийнято в експлуатацію Державною приймальною комісією, про що було складено Акт № 5/67 прийняття в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва 192 квартирного житлового будинку (а.с. 47, т.2), який затверджений рішенням виконкому Львівської міської ради № 11 від 06.01.1972 (а.с. 54, т.2). Вказаним рішенням зобов`язано Управління капітального будівництва Львівського міськвиконкому передати на баланс ЖБК 63 зданий до експлуатації 192-х квартирний житловий будинок без вбудованих магазинів по вул. Люблінській, 102.

Згідно АВІЗО № 22 від 31.05.1972 вбачається, що Управління капітального будівництва передавало на баланс ЖБК № 63 дев`яти поверховий 192-х квартирний жилий будинок, який знаходиться у м. Львів по вул. Любінській, 102 (а.с. 128, т. 1).

04.12.1995 на підставі розпорядження Львівської міської адміністрації № 253 від 04.08.1994 та акту прийому-передачі від 21.04.1994, між Управлінням комунального майна м. Львова та Хлібзаводом № 1 був укладений договір оренди № 3380 на нежитлові приміщення під ін. 196-1, 196-8, 196-8а, 196-9, 196-11 пл. 267 м2, що знаходяться за адресою вул. Любінській, 102. (а.с. 176, т. 1).

30.12.1999 року договір оренди № 3380 був переукладений на термін до 20.06.2022 року. Площа приміщень змінилась на 263,4 м2. (а.с. 180, т. 1).

В подальшому, спірне нежитлове приміщення площею 263,4 кв.м на вул. Любінській, 102, зареєстроване на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення №1227 від 14.11.2008 Про оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Виговського, 65, Любінській, 102, Мисливській, 29, Т. Шевченка, 366, Т. Шевченка, 406 . (а.с. 60, т. 1).

14.11.2008 виконавчим комітетом Львівської міської ради видано Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення від 14.11.2008, серії: САС №022422, яке посвідчує, що нежитлове приміщення площею 263,4 кв.м, які розташовані в будинку №102 по вул. Любінській у м. Львові належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. (а.с. 59, т. 1).

На підставі Свідоцтва №022422 було здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в ОКП ЛОР БТІ та ЕО , реєстраційний номер 26065898 від 12.01.2009.

Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.11.2008 року №1227 Про оформлення комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. І.Виговського, 65, вул. Любінській ,102, вул. Мисливській 29, вул. Т.Шевченка, 366, вул. Т.Шевченка, 406 в частині оформлення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради права комунальної власності на нежитлове приміщення магазину під індексами №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13 загальною площею 263,4 кв.м. у будинку на вул. Любінській, 102, у м. Львові згідно з технічним паспортом (п.1.2.) та Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення від 14 листопада 2008 року Серія САС №022422, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.11.2008 року №1227; визнати право власності ЖБК - 63 на нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4 кв.м. у будинку на вул. Любінській, 102 у м. Львові під індексами №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13, згідно з технічним паспортом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на судові рішення у справі № 19/152 за позовом ЖБК № 63 до Відділу приватизації Залізничної районної адміністрації, Львівської міської ради про визнання за ЖБК № 63 право власності на нежитлове приміщення за адресою: вул. Люблінська, 102 у м. Львові, площею 93.6 кв.м. та зустрічним позовом Львівської міської ради до ЖБК № 63 про визнання права комунальної власності на нежитлове приміщення за адресою: вул. Люблінська, 102 у м. Львові, площею 93.6 кв.м. за територіальною громадою м. Львова.

Позивач зазначає, що сторонами у зазначеній справі були ЖБК № 63 та Львівська міська рада, а судами двох інстанції встановлено, а Вищим господарським судом України підтверджено, що нежитлові приміщення в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Любінська у м. Львові на праві власності належать ЖБК № 63 . Вказані судові рішення були постановлені протягом 2010-2011 років - після часу оформлення рішення виконкому від 14.11.2008 за № 1227. Проте, встановлені ними обставини стосуються подій завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку № 102 по вул. Любінській у м. Львові та оформлення права власності на нього, які мали місце задовго до оформлення рішення виконкому від 14.11.2008 за № 1227, відтак згадані судові рішення, в частині встановлених обставин, мають доказове значення у даній справі.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) у комунальній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Перелік підстав набуття права власності визначається цивільним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 384 ЦК України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.

Встановлені обставини судовими рішеннями у справі № 19/152 за позовом ЖБК № 63 до Відділу приватизації Залізничної районної адміністрації, Львівської міської ради про визнання за ЖБК № 63 права власності на нежитлове приміщення за адресою: вул. Любінська, 102 у м. Львові, площею 93.6 кв.м. та зустрічним позовом Львівської міської ради до ЖБК № 63 про визнання права комунальної власності на нежитлове приміщення за адресою: вул. Любінська, 102 у м. Львові, площею 93.6 кв.м. за територіальною громадою м. Львова, не мають преюдиційного значення для справи, яка є предметом перегляду, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у справі № 19/152 було нежитлове приміщення Контори за адресою: вул. Любінська, 102 у м. Львові, площею 93.6 кв.м.

Предметом спору у даній справі є нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4кв.м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові.

Так, судом встановлено, що будівництво житлового будинку ЖБК № 63 здійснювалось на підставі договору від 13.06.1967. Згідно умов цього договору ЖБК- 63 передав Управлінню капбудівництва права замовника на будівництво житлового будинку.

Будівництво 192 -х квартирного житлового будинку без вбудованих магазинів по вул. Любінській, 102, в об`ємі робіт передбачених проектом, проводилось у період з січня 1969 р. по грудень 1971 р.

В листопаді 1969 року розглянувши клопотання правління житлово-будівельного кооперативу № 63 про забезпечення всіх членів кооперативу підвальними приміщеннями в житловому будинку № 35 в масиві по вул В. Терешковій (теперішня назва вул. Люблінська), виконавчим комітетом Львівської міської ради депутатів трудящих № 553 прийнято рішення Про часткову зміну рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 433 від 03.08.1967 Про використання приміщень в перших поверхах житлових будинків в нових житлових масивах вирішено передбачити в перших поверхах житлових будинків за рахунок кредиту будбанку оформленого торговельними організаціями об`єктів торгівлі , зокрема, хлібний магазин площею 240,1 кв.м.

Отже, хлібний магазин площею 240,1 кв.м., який знаходився на першому поверсі в житловому будинку по вул. Любінській,102 побудований за рахунок кредиту будбанку оформленого торговельними організаціями об`єктів торгівлі, а не членами ЖБК № 63 .

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п.5 наказу Державного комітету по цивільному будівництву і архітектурі при Держбуді СРСР від 20.05.1965 №81 «Про затвердження вказівок про проектування, будівництво і визначення вартості кооперативних житлових будинків і квартир» проектне завдання на будівництво кооперативного житлового будинку зі зведеним кошторисно-фінансовим розрахунком затверджується загальними зборами членів житлово-будівельного кооперативу після погодження з виконкомом міської ради народних депутатів трудящих і будівельною організацією, за наявності в будинку вбудованих нежитлових приміщень, з організацією, до відання якої будуть передані дані приміщення по закінченню будівництва.

Пунктом 7 зазначеного наказу передбачено, що будівництво вбудованих в кооперативний будинок нежитлових приміщень здійснювалось у кожному конкретному випадку при наявності згоди кооперативу і фінансувалось за рахунок коштів державних організацій, зазначених в рішенні виконкому.

Згідно з п.20 наказу Державного комітету по цивільному будівництву і архітектурі при Держбуді СРСР від 20.05.1965 №81 «Про затвердження вказівок про проектування, будівництво і визначення вартості кооперативних житлових будинків і квартир» , якщо в кооперативному будинку розміщуються нежитлові приміщення для магазинів чи об`єктів громадського харчування, то витрати, пов`язані з будівництвом таких приміщень, в будівельну вартість квартир не включаються, а будівельна вартість квартир в таких будинках складається з вартості спорудження жилої частини будинку і відповідної долі загальних витрат.

Матеріалами справи, підтверджується і не заперечується позивачем, що спірне вбудоване нежиле приміщення вже під час проектування було призначено для розміщення хлібного магазину.

Таким чином, Житлово-будівельний кооператив № 63, у власності якого знаходиться жилий будинок, не був та не міг бути, у відповідності із діючим законодавством, власником або користувачем вбудованих нежитлових приміщень.

Також, суд звертає увагу на те, що 31.12.1971 прийнято в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва 192-х квартирного житлового будинку без вбудованих магазинів, в об`ємі робіт передбачених проектом, що підтверджується Актом № 5/67 від 31.12.1971, який затверджений рішенням виконкому Львівської міської ради № 11 від 06.01.1972. Вказаним рішенням зобов`язано Управління капітального будівництва Львівського міськвиконкому передати на баланс ЖБК 63 зданий до експлуатації 192-х квартирний житловий будинок без вбудованих магазинів по вул. Любінській, 102.

Таким чином у справі № 19/152 судами досліджувалося питання фінансування будівництва 192-х квартирного житлового будинку без вбудованих магазинів по вул. Любінській, 102. Відповідно питання фінансування будівництва магазинів першого поверху 192-х квартирного житлового будинку по вул. Любінській, 102 не було предметом дослідження.

А відтак, встановлені обставини судовими рішеннями у справі № 19/152 за позовом ЖБК № 63 до Відділу приватизації Залізничної районної адміністрації, Львівської міської ради про визнання за ЖБК № 63 право власності на нежитлове приміщення за адресою: вул. Любінська, 102 у м. Львові, площею 93.6 кв.м. та зустрічним позовом Львівської міської ради до ЖБК № 63 про визнання права комунальної власності на нежитлове приміщення за адресою: вул. Любінська. 102 у м. Львові, площею 93.6 кв.м. за територіальною громадою м. Львова, не мають преюдиційного значення для справи, яка є предметом перегляду.

В даному випадку, позивач звертаючись до суду не надав доказів фінансування ним будівництва нежитлового приміщення, а саме, магазину на першому поверсі 192-х квартирного житлового будинку по вул. Любінській, 102. За таких обставин, позивачем не доведено факту набуття ним права власності на спірне майно.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено, що спірним рішення виконкому Львівської міської ради від 14.11.2008 за № 1227 щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Львова, в особі Львівської міської ради, на нежитлове приміщення магазину загальною площею263,4 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові порушується його право власності.

А відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Колегія суддів не розглядає питання щодо пропуску строку позовної давності у цій справі, оскільки з огляду на вищенаведені обставини, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Адже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу № 63 за № 07 від 21.04.2021 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 у справі № 914/1637/20 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Б.Д. Плотніцький

Суддя Р.І. Марко